Чарльз Лаєлл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарльз Лаєлл
англ. Charles Lyell
Charles Lyell.jpg
Народився 14 листопада 1797(1797-11-14)
Кінорді, Ангус
Помер 22 лютого 1875(1875-02-22) (77 років)
Лондон
Поховання Вестмінстерське абатство
Країна Велика Британія Велика Британія
Діяльність геолог, адвокат, викладач університету, письменник, палеонтолог
Alma mater Ексетер коледж
Галузь археологія, геологія
Заклад Кінгс-коледж і Лінкольнз інн
Посада Президент Геологічного товариства Лондонаd[1] і Президент Геологічного товариства Лондонаd[1]
Членство Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Баварська академія наук, Нідерландська королівська академія наук і Академія наук Турина[2]
Батько Charles Lyelld[3][4]
Мати Frances Smithd[3][4]
Брати, сестри  • Генрі Лаєллd[4]
У шлюбі з Френсіс Сміт
Нагороди

CMNS: Чарльз Лаєлл у Вікісховищі

Сер Чарльз Лаєлл, або Лайєлл (англ. Sir Charles Lyell; 14 листопада 179722 лютого 1875) — шотландський геолог, вулканолог, палеонтолог та гляціолог, основоположник сучасної геології; баронет, член Лондонського королівського товариства з розвитку знань про природу. Найбільш відомий як автор трактату «Принципи геології», який популяризував уніформізм — ідею, що Земля була сформована тими ж процесами, що відбуваються і зараз. Лаєлл також один з перших, хто вважав (на основі геологічних аномалій), що Земля старша за 300 млн років. Лаєлл був близьким другом Чарльза Дарвіна.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Кінорді в області Ангус, Шотландії.

Походив з багатої сім'ї[ru], статки якої забезпечив його дід, який вступив на службу матросом у королівський флот, де зумів стати скарбником на великих кораблях. 1778 року, під час війни за незалежність США, він був секретарем командувача Британського флоту Джона Байрона й скарбником флагманського корабля «англ. HMS Princess Royal»[5]. Посада дозволила йому після виходу у відставку придбати 5000 акрів землі в Шотландії, разом з будинком Кіннорді і замком Інверкваріті[en] поблизу Кірремюра[en][6].

Шотландські володіння успадкував батько Чарлза. Одружився він зі Френсіс Сміт (†1875). Чарлз став їхнім первістком.

Навчався в Ексетер коледжі Оксфордського університету. У 1819 р. здобув ступінь бакалавра, і в Лондоні зайнявся юридичними науками.

У 1825 р. з'явилися його перші друковані праці.

Був президентом Геологічного товариства Лондона[en], академіком Королівського коледжу в м. Лондоні.

1832 року одружився з Мері Елізабет Лаєлл[7].

У 1848 р. отримав титул лицаря-бакалавра, в 1864 р. — в баронета.

Помер у м. Лондоні. Похований у Вестмінстерському абатстві.


Праці і погляди[ред. | ред. код]

Найбільшим результатом наукової діяльності Лаєля залишаються «Принципи», розділені ним згодом на дві окремі книги: «Елементи геології — історія земної кори» та «Принципи геології — діяльність сучасних геологічних агентів» (динамічна геологія). Перша робота витримала за життя автора 8, а друга — 11 видань, з яких кожне представляє ґрунтовну переробку попереднього на підставі нових спостережень, причому найважливіші з цих спостережень перевірялися особисто Лайєлем. У цих книгах знайшли відображення дві улюблені теорії Лайеля — актуалізм і уніформізм.

У своїй праці «Принципи геології» у трьох томах (1830—1833) Лаєлл розробив вчення про повільну і безперервну зміну земної поверхні під впливом постійних геологічних чинників. Він переніс нормативні принципи біології в геологію, побудувавши тут теоретичну концепцію, яка згодом зробила вплив на біологію. Інакше кажучи, принципи вищої форми він переніс (редукував) на пізнання нижчих форм. Однак Земля для Лаєля не розвивається в певному напрямку, вона просто змінюється випадковим, недоладним чином. До того ж зміна — це у нього лише поступові кількісні зміни, без стрибка, без перерв поступовості, без якісних змін.

Лаєлл стежив за новими явищами в науці, показував своє ставлення до дарвінізму й до питання про доісторичну людину. Визнаючи велике значення поглядів Дарвіна, Лаєлл разом з Гукером переконав його опублікувати відому роботу — «Походження видів». Визнавши ґрунтовність його доводів, незважаючи на свої 60 років, Лаєлл цілком, хоча не без сумнівів і коливань, прилучився до вчення Дарвіна, відмовившись від багатьох поглядів, якими керувався протягом усієї своєї наукової діяльності.

Точно так само за 60 років було Лаєлю, коли він познайомився з відкритими Буше де Пертом в долині Сомми залишками «допотопної» людини (пізніше його назвуть неандертальцем). Незважаючи на те, що ці відкриття викликали загальну недовіру, Лаєлл, переконавшись на місці в їхній достовірності, не тільки підтримав Буше де Перта своїм авторитетом, але, зацікавившись взагалі питанням про стародавню людину, об'їхав всі цікаві в цьому відношенні місцевості Західної Європи. У результаті з'явилася остання велика робота Лаєля, «Давність людини», що являє собою зібрання всіх накопичених уривчастих даних про доісторичну людину, блискуче освітлених і заново перевірених. Робота Лаєля привернула увагу вчених і дала стимул до подальших досліджень у цьому напрямку, завдяки яким виникла згодом галузь науки — доісторична археологія.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Past PresidentsГеологічне товариство Лондона.
  2. Академія наук Турина — 1757.
  3. а б Lundy D. R. The Peerage
  4. а б в Kindred Britain
  5. Gribbin, John. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-0-140-29741-6.
  6. Angus Sites and Monuments Record - NO35NE0073 - KINNORDY (en). Aberdeenshire Council (www.aberdeenshire.gov.uk). 27.10.2014. Процитовано 13.04.2015. [недоступне посилання з Август 2019]
  7. The Biographical Dictionary of Women in Science, 2000, с. 813.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]