Чарльз Лаєлл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чарльз Лаєлл
англ. Charles Lyell
Charles Lyell.jpg
Народився 14 листопада 1797(1797-11-14)
Кінорді, Ангус
Помер 22 лютого 1875(1875-02-22) (77 років)
Лондон
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater Ексетер коледж
Галузь наукових інтересів археологія, геологія
Дружина Френсіс Сміт

Сер Чарльз Лаєлл, або Лайелл (англ. Sir Charles Lyell; 14 листопада 179722 лютого 1875) — шотландський вчений-геолог, вулканолог, палеонтолог та гляціолог, основоположник сучасної геології; баронет, член Лондонського королівського товариства з розвитку знань про природу. Найбільш відомий як автор трактату «Принципи геології», який популяризував уніформізм — ідею, що Земля була сформована тими ж процесами, що відбуваються і зараз. Лаєлл також один з перших, хто вважав (на основі геологічних аномалій), що Земля старша за 300 млн років. Лаєлл був близьким другом Чарльза Дарвіна.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Кінорді в області Ангус, Шотландії.

Вступив на службу матросом в королівський флот, де зумів стати скарбником на великих кораблях. У 1778 році, під час війни за незалежність США, він був секретарем командувача Британського флоту Джона Байрона й скарбником флагманського корабля «англ. HMS Princess Royal».

Одружився він на Френсіс Сміт (†1875).

Навчався у Ексетер коледжі[en] Оксфордського університету. У 1819 р. отримав ступінь бакалавра, і у Лондоні зайнявся юридичними науками.

У 1825 р. з'явилися його перші друковані праці.

Був президентом Геологічного товариства Лондона[en], академіком Королівського коледжу в м. Лондоні.

У 1848 р. отримав титул лицаря-бакалавра, в 1864 р. — в баронета.

Помер у м. Лондоні. Похований у Вестмінстерському абатстві.

Праці і погляди[ред.ред. код]

Найбільшим результатом наукової діяльності Лаєля залишаються «Принципи», розділені ним згодом на дві окремі книги: «Елементи геології — історія земної кори» та «Принципи геології — діяльність сучасних геологічних агентів» (динамічна геологія). Перша робота витримала за життя автора 8, а друга — 11 видань, з яких кожне представляє ґрунтовну переробку попереднього на підставі нових спостережень, причому найважливіші з цих спостережень перевірялися особисто Лайєлем. У цих книгах знайшли відображення дві улюблені теорії Лайеля — актуалізм і уніформізм.

У своїй праці «Принципи геології» у трьох томах (1830—1833) Лаєлл розробив вчення про повільну і безперервну зміну земної поверхні під впливом постійних геологічних чинників. Він переніс нормативні принципи біології в геологію, побудувавши тут теоретичну концепцію, яка згодом зробила вплив на біологію. Інакше кажучи, принципи вищої форми він переніс (редукував) на пізнання нижчих форм. Однак Земля для Лаєля не розвивається в певному напрямку, вона просто змінюється випадковим, недоладним чином. До того ж зміна — це у нього лише поступові кількісні зміни, без стрибка, без перерв поступовості, без якісних змін.

Лаєлл стежив за новими явищами в науці, показував своє ставлення до дарвінізму й до питання про доісторичну людину. Визнаючи велике значення поглядів Дарвіна, Лаєлл разом з Гукером переконав його опублікувати відому роботу — «Походження видів». Визнавши ґрунтовність його доводів, незважаючи на свої 60 років, Лаєлл цілком, хоча не без сумнівів і коливань, прилучився до вчення Дарвіна, відмовившись від багатьох поглядів, якими керувався протягом усієї своєї наукової діяльності.

Точно так само за 60 років було Лаєлю, коли він познайомився з відкритими Буше де Пертом в долині Сомми залишками «допотопної» людини (пізніше його назвуть неандертальцем). Незважаючи на те, що ці відкриття викликали загальну недовіру, Лаєлл, переконавшись на місці в їхній достовірності, не тільки підтримав Буше де Перта своїм авторитетом, але, зацікавившись взагалі питанням про стародавню людину, об'їхав всі цікаві в цьому відношенні місцевості Західної Європи. У результаті з'явилася остання велика робота Лаєля, «Давність людини», що являє собою зібрання всіх накопичених уривчастих даних про доісторичну людину, блискуче освітлених і заново перевірених. Робота Лаєля привернула увагу вчених і дала стимул до подальших досліджень у цьому напрямку, завдяки яким виникла згодом галузь науки — доісторична археологія.

Нагороди[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]