Чарльз Лаєлл

Чарльз Лаєлл
англ. Charles Lyell
Народився	14 листопада 1797(1797-11-14) Кінорді, Ангус
Помер	22 лютого 1875(1875-02-22) (77 років) Лондон
Громадянство	Велика Британія
Alma mater	Ексетер коледж
Галузь наукових інтересів	археологія, геологія
Дружина	Френсіс Сміт
Медіафайли у Вікісховищі

Сер Чарльз Лаєлл, або Лайелл (англ. Sir Charles Lyell; 14 листопада 1797— 22 лютого 1875) — шотландський вчений-геолог, вулканолог, палеонтолог та гляціолог, основоположник сучасної геології; баронет, член Лондонського королівського товариства з розвитку знань про природу. Найбільш відомий як автор трактату «Принципи геології», який популяризував уніформізм — ідею, що Земля була сформована тими ж процесами, що відбуваються і зараз. Лаєлл також один з перших, хто вважав (на основі геологічних аномалій), що Земля старша за 300 млн років. Лаєлл був близьким другом Чарльза Дарвіна.

Життєпис

Народився в Кінорді в області Ангус, Шотландії.

Вступив на службу матросом в королівський флот, де зумів стати скарбником на великих кораблях. У 1778 році, під час війни за незалежність США, він був секретарем командувача Британського флоту Джона Байрона й скарбником флагманського корабля «англ. HMS Princess Royal».

Одружився він на Френсіс Сміт (†1875).

Навчався у Ексетер коледжі Оксфордського університету. У 1819 р. отримав ступінь бакалавра, і у Лондоні зайнявся юридичними науками.

У 1825 р. з'явилися його перші друковані праці.

Був президентом Геологічного товариства Лондона, академіком Королівського коледжу в м. Лондоні.

У 1848 р. отримав титул лицаря-бакалавра, в 1864 р. — в баронета.

Помер у м. Лондоні. Похований у Вестмінстерському абатстві.

Праці і погляди

Найбільшим результатом наукової діяльності Лаєля залишаються «Принципи», розділені ним згодом на дві окремі книги: «Елементи геології — історія земної кори» та «Принципи геології — діяльність сучасних геологічних агентів» (динамічна геологія). Перша робота витримала за життя автора 8, а друга — 11 видань, з яких кожне представляє ґрунтовну переробку попереднього на підставі нових спостережень, причому найважливіші з цих спостережень перевірялися особисто Лайєлем. У цих книгах знайшли відображення дві улюблені теорії Лайеля — актуалізм і уніформізм.

У своїй праці «Принципи геології» у трьох томах (1830—1833) Лаєлл розробив вчення про повільну і безперервну зміну земної поверхні під впливом постійних геологічних чинників. Він переніс нормативні принципи біології в геологію, побудувавши тут теоретичну концепцію, яка згодом зробила вплив на біологію. Інакше кажучи, принципи вищої форми він переніс (редукував) на пізнання нижчих форм. Однак Земля для Лаєля не розвивається в певному напрямку, вона просто змінюється випадковим, недоладним чином. До того ж зміна — це у нього лише поступові кількісні зміни, без стрибка, без перерв поступовості, без якісних змін.

Лаєлл стежив за новими явищами в науці, показував своє ставлення до дарвінізму й до питання про доісторичну людину. Визнаючи велике значення поглядів Дарвіна, Лаєлл разом з Гукером переконав його опублікувати відому роботу — «Походження видів». Визнавши ґрунтовність його доводів, незважаючи на свої 60 років, Лаєлл цілком, хоча не без сумнівів і коливань, прилучився до вчення Дарвіна, відмовившись від багатьох поглядів, якими керувався протягом усієї своєї наукової діяльності.

Точно так само за 60 років було Лаєлю, коли він познайомився з відкритими Буше де Пертом в долині Сомми залишками «допотопної» людини (пізніше його назвуть неандертальцем). Незважаючи на те, що ці відкриття викликали загальну недовіру, Лаєлл, переконавшись на місці в їхній достовірності, не тільки підтримав Буше де Перта своїм авторитетом, але, зацікавившись взагалі питанням про стародавню людину, об'їхав всі цікаві в цьому відношенні місцевості Західної Європи. У результаті з'явилася остання велика робота Лаєля, «Давність людини», що являє собою зібрання всіх накопичених уривчастих даних про доісторичну людину, блискуче освітлених і заново перевірених. Робота Лаєля привернула увагу вчених і дала стимул до подальших досліджень у цьому напрямку, завдяки яким виникла згодом галузь науки — доісторична археологія.

Нагороди

• У 1834 році — Королівська медаль;
• у 1858 р. — Медаль Коплі;
• у 1866 р. — Медаль Воластона.

Вшанування

• Лондонське геологічне товариство встановило на честь науковця Медаль Лаєлля, що присуджується щорічно від 1876 року.
• У 1935 р. Міжнародний астрономічний союз надав ім'я Лаєлля кратерові на видимому боці Місяця.

Джерела

• Ляйэлль, Чарльз // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. — Т. XVIII. — С. 272—273. (рос.)
• Лайель Чарлз / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
• Лайель Чарлз // Большая российская энциклопедия, 2010. — ISBN 978-5-85270-347-7. (рос.)
• Чарлз Лайель // Краткая географическая энциклопедия, изд. «Советская энциклопедия», М., 1966.. Т. 5. (рос.)

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чарльз Лаєлл
• Sir Charles Lyell, Baronet // Encyclopædia Britannica(англ.)
• Lyell, Charles (Encyclopedia) // HighBeam Research (Victorianweb.org) (англ.)
• Lyell, Sir Charles (1797—1875) Scottish Geologist // HighBeam Research (highbeam.com)(англ.)
• Charles Lyell (1797—1875) gentleman geologist // The Victorian Web (victorianweb.org) (англ.)
• Sir Charles Lyell: Theory & Biography // Study.com
• Sir Charles Lyell // evolution.berkeley.edu (англ.)
• Uniformitarianism: Charles Lyell // University of California, Berkeley (англ.)

Це незавершена стаття про археолога. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.