Сич Олександр Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Максимович Сич
Олександр Максимович Сич
Олександр Сич у 2012 році
Голова Івано-Франківської обласної ради
Нині на посаді
На посаді з 7 грудня 2015
Попередник Василь Скрипничук
25 листопада 2010 — 23 листопада 2012
Попередник Ігор Олійник
Наступник Василь Скрипничук
Віце-прем'єр-міністр України
27 лютого 2014 — 2 грудня 2014
Президент Олександр Турчинов (в.о.)
Петро Порошенко
Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк
Попередник Костянтин Грищенко
Наступник В'ячеслав Кириленко
Народився 16 липня 1964(1964-07-16) (57 років)
с. Дерть, Рокитнівський район, Рівненська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Відомий як історик, політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Освіта Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Політична партія КУН (19931999)
ВО «Свобода»2006)
Професія політолог
Релігія Українська греко-католицька церква
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
sych.if.ua
Україна Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 28 лютого 2014

Олекса́ндр Макси́мович Сич (нар. 16 липня 1964, село Дерть, Рокитнівський район, Рівненська область) — український політик правого спрямування, голова Івано-Франківської обласної ради з 25 листопада 2010 року по 23 листопада 2012 року і з 7 грудня 2015 року.

Голова Івано-Франківської обласної ради від Всеукраїнського об'єднання «Свобода» (до жовтня 2012). Узгоджений кандидат від низки опозиційних сил (ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», Фронт Змін, Громадянська позиція та ін.) по округу № 83 (м. Івано-Франківськ) на Виборах до Верховної Ради України 2012.

Кандидат історичних наук, доцент кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Доктор політичних наук.

Заступник голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з питань ідеології, входить до його політвиконкому.

З 27 лютого[1] по 2 грудня 2014 року був віце-прем'єр-міністром України.

Освіта[ред. | ред. код]

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

  • Серпень 1986 — листопад 1987 — організатор позакласної, позашкільної виховної роботи та вчитель історії і суспільствознавства Кам'янської СШ Рокитнівського району Рівненської області.
  • Листопад 1987 — травень 1989 — військова служба.
  • Травень 1989 — квітень 1993 — завідувач фільмотеки Яремчанського міського відділу освіти, за сумісництвом — вчитель історії Микуличинської СШ та Яремчанської НСШ № 1, голова ради голів профкомів установ освіти міста Яремче.
  • Квітень 1993 — вересень 1994 — інструктор в справах молоді Яремчанського міськвиконкому.
  • Вересень 1994 — грудень 1995 — завідувач відділу загальної середньої освіти, заступник начальника управління освіти департаменту гуманітарних питань Івано-Франківського облвиконкому.
  • Грудень 1995 — червень 1996 — заступник начальника, завідувач відділом загальної середньої освіти управління освіти Івано-Франківської ОДА.
  • Червень 1996 — червень 1998 — помічник-консультант народного депутата України Романа Круцика.
  • Червень 1998 — вересень 2000 — юрисконсульт видавництва «Лілея-НВ» (місто Івано-Франківськ).
  • Вересень 2000 — серпень 2001 — асистент кафедри філософії Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу.
  • З серпня 2001 — доцент кафедри державного управління Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Громадська і політична діяльність[ред. | ред. код]

З 1991 року є членом Національної скаутської організації України «Пласт». В 20042006 роках обирався головою Крайової пластової ради.

Депутат Івано-Франківської обласної ради (19941998, 20062010).

З травня 2002 по вересень 2005 обіймав посаду заступника міського голови Івано-Франківська з питань діяльності виконавчих органів.

З 2006 року член Всеукраїнського об'єднання «Свобода». Член Політвиконкому ВО «Свобода», заступник голови партії з питань ідеології.

На Парламентських виборах в Україні 2007-го року був кандидатом в народні депутати України за списком ВО «Свобода». Мав п'яту позицію в списку. Тим не менш на рубежі 2000-го О.Сич який час був членом партії КУН.


25 листопада 2010 року обраний головою Івано-Франківської обласної ради, отримавши 68 голосів депутатів ІФ облради із 114[3].

З 2012 року — народний депутат України 7-го скликання від виборчого округу № 83, Івано-Франківська область. Перший заступник голови Комітету з питань науки і освіти.

2015 року з його ініціативи створено Інститут наукових студій націоналізму. Офіційно зареєстрований у статусі громадської організації у 2019.[4]

Родина[ред. | ред. код]

Народився у багатодітній родині. Батько Максим Адамович (19251993) — механізатор. Мати Єва Адамівна (1925) — пенсіонерка. Дружина Галина Вікторівна (1965) — вчитель історії, методист дошкільного виховання, завідувач методичного кабінету курсів ЦО Івано-Франківської області. Дочка Ольвія (1987), син Богдан (1990)[5].

Наукові праці[ред. | ред. код]

Автор нарисів і дослідницьких праць з історії визвольних змагань України, теорії націоналізму, сучасної політики. Дослідник життя і творчості члена ОУН Степана Ленкавського[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За заслуги» ІІІ ступеня (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[7];

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]