Коваль Михайло Володимирович
| Михайло Володимирович Коваль | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-полковник | |||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||||||||
| Народження |
26 лютого 1956 (67 років) Ізяслав, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||
| Alma Mater | Національний університет оборони України імені Івана Черняховського і Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||||||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||||||
| Роки служби | 1979 — дотепер | ||||||||||||||||||
| Приналежність |
 СРСР →  Україна | ||||||||||||||||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||||||||||||||||
| Рід військ |
 ДПС України | ||||||||||||||||||
| Війни / битви |
Вторгнення Росії в Україну Конфлікт щодо острова Тузла | ||||||||||||||||||
| Командування | |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||||||
|
Нагороди України:
Нагороди СРСР та інших держав:
| |||||||||||||||||||
 Коваль Михайло Володимирович у Вікісховищі | |||||||||||||||||||
Миха́йло Володи́мирович Коваль (нар. 26 лютого 1956, Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, генерал-полковник, доктор військових наук. Виконував обов'язки міністра оборони України (25.3.2014 — 3.7.2014). Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (17.02.2015 — 27.7.2021)[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1979 році закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище.
У 1979—1983 роках проходив військову службу у окремому гвардійському інженерно-саперному батальйоні гвардійської повітрянодесантної дивізії — командир взводу, командир роти.
У 1983—1984 роках працював начальником навчального центру.
У 1984—1987 роках — служба у гвардійському парашутно-десантному полку гвардійської повітрянодесантної дивізії — заступник командира батальйону, командир батальйону.
У 1990 році закінчив навчання в Військовій академії ім. Фрунзе.
У 1990—1995 роках — заступник начальника, згодом начальник навчального центру підготовки молодших спеціалістів повітрянодесантної бригади.
У 1997 році — закінчив навчання в Академії Збройних Сил України.
У 1997—1999 роках — начальник штабу та командир 30-ї танкової дивізії 8-го армійського корпусу Північного оперативного командування.
З 20 серпня 1999 року — генерал-майор[2].
У 1999—2001 роках — проходив військову службу на посаді начальника штабу — першого заступника командувача армійського корпусу Західного оперативного командування.
У 2001—2002 роках — начальник штабу — перший заступник начальника Головного управління внутрішніх військ МВС України.
У 2002—2003 роках — перший заступник Голови Держкомітету у справах охорони державного кордону України — Командувача Прикордонних військ України. Генерал-лейтенант.
Починаючи з 2003 року — працював першим заступником Голови Державної прикордонної служби України — директором Департаменту по роботі з особовим складом.
З 21 серпня 2007 року — генерал-полковник[3].
5 березня 2014 року, під час вторгнення на суверенну територію України «невідомих формувань в російській уніформі» був викрадений біля військової частини під Ялтою — за свідченнями очевидця: «російські байкери зупинили авто, порізали шини та забрали прикордонника». В ході оперативного розслідування того ж дня вдалося встановити його місце перебування, після успішних переговорів звільнений.
25 березня 2014 року, був призначений Верховною Радою України виконувачем обов'язків міністра оборони України[4].
Особовий склад Луганського прикордонного загону висловив обурення заявою в.о. міністра оборони Михайла Коваля про штурм прикордонників озброєними терористами[5].
3 липня 2014 року був звільнений з посади в.о. Міністра оборони України[6].
Член РНБО з 2 квітня[7] до 5 липня[8] 2014 року.
З 3 липня 2014 року — заступник Секретаря Ради національної безпеки та оборони України[9].
17 лютого 2015 року — перший заступник Секретаря РНБО.
Був призначений Головою міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави[10].
27 липня 2021 року, Президент України Володимир Зеленський звільнив Михайла Коваля з посади першого заступника Секретаря РНБО[11].
Державні нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» I ст. (4 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України[12].
- Орден «За заслуги» II ст. (23 серпня 2011) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові та з нагоди 20-ї річниці незалежності України[13].
- Орден «За заслуги» III ст. (20 грудня 2003) — за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, обороноздатності і безпеки України, мужність і високий професіоналізм, проявлені при виконанні службових обов'язків[14].
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (17 березня 2023) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку[15].
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (2 грудня 2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України[16].
- Медаль «За військову службу Україні» (23 листопада 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку, досягнення високих показників у бойовій і професійній підготовці[17].
- Медаль «Захиснику Вітчизни»[18].
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)[19].
- нагороджений відзнаками Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2001), «Ветеран військової служби», медалями «10 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» II ст.
- Орден Червоної Зірки[18].
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ст.[18] (1991).
- Медаль «За бойові заслуги»[18].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про призначення М. Коваля Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України [Архівовано 17 Жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Указ Президента України № 321/2021 від 27 липня 2021 року «Про звільнення М.Коваля з посади Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України» [Архівовано 27 Липня 2021 у Wayback Machine.] - ↑ Указ Президента України № 1041/99 від 20 серпня 1999 «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 8 Листопада 2018. Процитовано 25 Березня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 745/2007 від 21 серпня 2007 «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 25 Лютого 2022. Процитовано 25 Березня 2014.
- ↑ ВЕРХОВНА РАДА ПРИЗНАЧИЛА В. О. МІНІСТРА ОБОРОНИ МИХАЙЛА КОВАЛЯ. Архів оригіналу за 25 Квітня 2014. Процитовано 25 Березня 2014.
- ↑ Прикордонники — Ковалю: ми 2 доби відстрілювались, та допомоги так і не дочекалися. Архів оригіналу за 8 Червня 2014. Процитовано 9 Червня 2014.
- ↑ Постанова Верховної Ради України № 1567-VII від 3 липня 2014 року «Про звільнення Коваля М. В. від виконання обов'язків Міністра оборони України». Архів оригіналу за 25 Січня 2022. Процитовано 5 Липня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 362/2014 від 2 квітня 2014 року «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 17 Грудня 2018. Процитовано 5 Липня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 571/2014 від 5 липня 2014 року «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 4 Жовтня 2017. Процитовано 8 Листопада 2016.
- ↑ Указ Президента України № 564/2014 від З липня 2014 року «Про призначення М.Коваля заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 12 Травня 2019. Процитовано 16 Листопада 2016.
- ↑ Указ Президента України від 20 грудня 2019 року № 922/2019 «Про призначення М.Коваля головою міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави»
- ↑ Указ Президента України №321/2021 від 27 липня 2021 року "Про звільнення М.Коваля з посади Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України". Архів оригіналу за 27 Липня 2021. Процитовано 27 Липня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 843/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 30 Вересня 2018. Процитовано 25 Березня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 1474/2003 від 20 грудня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Державної прикордонної служби України». Архів оригіналу за 9 Липня 2014. Процитовано 25 Березня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 17 березня 2023 року № 162/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України № 1291/98 від 23 листопада 1998 року «Про нагородження відзнаками Президента України військовослужбовців Збройних Сил України». Архів оригіналу за 30 Листопада 2018. Процитовано 25 Березня 2014.
- ↑ а б в г Виконувач обов'язків Міністра оборони України генерал-полковник Коваль Михайло Володимирович // Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 Квітня 2014. Процитовано 24 Квітня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
Посилання[ред. | ред. код]
- Невідомі викрали генерал-полковника в Криму [Архівовано 6 Березня 2014 у Wayback Machine.]
- Керівництво Державної прикордонної служби України
| Попередник: | ТВО Міністра оборони України 25 березня 2014 — 3 липня 2014 |
Наступник: |
| Тенюх Ігор Йосипович 27 лютого 2014 — 25 березня 2014 |
Гелетей Валерій Вікторович 3 липня 2014 — 14 жовтня 2014 |
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||||
|
- Генерал-полковники (Україна)
- Народились 26 лютого
- Народились 1956
- Уродженці Ізяслава
- Випускники Національного університету оборони України імені Івана Черняховського
- Випускники Військової академії імені Фрунзе
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Нагороджені ювілейною медаллю «25 років незалежності України»
- Нагороджені відзнакою «Доблесть і честь»
- Нагороджені відзнакою «Ветеран військової служби»
- Нагороджені медаллю «10 років Збройним Силам України»
- Нагороджені медаллю «За сумлінну службу»
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Міністри оборони України
- Перший уряд Арсенія Яценюка
- Відповідальні службовці Ради національної безпеки і оборони України