Коваль Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Володимирович Коваль
 Генерал-полковник
Загальна інформація
Народження 26 лютого 1956(1956-02-26) (68 років)
Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma Mater Національний університет оборони України і Військова академія імені М. В. Фрунзе
Військова служба
Роки служби 1979 — дотепер
Приналежність СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ ДПС України
Війни / битви Вторгнення Росії в Україну
Конфлікт щодо острова Тузла
Командування
В.о. міністра оборони України
25 березня 2014 — 3 липня 2014
ПопередникТенюх Ігор Йосипович
НаступникГелетей Валерій Вікторович
Нагороди та відзнаки

Нагороди України:

Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)

Нагороди СРСР та інших держав:

Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
CMNS: Коваль Михайло Володимирович у Вікісховищі

Миха́йло Володи́мирович Коваль (нар. 26 лютого 1956, Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, генерал-полковник, доктор військових наук. Виконував обов'язки міністра оборони України (25.3.2014 — 3.7.2014). Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (17.02.2015 — 27.7.2021)[1], Начальник Національного університету оборони України.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1979 році закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище.

У 1979—1983 роках — командир взводу, а згодом командир роти окремого інженерно-саперного батальйону повітрянодесантної дивізії.

У 1983—1984 роках — начальник навчального центру повітрянодесантної дивізії.

У 1984—1987 роках — заступник командира батальйону, командир батальйону парашутно-десантного полку повітрянодесантної дивізії.

У 1987—1990 роках — слухач командного факультету у Військовій академії ім. Фрунзе.

У 1990—1995 роках — заступник командира окремої повітрянодесантної бригади, а згодом заступник начальника й начальник навчального центру підготовки молодших спеціалістів повітрянодесантних бригад.

У 1995—1997 роках — слухач факультету підготовки спеціалістів оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних Сил України.

У 1997—1999 роках — начальник штабу та командир 30-ї танкової дивізії 8-го армійського корпусу.

З 20 серпня 1999 року — генерал-майор[2].

У 1999—2001 роках — начальник штабу — перший заступник командувача 13 армійського корпусу.

У 2001—2002 роках — начальник штабу — перший заступник начальника Головного управління внутрішніх військ МВС України.

У 2002—2003 роках — перший заступник Голови Держкомітету у справах охорони державного кордону України — Командувача Прикордонних військ України.

З 22 серпня 2002 року — генерал-лейтенант.

У 2003—2011 роках — перший заступник Голови Державної прикордонної служби України — директор Департаменту по роботі з особовим складом.

З 21 серпня 2007 року — генерал-полковник[3].

У 2011—2014 роках — директор Департаменту персоналу Адміністрації Державної прикордонної служби України.

5 березня 2014 року, під час вторгнення на суверенну територію України «невідомих формувань в російській уніформі» був викрадений біля військової частини під Ялтою — за свідченнями очевидця: «російські байкери зупинили авто, порізали шини та забрали прикордонника». В ході оперативного розслідування того ж дня вдалося встановити його місце перебування, після успішних переговорів звільнений.

З 25 березня 2014 року по 3 липня 2014 року — виконувач обов'язків Міністра оборони України[4].

З 2 квітня[5] по 5 липня[6] 2014 року — член Ради національної безпеки та оборони України.

Був призначений Головою міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави[7].

З 3 липня 2014 року — заступник Секретаря Ради національної безпеки та оборони України[8], а з 17 лютого 2015 року по 27 липня 2021 року — перший заступник Секретаря РНБО.

З 2 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року — у розпорядженні Міністра оборони України.

З 24 лютого 2022 року по 15 серпня 2022 року — начальник штабу — заступник начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

З 16 серпня 2022 року — начальник Національного університету оборони України.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».[9]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про призначення М. Коваля Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України [Архівовано 17 Жовтня 2017 у Wayback Machine.]
    Указ Президента України № 321/2021 від 27 липня 2021 року «Про звільнення М.Коваля з посади Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України» [Архівовано 27 Липня 2021 у Wayback Machine.]
  2. Указ Президента України № 1041/99 від 20 серпня 1999 «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 8 Листопада 2018. Процитовано 25 Березня 2014.
  3. Указ Президента України № 745/2007 від 21 серпня 2007 «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 25 Лютого 2022. Процитовано 25 Березня 2014.
  4. ВЕРХОВНА РАДА ПРИЗНАЧИЛА В. О. МІНІСТРА ОБОРОНИ МИХАЙЛА КОВАЛЯ. Архів оригіналу за 25 Квітня 2014. Процитовано 25 Березня 2014.
  5. Указ Президента України № 362/2014 від 2 квітня 2014 року «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 17 Грудня 2018. Процитовано 5 Липня 2014.
  6. Указ Президента України № 571/2014 від 5 липня 2014 року «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 4 Жовтня 2017. Процитовано 8 Листопада 2016.
  7. Указ Президента України від 20 грудня 2019 року № 922/2019 «Про призначення М.Коваля головою міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави»
  8. Указ Президента України № 564/2014 від З липня 2014 року «Про призначення М.Коваля заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 12 Травня 2019. Процитовано 16 Листопада 2016.
  9. Поважна рада. Орден Святого Пантелеймона. Процитовано 17 квітня 2024.
  10. Указ Президента України № 1291/98 від 23 листопада 1998 року «Про нагородження відзнаками Президента України військовослужбовців Збройних Сил України». Архів оригіналу за 30 Листопада 2018. Процитовано 25 Березня 2014.
  11. а б в г Виконувач обов'язків Міністра оборони України генерал-полковник Коваль Михайло Володимирович // Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 Квітня 2014. Процитовано 24 Квітня 2014.
  12. Указ Президента України № 1474/2003 від 20 грудня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Державної прикордонної служби України». Архів оригіналу за 9 Липня 2014. Процитовано 25 Березня 2014.
  13. Указ Президента України № 843/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 30 Вересня 2018. Процитовано 25 Березня 2014.
  14. Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. Указ Президента України від 17 березня 2023 року № 162/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: ТВО Міністра оборони України
25 березня 2014 — 3 липня 2014
Наступник:
Тенюх Ігор Йосипович
27 лютого 2014 — 25 березня 2014
Гелетей Валерій Вікторович
3 липня 2014 — 14 жовтня 2014