Коваль Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Володимирович Коваль
Особові дані
Народився 26 лютого 1956(1956-02-26)
Місце народження Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР СРСР

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі


Погон генерал-полковника ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-полковник
Mykhailo Koval photo.jpg
Загальна інформація
Народження 26 лютого 1956(1956-02-26) (66 років)
Ізяслав, Ізяславський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater Національний університет оборони України імені Івана Черняховського і Військова академія імені М. В. Фрунзе
Військова служба
Роки служби 1979 — дотепер
Приналежність СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg ДПС України
Війни / битви Вторгнення Росії в Україну
Конфлікт щодо острова Тузла
Командування
В.о. міністра оборони України
25 березня 2014 — 3 липня 2014
ПопередникТенюх Ігор Йосипович
НаступникГелетей Валерій Вікторович
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
CMNS: Коваль Михайло Володимирович у Вікісховищі

Миха́йло Володи́мирович Коваль (нар. 26 лютого 1956, Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, генерал-полковник, доктор військових наук. Виконував обов'язки міністра оборони України (25.3.2014 — 3.7.2014). Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (17.02.2015 — 27.7.2021)[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1979 році закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище.

У 1979—1983 роках проходив військову службу у окремому гвардійському інженерно-саперному батальйоні гвардійської повітрянодесантної дивізії — командир взводу, командир роти.

У 1983—1984 роках працював начальником навчального центру.

У 1984—1987 роках — служба у гвардійському парашутно-десантному полку гвардійської повітрянодесантної дивізії — заступник командира батальйону, командир батальйону.

У 1990 році закінчив навчання в Військовій академії ім. Фрунзе.

У 1990—1995 роках — заступник начальника, згодом начальник навчального центру підготовки молодших спеціалістів повітрянодесантної бригади.

У 1997 році — закінчив навчання в Академії Збройних Сил України.

У 1997—1999 роках — начальник штабу та командир 30-ї танкової дивізії 8-го армійського корпусу Північного оперативного командування.

З 20 серпня 1999 року — генерал-майор[2].

У 1999—2001 роках — проходив військову службу на посаді начальника штабу — першого заступника командувача армійського корпусу Західного оперативного командування.

У 2001—2002 роках — начальник штабу — перший заступник начальника Головного управління внутрішніх військ МВС України.

У 2002—2003 роках — перший заступник Голови Держкомітету у справах охорони державного кордону України — Командувача Прикордонних військ України. Генерал-лейтенант.

Починаючи з 2003 року — працював першим заступником Голови Державної прикордонної служби України — директором Департаменту по роботі з особовим складом.

З 21 серпня 2007 року — генерал-полковник[3].

5 березня 2014 року, під час вторгнення на суверенну територію України «невідомих формувань в російській уніформі» був викрадений біля військової частини під Ялтою — за свідченнями очевидця: «російські байкери зупинили авто, порізали шини та забрали прикордонника». В ході оперативного розслідування того ж дня вдалося встановити його місце перебування, після успішних переговорів звільнений.

25 березня 2014 року, був призначений Верховною Радою України виконувачем обов'язків міністра оборони України[4].

Особовий склад Луганського прикордонного загону висловив обурення заявою в.о. міністра оборони Михайла Коваля про штурм прикордонників озброєними терористами[5].

3 липня 2014 року був звільнений з посади в.о. Міністра оборони України[6].

Член РНБО з 2 квітня[7] до 5 липня[8] 2014 року.

З 3 липня 2014 року — заступник Секретаря Ради національної безпеки та оборони України[9].

17 лютого 2015 року — перший заступник Секретаря РНБО.

Був призначений Головою міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави[10].

27 липня 2021 року, Президент України Володимир Зеленський звільнив Михайла Коваля з посади першого заступника Секретаря РНБО[11].

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про призначення М. Коваля Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України [Архівовано 17 Жовтня 2017 у Wayback Machine.]
    Указ Президента України № 321/2021 від 27 липня 2021 року «Про звільнення М.Коваля з посади Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України» [Архівовано 27 Липня 2021 у Wayback Machine.]
  2. Указ Президента України № 1041/99 від 20 серпня 1999 «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 8 Листопада 2018. Процитовано 25 Березня 2014. 
  3. Указ Президента України № 745/2007 від 21 серпня 2007 «Про присвоєння військових звань». Архів оригіналу за 25 Лютого 2022. Процитовано 25 Березня 2014. 
  4. ВЕРХОВНА РАДА ПРИЗНАЧИЛА В. О. МІНІСТРА ОБОРОНИ МИХАЙЛА КОВАЛЯ. Архів оригіналу за 25 Квітня 2014. Процитовано 25 Березня 2014. 
  5. Прикордонники — Ковалю: ми 2 доби відстрілювались, та допомоги так і не дочекалися. Архів оригіналу за 8 Червня 2014. Процитовано 9 Червня 2014. 
  6. Постанова Верховної Ради України № 1567-VII від 3 липня 2014 року «Про звільнення Коваля М. В. від виконання обов'язків Міністра оборони України». Архів оригіналу за 25 Січня 2022. Процитовано 5 Липня 2014. 
  7. Указ Президента України № 362/2014 від 2 квітня 2014 року «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 17 Грудня 2018. Процитовано 5 Липня 2014. 
  8. Указ Президента України № 571/2014 від 5 липня 2014 року «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 4 Жовтня 2017. Процитовано 8 Листопада 2016. 
  9. Указ Президента України № 564/2014 від З липня 2014 року «Про призначення М.Коваля заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 12 Травня 2019. Процитовано 16 Листопада 2016. 
  10. Указ Президента України від 20 грудня 2019 року № 922/2019 «Про призначення М.Коваля головою міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави»
  11. Указ Президента України №321/2021 від 27 липня 2021 року "Про звільнення М.Коваля з посади Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України". Архів оригіналу за 27 Липня 2021. Процитовано 27 Липня 2021. 
  12. Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  13. Указ Президента України № 843/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 30 Вересня 2018. Процитовано 25 Березня 2014. 
  14. Указ Президента України № 1474/2003 від 20 грудня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Державної прикордонної служби України». Архів оригіналу за 9 Липня 2014. Процитовано 25 Березня 2014. 
  15. Указ Президента України № 1291/98 від 23 листопада 1998 року «Про нагородження відзнаками Президента України військовослужбовців Збройних Сил України». Архів оригіналу за 30 Листопада 2018. Процитовано 25 Березня 2014. 
  16. а б в г Виконувач обов'язків Міністра оборони України генерал-полковник Коваль Михайло Володимирович // Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 Квітня 2014. Процитовано 24 Квітня 2014. 
  17. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  18. Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: ТВО Міністра оборони України
25 березня 2014 — 3 липня 2014
Наступник:
Тенюх Ігор Йосипович
27 лютого 2014 — 25 березня 2014
Гелетей Валерій Вікторович
3 липня 2014 — 14 жовтня 2014