Присяжнюк Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Володимирович Присяжнюк
Микола Володимирович Присяжнюк
6-й Міністр аграрної політики України
11 березня 2010 — 27 лютого 2014
Президент Віктор Янукович
Прем'єр-міністр Микола Азаров
Попередник Юрій Мельник
Наступник Ігор Швайка
Народився 13 січня 1960(1960-01-13) (62 роки)
Ксаверів
Відомий як економіст, інженер, політик
Місце роботи Міністерство аграрної політики та продовольства України
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Донбаський державний технічний університет, Національна академія державного управління при Президентові України і Воронезький державний університет
Політична партія Партія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
5-го скликання
ПР 25 травня 2006 23 листопада 2007
Україна Народний депутат України
6-го скликання
ПР 23 листопада 2007 11 березня 2010[1]

Мико́ла Володи́мирович Присяжню́к (нар. 13 січня 1960, с. Ксаверів, Малинський район, Житомирська область) — Міністр аграрної політики та продовольства України з 11 березня 2010 до 27 лютого 2014. Член Партії Регіонів.

Кандидат технічних наук. Втік за кордон і переховується від слідства.

Біографія[ред. | ред. код]

Виріс у родині агронома та вчительки української мови[2]. Закінчивши 1977 року Скуратівську середню школу, вступив до технічного училища в Києві, після закінчення якого працював на київському заводі «Кристал».

19791981 — проходив строкову службу у Збройних силах СРСР.

З 1981 працював у м. Єнакієве Донецької області монтажником у тресті «Єнакієвометалургбуд», потім — на шахті «Ольховатська» (об'єднання «Орджонікідзевугілля»), де, почавши від гірничого робітника, дійшов до заступника директора (1985).

19861988 — працював головним технологом капітального будівництва виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля». У цей час познайомився з Віктором Януковичем, тоді директором автобази ВО «Орджонікідзевугілля».

Згодом став активним учасником кооперативного руху, створив і очолював низку підприємств, обіймав керівні посади у великих міжнародних компаніях[3].

2000 — здобув спеціальність «промислове та цивільне будівництво» у Донбаському гірничо-металургійному інституті.

20 жовтня 2002 — склав присягу державного службовця.

У жовтні 2002 призначений 1-м заступником голови Житомирської обласної державної адміністрації.

2003 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, магістр державного управління.

2005 — обраний головою правління та головою ради Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів України.

З 23 листопада 2007 року має 1-й ранг державного службовця[4].

Народний депутат України V—VI скликань. На парламентські вибори 2006 року пішов разом з Партією регіонів (№ 99 виборчого списку) і отримав мандат народного депутата України V скликання. Був обраний до Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. На дострокові вибори Верховної Ради-2007 знову пішов у складі ПР (№ 113 виборчого списку) і став народним депутатом України VI скликання. Був обраний на посаду голови парламентського Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Також входив до складу тимчасової слідчої комісії з розслідування обставин неефективного управління держмайном в АПК.

Листопад 2007 — березень 2010 — голова Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин. У Верховній раді України відстоював інтереси національних виробників с/г продукції та соціально незахищених верств жителів Житомирщини[5].

11 березня 2010 — призначений на посаду Міністра аграрної політики України.

9 грудня 2010 — призначений на посаду Міністра аграрної політики та продовольства України.

24 грудня 2012 — призначений на посаду Міністра аграрної політики та продовольства України[6].

Діяльність на посаді міністра[ред. | ред. код]

Країни, в яких Микола Присяжнюк потрапив під санкції

У статті «Аграрна стратегія України»[7] висловив своє комплексне бачення розвитку аграрного ринку та сільського господарства України, земельної реформи та підтримки українського виробника. Налагодив співпрацю з Китаєм в аграрній сфері[8], досягнув домовленості з іноземними банками про кредитування українського виробника аграрної продукції[9]. З ініціативи М.Присяжнюка розпочато формування кадастрового реєстру виноградників[10]. За даними Мінагрополітики, 2010 року Міністерство компенсувало 100 % витрат на створення виноградників[11]. Під час робочого візиту до Росії у лютому 2012 року М.Присяжнюк домовився про значне збільшення експорту м'яса виробництва українських підприємств до Російської Федерації[12]. На початку 2012 доручив невідкладно розробити Концепції розвитку сільських територій[13].

5 квітня 2014 року Генеральна прокуратура України звернулася до суду з проханням обрати запобіжний захід колишньому міністру аграрної політики і продовольства України Миколі Присяжнюку у вигляді утримання під вартою. 7 квітня 2014 року Присяжнюк був оголошений в розшук. 15 квітня 2014 року інформація про розшук Миколи Присяжнюка оприлюднена на сайті Міністерства внутрішніх справ України в розділі «особи, які переховуються від органів досудового розслідування». 16 травня 2014 року Генеральна прокуратура України повідомила про підозру Миколі Присяжнюку в незаконній приватизації приміщення по вулиці Хрещатик в Києві.

23 лютого 2016 року за стінами Генеральної прокуратури України відбувся мітинг з вимогою відновити розслідування кримінальних справ щодо колишнього міністра аграрної політики України (часів президента Віктора Януковича) Миколи Присяжнюка.

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

  • 2009 — нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня
  • 2011 — нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня
  • 2014 — нагороджений орденом «За заслуги» I ступеня[14]
  • 20052006 — голова правління та голова ради Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів України
  • 19982002 — голова правління міжнародного благодійного фонду «Від щирого серця», провів понад 60 благодійних акцій, надавши допомогу більш як 6 тисячам громадян. Брав участь у розробці соціальних програм з підтримки інтелектуально обдарованої молоді, формування економічної свідомості, розвитку молодого покоління[2].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Дружина — Тетяна Олександрівна (* 1968). Сини: Роман (* 1981), Микола (* 2006). Дочки: Христина (* 1988), Аліна (* 1998).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2010 року № 1981-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Присяжнюка М.В.»
  2. а б Присяжнюк Микола Володимирович. Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 2 квітня 2013. 
  3. Біографія на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України[недоступне посилання з липня 2019]
  4. Присяжнюк Микола Володимирович. Біографія. Архів оригіналу за 18 червня 2011. Процитовано 24 квітня 2011. 
  5. Народні депутати та керівництво Житомирської області підписали протокол намірів про співпрацю. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 квітня 2011. 
  6. Офіційний сайт Президента України. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 2 квітня 2013. 
  7. Аграрна стратегія України // Урядовий Кур'єр[недоступне посилання з квітня 2019]
  8. Україна спільно з Китаєм розвиватиме машинобудування та аграрну логістику
  9. Іноземні банки кредитуватимуть аграрне виробництво в Україні. Архів оригіналу за 6 квітня 2011. Процитовано 24 квітня 2011. 
  10. Микола Присяжнюк: «В Україні буде створено кадастровий реєстр виноградників»[недоступне посилання з липня 2019]
  11. Мінагрополітики у 2010 році компенсувало 100 % витрат на створення виноградників[недоступне посилання з липня 2019]
  12. Украина увеличит экспорт мяса в Россию — Присяжнюк[недоступне посилання з квітня 2019]
  13. Микола Присяжнюк доручив невідкладно розробити Концепції розвитку сільських територій. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 15 лютого 2012. 
  14. Президент України Петро Порошенко Офіційне інтернет-представництво. 22 січня 2014р. 

Посилання[ред. | ред. код]