Молдовани в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Молдовани в Українімолдовська етнічна меншина в Україні, згідно з даними перепису населення 2001 налічує 258 619 осіб [1].

Молдовани компактно проживають в районах українсько-молдовського етнічного прикордоння на Буковині і в Бессарабії, як в північній її частині (Хотинщина), так і в південній (Буджак), і в етнічних анклавах на схід від Дністра, в Південній і, меншою мірою, Правобережній Україні [2]. Молдовани складають найбільшу етнічну групу Ренійського району Одеської області і Новоселицького району Чернівецької області.

Історія[ред.ред. код]

Розселення молдован в УРСР за переписом 1926

Початок поселення молдован на українських землях, зокрема на Лівобережній Наддністрянщині та північній Буковину, викликаний репресіями турецьких завойовників і посиленням експлуатації з боку власних господарів, припадав на 16 ст. У 17-18 ст. молдовські поселення почали виникати на Правобережжі, у межиріччі Дністра і Південного Бугу.

Після указу 1751 р. про прийняття до російського підданства сербів на військову службу у на південних кордонах Російської імперії, почалося переселення православних вихідців з Османської імперії, зокрема молдован з турецької Молдови, на малозаселене степове Причорномор'ю, майбутню територію Херсонської та Катеринославської губерній. У 1754 р. на території так званої Нової Сербії (північ майбутньої Херсонщини) поселилося 2997 молдован, які становили 78% від загальної кількості переселенців. За переписом населення 1764 р. на території майбутньої Херсонської губернії налічувалося 5,4 тис. молдован чоловічої статі (14,3% населення), вони були другою за чисельністю етнічною групою після українців (67,9%). На території майбутньої Катеринославської губернії у 1763 р. налічувалося 825 молдован (2,74%).

З 1763 р. по 1784 р. молдовське населення Причорномор'я збільшилося на 192%, з 6227 до 18196 осіб чоловічої статі. Молдовани проживали у великих поселеннях створеного у 1769 р. Молдавського полку, які залишалися переважно молдовськими і у другій половині 19 ст.

На сході, на землях майбутніх Бахмутського і Слов'яносербського повітів (т.зв. Слов'яносербія) молдовське населення зросло з 825 до 6032 осіб чоловічої статі, а їх питома вага у населенні - з 2,7% до 5,4%. Вони мешкали у 16 населених пунктах (шанцях) Слов'яносербії, але становили більшість лише у 9:[3]

Чисельність[ред.ред. код]

Станом на 2001 р., в Україні проживає 258.6 тис. молдован. Концентруються вони здебільшого в районах традиційного розселення: Чернівецькій області — 9 % населення регіону, Одеській області — 5,5 %, Миколаївській області — 1,3 %. Понад 70 % загальної чисельності молдован України проживало на території Одеської та Чернівецької областей, значно менше — в Донецькій, Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській областях та в АР Крим. Понад 6 % молдован проживало в Херсонській, Харківській, Запорізькій та Вінницькій областях та в м. Києві. Особливістю сучасного розселення молдован в Україні є те, що в переважній більшості представники названої національної меншини проживають у сільській місцевості, найбільше в Одеській та Чернівецькій, значна кількість — у селах Кіровоградської, Харківської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської, Черкаської областей. Тільки в таких індустріальних областях, як Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька та АР Крим, більшість молдован проживає в міських поселеннях.

Розселення[ред.ред. код]

Розселення молдован в Одеській області за переписом 2001 р.
Етнічна мапа півдня Одеської області
Предмети традиційної молдовської культури в одеському музеї Степової України

Розселення молдован за регіонами за даними переписів населення:

1989 2001 динаміка
АР Крим і Севастополь 6 609 4 562 -31,0%
Вінницька область 3 377 2 944 -12,8%
Волинська область 369 303 -17,9%
Дніпропетровська область 6 636 4 398 -33,7%
Донецька область 13 332 7 171 -46,2%
Житомирська область 1 434 1 425 -0,6%
Закарпатська область 963 516 -46,4%
Запорізька область 3 428 2 476 -27,8%
Івано-Франківська область 780 557 -28,6%
Київська область 1 799 1 515 -15,8%
Кіровоградська область 10 694 8 274 -22,6%
Луганська область 5 785 3 252 -43,8%
Львівська область 2 471 781 -68,4%
Миколаївська область 16 673 13 171 -21,0%
Одеська область 144 534 123 751 -14,4%
Полтавська область 2 737 2 562 -6,4%
Рівненська область 424 364 -14,2%
Сумська область 752 778 3,5%
Тернопільська область 373 356 -4,6%
Харківська область 3 746 2 462 -34,3%
Херсонська область 5 618 4 179 -25,6%
Хмельницька область 1 667 1 353 -18,8%
Черкаська область 1 813 1 617 -10,8%
Чернівецька область 84 519 67 225 -20,5%
Чернігівська область 806 700 -13,2%
Київ (міськрада) 3 186 1 927 -39,5%
Україна 324 525 258 619 -20,3%


Динаміка чисельності молдован у деяких регіонах за переписами, тис.[4]:

1959 1970 1979 1989 2001
Одеська область  125,0  6,2%  136,0  5,7%  143,1  5,7%  144,5  5,5%  123,7  5,0%
Чернівецька область  71,6  9,2%  78,4  9,3%  85,0  9,5%  84,5  9,0%  67,2  7,3%
Миколаївська область  5,3  0,5%  8,9  0,7%  16,7  1,2%  13,1  1,0%
Кіровоградська область  7,2  0,6%  6,6  0,5%  7,1  0,6%  10,7  0,9%  8,2  0,7%

Урбанізація[ред.ред. код]

Місце проживання молдовського населення за переписом 2001 р.

Населення Кількість
міського 73 593 28,5%
сільського 185 026 71,5%
всього 258 619 100.0%

Вікова структура[ред.ред. код]

Вікова структура молдован України за переписом 2001 року

Вік Чисельність,тис.
0-14 41 059 15,9%
15-64 184 055 71,2%
>65 33 505 12,9%

Мова[ред.ред. код]

Частка населення, що назвало рідною мовою румунську та молдовську (2001 р.)

Рідна мова молдован України за переписами:[5][6][7][8]

1970 1979 1989 2001
молдовська 83,3% 79,9% 78,0% 70,0%
російська 11,3% 14,1% 15,5% 17,6%
українська 5,2% 5,7% 6,1% 10,7%
інша 0,2% 0,3% 0,4% 1,7%

За переписом 2001 року, серед молдован України вказали на вільне володіння мовами:[9]

Відомі українські молдовани[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії // Відп. ред. Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. — Київ, 1993. — 800 с.
  • Заставецька О. В., Заставецький Б. І., Ткач Д. В. Географія населення України. — Тернопіль, 2007.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]