Крупська Надія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крупська.
Надія Костянтинівна Крупська
рос. Надежда Константиновна Крупская
Надія Костянтинівна Крупська, 1936 рік
Надія Костянтинівна Крупська, 1936 рік
Народилася 14 (26) лютого 1869(1869-02-26)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла 27 лютого 1939(1939-02-27) (70 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Кремлівська стіна
Місце проживання Москва
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія→СРСР СРСР
Національність росіянка
Alma mater Бестужевські курси
Галузь наукових інтересів педагогіка
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь доктор педагогічних наук
Батько Konstantin Ignatevich Krupski[d]
У шлюбі з Ленін Володимир Ілліч
Нагороди орден Леніна, орден Трудового Червоного Прапора
Автограф Nadezhda Krupskaya's signature.png
почесний член АН СРСР
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Крупська Надія Костянтинівна на Вікісховищі

Наді́я Костянти́нівна Кру́пська, Ульянова[1] Наді́я Костянти́нівна[2] (рос. Надежда Константиновна Крупская, Ульянова Надежда Константиновна; 14 (26) лютого 1869(18690226), Санкт-Петербург, Російська імперія — 27 лютого 1939, Москва, РРФСР, СРСР) — більшовицька революціонерка, доктор педагогічних наук[1], теоретик й організатор радянського шкільництва та системи народної освіти, радянська суспільна громадська діячка, член Академії наук СРСР[1].

Життєпис[ред. • ред. код]

Народилася 14 лютого (26 лютого за новим стилем) 1869 року в Санкт-Петербурзі у незаможній шляхетній родині (із дворян Волинської губернії гербу «Корчак»[3]), дворянина і офіцера Російської імперії. Її прадід — із села Малі Пузирки (нині — Україна)[4]. Батько її Костянтин Гнатович Крупський (*1838-†1883) — поручник, брав участь у Комітеті російських офіцерів, підтримував польське повстання 1863–1864 років[1]. Її мати Єлизавета Василівна Тістрова (*1843-†1915) — гувернантка.

У 1886 закінчила із золотою медаллю жіночу гімназію княгині Оболенської в Санкт-Петербурзі, а потім педагогічний клас при ній. 1889 року вступила на історико-філологічне відділення Вищих Бестужевських жіночих курсів[1]. Покинула їх і в 1890–1891 роках стала брати активну участь у марксистських гуртках Петербурга.

Була заарештована у 1896 р.[1] і з 1898 була членом соціал-демократичної робітничої партії в Російській імперії, в тому ж році її засудили до трьох років заслання у село Шушенське (Уфімської губернії на Сибіру), де відбував заслання і Владімір Ульянов (Ленін). Там вона з ним приймає християнський шлюб в Російській Православній Церкві, оскільки вони обидва були хрещені в РПЦ МП. З 1901 р. вже офіційною дружиною супроводжувала його в поїздках за кордон, під час якої вона підтримує його як секретар і прес-секретарка.

У 1917 р. повертається в Російську імперію (див. «Пломбований вагон»). Після 1917 р. вона працювала в радянській системі освіти, член колегії Народного комісаріату освіти[1].

Голова Головполітосвіти у 1920-1929 роках при Наркомосвіти РРФСР[1]. Почесний член Академії наук СРСР (від 1 лютого 1931 року) [5]. Від 1924 р. - член ЦК КПРС[1].

За деякими відомостями, не підтримувала репресії Сталіна, клопотала за репресованих СРСР, співпрацювала з антисталінською опозицією, передавала кореспонденцію свого чоловіка Леніна для Лева Троцького, виступала за християнській традиційний похорон Леніна проти його муміфікації для використання в мавзолеї Леніна.

За однією з неофіційних версій, вона була отруєна за наказом Сталіна[3]. Після смерті в 1939 році всупереч християнському звичаю поховання в Російській Православній Церкві Московської Патріархії влада застосувала кремацію[6]; її прах був поміщений в урні в Кремлівську стіну на Червоній площі в Москві.

Нагороди[ред. • ред. код]

Нагороджено орденом Леніна й орденом Трудового Червоного Прапора.

Пам'яті[ред. • ред. код]

У 1925–2001 рр. у Полтаві ім'ям Надії Крупської була названа вулиця в Київському районі. Також у місті Суми існує бібліотека ім. Н. Крупської.

У місті Роздільна Одеської області була вулиця ім'ям Надії Крупської.

За радянських часів українське село Карлівка та німецька колонія Старий Данцинг були об'єднані у одне село під назвою Крупське (Кіровоградська область).

Від 1928 до 2016 р. село Базилівка мало назву Крупське (Сумська область).

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к «Універсальная Беларуская энцыклапедыя». У 18 тамах / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў, Б. І. Сачанка і інш. — г. Мінск: Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1999 г. — Т. 8, С.487. (біл.)
  2. ↑ Див. розділ «Списки пасажирів» у статті "Пломбований вагон"
  3. ↑ а б «Spis szlachty Polesia»: KRUPSKI herbu Korczak; z tej rodziny Nadzieja K. (1869–1939) wybitny pedagog, żona W. Lenina, otruta na rozkaz Stalina. 13 września 2010 (пол.)
  4. ↑ Андрей Крупский, сайт "Родовід" (рос.)
  5. ↑ Крупська Надія Костянтинівна, сайт "РАН" (рос.)
  6. ↑ Цей факт цікавий тим, що Йосип Джугашвілі (Сталін) був випускником грузинської православної семінарії, а агентура ЧК-НКВС-КДБ від 1927 р. була штатною в РПЦ МП (див. «Сергіанство», Декларація Івана Миколайовича Страгородського, патріарха московського Сергія)

Джерела[ред. • ред. код]

Посилання[ред. • ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крупська_Надія_Костянтинівна&oldid=20910880