Крупська Надія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Надія Костянтинівна Крупська
рос. Надежда Константиновна Крупская
Krupskaja.jpg
Надія Костянтинівна Крупська, 1936 рік
Народилася 14 (26) лютого 1869(1869-02-26)
Санкт-Петербург
Померла 27 лютого 1939(1939-02-27) (70 років)
Москва
Місце проживання Москва
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність росіянка
Галузь наукових інтересів педагогіка
Науковий ступінь доктор педагогічних наук
Нагороди орден Леніна, орден Трудового Червоного Прапора
Примітки почесний член АН СРСР

Наді́я Костянти́нівна Кру́пська, Ульянова Наді́я Костянти́нівна[1] (рос. Надежда Константиновна Крупская, Ульянова Надежда Константиновна; *14 (26) лютого 1869(18690226), Санкт-Петербург — 27 лютого 1939, Москва) — доктор педагогічних наук, теоретик й організатор радянського шкільництва та системи народної освіти, радянська суспільна громадська діячка.

Життєпис[ред.ред. код]

Надія Костянтинівна Крупська народилася 14 лютого (26 лютого за новим стилем) 1869 року в Санкт-Петербурзі у незаможній шляхетній родині (із дворян Волинської губернії гербу «Корчак»[2]), дворянина і офіцера Російської імперії. Її прадід — із села Малі Пузирки (нині — Україна)[3]. Батько її Костянтин Гнатович Крупський (*1838-†1883) — поручник, брав участь у Комітеті російських офіцерів, підтримував польське повстання 1863–1864 років. Її мати Єлизавета Василівна Тістрова (*1843-†1915) — гувернантка.

1886 року Надія Крупська закінчила із золотою медаллю жіночу гімназію княгині Оболенської в Санкт-Петербурзі, а потім педагогічний клас при ній. 1889 року вступила на історико-філологічне відділення Вищих Бестужевських жіночих курсів. Покинула їх і в 18901891 роках стала брати активну участь у марксистських гуртках Петербурга.

Була заарештована у 1896 р. і з 1898 була членом соціал-демократичної робітничої партії в Російській імперії, в тому ж році її засудили до трьох років заслання у село Шушенське (Уфімської губернії на Сибіру), де відбував заслання і В. Ульянов (Ленін). Там вона з ним приймає християнський шлюб в Російській Православній Церкві, оскільки вони обидва були хрещені в РПЦ МП. З 1901 р. вже офіційною дружиною супроводжувала його в поїздках за кордон, під час якої вона підтримує його в якості секретаря і прес-секретарки. У 1917 р. повертається в Російську імперію (див. «Пломбований вагон»). Після 1917 р. вона працювала в радянській системі освіти.

Голова Головполітосвіти у 19201929 роках. Почесний член Академії наук СРСР (від 1 лютого 1931 року) [4].

За деякими відомостями, Надія Крупська не підтримувала репресії Сталіна, клопотала за репресованих СРСР, співпрацювала з анти-сталінською опозицією, передавала кореспонденцію свого чоловіка Леніна для Лева Троцького, виступала за християнській традиційний похорон Леніна проти його муміфікації для використання в мавзолеї Леніна.

За однією з неофіційних версій, вона була отруєна за наказом Сталіна[2]. Після смерті в 1939 році всупереч християнському звичаю поховання в Російській Православній Церкві Московської Патріархії влада застосувала кремацію[5]; її прах був поміщений в урні в Кремлівську стіну на Червоній площі в Москві.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджено орденом Леніна й орденом Трудового Червоного Прапора.

Пам'яті[ред.ред. код]

У 19252001 рр. у Полтаві ім'ям Надії Крупської була названа вулиця в Київському районі. Також у місті Суми існує бібліотека ім. Н. Крупської.

У місті Роздільна Одеської області названа вулиця ім'ям Надії Крупської.

За радянських часів українське село Карлівка та німецька колонія Старий Данцинг були об'єднані у одне село під назвою Крупське (Кіровоградська область).

Від 1928 р. село Базилеіка носить назву Крупське (Сумська область).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Див. розділ «Списки пасажирів» у статті Пломбований вагон
  2. а б «Spis szlachty Polesia»: KRUPSKI herbu Korczak; z tej rodziny Nadzieja K. (1869–1939) wybitny pedagog, żona W. Lenina, otruta na rozkaz Stalina. (пол.)
  3. Андрей Крупский (рос.)
  4. Російська академія наук. Крупська Надія Костянтинівна(рос.)
  5. Цей факт цікавий тим, що Йосип Джугашвілі (Сталін) був випускником грузинської православної семінарії, а агентура ЧК-НКВС-КДБ від 1927 р. була штатною в РПЦ МП (див. «Сергіанство», Декларація Івана Миколайовича Страгородського, патріарха московського Сергія)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]