Крупська Надія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Крупська.
Надія Костянтинівна Крупська
рос. Надежда Константиновна Крупская
Krupskaja.jpg
Народилася 14 (26) лютого 1869(1869-02-26)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла 27 лютого 1939(1939-02-27) (70 років)
Москва, РРФСР
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Національність росіяни
Місце проживання Москва
Діяльність бібліотекар, письменниця, вчителька, політик
Сфера роботи педагогіка
Alma mater Бестужевські курси
Науковий ступінь доктор педагогічних наук
Мова творів російська[1]
Заклад почесний член АН СРСР
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу, Центральний виконавчий комітет СРСР, Всеросійський центральний виконавчий комітет
Посада член Президії Верховної Ради СРСР
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Батько Крупський Костянтин Гнатович
Мати Тістрова Єлизавета Василівна
У шлюбі з Ленін Володимир Ілліч
Автограф Nadezhda Krupskaya's signature.png
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Наді́я Костянти́нівна Кру́пська, Ульянова[2] Наді́я Костянти́нівна[3] (рос. Надежда Константиновна Крупская, Ульянова Надежда Константиновна; 14 (26) лютого 1869(18690226), Санкт-Петербург, Російська імперія — 27 лютого 1939, Москва, РРФСР, СРСР) — дружина Володимира Леніна, більшовицька революціонерка, член ЦК КПРС, доктор педагогічних наук[2], теоретик й організатор радянського шкільництва та системи народної освіти, радянська суспільна громадська діячка, член Академії наук СРСР[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 14 лютого (26 лютого за новим стилем) 1869 року в Санкт-Петербурзі у незаможній шляхетній родині (із дворян Волинської губернії гербу «Корчак»[4]), дворянина і офіцера Російської імперії. Її прадід — із села Малі Пузирки (нині — Україна)[5]. Батько її Костянтин Гнатович Крупський (*2.VII.1838-†1883) — з дворян Волинської губернії[6], поручник, брав участь у Комітеті російських офіцерів, підтримував польське повстання 1863—1864 років[2]. Її мати Єлизавета Василівна Тістрова (*1843-†1915) — гувернантка.

Надія Крупська в 1876 році

У 1886 закінчила із золотою медаллю жіночу гімназію княгині Оболенської в Санкт-Петербурзі, а потім педагогічний клас при ній. 1889 року вступила на історико-філологічне відділення Вищих Бестужевських жіночих курсів[2]. Покинула їх і в 1890–1891 роках стала брати активну участь у марксистських гуртках Петербурга. Була заарештована у 1896 р.[2] і з 1898 була членом соціал-демократичної робітничої партії в Російській імперії, в тому ж році її засудили до трьох років заслання у село Шушенське[ru] (Уфімської губернії на Сибіру), де відбував заслання і Владімір Ульянов (Ленін). Там вона з ним приймає християнський шлюб в Російській Православній Церкві, оскільки вони обидва були хрещені в РПЦ МП. З 1901 р. вже офіційною дружиною супроводжувала його в поїздках за кордон, під час якої вона підтримує його як секретар і прес-секретарка.

У 1917 р. повертається в Російську імперію (див. «Пломбований вагон»). Після 1917 р. вона працювала в радянській системі освіти, член колегії Народного комісаріату освіти[2].

Голова Головполітосвіти у 1920-1929 роках при Наркомосвіти РРФСР[2]. Почесний член Академії наук СРСР (від 1 лютого 1931 року) [7]. Від 1924 р. — член ЦК КПРС[2].

За деякими відомостями, не підтримувала репресії Сталіна, клопотала за репресованих СРСР, співпрацювала з антисталінською опозицією, передавала кореспонденцію свого чоловіка Леніна для Лева Троцького, виступала за християнській традиційний похорон Леніна проти його муміфікації для використання в мавзолеї Леніна.

За однією з неофіційних версій, вона була отруєна за наказом Сталіна[4]. Після смерті в 1939 році всупереч християнському звичаю поховання в Російській Православній Церкві Московської Патріархії влада застосувала кремацію[8]; її прах був поміщений в урні в Кремлівську стіну на Червоній площі в Москві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджена

Вшанування імені[ред. | ред. код]

У 1925–2001 рр. у Полтаві ім'ям Надії Крупської була названа вулиця в Київському районі.

Сумська обласна універсальна наукова бібліотека до серпня 2016 р. бібліотека носила ім'я Крупської[9].

У місті Роздільна Одеської області була вулиця ім'ям Надії Крупської.

За радянських часів українське село Карлівка (Кіровоградська область) та німецька колонія Старий Данциг були об'єднані у одне село під назвою Крупське (назва зберігалася до 17 лютого 2016 р.).

Від 1928 до 2016 р. село Базилівка мало назву Крупське (Сумська область).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж и к «Універсальная Беларуская энцыклапедыя». У 18 тамах / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў, Б. І. Сачанка і інш. — г. Мінск: Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1999 г. — Т. 8, С.487. (біл.)
  3. ↑ Див. розділ «Списки пасажирів» у статті «Пломбований вагон»
  4. ↑ а б «Spis szlachty Polesia»: KRUPSKI herbu Korczak; z tej rodziny Nadzieja K. (1869—1939) wybitny pedagog, żona W. Lenina, otruta na rozkaz Stalina. 13 września 2010 (пол.)
  5. ↑ Андрей Крупский, сайт «Родовід» (рос.)
  6. ↑ (рос.)Крупский // Словарь русских фамилий.
  7. ↑ Крупська Надія Костянтинівна, сайт «РАН» (рос.)
  8. ↑ Цей факт цікавий тим, що Йосип Джугашвілі (Сталін) був випускником грузинської православної семінарії, а агентура ЧК-НКВС-КДБ від 1927 р. була штатною в РПЦ МП (див. «Сергіанство», Декларація Івана Миколайовича Страгородського, патріарха московського Сергія)
  9. ↑ Рішення Сумської обласної ради «Про перейменування обласних комунальних закладів» від 10 серпня 2016 року

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крупська_Надія_Костянтинівна&oldid=23084231