Мансуба

Абу Наїм Аль-Хадім

(із стамбульського манускрипту 1140 року)

	a	b	c	d	e	f	g	h
8									8
7									7
6									6
5									5
4									4
3									3
2									2
1									1
	a	b	c	d	e	f	g	h

Виграш.

1.Kh5+! Л:h5
2.Л:g6+! Кр:g6

3.Лe6#

Мансуба (араб. منسوبة‎ в перекладі з арабської — те що було влаштоване)  — стародавній аналог сучасного шахового етюду в стародавніх арабських і середньоазійських варіантах шахів, таких як шатрандж. Гравцю пропонується позиція в якій необхідно домогтися заданого результату (зазвичай перемоги), як правило, у важких для цього умовах. Мансуби з'явилися в VIII столітті. До наших днів дійшло близько 700 мансуб, більшіст з яких складені невідомими авторами. Незважаючи на популярність шатранджа в середньовічному світі, нам відомі тільки декілька імен тогочасних великих шахістів і шахових композиторів: Абу Наїм Аль-Хадім, Зайраб Катай, аль-Адлі, ар-Разі, ас-Сулі, Ладжладж, Абульфатх, Алі аш-Шатранджі.

Мансуба близька до практичної гри, виграш, як правило, досягається єдиною можливістю, частіше за все матом королю чорних. Розгалуження на варіанти рідкісні. Близькі сучасні поняття —етюд чи етюдна задача, — позиція, в якій мат (в заданій кількості ходів чи без такої вказівки, але який розв'язується тільки одним способом) є одночасно єдиним способом виграшу.

Мансуби нерідко супроводжувались літературними текстами що пояснювали за яких обставин склалась запропонована позиція і чому гравцю був важливий виграш (дивись наприклад, Мат Діларам). Мансуба, зображена справа, має таку примітку: «Це сталося у Наїма, і він пишався нею.»

Див. також

• Civis Bononiae
• Bonus Socius

Джерела

• Бондаренко Ф. С. Становление шахматного этюда. Киев: Здоров'я, 1980.
• Зелепукин Н. П. Словарь шахматной композиции. Киев, 1982 (2-е издание: 1985).

Посилання

• Ходжаев З., Дюммель Ф. Рукопис Абульфатха.