Гра за листуванням
Гра за листуванням — це гра коли ходи передаються партнерами за допомогою засобів поштового зв'язку.[1]
Різновид заочних шахів. Після широкого розповсюдження інтернету майже не використовується.
Історія[ред. | ред. код]
Передбачається, що перші відомості про шахову гру за листуванням містяться в одній з книг англійського орієнталіста Томаса Гайда. Приблизно в 1650 р. він писав: «Мені повідомили, що венеційські і слов'янські купці, хоч і живуть у різних країнах, мали звичай грати в шахи за листування. Кожен хід пропонувався листом, і було дуже дорого обом граючим закінчити цю партію».[1]
У старовинних італійських книгах збереглися згадки про гру венеційців -, яка велася на відстані, з жителями сусідніх міст із Далмацією.
У ті часи поштове обслуговування було настільки повільно, що терміни гри, затягувалися до нескінченності. Батьки помирали, заповідаючи своїм синам продовжити гру і намагатися виграти, а в разі поразки - сплатити програш (нерідко це були, значні суми).[1]
Пошта того часу не могла доставляти кореспонденцію з такою швидкістю, як зараз,— у поштових каретах везли її гінці з міста до міста, з країни до країни. Але вже й тоді шахові ходи в конверті, долаючи відстані, почали свою подорож по землі.
У 1710 р. пруський король Фрідріх II грав у шахи за листування з Вольтером. «Великий Фрідріх не терпів взагалі ніяких ігор, а особливо азартних і заборонив їх у Пруссії; але у шахи е тільки дозволяв грати, но навіть сам любив їх і вів з Вольтером гру через листи»,— писав А. Петров у книзі «Шахова гра, наведена в систематичний порядок» (1824 р.)
На початку XIX століття починають проводитись матчеві зустрічі з листування між клубами. Перша партія в такому заочному поєдинку, запис якої зберігся, була зіграна між шахістами Гааги та Бреди у 1804 році.
У матчі між індійськими містами Мадрасом і Хайдарабадом (1828-1829) ходи доставлялися слонами. А в матчі між Парижем і Лондоном використовувалася голубина пошта.
Під час заочної зустрічі міст Единбурга і Лондона, яка відбулася в 1824 – 1828 р.р. три партії починалися ходами
1. е2 – е4 е7 – е5 2.Kg1 – f3 Kb8 – c6 3.d2 – d4 - цей дебют почав називатися шотландська партія. В цій грі шотландські шахісти перемогли 3 : 2 [1]
Шахова гра на відстані тобто шляхом листування або передачі по телефону, поширилася лише в другій половині минулого століття.
Збільшення швидкості обміну листами, винахід телеграфу, телефону, а потім і радіо поступово створили можливість розігрувати індивідуальні та колективні шахові партії між людьми на дедалі більшій відстані.
Вже в 30-ті роки минулого століття турніри з листування вели один з одним шахові клуби Берліна і Магдебурга. [2]
У 1834 р. розпочався матч між шаховими клубами Лондона і Парижа. Обидві партії виграли французькі шахісти. В одній з них парижани у відповідь на 1. е2-е4 послали свій хід у конверті 1. ... е7-е6. З того часу такий початок партії, що іменувався раніше нормальним дебютом, став називатися французький захист. [1]
Особливо популярною гра за листуванням у 70 –і роки XIX століття була у Англії. Історія заочних шахів наводить матч між Віденським і Лондонським шаховими клубами, який виграли англійці (1872—1873). Команду Відня очолював видатний майстер І. Коліш, за команду Лондона грав майбутній чемпіон світу з шахів В. Стейніц.[1]
Англійський початок — Р 30/b
Лондон — Відень
1872-1873 гг.
1. с4 е5 2. КсЗ Сb4 3. Kd5 Се7 4. d4 ed 5. Cf4 с6 6. К: е7 К: е7 7. Ф: d4 0—0 8. е4 d5 9. 0—0- 0 Се6 10. Kf3 Kd7 11. Kg5 h6 12. ed Cf5 13. Ке4 cd 14. КсЗ Кb6! 15. Се5 Кc6 16. Фf4 К:е5 17. Ф: е5 Фg5 18. f4 Фgб 19. с5 Кв7 20. Фd4 Тfd8 21. К: d5 Крf8 22. КеЗ Kpg8 23. Сс4 Тас8 24. Тhе1 Се4 25. b4 b6 26. Фd6 bc 27. Фе7 сb 28. Т: d7 Те8 29. Фd6 Ф:d6 30. Т :d6 С :g2 31. Тd4 Сd5 32. Т:d5 Т:с4 33. К: с4 Т: e1 34. Крb2 Те4 35. Тd8 Крh7 36. КрbЗ Т: f4 37. Та8 g5 38. Т: а7 h5 39. Кр:d4 g4 40. а4 Тf2 41. а5 h4 42. Тd7 Т: h2 43. Т: f7 Крg6 44. a6 Те2 45. а7 Те8 46. Тb7 Та8 47. Кb6 hЗ 48. К: а8 h2 49. Тb6. Черні здалися.[1]
В минулому столітті два американських шахіста розіграли між собою партію, що тривала шістнадцять років! Вони почали обмінюватися листами в 1859 році і закінчили гру в кінці 1875 року.[2]
На початку ХХ ст. шахи за листуванням розглядалися., як побічний варіант шахів.
Шахісти, що заочно грають один з одним, охоплюють весь світ, і об'єднані Міжнародною федерацією.
Грі за листуванням було присвячені не одне видання (широко відомі журнали: постійний додаток „Ферншах» до „Каганснойсте Шахнахріхтен" у двадцяті роки, а також виданий багатьма мовами в Югославії „Мейл Чесс” — орган Міжнародної федерації заочних шахів).
Один з найбільш шахових пропагандистів шахів за листуванням був німецький шаховий діяч і чудовий гравець д-р Едуард Дікхофф, який помер у 1949 році. На його честь був організований гігантський, заочний турнір, що тривав два роки (1954—1956 роки), який охопив 1860 гравців із 33 країн! За цей час було розіграно 8856 партій.[1]
Шахісти України за листуванням.[ред. | ред. код]
А. Бангієв (Севастополь), Б. Петров (Одеса), В. Юдин , (Севастополь), П. Войтик (Ворошиловградська обл.), И. Фойгель (Київ).
Ю. Сахаров, В. Братцев, В. Ершов, Г. Демін, Л. Рубинчик, В. Гуревич, Ю. Смолянский , Л. Чепурний, М. Усачий, А. Волчок, А. Вайсман.[1]
Шахісти м. Харкова.[ред. | ред. код]
Шахісти Харкова грали за листуванням у 1878 і 1881 роках із закордонними шаховими гуртками міста Петербурга і Москви, а також міста Безансона (Франція)
1882 - 1885 р. перший турнір за листуванням 12-ти шахістів Російської імперії. Перемогу здобув харківський гравець Михайло О.Шабельський (1848- 1909).
В другому турнірі за листуванням перше місце здобув М.Чигорин, який зіграв у нічию з М.Шабельським і виграв усі партії.
Друге-третє місця поділили А.Базаров (Ялта) і Доррер (Харків).
1886 р. розпочався тематичний турнір за листуванням. Найкращого успіху в ньому добився харків'янин Б.А.Янкович.
В усіх цих турнірах постійно грав і здобував високі місця харківський першокатегорник А. Л. Ромашкович (1866-1942), який у 4-му турнірі (1895-1896) вийшов переможцем.[3]
Кубок Європи за листуванням[ред. | ред. код]
У 1963-1971 був зорганізований ІКЧФ на честь видатного діяча заочних шахів Ебергардта Вільгельма (Німеччина; 1915-1960) - міжнародний командний турнір, В ньому взяли участь шахісти 16 європейських країн. Кожна країна могла представити по 6 команд. Склад команди - 12 шахістів. Грали у2 етапи: півфінали 1963-1966 (9 груп по 5 команд у кожній) і фінали 1966-1970. Команди-переможці груп грали в фіналі «А», котрі посіли 2-гі місця - у фіналі «Б».[4]
Підсумки фіналу «А»:
1. Литва 65 очок з 96;
2. Москва - 61,5;
3. Естонія - 53,5;
4. ФРН-52;
5. НДР - 47;
6. Угорщина-45;
7. Росія - 44,5;
8. Латвія - 33,5;
9. Бельгія - 28,5.
Результати команди-переможця: 1. В. Мікенас - 6 очок з 8; 2. І Вістанецькіс - 7,5; 3. Ю. Кример - 5,5; 4. Д. Лапеніс - 7; 5. А. Уогяле - 6,5; 6. Г. Плунге - 4;
7. Г. Лакюнас- 3,5; 8. М. Козлов - 2,5; 9. Ю. Буткус- 4,5 10. Л. Фінкельштейнас, Л. Калвяліс - 6; 11. В. Мільвідас 7; 12.О. Владимиров - 5,5.
Підсумки фіналу «Б»:
1.ЧССР - 61 очко;
2. Великобританія - 54;
3. ЧССР - 2- 51,5;
4. ФРН2- 50;
5. ЧССР - 3- 49,5;
6. Італія - 49;
7. Угорщина - 2- 46;
8. Данія - 42,5;
9. Іспанія - 27,5.
Цитати видатних шахістів по переписці[ред. | ред. код]
- ...Ніякого спеціального рецепта для заочної гри не маю. Ретельно обмірковую кожен хід і стараюся - не допустити навіть найменшої неточності в листуванні. Дебютними варіантами занадто не захоплююся. Дебют підбираю з таким розрахунком, щоб підготувати хороший ґрунт для гри в міттельшпілі. При цьому, зрозуміло, враховую і особистість партнера».[1] Л. Омельченко
- Треба рішуче заперечити горе-критикам, які стверджують, що гра за листуванням притулок для тих, хто нічого не добився у грі за дошкою. А. Альохін [1]
- Турніри по листуванню проходять довго. Але це не недостаток, а швидше перевага. Адже можна уважно, не поспішаючи проаналізувати варіант, оцінити позицію. В. Загоровський [1]
- Участь у змаганнях по листуванню привчає до самостійної роботи, об’єктивному аналізу, строгого виконання правил. На відміну від очних, турнірів, коли ліміт часу на обдумування різко обмежений, в грі за листуванням він не так відчувається. Є можливість як слід проаналізувати позицію, проникнути в її глибину, постаратися добратися до істини» Е. Естрін[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Серый, Владимир (1983). Шахматный ход по почте (рос.). Киев: Здоров'я. с. 3, 5, 6, 8, 9, 10, 17, 27, 30,.
- ↑ а б Гижицкий, Ежи (1970). С шахматами через века и страны. (рос.). Warszawa: Sport i turystyka. с. 301 – 304.
- ↑ Семенко, Юрій (1993). Шахи в Україні (укр.). Львів: Каменяр. с. 129 – 130. ISBN 5-7745-0522-7.
- ↑ Редактор-упорядник Батура., Володимир (2013). Шаховий енциклопедичний словник у 2-х томах. Том 1. А – Н. (укр.). Луцьк. с. 528. ISBN 978-966-361-748-0.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
