Адам Чарноцький

Адам Чарноцький
пол. Zorian Dołęga Chodakowski
Ім'я при народженні	пол. Adam Czarnocki
Псевдо	Zorian Dołęga Chodakowski
Народився	4 квітня 1784(1784-04-04) або 7 (18) квітня 1784 Гайна, Мінський повіт, Мінське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер	17 (29) листопада 1825 (41 рік) Петровське, Росія
Країна	Велике князівство Литовське  Російська імперія Річ Посполита
Діяльність	археолог, історик
Alma mater	Слуцька гімназія (1801)
Знання мов	російська
Рід	House of Czarnockid
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Зоріан Якович Доленга-Ходаковський (пол. Dolenga-Chodakowski), справжні ім'я та прізвище — Адам Зоріан Чарноцький (пол. Czarnocki) (4 квітня 1784 — 29 листопада 1825, Тверська губернія) — польський археолог, етнограф і фольклорист.

Життєпис

Народився у с. Підгайному Мінського воєводства, в сім'ї збіднілого шляхтича Якуба Чарнецького. У 1800 закінчив Слуцьке повітове училище.

У 1814 переїжджає на Волинь і там за сприяння А. Кропинського проводить розшуки матеріалів зі слов'янської давнини. Тут він познайомився з А. Чарторийським, який також мав інтерес до слов'янської історії. В Пулавах, маєтку — А. Чарторийського — зустрічається з Немцевим, Скимбарою, Лях-Ширмою (пол. Krystyn Lach Szyrma), Сенкевичем, Князьніним, Спинкою. Працює багато в бібліотеці кременецького ліцею та в приватній бібліотеці Т. Чацького в Порицьку.

1817 відвідує Польщу, де знайшов малу кількість необхідного матеріалу.

З 1818 працює в Синяві, де продовжує вивчати місцевий фольклор і діалекти. Після подорожі по Західній Україні та півдню Польщі видає свою працю «Про слов'янщину перед Християнством».

Далі продовжує збирання матеріалу в Галичині. Тут він познайомився з місцевими збирачами усної народної творчості: Ф. Файгелем, І. Левицьким, І. Могильницьким.

У селі Гряда під Львовом познайомився з етнографом Гнатом Любичем Червінським.

Мандрівка до Білорусі не принесла Адаму підтримки, йому було відмовлено в грошовій допомозі Біленським університетом, а пізніше і Румянцевим на якого він покладав великі надії. Після цього прибув до Петербургу, де міністерство освіти субсидує його подорож по північній Росії.

Працював адвокатом, багато подорожував, збираючи при цьому пам'ятки слов'янської старовини (звичаї, обряди, народні пісні), вивчав життя народу. Побував у багатьох місцевостях Польщі, Білорусі, України (Волинь, Поділля, Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Галичина) та у північних районах Російської імперії. Підтримував зв'язки з культурно-освітніми осередками Варшави, Кракова, Києва, Львова, Перемишля, Петербурга, з видатними діячами слов'янських культур: польської (Й. Лелевелем, І. Немцевичем, Ляхом Ширмою), української (М. Груневицьким, І. Лаврівським, І. Могильницьким, В. Кукольником, П. Подієм, І. Орлом, М. Максимовичем), російської (М. Погодіним, М. Полевим, П. Кеппеном). Член-кореспондент Варшавського товариства друзів наук та Вільного товариства прихильників російської словесності — фактичного філіалу декабристського Союзу благоденства. Автор досліджень з історичної географії, топоніміки, археології, етнографії, фольклористики, історії і культури давніх слов'ян.

Творча робота

Основна праця — «Про Слов'янщину до прийняття християнства» (1813), в якій зроблена перша спроба дати загальний огляд народної поетичної творчості як цінного джерела для характеристики стародавньої історії слов'янства, високо підносились моральні якості селянства як носія національної культури, кріпосницькій дійсності протиставлялась відносна свобода у ранніх слов'ян, піддавалась критиці норманська теорія, пропагувалась ідея слов'янської єдності.

Ідеї і науковий доробок Чарнецького високо цінували діячі слов'янських культур, зокрема, Й.Лелевель, засновники «Руської трійці». Його діяльність викликала чимало послідовників, зокрема серед членів таємних товариств «філоматів» і «філаретів» (Вільнюс), Товариства прихильників слов'янщини.

На території Правобережної України й Західної України зібрав і записав понад 2000 народних пісень — найбільше на той час зібрання в слов'янській фольклористиці. Ці пісні були частково опубліковані й використані М. Максимовичем, М. Гоголем, Т. Шевченком, П. Кулішем, М. Драгомановим, В. М. Гнатюком, П. Шафариком та іншими.

1974 у Києві вийшла найповніша збірка «Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського». Значна частина його записів зберігається в різних архівах України, Польщі та Росії.

Див. також

• Етномузикологія

Джерела

• Я. І. Дзира. Доленґа-Ходаковський Зоріан // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 438. — ISBN 966-00-0405-2.
• "Українські народні пісні" в записах Зоріана Доленти Ходаковського (з Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся), Київ, 1974.
• Сороміцькі пісні в записах 3. Доленги-Ходаковського / Бандурка. Українські сороміцькі пісні // Упоряд. Микола Сулима. — К.: Дніпро, 2001. — С. 5—28.
• W. Mokry, «Wkład Zoriana Dołęgi Chodakowskiego w życie naukowe i literackie Ukrainy i Rosji» w: R. Łużny (red.), Polacy w życiu kulturalnym Rosji, Prace Komisji Słowianoznawstwa, 45, Kraków 1985
• Julian Maślanka, Zorian Dołęga Chodakowski. Jego miejsce i wpływ na polskie piśmiennictwo romantyczne, Kraków 1963
• L. Małasz-Aksamitowa, «Pionier folklorystyki słowiańskiej Zorian Dołęga Chodakowski» w: Literatura Ludowa, 1967, R. II, nr 1-3
• Cz. Zgorzelski, «Z dziejów Sławy Zoriana Dołęgi Chodakowskiego» w: Od Oświecenia ku Romantyzmowi i współczesności…, Kraków 1978.

Посилання

• Доленґа-Ходаковський Зоріан // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 637.
• Ходаківський-Доленґа Зорян // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2010. — 1000 екз.
• Доленґа-Ходаковський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.