Малодолинське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малодолинське
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Одеський район Одеський район
Рада Чорноморська міська рада
Код КАТОТТГ UA51100370040097215
Основні дані
Засноване 1803 (221 рік)
Колишня назва Клайнлібенталь (нім. Kleinliebenthal)
Населення 3177
Площа 2,01 км²
Густота населення 1580,6 осіб/км²
Поштовий індекс 68090
Телефонний код +380 4868
Географічні дані
Географічні координати 46°21′19″ пн. ш. 30°37′44″ сх. д. / 46.35528° пн. ш. 30.62889° сх. д. / 46.35528; 30.62889Координати: 46°21′19″ пн. ш. 30°37′44″ сх. д. / 46.35528° пн. ш. 30.62889° сх. д. / 46.35528; 30.62889
Водойми Сухий лиман
Місцева влада
Адреса ради 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, просп. Миру, 33
Карта
Малодолинське. Карта розташування: Україна
Малодолинське
Малодолинське
Малодолинське. Карта розташування: Одеська область
Малодолинське
Малодолинське
Мапа
Мапа

CMNS: Малодолинське у Вікісховищі

Малодоли́нське (нім. Kleinliebenthal) — село Чорноморської міської громади в Одеському районі Одеської області в Україні. Населення становить 3177 осіб.

Село засновано як німецьке поселення, стара назва — Клайнлібенталь, від нім. «Мала долина кохання»; до 01.02.1945 Мала Акаржа[1]. Селище розташовано на узбережжі Сухого лиману, якій раніше називався в честь цього поселення Клайнлібентальський лиман.

Історія

Станом на 1886 у німецькій колонії Клейн-Лібенталь Грос-Лібентальської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 2152 особи, налічувалось 162 дворових господарства, існували римо-католицька церква, ресторан, гідропатичне відділення та 2 винних погреба[2].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 3321 особа, з яких 1469 чоловіків та 1852 жінки.[3]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 3325 осіб.[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 53,38 %
російська 45,48 %
молдовська 0,41 %
білоруська 0,16 %
болгарська 0,06 %

Постаті

Див. також

Примітки

  1. Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.
  6. Карта РККА L-36 (Б), 1941