Самадхі

Індуїзм
Історія · Пантеон
Напрями Вайшнавізм Смартизм Шайвізм Шактизм
Вірування і практика Артха Бгакті-йога Бгакті Дхарма Йога Кама Карма Майя Мандир Мантра Мокша Пуджа Самсара Санскрит Тантра Тримурті Яджня
Писання Бгаґавад-Ґіта Веди Веданґа Махабхарата Пурани Рамаяна Упанішади інші
Близькі теми Аюрведа Джйотіша Ґуру Індуїзм за країнами Календар Космологія Міфологія Свята Термінологія
Категорія • Портал

Сама́дхі — (санскр. समाधि,  samādhi ^IAST, «гармонія, занурення, об'єднання») — в індуїстських і буддійських медитативних практиках — надприродний стан свідомості, тобто стан, для виникнення і підтримання якого не потрібні жодні інші причини, крім існування самої цієї свідомості. Живу істоту, що перебуває в цьому стані, часто називають просвітленою. Перебуваючи в самадхі, людина цілком «прозора» до зовнішніх подразників — вони не є причиною її стану, оскільки у стану самадхі немає причини. Отже, це стан концентрації свідомості, під час якого зосереджуються на тому, чим займаються в дану хвилину і тим самим здобувають контроль над власною душею.

Різні методи

Методів, що дозволяють пережити самадхі, за історію людства збереглося дуже багато. Навіть в окремих традиціях, наприклад, в Тантрі, цих методів налічують сотні. Класифікувати всі методи можна за кількома критеріями, наприклад, за працею у вправі елементу:

• Тіло
• Мова або енергія
• Розум

або за наявною швидкістю входження в цей стан: миттєво або з плином часу.

Незважаючи на великі різниці, основа у всіх методів одна й та ж: для того, щоб людина пізнала цей стан, необхідно просто дозволити йому статися, перестати чинити опір природному. Однак для більшості людей однієї цієї ідеї буває недостатньо. Для таких випадків існує ряд вправ, які або дають можливість людині поступово звикнути і прийняти цей стан, або доводять людини до свого роду катарсису, в такому випадку людина позбавляється можливості чинити опір і самадхі проявляється «самостійно».

Література

• Ю. Завгородній. Самадгі // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 562. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.