Boys (ПТР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Boys (ПТР)
Boys anti-tank rifle

Протитанкова рушниця «Бойз»
Тип протитанкова рушниця
Походження Велика Британія Велика Британія
Історія використання
На озброєнні 19371943
Оператори див. Оператори
Війни Друга світова війна
Зимова війна
Історія виробництва
Розроблено 1937
Виробник Королівський завод стрілецької зброї
Виготовлення 19371940
Виготовлена
кількість
~62 000
Варіанти Mk I, Mk II
Характеристики
Вага 16,3 кг
Довжина 1,575 м
Довжина ствола 1,19 м
Обслуга 3

Набій .55 Boys
Калібр 13,9
Темп вогню 10 пострілів на хвилину
Дульна швидкість Mk I: 747 м/с
Mk II: 884 м/с
Дальність вогню
Ефективна 271 м
Максимальна 455 м
Система живлення магазинне
Приціл діоптричний

Boys (ПТР) у Вікісховищі

Протитанкова рушниця «Бойз» (англ. Boys anti-tank rifle) — британська протитанкова рушниця періоду Другої світової війни. Серед військовиків здобула прізвисько «слоняча гармата» за свої розміри та величезний ствол. Рушниця мала три основні варіанти; рання версія (англ. Mark I) з круглим дуловим гальмом та T-подібним моноподом, будувалася в Англії на заводі BSA. Наступний варіант (англ. Mk I*) випускався підприємствами John Inglis and Company в канадському Торонто і мав квадратне дулове гальмо та V-подібну двоногу. Третій варіант протитанкової рушниці випускався спеціально для повітряно-десантних підрозділів зі стволом довжиною в 762 мм і без дулового гальма. Для стрільби використовувалися різні типи протитанкових боєприпасів.

Протитанкова рушниця «Бойз» непогано проявила себе на початковій фазі війни в боротьбі проти легких танків, танкеток та бронеавтомобілів, однак згодом вона вже не становила загрози для середніх та тим більш, важких, танків противника, й поступово замінялася на PIAT.

Історія[ред. | ред. код]

Дизайн та розробка[ред. | ред. код]

Людиною, на честь якого була названа ця зброя був капітан Генрі Бойз — помічник суперінтенданта з розробок озброєння — член комітету зі стрілецької зброї, який вигадав ПТР, а інженери заводу Royal Small Arms Factory в Енфільді створили дослідний зразок. Рушниця спочатку отримала назву «Stanchion» (Станшен — укр. опора, стовп), але коли у листопаді 1937 року за декілька днів до прийняття її на озброєння капітан Г.Бойз помер, ПТР отримала назву на знак пошани на його честь.

Для стрільби з ПТР використовувалися боєприпаси .55 Boys з 47,6-граммовою бронебійною кулею. Боєприпаси були двох основних типів: W Mark 1 (60 г AP з початковою швидкістю 747 м/с) та W Mark 2 (47,6 г AP з 884 м/с). На випробуваннях зброя продемонструвала себе доволі таки ефективним засобом боротьби з легкою бронетехнікою, з броньовим захистом завтовшки до 23,2 мм на відстані до 100 ярдів (91 м). Куля W Mark 1 пробивала будь-яку броню бронеавтомобіля або бронетранспортера, та боковий чи тильний броньовий захист легких танків. Згодом на озброєння прийняли W Mark 2 з вольфрамовим сердечником та швидкістю до 945 м/с.

Бойовий досвід застосування[ред. | ред. код]

Протитанкова рушниця «Бойз» широко застосовувалася на початковій фазі війни в боротьбі проти німецьких легких танків типу Panzer I, Panzer II та перших версій Panzer III, танкеток та бронеавтомобілів. Також ПТР у значній кількості поставлялися фінській армії, де у ході Зимової війни вона завоювала собі добру славу, як надійний засіб протитанкової боротьби проти радянських танків, зокрема Т-26.

Однак, по ходу нарощування бойових дій, збільшення броні на танках призвело до того, що «Бойз» стали малоефективними проти німецьких та італійських танків. Тому, з 1943 року на Європейському театрі війни ці ПТР почали замінювати на ефективніші PIAT, які вперше застосували в бойових умовах у Сицилійській операції. ПТР «Бойз» ще якісь час продовжували перебувати в лінійних підрозділах, як засіб ураження фортифікаційних споруд, вогневих точок, кулеметних гнізд та легкоброньованих одиниць техніки.

З надходження на озброєння британських частин американських 12,7-мм важких кулеметів M2 «Браунінг», ПТР «Бойз» почали масово виводити з підрозділів. Американський кулемет мав бронебійні (AP), бронебійно-запалювальні (API) й бронебійно-запалювальні трасуючі набої (APIT), спроможні пробивати броню легкої бронетехніки й більш того викликати спалах вогню при ураженні. Крім цього, кулемети були дієвою зброєю проти літаків противника, тому незабаром, попри значній вазі M2 «Браунінг» (без триногі — 38 кг, з триногою — 58 кг), британські командос стали встановлювати їх або трофейні італійські 20-мм гармати «Бреда» на свої джипи чи розвідувально-патрульні автомобілі.

На Тихоокеанському театрі війни, ПТР «Бойз» також використовувався деякий час, однак через слабкі бронебійні можливості згодом були зняті з озброєння. Американська морська піхота, що закупила канадські ПТР, обмежено застосовували їх на тихоокеанських островах в основному проти японських бункерів і навіть збила два гідролітаки, але в цілому, «Бойз» не знайшли широкого розповсюдження в боях.

Піхотні частини Китайської націоналістичної армії використовували британські ПТР «Бойз» у Китаї та в Бірмі в ході другої Японсько-китайської війни. Філіппінські війська мали на озброєнні цей протитанковий засіб і використовували їх у роки японської окупації та визвольних боях на островах. Пізніше ПТР застосовувався Філіппінськими експедиційними силами в Корейській війні проти північно-корейської та китайської армій.

У вересні 1965 року ірландські бойовики ІРА обстріляли з ПТР «Бойз» британський швидкохідний патрульний катер, котрий відвідував з офіційним візитом ірландський порт Вотерфорд.

Галерея[ред. | ред. код]

Оператори[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Bishop, Chris, The Encyclopedia of Weapons of WWII, Metro Books, New York, 2002, ISBN 1-58663-762-2.
  • Weeks, John. Small Arms of World War II, New York: Galahad Press, 1979. ISBN 978-0-88365-403-3.
  • Zaloga, Steven J. and Ness, Leland S. Red Army Handbook 1939—1945. London: Sutton, 1998. ISBN 0-7509-1740-7.

Примітки[ред. | ред. код]