Juniperus brevifolia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Juniperus brevifolia
Juniperus brevifolia.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
Рід: Ялівець (Juniperus)
Вид: J. brevifolia
Біноміальна назва
Juniperus brevifolia
((Seub.) Antoine 1857)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Juniperus brevifolia
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Juniperus brevifolia
EOL logo.svg EOL: 126870
IPNI: 262158-1
IUCN logo.svg МСОП: 30326
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 746017

Juniperus brevifolia (Ялівець азорський) — вид хвойних рослин родини кипарисових.

Поширення, екологія[ред. | ред. код]

Цей вид росте на всіх островах Азорських островів (Португалія), де є ендемічним (див. Список ендемічної флори Азорських островів), за винятком о. Грасіоса. J. brevifolia можна знайти в різних місцях проживання; прибережних чагарникових районах з Myrica faya і Erica azorica; гірських чагарникових районах з Calluna vulgaris; первинних чагарникових районах на лавових потоках з E. azorica, C. vulgaris, Vaccinium cylindraceum; ялівцево-лаврових азорських лісах; ялівцево-падуьних азорських лісах; як чистих так і ялівцево-сфагнових або лісах на торфовищах.

Морфологія[ред. | ред. код]

Це чагарник або невелике дерево, що досягає висоти 6 м і діаметром стовбура до 50 см. Листки вічнозелені, голчасті, ростуть по три, сизо-зелені, 4-10 мм і 1-3 мм шириною. Рослина дводомна, з окремими чоловічими і жіночими особинами. Насіннєві шишки ягодоподібні, зелені, дозрівають протягом 18 місяців до оранжево-червоного кольору з перемінним рожевим восковим нальотом; вони мають сферичну форму, діаметр 6-9 мм. Чоловічі шишки жовті, 2-3 мм завдовжки, і падають незабаром після того як проливають пилок на початку весни.

Використання[ред. | ред. код]

Історично J. brevifolia був використаний в лісовому господарстві, будівництві меблів, інфраструктури та судів. Азорські острови були дуже важливим портом заходу для португальських вітрильників найближчі з або в Бразилії, Африці та Індії в 15-му, 16 і 17 століть. Тепер дуже рідко використовується.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Поточними загрозами є розширення сільськогосподарських угідь і вплив худоби, а також лісове господарство, особливо створення плантацій Cryptomeria japonica і Eucalyptus globulus. Ці заходи викликали великий занепад субпопуляцій, особливо в гірських районах вище 500 м. Можливо, нинішньою великою загрозою є конкуренція з боку чужорідних видів, особливо Pittosporum undulatum на більш низьких висотах, Hedychium gardnerianum на великих висотах і, на о. Сан-Мігель, Clethra arborea.

Посилання[ред. | ред. код]