Mansyu Ki-79

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mansyu Ki-79
Призначення: Навчальний літак
Перший політ: 1942
Прийнятий на озброєння: 1942
Знятий з озброєння: 1945
Період використання: 1942–1945
На озброєнні у: Імперська армія Японії
Виробник: Mansyu
Всього збудовано: ~ 1500
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 286 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 340 км/год
Дальність польоту: 920 км
Практична стеля: 5 600 м
Довжина: 7,85 м
Висота: 3,00 м
Розмах крила: 11,50 м
Площа крила: 18,56 м²
Двигуни: Hitachi Ha-13 aI, 510 к.с.
Кулеметне озброєння: 1 x 7,7-мм кулемет

Mansyu Ki-79 — серійний навчальний літак Імперської армії Японії періоду Другої світової війни.

Історія створення[ред. | ред. код]

Літак Nakajima Ki-27, який непогано зарекомендував себе під час японсько-китайської війни, на початок війни на Тихому океані вже безнадійно застарів. Було прийняте рішення розробити на його базі навчальний літак для заміни застарілих біпланів Tachikawa Ki-9 та Tachikawa Ki-17, а також Tachikawa Ki-55. 225 літаків було переобладнано в навчальні з модифікацій Ki-27b та Ki-27-KAI. Але виробничі потужності заводів Nakajima були зайняті випуском нових винищувачів Nakajima Ki-43, тому випуск навчальних літаків перенести в Маньчжурію, на фірму «Mansyu».

Інженери фірми Mansyu у 1942 році розробили на базі Ki-27 навчальний літак, який отримав назву Ki-79. Основною відмінністю цього літака від прототипу було використання менш потужного двигуна Hitachi Ha-13a потужністю всього 510 к.с., оскільки фірма Nakajima не могла задовольнити потреби у двигунах Nakajima Ha-13. Внаслідок цього швидкість зменшилась до 340 км/г (на 135 км/г порівняно з прототипом Ki-27 KAI).

Одразу було розроблено два варіанти літака - одномісний тренувальний Ki-79a та двомісний навчально-тренувальний Ki-79b. Обидва варіанти літака були суцільнометалевими низькопланами з шасі, яке не складалось. Кабіна була відкритою.

У 1944 році, коли Японія стала гостро відчувати брак ресурсів, зокрема, дюралю були випущені спрощені варіанти літака, які отримали позначення Ki-79с і Ki-79d відповідно. В них використовувався сталевий каркас, обшитий авіаційною деревиною. На літаки встановлювались дешевші двигуни Hitachi Ha-23 22/24, внаслідок чого швидкість зменшилась до 280 км/г.[1]

Всього було випущено близько 1500 літаків усіх модифікацій.

Тактико-технічні характеристики (Ki-79a)[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 1 чоловік
  • Довжина: 7,85 м
  • Висота: 3,00 м
  • Розмах крил: 11,50 м
  • Площа крил: 18,56 м²
  • Маса пустого: 1 300 кг
  • Двигуни: 1 х Hitachi Ha-13 aI
  • Потужність: 510 к. с.

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Максимальна швидкість: 340 км/г
  • Крейсерська швидкість: 286 км/г
  • Дальність польоту: 920 км
  • Практична стеля: 5 600 м

Озброєння[ред. | ред. код]

  • Кулеметне: 1 x 7,7-мм кулемет

Модифікації[ред. | ред. код]

  • Ki-79a — одномісний тренувальний літак
  • Ki-79b — двомісний навчально-тренувальний літак
  • Ki-79c — одномісний тренувальний літак, спрощений варіант Ki-79a
  • Ki-79d — двомісний навчально-тренувальний літак, спрощений варіант Ki-79b

Історія використання[ред. | ред. код]

Оскільки літаки Ki-79 випускались у значних кількостях, ними були переоснащені льотні школи в Сендаї та Тачіраї, а також Академія армійської авіації. Наприкінці війни частина літаків Ki-79 використовувалась для атак камікадзе, оскільки курсантам льотних шкіл не треба було перевчатись на інші літаки.

Оскільки Ki-79 випускались в Харбіні в Маньчжурії, велика кількість їх була захоплена радянськими військами і згодом передана у навчальні підрозділи ВПС Китаю. Як інструкторів використовували полонених японських льотчиків. Літак прослужив у ВПС Китаю до початку Корейської війни.

Також певна кількість літаків була захоплена на територіях, окупованих Японією - Філіппінах, Яві, Суматрі, Сінгапурі, де вони також використовувались як навчальні.

Вцілілі екземпляри[ред. | ред. код]

На даний час один вцілілий екземпляр Ki-79 знаходиться в музеї збройних сил Індонезії в Джакарті[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
  • Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть третья: Накадзима-Тачикава. - Издательский отдел ЦАГИ, 1996
  • Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. (англ.)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Francillon, 1970, с. 486.
  2. ↑ "Mansyu Ki-79b at the ABRI Satria Mandala Museum." [Архівовано 26 листопада 2010 у Wayback Machine.] pacificwrecks.com. Retrieved: 22 July 2010.
Винищувачі
Ki-5 • Ki-8 • Ki-10 • Ki-11 • Ki-12 • Ki-18 • Ki-27 • Ki-28 • Ki-33 • Ki-37 • Ki-38 • Ki-39 • Ki-43 • Ki-44 • Ki-45 • Ki-58 • Ki-60 • Ki-61 • Ki-62 • Ki-63 • Ki-64 • Ki-65 • Ki-69 • Ki-73 • Ki-75 • Ki-80 • Ki-81 • Ki-83 • Ki-84 • Ki-87 • Ki-88 • Ki-93 • Ki-94 • Ki-96 • Ki-98 • Ki-99 • Ki-100 • Ki-101 • Ki-103 • Ki-104 • Ki-106 • Ki-108 • Ki-109 • Ki-112 • Ki-113 • Ki-116 • Ki-117 • Ki-118 • Ki-200 • Ki-201 • Ki-202
 ·
Бомбардувальники
Ki-1 • Ki-2 • Ki-3 • Ki-19 • Ki-20 • Ki-21 • Ki-22 • Ki-29 • Ki-30 • Ki-31 • Ki-32 • Ki-42 • Ki-47 • Ki-48 • Ki-49 • Ki-50 • Ki-52 • Ki-53 • Ki-66 • Ki-67 • Ki-68 • Ki-74 • Ki-82 • Ki-85 • Ki-90 • Ki-91 • Ki-119
Штурмовики
Ki-35 • Ki-36 • Ki-51 • Ki-72 • Ki-102 • Ki-174
Розвідники
Ki-4 • Ki-15 • Ki-40 • Ki-46 • Ki-70 • Ki-71 • Ki-78 • Ki-95
Транспортні літаки
Ki-16 • Ki-34 • Ki-41 • Ki-56 • Ki-57 • Ki-59 • Ki-92 • Ki-97 • Ki-105 • Ki-110 • Ki-111 • Ki-114
Навчальні літаки
Ki-6 • Ki-7 • Ki-9 • Ki-17 • Ki-23 • Ki-54 • Ki-55 • Ki-79 • Ki-86 • Ki-107
Літаки спеціального призначення
Ka-1 • Ki-13 • Ki-14 • Ki-76 • Ki-77 • Ki-89 • Ki-115 • Ki-147 • Ki-148 • Ki-167 • Ki-230
Планери
Ki-24 • Ki-25 • Ki-26 • Ku-1 • Ku-2 • Ku-3 • Ku-4 • Ku-5 • Ku-6 • Ku-7 • Ku-8 • Ku-9 • Ku-10 • Ku-11 • Ku-12 • Ku-13 • Ku-14


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Mansyu_Ki-79&oldid=34080463