Єфімов Борис Юхимович

Єфімов Борис Юхимович рос. Борис Ефимович Ефимов
рос. Борис Ефимович Ефимов
Ім'я при народженні	Борис Хаїмович Фрідлянд
Народився	28 вересня (11 жовтня) 1900 Київ, Київська губернія, Російська імперія
Помер	1 жовтня 2008(2008-10-01)[…] (108 років) Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська республіка  Російська СФРР  СРСР  Росія
Діяльність	художник, карикатурист, карикатурист, аніматор, графік
Галузь	малярство
Відомий завдяки	художник, карикатурист
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	СХ СРСР
Жанр	карикатура і плакат
Посада	головний редактор
Брати, сестри	Кольцов Михайло Юхимович
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Москви» Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран праці»
Медіафайли у Вікісховищі

Запис № 721 в метричній книзі Київського рабинату про народження Бориса Хаїмовича Фрідлянда (Бориса Єфімова)

Місце поховання Бориса Єфімова на Новодівичому кладовищі

Бори́с Юхи́мович Єфі́мов (рос. Бори́с Ефи́мович Ефи́мов, ім'я при народженні — Бори́с Ха́їмович Фрі́длянд; у низці друкованих джерел Бори́с Юхи́мович Фрі́длянд; 28 вересня (11 жовтня) 1900, Київ, Київська губернія, Російська імперія — 1 жовтня 2008(2008-10-01), Москва) — радянський художник-графік, політичний карикатурист, радянський та російський пропагандист.

Герой Соціалістичної Праці (1990), двічі лауреат Сталінської премії (1950, 1951), лауреат Державної премії СРСР (1972), народний художник СРСР (1967), академік Академії мистецтв СРСР (1954; згодом — Російської академії мистецтв), головний художник газети «Известия».

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», болгарським орденом «Кирила і Мефодія» I ступеня, іншими відзнаками.

Біографія

Батьки — Фрідлянд Хаїм Мовшевич (Юхим Мойсейович) (1860—1945), ремісник-чоботар, міщанин Мінської губернії Ігуменського повіту, Сміловичського товариства, та Рахля Шевахівна (Рахіль Савеліївна) (1880—1969).

Борис почав малювати з 5 років. Після переїзду батьків до Білостоку Борис поступив в реальне училище, де вчився і його старший брат Михайло. Там вони разом видавали рукописний шкільний журнал. Брат (майбутній публіцист і фейлетоніст Михайло Кольцов) редагував видання, а Борис — ілюстрував.

1915 — був евакуйований до Харкова, бо в ході Першої світової війни російські війська здали Білосток німцям.

1917 — був учнем 6-го класу Харківського реального училища. Перейшовши в 7-й клас, переїхав до Києва.

1918 — у журналі «Зритель» (Київ) з'явилися перші шаржі Бориса Єфімова (на Олександра Блока). До того ж часу належить і серія кольорових малюнків «Завойовники» — своєрідний сатиричний літопис властей, що мінялися в Києві.

Зі встановленням в Києві більшовицької влади працював секретарем Редакційно-видавничого відділу в Народному комісаріаті УСРР у військових справах. У червні 1919 року у військовій газеті «Красная Армия» побачили світ його перші агітаційні малюнки, забезпечені автографом-псевдонімом «Бор. Ефимов».

З 1920 — працював художником-карикатуристом у газетах «Коммунар», «Большевик», «Вісти», керівником відділу образотворчої агітації ЮгРОСТА в Одесі. Тут він виконав свій перший плакат на фанерному листі, на якому він зобразив побитого Червоною Армією Денікіна. Пізніше був завідувачем «ізосекції» відділення агітпунктів радянського Південно-Західного фронту (Харків). Після повернення до Києва став начальником художньо-плакатного відділу Київ—УкрРОСТА. Паралельно співпрацював з газетами «Киевский пролетарий» і «Пролетарська правда».

1922 — переїхав до Москви. Відтоді його роботи стали друкуватися на сторінках видань «Рабочая газета», «Крокодил», «Правда», «Известия», «Огонек», «Прожектор» тощо, виходити в окремих збірках і альбомах. У ці роки його головною спеціалізацією стала політична сатира. Персонажами його карикатур були: у 1920-ті роки багато західних політичних діячів — Юз, Даладьє, Чемберлен; у 1930-ті і 1940-ві — Гітлер, Муссоліні, Герінг і Геббельс, якого він постійно зображав у вигляді кульгавої мавпи; у подальші роки — Черчилль, Трумен та інші.

У 1930-ті роки в світ виходять альбоми карикатур «Лицо врага» (1931), «Карикатура на службе обороны СССР» (1931), «Политические карикатуры» (1931), «Выход будет найден» (1932), «Политические карикатуры» (1935), «Фашизм — враг народов» (1937), «Поджигатели войны» (1938), «Фашистские интервенты в Испании» (1938).

Не оминав і внутрішніх опонентів сталінського правління — Троцького, П'ятакова та ін. — брошюра «Троцкисты — враги народа» (1937).

З 1932 року є членом Спілки художників СРСР. Неодноразово обирався членом правління і секретарем СХ СРСР.

У роки Другої світової війни його роботи публікували на сторінках газет «Красная звезда» і «Фронтовая иллюстрация», а також у фронтових, армійських, дивізійних газетах і навіть на листівках, які розкидалися за лінією фронту.

Був у числі тих радянських письменників і художників (Моор, Дені, Кукринікси та інші), хто на 6-й день від початку німецько-радянської війни створив майстерню «Вікон ТАРС». Плакати, зроблені відразу після отримання зведень з фронту або останніх міжнародних повідомлень, вивішували на вулицях Москви. Потім «Вікна» тиражували й випускали в тилу — П'ятигорську, Тбілісі, Тюмені.

Заслуги Бориса Єфімова в роки війни відзначені медалями «За оборону Москви» і «За перемогу над Німеччиною».

1948 — вийшла збірка його карикатур «Містер Долар».

1950 — альбом малюнків «За прочный мир, против поджигателей войны».

1954 — обраний членом-кореспондентом Академії мистецтв СРСР.

1957 — обраний членом правління Спілки художників СРСР.

1958 — йому присвоєне звання «Народний художник РРФСР».

1967 — йому присвоєне звання «Народний художник СРСР».

З 1965 року і протягом майже 30 років як головний редактор очолював творче-виробниче об'єднання «Агітплакат» при СХ СРСР.

За роки творчої діяльності створив десятки тисяч політичних карикатур, агітаційних плакатів, гумористичних малюнків, ілюстрацій, шаржів, а також станкових серій сатиричних малюнків для зональних, групових і всесоюзних художніх виставок. Вийшли в світ десятки сатиричних альбомів, а також збірки мемуарів, оповідань, нарисів, досліджень з історії та теорії мистецтва карикатури («40 років. Записки художника-сатирика», «Робота, спогади, зустрічі», «Розповіді про художників-сатириків», «Мені хочеться розповісти», «Основи розуміння карикатури», «На мій погляд», «Невигадані історії», «Школярам про карикатуру і карикатуристів», «Розповіді старого москвича», «Ровесник століття», «Моє століття» та інші).

Посилання

• Биография Бориса Ефимова на Peoples.ru [Архівовано 31 грудня 2008 у Wayback Machine.]
• Биография Бориса Ефимова на biograph.ru
• В 106 лет
• На 107 Дне рождения (видео)
• На 107 Дне рождения (видео 2)^{[недоступне посилання]}
• Фотографии в течение века (1908 г. — наши дни) [Архівовано 6 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• Фотографии в течение века 2 [Архівовано 25 лютого 2008 у Wayback Machine.]
• Lenta.ru: Борис Ефимов: Взгляд из прошлого в будущее [Архівовано 4 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• Уроки истории ХХ века в карикатурах — Выставка Б. Ефимова [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Метрична книга Київського рабинату за 1900 рік, народження // ЦДІАК України. Ф. 1164. Оп. 1. Спр. 454. Арк. 435об—436.. Запис 721. (рос. дореф.)
• Фейсбук-пост Стефана Машкевича о датах рождения Михаила Кольцова и Бориса Ефимова. 17 февраля 2019. (рос.)
•  Борис Ефимов. "В гостях у Дмитрия Гордона" (2007) на YouTube

Джерела

• Єфімов Борис Юхимович [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
• Шаповал Ю. І. Єфімов Борис Юхимович [Архівовано 18 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Т. 9 : Е — Ж. — 711 с. — ISBN 978-966-02-5720-7.