Баштанівка (Бахчисарайський район)
| село Баштанівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Верхоріченська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020090020067096 |
| Облікова картка | Баштанівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1652 |
| Населення | ▼ 212 (2014) |
| Площа | 0.21 км² |
| Густота населення | 1009.5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 98400 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°41′19″ пн. ш. 33°53′41″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
184 м |
| Відстань до обласного центру |
39,8 км |
| Відстань до районного центру |
9,2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Верхоріччя, вул. Советська, 10 |
| Карта | |
  Баштанівка | |
 Баштанівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Башта́нівка (до 1944 року — Пички, крим. Pıçqı) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Верхоріченській сільській раді. Населення — 228 чоловік (станом на 2001 рік).
Баштанівка розташована в центральній частині району, на початку Другого пасма Кримських гір, на лівому березі річки Кача, відразу за Качинськими воротами — велетенською ущелиною, що річка прорізає в скелях Другого пасма. У селі в Качу впадає лівий приплив Хору, що утворює невелику долину, яка веде до села Високе. Відстань до Бахчисараю — 7 кілометрів і 45 км до Сімферополя, з якими Баштанівка пов'язаний асфальтованим шосе. Сусідні села: Машине за два кілометри вище по долині Качи й Передущельне за 2,5 кілометра нижче. Висота села над рівнем моря 184 м.
На захід від села знаходиться ущелина Алімова Балка.
Історична назва села — Пички (вживалися варіанти Пички, Бічкі, Бички, Фицкі). У перекладі з кримськотатарського pıçqı означає «пилка». Варіант з початковим би- відбиває турецьке (тур. bıçkı) і південнобережна діалектна вимова цього слова. Можливо, назва села походить від розташованого в околицях обриву каньйону із зазубленими схилами.[1]
Біля Баштанівки у Алимівській балці розташовані багатошарові стоянки Алимівського навісу І фінальної давньокам'яної та середньокам'яної доби.
Згідно з даними археологічних досліджень (склепи з похованнями), територія Баштанівки була заселена вже в VI—VIII століттях нашої ери. До цього ж часу відносять і виникнення розташованого поблизу села археологічного пам'ятника печерного монастиря Качи-Кальон. На мисі Бурун-Кая, на південний захід від села, є залишки будівель, датовані X-XI століттями.
Перша згадка села — в джизйє дефтера Ліва-і Кефе в Османських податкових відомостях 1652 року, як Качі Калйан, де перераховані кримські греки — піддані султана і вказано, що село знаходиться на землі Кримського ханства[2].
Адміністративно в ханстві село входило у Бахчисарайський кадилик Бахчисарайського ж каймакамства, що зафіксовано в Камеральному Описі Криму 1784 року[3]. Як Качкальян село вказане і в Відомості про виведених з Криму в Приазов'я християн., складеною О. В. Суворовим в 1778 році, і по якій з села вийшло 77 християн[4].
Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[5]. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 років, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[6]. По новому адміністративному діленню, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[7], у Чоргунську волость Сімферопольського повіту.
На 1805 року в селі Бичке, згідно з Відомістю про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають., налічувалося 6 дворів, у яких проживало 21 чоловік і 17 жінок, усі кримські татари, а землі належали статському радникові Мегмедчи-беєві[8]. Село довго залишалося малонаселеним, в 1817 році топографи нарахували 7 дворів[9]. По адміністративній реформі 1829 року Пичкі приписали до Дуванкойської волості[10]., але село пустіло, можливо, у результаті якихось з еміграцій кримських татар в Османську Туреччину[11] і на карті 1842 року Пичкі позначені умовним знаком «мале село (менше 5 будинків)»[12]. У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, Пички приписали до Каралезької волості.
У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р», за результатами VIII ревізії, у селі в 10 дворах проживала 41 людина кримських татар і була мечеть[13], а, судячи з карти 1865 року, у селі значилося 8 дворів[14].
Мабуть, усе життя збиралися на іншому березі річки, навкруги Анастасієвського скиту, відродженого стараннями архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія в 1850 році на місці давнього Качі-Кальона і приписаного до бахчисарайського Успенському монастирю[15].
Х-я ревізія 1887 року зафіксувала в Пичках 27 будинків з 137 жителями[16], на карті ж 1890 року позначений 21 двір з кримськотатарським населенням[17].
У Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р. в Каралезькій волості Сімферопольського повіту є село Пички і при ній в приватному володінні: економія Я. Д. Галай, 4 хутіра і три сади[18].
При Радянській владі, у результаті адміністративних реформ початку 1920-х років, до 1922 року була скасована волосна система[19] і, згідно з Списком населених пунктів Кримської АССР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 р. Пички були центром Пичкинської сільради Бахчисарайського району[20].
До середини XX століття населення виросло майже до чотирьох сотень, а в 1944 році, після визволення Криму від нацистів, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, 18 травня кримські татари з Пички були депортовані в Середню Азію[21]. На місце виселених татар завезли переселенців з Орловської і Брянської областей[22], а 21 серпня 1945 року, згідно з указом Президії Верховної ради РРФСР, Пички перейменували у Баштанівку, а Пичкинську сільраду — у Баштанівську[23].
Пізніше, на початку 1960-х, Указом Президії Верховної Ради Української РСР, сільраду укрупнили, включивши до складу Верхоріченської, а колгосп ліквідовували, приєднавши до колгоспу Долинний, з центральною садибою у селі Верхоріччя.
Зараз колгосп ліквідований, землі передані селянам і орендуються агрофірмою Кримська фруктова компанія[24].
Динаміка чисельності населення:
- 1805 — 38 чол. (всі кримські татари)
- 1817 — 7 дворів
- 1864 — 41 чол.
- 1887 — 137 чол. (всі кримські татари)
- 1926 — 214 чол. (183 кримських татарина, 11 росіян, 2 українця)
- 1939 — 314 чол.
- 1989 — 299 чол.
- 2001 — 228 чол.
За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 228 осіб[25]. Мовний склад населення села був таким[26]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 4 | 1,75 |
| російська | 171 | 75 |
| кримськотатарська | 53 | 23,25 |
- ↑ Henryk Jankowski, A Historical — Etymological Dictionary of Pre — Russian Habitation Names of the Crimea, Brill, Leiden — Boston, 2006
- ↑ З джизйє дефтера Ліва-і Кефе 1652 р.
- ↑ Камеральний Опис Криму, 1784 роки. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Відомість про виведених з Криму в Приазов'я християн від 18 вересня 1778р. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Криму[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про нове розділення держави на губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ [недоступне посилання 1783_1998.part1.rar Крим 1783—1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Крим 1783–1998 рр., Відомість про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. стор. 127. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Сейдаметов Э. Х. Еміграція кримських татар в X IX—XX вв.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 р».[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.
- ↑ Захід.jpg Карта Таврійської губернії по рекогносцируванню, 1865 року, лист 12[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Бахчисарай. Успенський чоловічий монастир. Архів оригіналу за 12 серпня 2011. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889р[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Карта Криму 1890 р. Мангуш-лаки[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Крим 1783–1998 рр., стор. 264. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Прохоров В. В. Діяльність сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Крим 1783–1998 рр., стр.309. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Про переселення колгоспників в Крим. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ УКАЗ Президії Верховної Ради РРФСР, 21 серпня 1945 р. Архів оригіналу за 13 березня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Верхоріченська сільрада[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 14 лютого 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 2 червня 2022.
- Качи-Кальон на сайті печерних міст Криму [Архівовано 19 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Баштанівка на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з лютого 2019]
- Баштанівка на картах
- Баштанівка на сайті Верхоріченської сільської ради[недоступне посилання з лютого 2019]
- Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви
- Баштанівка. Фото. [Архівовано 19 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Качі-Кальон. Печерне місто. Фото. [Архівовано 21 серпня 2011 у Wayback Machine.]