Бендюга
| село Бендюга | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Червоноградський район |
| Тер. громада | Червоноградська міська |
| Код КАТОТТГ | UA46120130040075447 |
| Основні дані | |
| Населення | 418 |
| Площа | 0,66 км² |
| Густота населення | 633,33 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80084 |
| Телефонний код | +380 3257 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°22′33″ пн. ш. 24°15′25″ сх. д. / 50.37583° пн. ш. 24.25694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
188 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80084, Львівська обл., Червоноградський р-н, с.Межиріччя |
| Староста | Лемеха Ольга Євгенівна |
| Карта | |
  Бендюга | |
 Бендюга | |
| Мапа | |
| |
Бендюга — село в Україні, у Червоноградському районі, Львівської області. Населення становить 418 осіб.
За роки радянської влади село в документах називали «Биндюга». 1989 р. селу повернули історичну назву.[1]
На відстані близько 500 метрів на північний схід від села, на правому березі Західного Буга, поблизу ДОТа археологи знайшли поселення пшеворської культури. А в самому селі під час розкопок знайдено поховання з прахом тієї ж культури[2].
На місці села у XIX сторіччі була пристань, через яку відбувався транзит товарів, переважно дерева і збіжжя, зі всієї Західної Волині.
Назва походить від німецького слова «бінден» (binden), що означає в'язати. Адже в цій місцині зв'язували дерево плис до плиса (тратви). Ще в кінці XIX сторіччя досить багато збіжжя йшло разом з деревом річкою Бугом до Варшави і Ґданська, але цей торговельний рух вже у XX сторіччі майже припинився.
В околицях є ДОТи, які залишились з часів Другої світової війни — колись тут проходила потужна лінія оборони.
- Пшеничний Степан Андрійович — референт пропаганди Крайової Екзекутиви ОУН ЗУЗ. Загинув поблизу села.
У селі працює гончарна майстерня, де подружжя Івашківих виготовляє відому сокальську кераміку. Глину для своїх виробів гончарі беруть з родовищ Сокальщини та Золочівщини[3].
Стара Волинь і Волинське Полісся під редакцією О. Цинкаловського[4] так описує село Бендюга:
|
Бендюга село у кінці 19 ст. мало 43 дворів і 350 жителів. Було там багато римо-католиків. Належало тоді село до родини Видягів, а пізніше Крочинських. Був там дуже цікавий своєю архітектурою двір, збудований Сенютою Ляховецьким, згідно переказів, ще в 14 ст. Під ним були великі льохи,в котрих Видяга тримав багато жидів, щоб змусити їх таким чином до прийняття католицизму, а пізніше, як християн, оселював він їх по селах. Заховалось у Б. кілька таких родин. В селі мурований костьол і дерев'яна церковця. Для цього села була ще й інша назва — Бендюга Воля, фільварок належав до Алфра Корчинського — 1082 дес. | 
|
- ↑ Картка постанови. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 27 жовтня 2019.
- ↑ Археологія та стародавня історія Сокальського району на сайті zamky.com.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.
- ↑ Замок, Високий (19 листопада 2022). Подружжя Івашківих відроджує мистецтво Сокальської кераміки — Високий Замок. wz.lviv.ua (укр.). Процитовано 24 лютого 2024.
- ↑ Проф. Олександер Цинкаловський (1984). Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року) (PDF). diasporiana.org.ua. Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2021. Процитовано 8 квітня 2013.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Погода в селі Бендюга [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Шахта «Бендюзька»
- Bendiuha // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 132. (пол.)
- Стара Волинь і Волинське Полісся під редакцією О. Цинкаловського [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.]
