Вухачеві
| Вухачеві | |
|---|---|
| |
| Австралійський морський лев (Neophoca cinerea) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Клада: | Pinnipediformes |
| Клада: | Ластоногі (Pinnipedia) |
| Клада: | Panotariidae |
| Родина: | Вухачеві (Otariidae) Gray, 1825 |
| Роди | |
|
Морські котики (Arctocephalinae)
Морські леви (Otariinae)
| |
 Вікісховище: Otariidae
| |
Вухачеві[1], або вухаті тюлені» (Otariidae) — родина морських ссавців ряду хижих (Carnivora), одна з трьох груп ряду ластоногих (Pinnipedia). Етимологія: дав.-гр. ὠτίον — «дрібновухий».
Містить 15 сучасних видів «морських левів» і «морських котиків»[2]. Представники родини харчуються та мігрують у воді, тоді як розмножуються та відпочивають на суші. Мешкають у приполярних, помірних та екваторіальних водах Тихого та Південного океанів та півдня Атлантичного і Індійського океанів.
Вухаті тюлені — великі і середніх розмірів ластоногі: довжина тіла від 1,5 до 3,8 м, маса 150 до 1100 кг Характерний статевий диморфізм: дорослі самці в 1,5-4 рази більші за самок.
За деякими ознаками вухаті тюлені у меншій мірі, ніж інші ластоногі, відхилилися від своєї предкової групи, найбільш спорідненої із сучасними ведмедевими. У них збереглися невеликі хрящові вушні раковини, покриті волоссям. Волосяний покрив досить грубий у морських левів та густий і щільний у морських котиків. Забарвлення, як правило, буре, без смуг й інших контрастних міток. Тіло у вухатих тюленів струнке, витягнуте, з коротким хвостом і довгою м'язистою шиєю.
Ласти великі, значною мірою оголені від шерсті і закінчуються фестончатою шкіряно-хрящовою облямівкою, яка підсилює їх край і збільшує гребучу поверхню. Задні ласти озброєні кігтями, особливо добре розвиненими на середніх пальцях. На передніх ластах кігтів немає, або вони знаходяться в зачатковому стані. Передні ласти дуже великі: довжина їх не менша ніж 1/4 довжини тіла. На суші передні кінцівки підтримують тулуб, згинаючись в кистях під прямим кутом. На відміну від справжніх тюленів, у вухатих тюленів задні ласти при русі по твердій поверхні також згинаються в зчленовуванні п'яти і служать опорою тілу. У воді передні кінцівки служать локомоторними органами; задні використовуються переважно як стерна.
Череп вухатих тюленів будовою нагадує ведмежий. Зубна формула: 3/2,1/1,4/4,1–3/1 = 34–38, зуби досить добре диференційовані. Молочні зуби у тюленят змінюються через кілька місяців після народження.
Поширені в помірних поясах обох півкуль. У північній півкулі водяться тільки в Тихому океані, уздовж узбережжя Північної і Південної Америки, Азії (від Берингова моря до Кореї), біля Нової Зеландії і ряду інших островів, включаючи Галапагоські. У Південній півкулі зустрічаються також біля берегів Південної Америки на півдні атлантичного океану біля і Південно-західної Австралії в Індійському океані.
Вухаті тюлені — стадні полігамні тварини. Вони типові геофіли, лежбища в шлюбний сезон і під час линяння влаштовують на узбережжі. Льодів уникають. Зимують в морі. Активні вночі і вдень. Харчуються рибою, головоногими молюсками, рідше — ракоподібними. Ці тварини — дуже хороші плавці: швидкість плавання каліфорнійського морського лева під водою може досягати 17 км/год, північного морського котика — 26 км/год. На суші досить незграбні; рухаються, спираючись на всі кінцівки і сильно розгойдуючи шию назад і вперед. Для північних і південних морських котиків характерні регулярні міграції.
Для більшості характерна полігамія. В період розмноження самці з'являються на лежбищах раніше самок і агресивно ділять територію. Самки прибувають пізніше і розбиваються на гареми від 3 до 40 особин; величина гарему залежить від сили і розмірів самця. На березі самка народжує дитинчат від попереднього шлюбного сезону і через декілька днів входить в еструс. Тривалість вагітності внаслідок затримки в імплантації яйцеклітини коливається від 250 до 365 днів. Самець у вихованні дитинчат участі не бере. Лактація у самок продовжується зазвичай 3—4 місяці.
Зазвичай виділяють 14-16 видів вухатих тюленей, що згруповані у 7 родів двох підродин.
- Підродина Морські котики (Arctocephalinae)
- Callorhinus (Північний морський котик)
- Callorhinus ursinus (Північний морський котик)
- Arctocephalus (Південний морський котик)
- Arctocephalus australis (Південноамериканський морський котик)
- Arctocephalus forsteri (Новозеландський морський котик)
- Arctocephalus galapagoensis (Галапагоський морський котик)
- Arctocephalus gazella (Кергеленський морський котик)
- Arctocephalus philippii (Фернандеський морський котик)
- Arctocephalus pusillus (Капський морський котик)
- Arctocephalus townsendi (Гваделупський морський котик)
- Arctocephalus tropicalis (Субантарктичний морський котик)
- Callorhinus (Північний морський котик)
- Підродина Морські леви (Otariinae)
- Eumetopias jubatus (Сивуч або Північний морський лев)
- Zalophus californianus (Каліфорнійський морський лев)
- Otaria flavescens (Південний морський лев)
- Neophoca cinerea (Австралійський морський лев)
- Phocarctos hookeri (Новозеландський морський лев)
У викопному вигляді вухаті тюлені відомі з раннього Міоцену з відкладень західного узбережжя Північної Америки, яку вважають місцем виникнення цієї родини.
- ↑ Харчук С., Загороднюк І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]. GEO&BIO, 2019, vol. 17: 85–115. https://doi.org/10.15407/gb.2019.17.085
- ↑ Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 04.02.2022.
- Ушастые тюлени на сайті Floranimal.ru [Архівовано 4 квітня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Ушастые тюлени на сайті Мир животных (рос.)
- Ушастые тюлени на сайті Зооклуб (классификация) [Архівовано 3 березня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Otariidae на сайті Animal Diversity Web [Архівовано 22 листопада 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Otariids на сайті MarineBio.org (англ.)
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |