Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид
Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид, також глюкозозалежний інсулінотропний пептид, глюкозозалежний інсулінотропний гормон, ГІП (англ. Gastric inhibitory polypeptide) – білок, який кодується геном GIP, розташованим у людей на довгому плечі 17-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 153 амінокислот, а молекулярна маса — 17 108[4]. Це пептидний гормон, що виробляється K-клітинами слизової оболонки дванадцятипалої та проксимальної частини тонкої кишки. Належить до родини секретину.[5] [6]
Зрілий ГІП людини складається з 42 амінокислотних залишків: H-Tyr-Ala-Glu-Gly-Thr-Phe-lle-Ser-Asp-Tyr-Ser-lle-Ala-Met- Asp-Lys-lle-His-Gla-Glii-Asp-Phe-Val-Asn-Trp-Leu-Leu-Ala- GIn-Lys-Gly-Lys-Lys-Asn-Asp-Trp-Lys-His-Asii-lle-Thr-GiD-OH. Одна частина молекули ГІП збігається з молекулою секретину, інша — з молекулою глюкагону.
Глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид є інкретином. Стимуляторами секреції ГІП є жири і вуглеводи, які надходять в тонку кишку після перевареної в шлунку їжі. Подібно до інших гормонів, ГІП транспортується кровотоком.
Основна функція глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду — стимуляція секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози у відповідь на прийом їжі. Крім того, ГІП пригнічує абсорбцію жирів, пригнічує реабсорбцію натрію і води в травному тракті, гальмує ліпопротеїнліпазу.
10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
MVATKTFALL | LLSLFLAVGL | GEKKEGHFSA | LPSLPVGSHA | KVSSPQPRGP | ||||
RYAEGTFISD | YSIAMDKIHQ | QDFVNWLLAQ | KGKKNDWKHN | ITQREARALE | ||||
LASQANRKEE | EAVEPQSSPA | KNPSDEDLLR | DLLIQELLAC | LLDQTNLCRL | ||||
RSR |
- The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
- Moody A.J., Thim L., Valverde I. (1984). The isolation and sequencing of human gastric inhibitory peptide (GIP). FEBS Lett. 172: 142—148. PMID 6745415 DOI:10.1016/0014-5793(84)81114-X
- ↑ Human PubMed Reference:.
- ↑ Mouse PubMed Reference:.
- ↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4270 (англ.) . Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ UniProt, P09681 (англ.) . Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ Єрмолова Ю. В. (20 червня 2013). Можливості інкретинової терапії у лікуванні цукрового діабету 2-го типу. Український медичний часопис. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 20 червня 2016.
- ↑ Боднар П. М. Ендокринологія. 3 вид.: Підручник для ВМНЗ IV р.а. Нова Книга. ISBN 978-966-382-479-6.
Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |