Морацизин
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| ethyl [10-(3-morpholin-4-ylpropanoyl)-10H-phenothiazin-2-yl]carbamate | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | |
| PubChem | |
| DrugBank | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C22H25N3O4S |
| Мол. маса | 427,518 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | 38% |
| Метаболізм | гепатичний |
| Період напіврозпаду | 1,5-3,5 год. |
| Виділення | гепатичний, нирковий |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
B(США) |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | в/в, перорально |
Морацизин (англ. Moracizine, лат. Moracizinum, іноді Моріцизин[1]) — синтетичний антиаритмічний препарат, що є похідним фенотіазину[2][3], який може застосовуватися як перорально, так і парентерально.[4] Морацизин розроблений у колишньому СРСР в інституті фармакології Академії Медичних Наук СРСР під торговельною маркою «Етацизин»[5] у 70-х роках ХХ століття[6], та тривалий час застосовувався для лікування серйозних та небезпечних для життя шлуночкових аритмій[7] (у тому числі для лікування аритмій, викликаних передозуванням серцевих глікозидів[8]) як у колишньому СРСР, так і за його межами (схвалений FDA у 90-х роках ХХ століття[6]), проте був вилучений з фармакологічного обігу в 2007 році з міркувань безпеки.[9]
Морацизин — синтетичний антиаритмічний препарат, який не віднесений до якогось конкретного підкласу антиаритмічних препаратів І класу, оскільки він має властивості, притаманні препаратам як Іа, так і Ів і Іс підкласів.[4][5] Механізм дії препарату полягає у інгібуванні швидких натрієвих каналів[4] (але у меншому ступені, ніж інші препарати Іс підкласу — флекаїнід і пропафенон[6]). Морацизин має місцевоанестезуючу та мембраностабілізуючу активність; препарат також зменшує збудливість, швидкість проведення і автоматизм у зв'язку із сповільненням проведення імпульсів по провідній системі серця.[4] Морацизин також вкорочує потенціал дії кардіоміоцитів (подібно до препаратів підкласу Ів), що призводить до вкорочення ефективного рефрактерного періоду шлуночків[6], проте мало впливає на рефрактерний період передсердь, атріовентрикулярного вузла, а також лише незначно впливає на деполяризацію шлуночків. Морацизин не впливає на провідність у синоатріальному вузлі та на внутрішньопередсердну провідність, і тільки незначно впливає на тривалість синусового циклу та на час відновлення його активності.[4] Хоча морацизин знижує силу і швидкість скорочень міокарду (негативний інотропний ефект), при його застосуванні рідко спостерігалося прогресування серцевої недостатності.[6] Морацизин також має здатність зменшувати агрегацію тромбоцитів.[3][4] Морацизин тривалий час застосовувався для лікування як передсердних, так і шлуночкових аритмій, а також порушень ритму при наявності додаткових шляхів проведення імпульсу. При шлуночкових аритміях його ефективність була дещо вищою, ніж у препаратів підкласу Ів (лідокаїну, мексилетину), але нижчою, ніж препаратів класу Іс (пропафенону, етацизину, флекаїніду).[6] При клінічних дослідженнях морацизину, проведених на території США, спостерігалось збільшення смертності від неуточнених причин від 5,4 до 7,2 % при застосуванні препарату.[10] Хоча й не було доведено безпосереднього зв'язку смертності безпосередньо із застосуванням препарату, від застосування морацизину як антиаритмічного препарату відмовились більшість країн світу.[9]
Морацизин добре та повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті, але біоступність при пероральному прийомі становить лише 38 %), що пов'язано із ефектом першого проходження через печінку.[3] При парентеральному застосуванні біодоступність становить 100 %. Препарат майже повністю(на 95 %) зв'язується з білками плазми крові.[4] Максимальна концентрація препарату в крові досягається протягом 0,5—2 годин після перорального застосування.[3][4] Метаболізується препарат у печінці з утворенням 26 метаболітів, серед яких є як активні, так і неактивні.[3][4] Морацизин індукує власний метаболізм у печінці, а також частково включається у ентерогепатичну циркуляцію.[3][4] Виводиться препарат у вигляді метаболітів із переважно із жовчю, частково виводиться із сечею. Період напіввиведення етацизину становить 1,5—3,5 години[3][4] (може варіювати від 3 до 12 годин, а тривалість напіввиведення деяких метаболітів може бути ще вищою[6]), цей час може збільшуватися при печінковій та нирковій недостатності.[3][4]
Морацизин застосовувався при шлуночковій та надшлуночковій екстрасистолії, шлуночковій та надшлуночковій тахікардії, пароксизмах миготливої аритмії та при інтоксикації серцевими глікозидами.[3][4]
При застосуванні морацизину спостерігались наступні побічні ефекти[3][4]:
- Алергічні реакції — шкірні алергічні реакції, гарячка.
- З боку травної системи — нудота, болі в животі, блювання, гепатит, діарея, сухість у роті.
- З боку нервової системи — головний біль, головокружіння, сонливість, атаксія, тремор, ністагм, галюцинації, неспокій, загальна слабість.
- З боку серцево-судинної системи — AV-блокада, брадикардія, порушення внутрішньошлуночкової провідності, миготлива аритмія, біль у грудній клітці, артеріальна гіпотензія або гіпертензія (частіше при внутрішньовенному застосуванні), а також проаритмогенна дія.
- Після внутрішньовенного застосування морацизину може спостерігатися болючість у місці введення препарату.
Морацизин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, синоатріальній блокаді II ступеня, AV-блокаді II—III ступеня (без наявності кардіостимулятора), блокаді правої ніжки пучка Гіса, що поєднується із блокадою одної з гілок лівої ніжки, внутрішньошлуночковій блокаді, хронічній серцевій недостатності II—III ступеня, важкій артеріальній гіпотензії, кардіогенному шоці, важкій нирковій або печінковій недостатності, при вагітності та годуванні грудьми, а також у дитячому віці.[3][4]
Морацизин випускався у вигляді таблеток по 0,1; 0,25 та 0,3 г; та ампул по 2 мл 0,5 % розчину для парентерального застосування.[3] На 1 червня 2016 року в Україні не зареєстрований.[11]
- ↑ Ahmmed, G. U.; Hisatome, I.; Kurata, Y.; Makita, N.; Tanaka, Y.; Tanaka, H.; Okamura, T.; Sonoyama, K.; Furuse, Y.; Kato, M.; Yamamoto, Y.; Ogura, K.; Shimoyama, M.; Miake, J.; Sasaki, N.; Ogino, K.; Igawa, O.; Yoshida, A.; Shigemasa, C. (2002). Analysis of moricizine block of sodium current in isolated guinea-pig atrial myocytes. Atrioventricular difference of moricizine block. Vascular pharmacology. 38 (3): 131—141. doi:10.1016/S1537-1891(02)00213-6. PMID 12402511. (англ.)
- ↑ Похідні фенотіазину. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 4 червня 2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Морацизин. Первый МГМУ им. Сеченова [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с http://www.vidal.ru/drugs/molecule/709 [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б ЭЛЕКТРОФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ЭФФЕКТЫ И АНТИАРИТМИЧЕСКОЕ ДЕЙСТВИЕ ПРЕПАРАТОВ I КЛАССА ЭТМОЗИНА И ЭТАЦИЗИНА В УСЛОВИЯХ АКТИВАЦИИ ПАРАСИМПАТИЧЕСКОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е ж Побочные эффекты пропафенона. Этмозин — морицизин [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ British National Formulary (вид. 59th). British Medical Journal Publishing Group, Pharmaceutical Press. 2010. (англ.)
- ↑ Этмозин (Aetmozinum) [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Shire Announces Ethmozine will be Available until December 31, 2007. Heart Rhythm Society. Архів оригіналу за грудень 10, 2011. Процитовано червень 4, 2016. (англ.)
- ↑ Effect of the Antiarrhythmic Agent Moricizine on Survival after Myocardial Infarction. New England Journal of Medicine. 327 (4): 227—233. 1992. doi:10.1056/NEJM199207233270403. PMID 1377359. (англ.)
- ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. http://www.drlz.kiev.ua/ [Архівовано 9 січня 2016 у Wayback Machine.]
- http://cardiolog.org/lekarstva/83-antiaritmicheskie-sredstva-drugie/156-moracizin.html [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_1462.htm [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]