Координати: 50°41′38″ пн. ш. 25°5′55″ сх. д. / 50.69389° пн. ш. 25.09861° сх. д. / 50.69389; 25.09861
Очікує на перевірку

Одеради (Луцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Одеради
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Луцький район
Тер. громада Луцька міська громада
Код КАТОТТГ UA07080170260086751
Основні дані
Засноване 1583
Населення 339
Площа 0,231 км²
Густота населення 1467,53 осіб/км²
Поштовий індекс 45642
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°41′38″ пн. ш. 25°5′55″ сх. д. / 50.69389° пн. ш. 25.09861° сх. д. / 50.69389; 25.09861
Середня висота
над рівнем моря
209 м
Водойми Чорногузка
Місцева влада
Адреса ради с. Одеради, вул. Центральна, 4
Карта
Одеради. Карта розташування: Україна
Одеради
Одеради
Одеради. Карта розташування: Волинська область
Одеради
Одеради
Мапа
Мапа

Одера́ди — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 339 осіб.

В селі розташовані: комунальний заклад загальної середньої освіти «Одерадівський ліцей №37 Луцької міської ради, бібліотека», комунальний заклад «Одерадівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 47 Луцької міської ради», поштове відділення зв’язку «Укрпошта», православний храм архангела Михаїла.

Географія

[ред. | ред. код]

На південь від села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Чорногузка, створений з метою охорони екосистеми однойменної річки.

Пам'ятки археології

[ред. | ред. код]

На території села відомі такі пам'ятки археології:

  • В південній частині села  — городище XI ст. діаметром 42 м, яке оточене валом заввишки 2,5 м. Пам'ятку обстежив у 1960 р. П. Раппопорт.
  • На північ від городища  — селище давньоруського періоду.
  • За селом в 30-х рр. XX ст. було розорано курган доби бронзи зі скорченим тілопокладенням. Біля кістяка виявлено дві посудини із шнуровим орнаментом.
  • На східній околиці села, навпроти с. Коршів, на терасі лівого берега Чорногузки  — багатошарове поселення городоцько-здовбицької, стжижовської і тщинецько-комарівської культур, відкрите Ю. Захаруком у 1952 р.
  • У східній частині села, за 300 м на схід від школи, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Чорногузки висотою 4-5 м над рівнем заплави  — селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 1,5 га. Уламки гончарних горщиків зібрані з території присадибних ділянок селян. На північ від пам'ятки проходить дорога.
  • У 1962 в полі С. Калінчуком знайдено скарб литовських монет початку XVI ст., що містився в малому горщику.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 344 особи, з яких 150 чоловіків та 194 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 339 осіб.[2]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,53 %
російська 1,18 %
білоруська 0,29 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

[ред. | ред. код]