Поліноми Ерміта (англ. Hermite polynomials ) — ортогональні поліноми , що використовуються в теорії ймовірностей , математичній фізиці при розв'язку рівняння дифузії , чисельному аналізі та квантовій механіці (як власні функції квантового гармонічного осцилятора ). Названі на честь французького математика Шарля Ерміта , який ввів[ 1] їх в 1864 році.
Графіки поліномів Ерміта порядку
n
=
0
,
1
,
.
.
.
,
5
{\displaystyle n=0,1,...,5}
Поліномами Ерміта називається послідовність поліномів
H
n
(
x
)
{\displaystyle H_{n}(x)}
,
n
=
0
,
1
,
.
.
.
{\displaystyle n=0,1,...}
, що задовольняють співвідношенню:
e
t
x
−
t
2
2
=
∑
n
=
0
∞
H
n
(
x
)
t
n
n
!
{\displaystyle e^{tx-{\frac {t^{2}}{2}}}=\sum _{n=0}^{\infty }H_{n}(x){\frac {t^{n}}{n!}}}
,
з якого випливає
H
n
(
x
)
=
(
−
1
)
n
e
x
2
2
d
n
d
x
n
(
e
−
x
2
2
)
{\displaystyle H_{n}(x)=(-1)^{n}e^{\frac {x^{2}}{2}}{\frac {d^{n}}{dx^{n}}}\left(e^{-{\frac {x^{2}}{2}}}\right)}
.
Таке означення здебільшого використовується в теорії ймовірностей . У фізиці (здебільшого в квантовій механіці ) використовують наступне означення:
H
n
∗
(
x
)
=
(
−
1
)
n
e
x
2
d
n
d
x
n
(
e
−
x
2
)
{\displaystyle H_{n}^{*}(x)=(-1)^{n}e^{x^{2}}{\frac {d^{n}}{dx^{n}}}\left(e^{-{x^{2}}}\right)}
.
Зв'язок між «фізичними» та «ймовірнісними» поліномами Ерміта здійснюється через наступне рівняння:
H
n
∗
(
x
)
=
2
n
2
H
n
(
2
x
)
{\displaystyle H_{n}^{*}(x)=2^{\frac {n}{2}}H_{n}({\sqrt {2}}x)}
.
В цій статті будуть використовуватися «ймовірнісні» поліноми (якщо не зазначено інше).
Явні вирази перших одинадцяти поліномів Ерміта мають такий вигляд:
H
0
(
x
)
=
1
{\displaystyle H_{0}(x)=1\,}
H
1
(
x
)
=
x
{\displaystyle H_{1}(x)=x\,}
H
2
(
x
)
=
x
2
−
1
{\displaystyle H_{2}(x)=x^{2}-1\,}
H
3
(
x
)
=
x
3
−
3
x
{\displaystyle H_{3}(x)=x^{3}-3x\,}
H
4
(
x
)
=
x
4
−
6
x
2
+
3
{\displaystyle H_{4}(x)=x^{4}-6x^{2}+3\,}
H
5
(
x
)
=
x
5
−
10
x
3
+
15
x
{\displaystyle H_{5}(x)=x^{5}-10x^{3}+15x\,}
H
6
(
x
)
=
x
6
−
15
x
4
+
45
x
2
−
15
{\displaystyle H_{6}(x)=x^{6}-15x^{4}+45x^{2}-15\,}
H
7
(
x
)
=
x
7
−
21
x
5
+
105
x
3
−
105
x
{\displaystyle H_{7}(x)=x^{7}-21x^{5}+105x^{3}-105x\,}
H
8
(
x
)
=
x
8
−
28
x
6
+
210
x
4
−
420
x
2
+
105
{\displaystyle H_{8}(x)=x^{8}-28x^{6}+210x^{4}-420x^{2}+105\,}
H
9
(
x
)
=
x
9
−
36
x
7
+
378
x
5
−
1260
x
3
+
945
x
{\displaystyle H_{9}(x)=x^{9}-36x^{7}+378x^{5}-1260x^{3}+945x\,}
H
10
(
x
)
=
x
10
−
45
x
8
+
630
x
6
−
3150
x
4
+
4725
x
2
−
945
{\displaystyle H_{10}(x)=x^{10}-45x^{8}+630x^{6}-3150x^{4}+4725x^{2}-945\,}
Загальний вираз для поліномів Ерміта має вигляд
H
n
(
x
)
=
∑
j
=
0
[
n
/
2
]
(
−
1
)
j
2
j
n
!
j
!
(
n
−
2
j
)
!
x
n
−
2
j
=
x
n
−
n
(
n
−
1
)
2
x
n
−
2
+
1
4
n
(
n
−
1
)
(
n
−
2
)
(
n
−
3
)
2
x
n
−
4
−
…
,
{\displaystyle H_{n}(x)=\sum _{j=0}^{[n/2]}{\frac {(-1)^{j}}{2^{j}}}{\frac {n!}{j!(n-2j)!}}x^{n-2j}=x^{n}-{\frac {n(n-1)}{2}}x^{n-2}+{\frac {1}{4}}{\frac {n(n-1)(n-2)(n-3)}{2}}x^{n-4}-\ldots ,}
Поліном
H
n
(
x
)
{\displaystyle H_{n}(x)}
містить члени лише тієї ж парності, що й саме число
n
{\displaystyle n}
:
H
2
n
(
−
x
)
=
H
2
n
(
x
)
,
H
2
n
+
1
(
−
x
)
=
−
H
2
n
+
1
(
x
)
,
n
=
0
,
1
,
2
,
…
{\displaystyle H_{2n}(-x)=H_{2n}(x),~~H_{2n+1}(-x)=-H_{2n+1}(x),~~~n=0,1,2,\ldots }
.
При
x
=
0
{\displaystyle x=0}
мають місце такі співвідношення:
H
2
n
(
0
)
=
(
−
1
)
n
2
n
(
2
n
)
!
n
!
,
H
2
n
+
1
=
0
,
n
=
0
,
1
,
2
,
…
{\displaystyle H_{2n}(0)={\frac {(-1)^{n}}{2^{n}}}{\frac {(2n)!}{n!}},~~H_{2n+1}=0,~~~n=0,1,2,\ldots }
.
Рівняння
H
n
(
x
)
=
0
{\displaystyle H_{n}(x)=0}
має
n
{\displaystyle n}
дійсних коренів, що є попарно симетричними відносно початку системи координат і модуль жодного з них не перевищує величини
n
(
n
−
1
)
/
2
{\displaystyle {\sqrt {n(n-1)/2}}}
. Корені полінома
H
n
(
x
)
=
0
{\displaystyle H_{n}(x)=0}
чергуються з коренями полінома
H
n
+
1
(
x
)
=
0
{\displaystyle H_{n+1}(x)=0}
.
Поліном
H
n
(
x
)
{\displaystyle H_{n}(x)}
можна представити у вигляді визначника матриці
n
×
n
{\displaystyle n\times n}
:
H
n
(
x
)
=
|
x
n
−
1
0
0
⋯
0
1
x
n
−
2
0
⋯
0
0
1
x
n
−
3
⋯
0
⋯
⋯
⋯
⋯
⋯
⋯
0
0
0
0
⋯
x
|
{\displaystyle H_{n}(x)=\left|{\begin{array}{cccccc}x&n-1&0&0&\cdots &0\\1&x&n-2&0&\cdots &0\\0&1&x&n-3&\cdots &0\\\cdots &\cdots &\cdots &\cdots &\cdots &\cdots \\0&0&0&0&\cdots &x\end{array}}\right|}
Має місце наступна формула додавання поліномів Ерміта:
(
a
1
2
+
a
2
2
+
⋯
+
a
n
2
)
μ
2
μ
!
H
μ
[
a
1
x
1
+
a
2
x
2
+
⋯
a
n
x
n
a
1
2
+
a
2
2
+
⋯
+
a
n
2
]
=
∑
m
1
+
⋯
+
m
n
=
μ
a
1
m
1
m
1
!
⋯
a
n
m
n
m
n
!
H
m
1
(
x
1
)
⋯
H
m
n
(
x
n
)
.
{\displaystyle {\frac {(a_{1}^{2}+a_{2}^{2}+\cdots +a_{n}^{2})^{\frac {\mu }{2}}}{\mu !}}H_{\mu }\left[{\frac {a_{1}x_{1}+a_{2}x_{2}+\cdots a_{n}x_{n}}{\sqrt {a_{1}^{2}+a_{2}^{2}+\cdots +a_{n}^{2}}}}\right]=\sum _{m_{1}+\cdots +m_{n}=\mu }{\frac {a_{1}^{m_{1}}}{m_{1}!}}\cdots {\frac {a_{n}^{m_{n}}}{m_{n}!}}H_{m_{1}}(x_{1})\cdots H_{m_{n}}(x_{n})~.}
Частковими випадками такої формули є такі:
a
1
=
a
2
=
⋯
=
a
n
=
1
{\displaystyle a_{1}=a_{2}=\cdots =a_{n}=1}
,
x
1
=
x
2
=
⋯
=
x
n
{\displaystyle x_{1}=x_{2}=\cdots =x_{n}}
. Тоді
n
μ
2
H
μ
(
n
x
)
=
∑
m
1
+
⋯
+
m
n
=
μ
μ
!
m
1
!
⋯
m
n
!
H
m
1
(
x
)
⋯
H
m
n
(
x
)
{\displaystyle n^{\frac {\mu }{2}}H_{\mu }({\sqrt {n}}x)=\sum _{m_{1}+\cdots +m_{n}=\mu }{\frac {\mu !}{m_{1}!\cdots m_{n}!}}H_{m_{1}}(x)\cdots H_{m_{n}}(x)}
.
n
=
2
{\displaystyle n=2}
,
a
1
=
a
2
=
1
{\displaystyle a_{1}=a_{2}=1}
,
x
1
=
2
x
,
x
2
=
2
y
{\displaystyle x_{1}={\sqrt {2}}x,~x_{2}={\sqrt {2}}y}
. Тоді
2
μ
H
μ
(
x
+
y
)
=
∑
p
+
q
+
r
+
s
=
μ
μ
!
p
!
q
!
r
!
s
!
H
p
(
x
)
H
q
(
x
)
H
r
(
x
)
H
s
(
x
)
{\displaystyle 2^{\mu }H_{\mu }(x+y)=\sum _{p+q+r+s=\mu }{\frac {\mu !}{p!~q!~r!~s!}}H_{p}(x)H_{q}(x)H_{r}(x)H_{s}(x)}
.
Диференціювання та рекурентні співвідношення[ ред. | ред. код ]
Похідна
k
{\displaystyle k}
-го порядку від полінома Ерміта
H
n
(
x
)
{\displaystyle H_{n}(x)}
,
n
≥
k
{\displaystyle n\geq k}
також є поліномом Ерміта:
d
k
d
x
k
H
n
(
x
)
=
n
(
n
−
1
)
⋯
(
n
−
k
+
1
)
H
n
−
k
(
x
)
,
{\displaystyle {\frac {d^{k}}{dx^{k}}}H_{n}(x)=n(n-1)\cdots (n-k+1)H_{n-k}(x)~,}
звідки випливає співвідошення для першої похідної
H
n
′
(
x
)
=
d
H
n
(
x
)
d
x
=
n
H
n
−
1
(
x
)
{\displaystyle H'_{n}(x)={\frac {dH_{n}(x)}{dx}}=nH_{n-1}(x)}
та рекурентне співвідношення між трьома послідовними поліномами:
H
n
(
x
)
−
x
H
n
−
1
(
x
)
+
(
n
−
1
)
H
n
−
2
(
x
)
=
0
,
n
≥
2
{\displaystyle H_{n}(x)-xH_{n-1}(x)+(n-1)H_{n-2}(x)=0~,~~n\geq 2}
Поліноми Ерміта утворюють повну ортогональну систему на інтервалі
]
−
∞
,
+
∞
[
{\displaystyle ]-\infty ,+\infty [}
з вагою
e
−
x
2
/
2
{\displaystyle e^{-x^{2}/2}\,\!}
:
∫
−
∞
∞
H
n
(
x
)
H
m
(
x
)
e
−
x
2
/
2
d
x
=
n
!
2
π
δ
n
m
{\displaystyle \int _{-\infty }^{\infty }H_{n}(x)H_{m}(x)\,e^{-x^{2}/2}\,dx=n!{\sqrt {2\pi }}~\delta _{\mathit {nm}}}
,
де
δ
m
n
{\displaystyle \delta _{mn}}
— дельта-символ Кронекера .
Важливим наслідком ортогональності поліномів Ерміта є можливість розкладу різних функцій в ряди по поліномах Ерміта.
Для будь-якого невід'ємного цілого
p
{\displaystyle p}
справедливий запис
x
p
p
!
=
∑
k
=
0
k
≤
p
/
2
1
2
k
1
k
!
(
p
−
2
k
)
!
H
p
−
2
k
(
x
)
.
{\displaystyle {\frac {x^{p}}{p!}}=\sum _{k=0}^{k\leq p/2}{\frac {1}{2^{k}}}{\frac {1}{k!(p-2k)!}}H_{p-2k}(x).}
З нього випливає зв'язок між коефіцієнтами розкладу функції в ряд Маклорена
f
(
x
)
=
∑
n
=
0
∞
a
n
x
n
{\displaystyle f(x)=\sum _{n=0}^{\infty }a_{n}x^{n}}
та
коефіцієнтами розкладу цієї ж функції по поліномах Ерміта,
f
(
x
)
=
∑
n
=
0
∞
A
n
H
n
(
x
)
{\displaystyle f(x)=\sum _{n=0}^{\infty }A_{n}H_{n}(x)}
, що носять назву
співвідношень Нільса Нільсона:
A
n
=
1
n
!
∑
k
=
0
∞
1
2
k
(
n
+
2
k
)
!
k
!
a
n
+
2
k
,
a
n
=
1
n
!
∑
k
=
0
∞
(
−
1
)
k
2
k
(
n
+
2
k
)
!
k
!
A
n
+
2
k
{\displaystyle A_{n}={\frac {1}{n!}}\sum _{k=0}^{\infty }{\frac {1}{2^{k}}}{\frac {(n+2k)!}{k!}}a_{n+2k},~~~a_{n}={\frac {1}{n!}}\sum _{k=0}^{\infty }{\frac {(-1)^{k}}{2^{k}}}{\frac {(n+2k)!}{k!}}A_{n+2k}}
Наприклад, розклад функції Куммера матиме такий вигляд:
1
F
1
(
α
,
γ
;
x
)
=
∑
n
=
0
∞
(
α
,
n
)
(
γ
,
n
)
(
1
,
n
)
2
F
2
(
α
+
n
2
,
α
+
n
+
1
2
;
γ
+
n
2
,
γ
+
n
+
1
2
;
1
2
)
H
n
(
x
)
,
(
a
,
b
)
≡
Γ
(
a
+
b
)
Γ
(
a
)
,
{\displaystyle {}_{1}F_{1}(\alpha ,\gamma ;x)=\sum _{n=0}^{\infty }{\frac {(\alpha ,n)}{(\gamma ,n)(1,n)}}{}_{2}F_{2}\left({\frac {\alpha +n}{2}},{\frac {\alpha +n+1}{2}};{\frac {\gamma +n}{2}},{\frac {\gamma +n+1}{2}};{\frac {1}{2}}\right)H_{n}(x),~~~(a,b)\equiv {\frac {\Gamma (a+b)}{\Gamma (a)}},}
де
2
F
2
(
a
1
,
a
2
;
b
1
,
b
2
;
x
)
{\displaystyle {}_{2}F_{2}(a_{1},a_{2};b_{1},b_{2};x)}
— узагальнена гіпергеометрична функція другого порядку,
Γ
(
x
)
{\displaystyle \Gamma (x)}
— гамма-функція .
Розклад функцій, що містять експоненту .
Для будь-якої функції, що записується як суперпозиція експонент
f
(
x
)
=
∑
k
=
1
p
c
k
e
α
k
x
,
{\displaystyle f(x)=\sum _{k=1}^{p}c_{k}e^{\alpha _{k}x},}
можна записати наступний розклад по поліномах Ерміта:
f
(
x
)
=
∑
n
=
0
∞
A
n
H
n
(
x
)
,
A
n
=
1
n
!
∑
k
=
1
p
c
k
α
k
n
e
α
k
2
2
.
{\displaystyle f(x)=\sum _{n=0}^{\infty }A_{n}H_{n}(x)~,~~~A_{n}={\frac {1}{n!}}\sum _{k=1}^{p}c_{k}\alpha _{k}^{n}e^{\frac {\alpha _{k}^{2}}{2}}~.}
Зокрема розклади відомих гіперболічних та тригонометричних функцій мають вигляд
cosh
t
x
=
e
t
2
2
∑
n
=
0
∞
t
2
n
(
2
n
)
!
H
2
n
(
x
)
,
sinh
t
x
=
e
t
2
2
∑
n
=
0
∞
t
2
n
+
1
(
2
n
+
1
)
!
H
2
n
+
1
(
x
)
,
{\displaystyle \cosh {tx}=e^{\frac {t^{2}}{2}}\sum _{n=0}^{\infty }{\frac {t^{2n}}{(2n)!}}H_{2n}(x),~~~\sinh {tx}=e^{\frac {t^{2}}{2}}\sum _{n=0}^{\infty }{\frac {t^{2n+1}}{(2n+1)!}}H_{2n+1}(x),}
cos
t
x
=
e
−
t
2
2
∑
n
=
0
∞
(
−
1
)
n
t
2
n
(
2
n
)
!
H
2
n
(
x
)
,
sin
t
x
=
e
−
t
2
2
∑
n
=
0
∞
(
−
1
)
n
t
2
n
+
1
(
2
n
+
1
)
!
H
2
n
+
1
(
x
)
,
{\displaystyle \cos {tx}=e^{-{\frac {t^{2}}{2}}}\sum _{n=0}^{\infty }(-1)^{n}{\frac {t^{2n}}{(2n)!}}H_{2n}(x),~~~\sin {tx}=e^{-{\frac {t^{2}}{2}}}\sum _{n=0}^{\infty }(-1)^{n}{\frac {t^{2n+1}}{(2n+1)!}}H_{2n+1}(x),}
Формула Кристоффеля-Дарбу для поліномів Ерміта має вигляд
∑
i
=
0
n
H
i
(
x
)
H
i
(
y
)
i
!
2
i
=
1
n
!
2
n
+
1
H
n
(
y
)
H
n
+
1
(
x
)
−
H
n
(
x
)
H
n
+
1
(
y
)
x
−
y
.
{\displaystyle \sum _{i=0}^{n}{\frac {H_{i}(x)H_{i}(y)}{i!2^{i}}}={\frac {1}{n!2^{n+1}}}{\frac {H_{n}(y)H_{n+1}(x)-H_{n}(x)H_{n+1}(y)}{x-y}}.}
Більш того, наступна формула справджується і для узагальнений функцій[ 2]
∑
n
=
0
∞
ψ
n
(
x
)
ψ
n
(
y
)
=
δ
(
x
−
y
)
,
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }\psi _{n}(x)\psi _{n}(y)=\delta (x-y),}
де δ — дельта-функція Дірака , (ψ n ) функції Ерміта. Ця узагальнена формула слідує якщо покласти u → 1 у формулі Мелера, дійсній при −1 < u < 1:
E
(
x
,
y
;
u
)
:=
∑
n
=
0
∞
u
n
ψ
n
(
x
)
ψ
n
(
y
)
=
1
π
(
1
−
u
2
)
e
x
p
(
−
1
−
u
1
+
u
(
x
+
y
)
2
4
−
1
+
u
1
−
u
(
x
−
y
)
2
4
)
,
{\displaystyle E(x,y;u):=\sum _{n=0}^{\infty }u^{n}\,\psi _{n}(x)\,\psi _{n}(y)={\frac {1}{\sqrt {\pi (1-u^{2})}}}\,\mathrm {exp} \left(-{\frac {1-u}{1+u}}\,{\frac {(x+y)^{2}}{4}}\,-\,{\frac {1+u}{1-u}}\,{\frac {(x-y)^{2}}{4}}\right),}
яку можна еквівалентно записати так
∑
n
=
0
∞
H
n
(
x
)
H
n
(
y
)
n
!
(
u
2
)
n
=
1
1
−
u
2
e
2
u
1
+
u
x
y
−
u
2
1
−
u
2
(
x
−
y
)
2
.
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {H_{n}(x)H_{n}(y)}{n!}}\left({\frac {u}{2}}\right)^{n}={\frac {1}{\sqrt {1-u^{2}}}}\mathrm {e} ^{{\frac {2u}{1+u}}xy-{\frac {u^{2}}{1-u^{2}}}(x-y)^{2}}.}
Функція (x , y ) → E (x , y ; u ) є густиною для міри Гауса на R 2 яка є, коли u прямує до 1, дуже сконцентрованою біля лінії y = x , і сильно спадає поза нею. Тому
⟨
(
∑
n
=
0
∞
u
n
⟨
f
,
ψ
n
⟩
ψ
n
)
,
g
⟩
=
∫
∫
E
(
x
,
y
;
u
)
f
(
x
)
g
(
y
)
¯
d
x
d
y
→
∫
f
(
x
)
g
(
x
)
¯
d
x
=
⟨
f
,
g
⟩
,
{\displaystyle \left\langle \left(\sum _{n=0}^{\infty }u^{n}\langle f,\psi _{n}\rangle \psi _{n}\right),g\right\rangle =\int \!\!\int E(x,y;u)f(x){\overline {g(y)}}\,\mathrm {d} x\,\mathrm {d} y\rightarrow \int f(x){\overline {g(x)}}\,\mathrm {d} x=\langle f,g\rangle ,}
коли ƒ , g є неперервними функціями на компактному носії. Це приводить до того, що ƒ може бути виражена через функції Ерміта у вигляді суми ряду векторів з L 2 (R ), тобто
f
=
∑
n
=
0
∞
⟨
f
,
ψ
n
⟩
ψ
n
.
{\displaystyle f=\sum _{n=0}^{\infty }\langle f,\psi _{n}\rangle \psi _{n}.}
Щоб довести вищенаведену рівність для E (x , y ; u ), треба декілька разів використати Фур'є перетворення функції Гауса,
ρ
π
e
−
ρ
2
x
2
/
4
=
∫
e
i
s
x
−
s
2
/
ρ
2
d
s
,
ρ
>
0.
{\displaystyle \rho {\sqrt {\pi }}\,\mathrm {e} ^{-\rho ^{2}x^{2}/4}=\int \mathrm {e} ^{isx-s^{2}/\rho ^{2}}\,\mathrm {d} s,\quad \rho >0.}
Поліноми Ерміта можуть бути представлення у вигляді
H
n
(
x
)
=
(
−
1
)
n
e
x
2
d
n
d
x
n
(
1
2
π
∫
e
i
s
x
−
s
2
/
4
d
s
)
=
(
−
1
)
n
e
x
2
1
2
π
∫
(
i
s
)
n
e
i
s
x
−
s
2
/
4
d
s
.
{\displaystyle H_{n}(x)=(-1)^{n}\mathrm {e} ^{x^{2}}{\frac {\mathrm {d} ^{n}}{\mathrm {d} x^{n}}}{\Bigl (}{\frac {1}{2{\sqrt {\pi }}}}\int \mathrm {e} ^{isx-s^{2}/4}\,\mathrm {d} s{\Bigr )}=(-1)^{n}\mathrm {e} ^{x^{2}}{\frac {1}{2{\sqrt {\pi }}}}\int (is)^{n}\,\mathrm {e} ^{isx-s^{2}/4}\,\mathrm {d} s.}
З цим представленням для Hn (x ) і Hn (y ), можна бачити що
E
(
x
,
y
;
u
)
=
∑
n
=
0
∞
u
n
2
n
n
!
π
H
n
(
x
)
H
n
(
y
)
e
−
(
x
2
+
y
2
)
/
2
=
e
(
x
2
+
y
2
)
/
2
4
π
π
∫
∫
(
∑
n
=
0
∞
1
2
n
n
!
(
−
u
s
t
)
n
)
e
i
s
x
+
i
t
y
−
s
2
/
4
−
t
2
/
4
d
s
d
t
=
e
(
x
2
+
y
2
)
/
2
4
π
π
∫
∫
e
−
u
s
t
/
2
e
i
s
x
+
i
t
y
−
s
2
/
4
−
t
2
/
4
d
s
d
t
,
{\displaystyle {\begin{aligned}E(x,y;u)&=\sum _{n=0}^{\infty }{\frac {u^{n}}{2^{n}n!{\sqrt {\pi }}}}\,H_{n}(x)H_{n}(y)\,\mathrm {e} ^{-(x^{2}+y^{2})/2}\\&={\frac {\mathrm {e} ^{(x^{2}+y^{2})/2}}{4\pi {\sqrt {\pi }}}}\int \!\!\int {\Bigl (}\sum _{n=0}^{\infty }{\frac {1}{2^{n}n!}}(-ust)^{n}{\Bigr )}\,\mathrm {e} ^{isx+ity-s^{2}/4-t^{2}/4}\,\mathrm {d} s\,\mathrm {d} t\\&={\frac {\mathrm {e} ^{(x^{2}+y^{2})/2}}{4\pi {\sqrt {\pi }}}}\int \!\!\int \mathrm {e} ^{-ust/2}\,\mathrm {e} ^{isx+ity-s^{2}/4-t^{2}/4}\,\mathrm {d} s\,\mathrm {d} t,\end{aligned}}}
а це приводить до потрібного результату, якщо скористатися формулою перетворення Фур'є Гаусового ядра після виконання підстановки
s
=
σ
+
τ
2
,
t
=
σ
−
τ
2
.
{\displaystyle s={\frac {\sigma +\tau }{\sqrt {2}}},\qquad \qquad t={\frac {\sigma -\tau }{\sqrt {2}}}.}
Поліноми Ерміта
H
n
(
x
)
{\displaystyle H_{n}(x)}
є розв'язками лінійного диференціального рівняння :
y
″
(
x
)
−
x
y
′
(
x
)
+
n
y
(
x
)
=
0
{\displaystyle y''(x)-xy'(x)+ny(x)=0\,}
Якщо
n
{\displaystyle n}
є цілим числом, то загальний розв'язок вищенаведеного рівняння записується як
y
(
x
)
=
A
H
n
(
x
)
+
B
h
n
(
x
)
{\displaystyle y(x)=AH_{n}(x)+Bh_{n}(x)\,}
,
де
A
,
B
{\displaystyle A,B}
— довільні сталі, а функції
h
n
(
x
)
{\displaystyle h_{n}(x)}
називаються функціями Ерміта другого роду . Ці функції не зводяться до поліномів і їх можна виразити лише за допомогою трансцендентних функцій
e
x
2
/
2
{\displaystyle e^{x^{2}/2}}
та
∫
0
x
e
z
2
/
2
d
z
{\displaystyle \int _{0}^{x}e^{z^{2}/2}dz}
.
Поліноми Ерміта допускають такі представлення:
H
n
(
x
)
=
n
!
2
π
i
∮
Γ
e
z
x
−
z
2
/
2
z
n
+
1
d
z
{\displaystyle H_{n}(x)={\frac {n!}{2\pi i}}\oint _{\Gamma }{\frac {e^{zx-z^{2}/2}}{z^{n+1}}}\,dz}
де
Γ
{\displaystyle \Gamma }
— контур, що охоплює початок координат .
Інше представлення має вигляд:
H
n
(
x
)
=
1
2
π
∫
−
∞
+
∞
(
x
+
i
y
)
n
e
−
y
2
2
d
y
{\displaystyle H_{n}(x)={\frac {1}{\sqrt {2\pi }}}\int _{-\infty }^{+\infty }(x+iy)^{n}e^{-{\frac {y^{2}}{2}}}dy}
.
Зв'язок з функцією Куммера :
H
2
n
(
x
)
=
(
−
1
)
n
2
n
(
2
n
)
!
n
!
1
F
1
(
−
n
;
1
2
;
x
2
2
)
,
H
2
n
+
1
(
x
)
=
(
−
1
)
n
2
n
(
2
n
+
1
)
!
n
!
x
1
F
1
(
−
n
;
3
2
;
x
2
2
)
{\displaystyle H_{2n}(x)={\frac {(-1)^{n}}{2^{n}}}{\frac {(2n)!}{n!}}~{}_{1}F_{1}\left(-n;{\frac {1}{2}};{\frac {x^{2}}{2}}\right)~,~~~H_{2n+1}(x)={\frac {(-1)^{n}}{2^{n}}}{\frac {(2n+1)!}{n!}}x~{}_{1}F_{1}\left(-n;{\frac {3}{2}};{\frac {x^{2}}{2}}\right)}
Зв'язок з поліномами Лаґерра :
H
2
n
(
x
)
=
(
−
2
)
n
n
!
L
n
(
−
1
/
2
)
(
x
2
/
2
)
,
H
2
n
+
1
(
x
)
=
(
−
2
)
n
n
!
x
L
n
(
1
/
2
)
(
x
2
/
2
)
{\displaystyle H_{2n}(x)=(-2)^{n}\,n!\,L_{n}^{(-1/2)}(x^{2}/2)\,\!,~~~H_{2n+1}(x)=(-2)^{n}\,n!\,x\,L_{n}^{(1/2)}(x^{2}/2)\,\!}
Твірна функція поліномів Ерміта має вигляд:
g
(
x
,
t
)
=
exp
(
−
t
2
+
2
t
x
)
=
exp
(
x
2
)
exp
[
−
(
t
−
x
)
2
]
.
{\displaystyle g(x,t)=\exp(-t^{2}+2tx)=\exp(x^{2})\exp[-(t-x)^{2}].}
Для цієї функції
exp
(
x
2
)
exp
(
−
(
1
−
x
)
2
)
=
∑
n
=
0
∞
H
n
(
x
)
n
!
t
n
.
{\displaystyle \exp(x^{2})\exp(-(1-x)^{2})=\sum _{n=0}^{\infty }{\frac {H_{n}(x)}{n!}}t^{n}.}
Диференціювання
∑
n
=
0
∞
H
n
(
x
)
n
!
t
n
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }{\frac {H_{n}(x)}{n!}}t^{n}}
разів
n
{\displaystyle n}
по
t
{\displaystyle t}
для лівої частини дає
exp
(
x
2
)
∂
n
∂
t
n
exp
[
−
(
t
−
x
)
2
]
=
exp
(
x
2
)
(
−
1
)
n
∂
n
∂
x
n
exp
[
−
(
t
−
x
)
2
]
,
{\displaystyle \exp(x^{2}){\frac {\partial ^{n}}{\partial t^{n}}}\exp[-(t-x)^{2}]=\exp(x^{2})(-1)^{n}{\frac {\partial ^{n}}{\partial x^{n}}}\exp[-(t-x)^{2}],}
а праворуч
H
n
(
x
)
+
H
n
+
1
(
x
)
t
+
H
n
+
2
(
x
)
t
2
+
.
.
.
{\displaystyle H_{n}(x)+H_{n+1}(x)t+H_{n+2}(x)t^{2}+...}
Вважаючи
t
=
0
,
{\displaystyle t=0,}
H
n
(
x
)
=
(
−
1
)
n
exp
(
x
2
)
d
n
d
x
n
exp
(
−
x
2
)
,
{\displaystyle H_{n}(x)=(-1)^{n}\exp(x^{2}){\frac {d^{n}}{dx^{n}}}\exp(-x^{2}),}
оскільки
∂
∂
t
exp
[
−
(
t
−
x
)
2
]
=
∂
∂
x
exp
[
−
(
t
−
x
)
2
]
.
{\displaystyle {\frac {\partial }{\partial t}}\exp[-(t-x)^{2}]={\frac {\partial }{\partial x}}\exp[-(t-x)^{2}].}
Таким чином,
n
{\displaystyle n}
-диференціювання по
x
{\displaystyle x}
експоненційної функції
exp
(
−
x
2
)
{\displaystyle \exp(-x^{2})}
приводить до поліномів Ерміта
H
n
(
x
)
.
{\displaystyle H_{n}(x).}
Рекурентне співвідношення . Продиференціюймо
g
(
x
,
t
)
=
exp
(
−
t
2
+
2
t
x
)
=
exp
(
x
2
)
exp
[
−
(
t
−
x
)
2
]
{\displaystyle g(x,t)=\exp(-t^{2}+2tx)=\exp(x^{2})\exp[-(t-x)^{2}]}
по
t
:
{\displaystyle t:}
∂
g
∂
i
=
−
2
(
t
−
x
)
g
(
x
,
t
)
,
{\displaystyle {\frac {\partial g}{\partial i}}=-2(t-x)g(x,t),}
∑
n
=
1
∞
H
n
(
x
)
(
n
−
1
)
!
t
n
−
1
+
2
(
t
−
x
)
∑
n
=
0
∞
H
n
(
x
)
n
!
=
0
,
{\displaystyle \sum _{n=1}^{\infty }{\frac {H_{n}(x)}{(n-1)!}}t^{n-1}+2(t-x)\sum _{n=0}^{\infty }{\frac {H_{n}(x)}{n!}}=0,}
∑
n
=
0
∞
[
H
n
+
1
(
x
)
n
!
−
2
x
H
n
(
x
)
n
!
+
2
H
n
−
1
(
x
)
(
n
−
1
)
!
]
t
n
=
0
,
{\displaystyle \sum _{n=0}^{\infty }[{\frac {H_{n+1}(x)}{n!}}-2x{\frac {H_{n}(x)}{n!}}+{\frac {2H_{n-1}(x)}{(n-1)!}}]t^{n}=0,}
та отримаймо
H
n
+
1
(
x
)
−
2
x
H
n
(
x
)
+
2
n
H
n
−
1
(
x
)
=
0.
{\displaystyle H_{n+1}(x)-2xH_{n}(x)+2nH_{n-1}(x)=0.}
Із сказаного можна отримати диференціальне рівняння
H
n
′
′
(
x
)
−
2
x
H
n
(
x
)
+
2
n
H
n
=
0
,
n
=
0
,
1
,
2
,
.
.
.
,
¯
{\displaystyle H_{n}^{\prime \prime }(x)-2xH_{n}(x)+2nH_{n}=0,\quad \quad n={\overline {0,1,2,...,}}}
яке є частковим рішенням лінійного диференціального рівняння другого порядку
H
n
′
′
(
x
)
+
2
x
H
n
′
(
x
)
+
2
n
H
n
(
x
)
=
0.
{\displaystyle H_{n}^{\prime \prime }(x)+2xH_{n}^{\prime }(x)+2nH_{n}(x)=0.}
(
−
d
2
d
x
2
+
x
2
)
ψ
n
(
x
)
=
λ
n
ψ
n
(
x
)
{\displaystyle \left(-{\frac {d^{2}}{dx^{2}}}+x^{2}\right)\psi _{n}(x)=\lambda _{n}\psi _{n}(x)}
.
Розв'язками цього рівняння є власні функції осцилятора, що відповідають власним значенням
λ
n
=
2
n
+
1
{\displaystyle \lambda _{n}=2n+1}
. Нормовані на одиницю вони записуються як
ψ
n
(
x
)
=
e
−
x
2
2
(
−
1
)
n
2
n
n
!
π
H
n
∗
(
x
)
,
n
=
0
,
1
,
2
,
…
{\displaystyle \psi _{n}(x)=e^{-{\frac {x^{2}}{2}}}{\frac {(-1)^{n}}{\sqrt {2^{n}n!{\sqrt {\pi }}}}}H_{n}^{*}(x)~,~~n=0,1,2,\dots ~}
.
Зазначимо, що в даному виразі використовуються саме «фізичні» поліноми Ерміта
H
n
∗
(
x
)
{\displaystyle H_{n}^{*}(x)}
.
Поліноми Ерміта використовуються в розв'язку одновимірного рівняння теплопровідності
u
t
−
u
x
x
=
0
{\displaystyle u_{t}-u_{xx}=0}
на нескінченному інтервалі. Це рівняння має розв'язок у вигляді експоненційної функції
u
(
x
,
t
)
=
e
α
x
+
α
2
t
{\displaystyle u(x,t)=e^{\alpha x+\alpha ^{2}t}}
. Оскільки таку функцію можна представити у вигляді розкладу по поліномах Ерміта, а з іншого боку вона може бути розкладена в ряд Тейлора по
α
{\displaystyle \alpha }
:
e
α
x
+
α
2
t
=
∑
n
=
0
∞
α
n
n
!
P
n
(
x
,
t
)
{\displaystyle e^{\alpha x+\alpha ^{2}t}=\sum _{n=0}^{\infty }{\frac {\alpha ^{n}}{n!}}P_{n}(x,t)}
,
то функції
P
n
(
x
,
t
)
{\displaystyle P_{n}(x,t)}
, що є розв'язками рівняння теплопровідності і задовольняють початковій умові
P
n
(
x
,
t
=
0
)
=
x
n
{\displaystyle P_{n}(x,t=0)=x^{n}}
, виражаються через поліноми Ерміта наступним чином:
P
n
(
x
,
t
)
=
(
i
2
t
)
n
H
n
(
x
i
2
t
)
=
1
4
π
t
∫
−
∞
+
∞
e
−
(
x
−
y
)
2
4
t
y
n
d
y
{\displaystyle P_{n}(x,t)=(i{\sqrt {2t}})^{n}H_{n}\left({\frac {x}{i{\sqrt {2t}}}}\right)={\frac {1}{\sqrt {4\pi t}}}\int _{-\infty }^{+\infty }e^{-{\frac {(x-y)^{2}}{4t}}}y^{n}dy}
.
Для отримання останньої рівності було використано інтеграл Пуасона-Фур'є.
↑
Hermite C. Sur un nouveau développement en série de fonctions. // Compt. Rend. Acad. Sci. Paris. — 1864. — Т. 58 . — С. 93-100; 266-273 . , передруковано також в C. Hermite (1908). Oeuvres complètes (французька) . tome 2. Paris. с. 293—308.
↑ Wiener, 1958
Abramowitz, Milton & Stegun, Irene A., eds. (1965), «Chapter 22», Handbook of Mathematical Functions with Formulas, Graphs, and Mathematical Tables, New York: Dover, ISBN 0-486-61272-4 .
Wiener, Norbert (1958). The Fourier Integral and Certain of its Applications . New York: Dover Publications. ISBN 0-486-60272-9 .
Whittaker, E. T.; Watson, G. N. (1962). A Course of Modern Analysis . London: Cambridge University Press.
Ж. Кампе де Ферье; Р. Кемпбелл, Г. Петьо, Т. Фогель (1963). IX. Функции математической физики (російська) . Москва: Физматгиз. с. 62 -70.