Барвінський Олександр Григорович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
м вилучення невидимого м’якого переносу, removed: (3) за допомогою AWB |
||
Рядок 37: | Рядок 37: | ||
'''Барвінський Олександр Григорович''' (гербу [[Ястшембець (герб)|Ястшембець]]<ref>''Аркуша Олена.'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/18/040Barvinsk.pdf Барвінський Олександр…] — С. .</ref>, [[6 червня]] [[1847]], с. [[Шляхтинці]], [[Львівський округ]], [[Королівство Галичини та Володимирії]] — [[25 грудня]] [[1926]], [[Львів]]) — український громадсько-політичний діяч Галичини, [[історик]], [[педагог]]. |
'''Барвінський Олександр Григорович''' (гербу [[Ястшембець (герб)|Ястшембець]]<ref>''Аркуша Олена.'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/18/040Barvinsk.pdf Барвінський Олександр…] — С. .</ref>, [[6 червня]] [[1847]], с. [[Шляхтинці]], [[Львівський округ]], [[Королівство Галичини та Володимирії]] — [[25 грудня]] [[1926]], [[Львів]]) — український громадсько-політичний діяч Галичини, [[історик]], [[педагог]]. |
||
У [[1891]]–[[1907]] роках — посол до австрійського парламенту ([[Райхсрат]]у). Заснував [[Християнсько-Суспільна Партія|Християнсько-суспільну партію]]. У [[1918]] році був [[Державний секретаріат ЗУНР|державним секретарем]] освіти й віровизнання в першому [[Державний секретаріат ЗУНР|Державному секретаріаті (уряді)]] [[ЗУНР]]. Син [[Барвінський Григорій Григорович|Григорія Барвінського]], брат [[Барвінський Володимир Григорович| |
У [[1891]]–[[1907]] роках — посол до австрійського парламенту ([[Райхсрат]]у). Заснував [[Християнсько-Суспільна Партія|Християнсько-суспільну партію]]. У [[1918]] році був [[Державний секретаріат ЗУНР|державним секретарем]] освіти й віровизнання в першому [[Державний секретаріат ЗУНР|Державному секретаріаті (уряді)]] [[ЗУНР]]. Син [[Барвінський Григорій Григорович|Григорія Барвінського]], брат [[Барвінський Володимир Григорович|Володимира]], [[Барвінський Іван Григорович|Івана]], [[Барвінський Іполит Григорович|Іполита]] й [[Барвінський Осип Григорович|Осипа]], чоловік [[Барвінська Євгенія Максимівна|Євгенії]], батько [[Барвінський Богдан Олександрович|Богдана]], [[Барвінський Василь Олександрович|Василя]] та [[Барвінський Олександр Олександрович|Олександра Барвінських]], [[Бачинська Ольга Олександрівна|Ольги Бачинської]]. |
||
== Життєпис == |
== Життєпис == |
||
Рядок 93: | Рядок 93: | ||
* вулицю ім. Родини Барвінських в м. [[Тернопіль|Тернополі]] |
* вулицю ім. Родини Барвінських в м. [[Тернопіль|Тернополі]] |
||
[[1997]] в селі Шляхтинці на будинку школи встановлено пам'ятну |
[[1997]] в селі Шляхтинці на будинку школи встановлено пам'ятну таблицю на честь Барвінського, у приміщенні школи відкрито кімнату-музей сім'ї Барвінських. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
Версія за 17:26, 8 вересня 2016
Олександр Григорович Барвінський | |||
---|---|---|---|
міністр освіти й віровизнання ЗУНР. | |||
9 листопада 1918 — 4 січня 1919 | |||
Попередник | посада запроваджена | ||
Народився |
6 червня 1847 Шляхтинці, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія | ||
Помер |
25 грудня 1926 (79 років) Львів, Польська республіка | ||
Похований | Личаківський цвинтар[1] | ||
Відомий як | педагог, політик, журналіст, історик | ||
Країна | Австро-Угорщина, ЗУНР і УНР | ||
Національність | українець | ||
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка | ||
Політична партія | Християнсько-суспільний рух | ||
Батько | Барвінський Григорій Григорович | ||
У шлюбі з | Барвінська Євгенія Максимівна | ||
Діти | Барвінський Богдан Олександрович, Барвінський Василь Олександрович, Бачинська Ольга Олександрівна і Барвінський Олександр Олександрович | ||
Нагороди |
| ||
Роботи у Вікіджерелах | |||
Медіафайли у Вікісховищі | |||
Барвінський Олександр Григорович (гербу Ястшембець[2], 6 червня 1847, с. Шляхтинці, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії — 25 грудня 1926, Львів) — український громадсько-політичний діяч Галичини, історик, педагог.
У 1891–1907 роках — посол до австрійського парламенту (Райхсрату). Заснував Християнсько-суспільну партію. У 1918 році був державним секретарем освіти й віровизнання в першому Державному секретаріаті (уряді) ЗУНР. Син Григорія Барвінського, брат Володимира, Івана, Іполита й Осипа, чоловік Євгенії, батько Богдана, Василя та Олександра Барвінських, Ольги Бачинської.
Життєпис
Олександр Барвінський народився в селі Шляхтинцях на Тернопільщині у родині священика УГКЦ. Шляхетський рід Барвінських гербу Ястшембець[3]), до якого належав батько Олександра Григорій Григорович, згадується на Червоній Русі з початку XVI ст.
У 1857–1865 роках навчався у Першій Тернопільській класичній гімназії з німецькою мовою навчання. У 1865 році вступив до Львівського університету на філософський факультет, де навчався до 1869-го.[4] Вивчав історію та українську мову та літературу. Добре знав німецьку та декілька слов'янських мов. У студентські роки очолював львівський осередок «Громади», співпрацював з українськими періодичними виданнями «Правда», «Мета», «Русь», «Русалка». Був знайомий з Миколою Лисенком (саме завдяки Барвінському Лисенко написав свій «Заповіт», що стало початком його грандіозної музичної «шевченкіани»[5]).
З 1868 року Барвінський мав педагогічну діяльність: викладав у гімназіях Бережан (суплент[6], за даними Б. Мельничука, В. Ханаса, з 1869-го[4]), Тернополя. Також від 1871 року — старший вчитель Тернопільської учительської семінарії. З 1888[4] року — професор державної учительської семінарії у Львові (відтоді замешкав у Львові). 1878 року склав докторат у Віденському університеті.[7] В 1889—1918 роках — член Крайової шкільної ради, в 1891—1896 роках голова Українського Педагогічного Товариства, заступник голови товариства «Просвіта» (1889—1895).
Ще будучи в Бережанах, концентрується на створенні українських підручників і видає «Виїмки з українсько-руської літератури», працює над впровадженням фонетичного правопису[5], у 1886 році розпочав видавати «Руську історичну бібліотеку» (вийшло 24 томи). Поряд з Олександром Кониським і Володимиром Антоновичем став одним із ініціаторів реорганізації Літературного Товариства ім. Т. Шевченка в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, в 1892—1897 роках — очолював товариство.
Барвінський брав активну участь у громадсько-політичному житті Галичини. Намагався досягнути порозуміння з австрійським урядом і польськими політичними колами, впроваджуючи в життя політику так званої «нової ери», яка, однак, зазнала невдачі (див. також Народовці). Зокрема, 24 листопада 1890 р. разом з Омеляном Огоновським, Костем Левицьким, Костянтином Телішевським, Корнилом Мандичевським, митрополитом Сильвестром Сембратовичем брав участь у прес-конференції Казімєжа Бадені, на якій було підведено підсумки попередніх переговорів.[8]
Депутат і маршалок Тернопільської повітової ради (1885-88 роки). У 1891—1907 роках входив до складу австрійського парламенту (з 1917 року — довічний член Ради Панів), в 1894−1904 роках — посол Галицького сейму:
- 6-го скликання: обраний від округу Броди (IV курія, входив до «Руського клубу», обраний після смерті попередника — москвофіла о. Івана Сірка)
- 7-го скликання: обраний від округу Броди, IV курія, входив до «Клубу руських послів соймових», обраний заступником голови «Клубу руських послів соймових»
- 8-го скликання: обраний від округу Броди, IV курія, входив до «Руського соймового клубу». Склав мандат 29 жовтня 1903 року; на перевиборах без підтримки крайової адміністрації, УНДП (на цьому наполіг родич — Евген Олесницький[9]) програв вибори кандидату-москвофілу о. Еффиновичу Теодозію (здобув 43 голоси із 208).[10]
В 1894 році створив у Львівському університеті кафедру української історії та запросив викладачем Михайла Грушевського.
У 1896 році виступив засновником Католицького Руського Народного Союзу, який в 1911 році перетворився на Християнсько-Суспільну Партію.
1906 року став урядовим радником, у 1910 році — радником двору.[9]
В 1918–1919 роках — делегат Української Національної Ради ЗУНР, очолював Державний Секретаріат освіти і віросповідань Західно-Української Народної Республіки в уряді Костя Левицького (з 9 листопада 1918 до 4 січня 1919 року). Після окупації польськими військами Галичини відійшов від політичної діяльності. Помер 25 грудня 1926 року у Львові.
Похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі, на полі № 3[11].
У Барвінського в Тернополі й Шляхтинцях гостював письменик Пантелеймон Куліш (1869, 1872, 1879).
Праці
О. Барвінський — автор і упорядник хрестоматій (читанок) з української літератури для гімназій та вчительських семінарій:
- «Виїмки з українсько-руської літератури»,
- «Вибір з української літератури»,
- «Історія української літератури» (1920), та інші.
Запровадив фонетичний правопис і термін «українсько-руський» у шкільних підручниках та пресі. Написав низку статей з проблем шкільної освіти, української історії, мовознавства, політичного життя.
Основні праці:
- Ілюстрована історія Руси: У 5 част. — Т., 1880—1884;
- Ілюстрована історія Руси від найдавніших до нинішніх часів. — 1890;
- Історія України-Руси. — 1904;
- Історія української літератури. Т. 1-2. — 1920, 1921;
- Коротка історія українського народу. — 1926, перевид. в Тернополі 1991;
- Спомини з мого життя. Ч. 1-2. — 1912, 1913 (всі — Л.).
- Спомини з мого життя / Упор. А. Шацька, О. Федорук ред. Л. Винар, І. Гирич — К. : Смолоскип, 2004
Вшанування
Іменем Олександра Барвінського названо:
- Чортківське педагогічне училище
- вулицю ім. Родини Барвінських в м. Тернополі
1997 в селі Шляхтинці на будинку школи встановлено пам'ятну таблицю на честь Барвінського, у приміщенні школи відкрито кімнату-музей сім'ї Барвінських.
Примітки
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 139. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Аркуша Олена. Барвінський Олександр… — С. .
- ↑ Аркуша Олена. Барвінський Олександр… — С. .
- ↑ а б в Мельничук Б., Ханас В. Барвінський Олександр Григорович… — С. 84.
- ↑ а б Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша / Під ред. Емми Бабчук. — К. : Простір, 2006.
- ↑ заступник вчителя
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 117.
- ↑ «Нова ера». Галичина, 1890 р.
- ↑ а б Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 118.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 111—118.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 141. — ISBN 966-8955-00-5.
Література
- Аркуша О. Барвінський Олександр Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 189. — ISBN 966-00-0734-5.
- Аркуша О. Олександр Барвінський (до 150-річчя від дня народження). — Львів, 1997.
- Аркуша О. Олександр Барвінський // Західно-Українська Народна Республіка. 1918—1923. Уряди. Постаті / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича; гол. ред. Ярослав Ісаєвич; упоряд.: Микола Литвин, Іван Патер, Ігор Соляр. — Львів, 2009. — С. 48—66.
- Качкан В. Українське народознавство в іменах. — Ч.2. — К., 1997. — С. 45—54.
- Ліберний О. Олександр з сузір'я Барвінських… // Свобода. — 1997. — 24 черв.
- Меленчук О. Тарас Шевченко в мемуарній та публіцистичній спадщині О. Барвінського // Науковий вісник Ужгородського університету : збірник наукових праць / [відп. за вип. Барчан В. В.]. — Ужгород, 2014. — Серія : Філологія. Соціальні комунікації. — Вип. 1 (31). — С. 152—157.
- Мельничук Б., Ханас В. Барвінський Олександр Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 83—84. — ISBN 966-528-197-6.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5..
- Олександр Барвінський: матеріали конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження Олександра Барвінського, Львів, 14 травня 1997 р. / ред. кол. М. Гнатюк … [та ін.] ; Наукове товариство ім. Шевченка, Історично-філософська секція. — Львів: [б.в.], 2001. — 205 с., іл.
- Павлишин С. Олександр Барвінський. — Львів : Академічний Експрес, 1997. — 151 с., іл.
- Середяк А. // Нариси історії «Просвіти». — Львів, 1993. — С. 120–121.
- Чорновол І. Політичний реалізм О. Барвінського // Сучасність. — 1998. — № 1. — С. 99-105.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — С. 117—119.
Посилання
- Народились 6 червня
- Народились 1847
- Померли 25 грудня
- Померли 1926
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівського університету
- Кавалери ордена Залізної Корони (Австрія)
- Барвінські
- Українські педагоги
- Голови НТШ
- Українські міністри
- Діячі ЗУНР
- Державні секретарі ЗУНР
- Делегати УНРади ЗУНР
- Діячі «Просвіти»
- Голови «Рідної школи»
- Діячі «Нової ери»
- Посли Австрійського парламенту від Галичини
- Посли Галицького сейму 6-го скликання
- Посли Галицького сейму 7-го скликання
- Посли Галицького сейму 8-го скликання
- Випускники Тернопільської класичної гімназії
- Випускники філософського факультету Львівського університету
- Викладачі Тернопільської учительської семінарії
- Викладачі Львівської учительської семінарії
- Подоляни
- Уродженці Шляхтинців
- Персоналії:Броди
- Померли у Львові