Біоценоз: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
зайве |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:FoodWeb.jpg|thumb|right|280px |
[[Файл:FoodWeb.jpg|thumb|right|280px]] |
||
'''Біоцено́з''' (від біо- та грец. koinós — спільний) — сукупність [[рослини|рослин]], [[тварини|тварин]] і [[мікроорганізми|мікроорганізмів]], що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з [[абіотичні фактори середовища|абіотичними факторами середовища]] (див. [[Біотоп]]). |
|||
==Загальний опис== |
|||
Термін «біоценоз» був запропонований німецьким біологом К. Мебіусом ([[1877]]). Біоценоз — комплекс організмів [[біогеоценоз]]а, що формується в результаті [[боротьба за існування|боротьби за існування]], [[природний відбір|природного відбору]] та інших факторів [[еволюція|еволюції]]. |
|||
приводити до відновлення різко порушених біоценозів (наприклад, ліси після пожежі тощо). |
|||
За участтю в біогенному [[кругообіг речовин|кругообігу речовин]] в біоценозі розрізняють три групи організмів. |
|||
*1) [[Продуценти]] (виробники) — [[автотрофні організми]], що створюють органічні речовини з неорганічних; основні продуценти у всіх біоценозах — зелені рослини (див. [[Фотосинтез]]). Діяльність продуцентів визначає вихідне накопичення органічних речовин в біоценозі (див. [[Біомаса]], [[Біологічна продуктивність]]). |
|||
*2) [[Консументи]] (споживачі) — [[гетеротрофні організми]], які харчуються за рахунок автотрофних. [[Консументи 1-го порядку]] — [[травоїдні тварини]], а також паразитичні [[бактерії]], [[гриби]] та інші [[безхлорофільні рослини]], що розвиваються за рахунок живих рослин. [[Консументи 2-го порядку]] — [[хижаки]] і [[паразити]] рослиноїдних організмів. Бувають консументи 3-го і 4-го порядків ([[надпаразити]], [[суперпаразити]] тощо), але всього в ланцюгах харчування не більше 5 ланок. На кожному наступному [[трофічний рівень|трофічному рівні]] кількість біомаси різко знижується. Діяльність консументів сприяє перетворенням і переміщенням органічних речовин в біоценозі, частковій їх [[мінералізація|мінералізації]], а також розсіюванню [[енергія|енергії]], накопиченої продуцентами. |
|||
*3) [[Редуценти]] (відновники) — тварини, які харчуються залишками організмів, що розкладаються ([[сапрофаги]]), і особливо непаразитуючі [[гетеротрофні мікроорганізми]] — сприяють мінералізації органічних речовин, їх переходу в стан, коли можливе їх засвоєння продуцентами. |
|||
Взаємозв'язки організмів у біоценозі різноманітні. Крім [[трофічні зв'язки|трофічних зв'язків]], що визначають [[ланцюги живлення]] (іноді дуже своєрідні — див. [[Паразитизм]], [[Симбіоз]]), існують зв'язки, засновані на тому, що одні організми стають субстратом для інших ([[топічні зв'язки]]), створюють необхідний [[мікроклімат]] тощо Часто можна простежити в біоценозі групи видів, пов'язані з певним видом і цілком залежать від останнього ([[консорції]]). |
|||
Для біоценозів характерний поділ на дрібніші підлеглі одиниці — [[мероценоз]]и, тобто комплекси, що складаються закономірно, які залежать від біоценоза в цілому (наприклад, комплекс мешканців гниючих дубових пнів в діброві). Якщо енергетичним джерелом в біоценозі служать не автотрофи, а тварини (наприклад, [[кажани]] в біоценозі печер), то такі біоценози залежать від припливу енергії із зовні і є неповноцінними, представляючи в сутності мероценози. |
|||
В біоценозі можна виділити і інші підлеглі угруповання організмів, наприклад [[синузії]]. Для біоценозів також характерний поділ на угруповання організмів по вертикалі (яруси біоценоза). У річному циклі в біоценозі змінюються чисельність, стадії розвитку та активність окремих видів, створюються закономірні [[сезонні аспекти біоценоза]]. |
|||
Біоценоз — єдність, що діалектично розвивається, змінюється в результаті діяльності компонентів, які входять до його складу, внаслідок чого відбуваються закономірні зміни і зміна біоценоза (сукцесії), які можуть приводити до відновлення різко порушених біоценозів (наприклад, ліси після пожежі тощо). |
|||
Розрізняють [[насичені біоценози|насичені]] і [[ненасичені біоценози]]. У насиченому біоценозі всі екологічні ніші (див. [[Ніша екологічна]]) зайняті і вселення нового виду неможливе без знищення або подальшого витіснення будь-якого компонента біоценоза. Ненасичені біоценози характеризуються можливістю вселення в них нових видів без знищення інших компонентів. |
Розрізняють [[насичені біоценози|насичені]] і [[ненасичені біоценози]]. У насиченому біоценозі всі екологічні ніші (див. [[Ніша екологічна]]) зайняті і вселення нового виду неможливе без знищення або подальшого витіснення будь-якого компонента біоценоза. Ненасичені біоценози характеризуються можливістю вселення в них нових видів без знищення інших компонентів. |
Версія за 17:26, 17 квітня 2018
приводити до відновлення різко порушених біоценозів (наприклад, ліси після пожежі тощо).
Розрізняють насичені і ненасичені біоценози. У насиченому біоценозі всі екологічні ніші (див. Ніша екологічна) зайняті і вселення нового виду неможливе без знищення або подальшого витіснення будь-якого компонента біоценоза. Ненасичені біоценози характеризуються можливістю вселення в них нових видів без знищення інших компонентів.
Можна розрізняти первинні біоценози, сформовані без впливу людини (цілинний степ, незайманий ліс), і вторинні, змінені діяльністю людини (ліси, які виросли на місці зведених, заселення водосховищ). Особливу категорію представляють агробіоценози, де комплекси основних компонентів біоценоза свідомо регулюються людиною. Між первинними біоценозами і агробіоценозами є вся гамма переходів.
Вивчення біоценозів важливе для раціонального освоєння земель і водних просторів, тому що тільки правильне розуміння регулятивних процесів в біоценозах дозволяє людині вилучати частину продукції біоценоза без його порушення і знищення.
Найважливішими кількісними характеристиками біоценозів є біорізноманіття (сукупна кількість видів в біоценозі) та біомаса (сукупна маса всіх живих організмів даного біоценозу).
Біорізноманіття характеризує, насамперед, сталість біоценозу та його витривалість при несприятливому впливі. При цьому найвразливішими є біоценози, де кількість видів мінімальна (наприклад, арктичні).
Біомаса характеризує загальну продуктивність (біопродуктивність) біоценозу. Біоценозом з максимальним відомим значенням біомаси на одиницю площі є кораловий риф. Мінімальна біомаса притаманна біоценозам в місцевостях з суворими природними умовами (арктичні, антарктичні суходільні, високогірні).
Просторова структура
Просторову структуру біоценозу може характеризувати вертикальна ярусність. Вертикальна ярусність у рослин визначається тим, як високо над землею та чи інша рослина виносить свої фотосинтезуючі частини (тіньолюбна рослина чи світлолюбна):
- Деревний ярус
- Чагарниковий ярус
- Чагарниково-трав'яний ярус
- Мохово-лишайниковий ярус
Вертикальну ярусність у тварин можна розглянути на прикладі комах (можлива так само ярусність птахів, наприклад, один і той же вид птахів може проживати на різних ярусах однієї рослини):
- Геобії (мешканці ґрунтів)
- Герпетобіі (мешканці поверхневого шару)
- Бріобіі (мешканці мохів)
- Філлобіі (мешканці травостою)
- Аеробії (мешканці вищих ярусів)
Горизонтальна структурованість спільноти (мозаїчність, неоднорідність) може визначатися низкою декількох факторів:
- Абіогенна мозаїчність (визначається факторами неживої природи: органічні речовини, неорганічні речовини, кліматичні фактори)
- Фітогенні фактори (рослинними організмами, зокрема — едіфікаторамии — лишайники)
- Еолові-фітогенні чинники (мозаїчність викликана як абіотичними факторами так і фітогенними)
- Біогенні чинники (мозаїчність викликана в першу чергу риючими тваринами)
Екологічна структура
Характеризується співвідношенням видів, які мають різні адаптації до факторів середовища, типи живлення, розміри, зовнішній вигляд. Екологічна структура — це співвідношення видів, що займають певні екологічні ніші.
Види біоценозів
1) Природні (річка, озеро, луг і т. д.)
2) Штучні (ставок, сад.)
Склад
Див. також
- Біогеоценоз
- Біом
- Біотоп
- Екосистема
- Фотосинтез
- Біомаса
- Біологічна продуктивність
- Паразитизм
- Симбіоз
- Консорції
- Ніша екологічна
Література
- Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата : Наука, 1983. — 216 с.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1990. — 406 с.
- Кашкаров Д. Н. Основы экологии животных / 2 изд. — Л., 1945
- Беклемишев В. Н. О классификации биоценологических (симфизиологических) связей // Бюлл. Моск. об-ва испытателей природы. — 1951. — Т. 56, вып. 5
- Гиляров М. С. Вид, популяция и биоценоз // Зоол. журн. — 1954. — Т. 33, в. 4
- Арнольди К. В., Л. В. О биоценозе. — Там же. — 1963. — Т. 42, в. 2.
- Наумов Н. П., Экология животных / 2 изд. — М., 1963
- Основы лесной биогеоценологии / Под ред. В. Н. Сукачева и Н. В. Дылиса. — М., 1964
- Макфедьен Э. Экология животных / Пер. с англ. — М., 1965
- Одум Е. Экология. — М., 1968
- Дювиньо П., Танг М. Биосфера и место в ней человека. / Пер. с франц. — М., 1968
- Корсак К. В., Плахотнік О. В. Основи сучасної екології: Навч. посіб. — 4-те вид., перероб. і допов. — К.: МАУП, 2004. — 340 с: іл.
- Кучерявий В. П. Екологія . — Львів: Світ, 2001–500 с: іл.
- Мусієнко М. М., Серебряков В. В., Брайон О. В. Екологія: Тлумачний словник. — К.: Либідь, 2004. — 376 с.
- Tischler W. Synökologie der Landtiere. — Stuttg., 1955
- Balogh J. Lebensgemeinschaften der Landtiere. — B., 1958
- Kormondy Е. J. Readings in ecology. — L., 1965.
Посилання
|