Хрещатик, 13-17: відмінності між версіями

Хрещатик, 13-17
	50°26′56″ пн. ш. 30°31′25″ сх. д. / 50.44894409002777280° пн. ш. 30.52375031002777916° сх. д.Координати: 50°26′56″ пн. ш. 30°31′25″ сх. д. / 50.44894409002777280° пн. ш. 30.52375031002777916° сх. д.
Статус	пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер 59)
Країна	Україна
Розташування	Київ
Архітектурний стиль	сталінська архітектура[d] і ретроспективізм
Архітектор	Добровольський Анатолій Володимирович і Приймак Борис Іванович
Будівництво	1948 — 1951
Адреса	Хрещатик, 13-17
	Хрещатик, 13-17 (Київ)
	Хрещатик, 13-17 у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 09:39, 13 серпня 2020

Житлові будинки № 13 і 17 — житловий комплекс на Хрещатику в Києві, зведений у стилі радянського ретроспективізму з елементами українського бароко^[1].

Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року будинки № 13 і 17 внесені до реєстру пам'яток архітектури (охоронні номери 161 і 162)^[2].

Історія ділянки

Комплекс розташований на садибах, які первісно мали номери 21, 23 і 25. Станом на 1882 рік ділянка № 21 належала доктору Фрідріху Мерінгу, згодом продана банку. Власниками сусідньої ділянки були Миколай Попов, Єлизавета Попова й О. Баскаков. Ділянкою № 25 володів Мартин Штифлер і його син Альфред, який продав її страховому товариству^[3].

У вересні 1941 року середмістя підірвали радянські диверсанти. Хрещатик до кінця 1940-х лежав у руїнах. Перед архітекторами поставили завдання забудувати найважливішу магістраль Києва. Її реконструкція розпочалась з будинків № 13 і 17, які звели за проєктом Олександра Власова, Анатолія Добровольського, Бориса Приймака, Олександра Малиновського. 1953 року спорудили житлові будинки № 23 і 27 і будівлю Міністерства лісового господарства УРСР (№ 30), 1954 року — будинок № 25 і, нарешті,1958 року завершили головпоштампт (№ 22)^[4]^[5].

У будинку № 17 мешкав головний архітектор Києва Анатолій Добровольський. Про це нагадує бронзова меморіальна дошка, встановлена на колоні з боку пасажу.

Архітектура

Будинку зі шпилем (№ 13/2) відводилась роль лаштунків панорами майдану, перспектива якого мала завершуватися висотним будинком (тепер — готель «Україна»). Водночас у професійних часописах звертали увагу на ліву частину вулиці, що тягнеться до сучасної Європейської площі. Архітектори наголошували на необхідності чіткого і суворого вирішення в одному стилі забудови і благоустрою цієї ділянки^[6]. Однак у наслідок розпочатої в 1955 році боротьби з надмірностями в архітектурі проєкт не реалізували. Готель на майдані залишився без вежі, а будинок № 7/11, який мав стати «близнюком» будинку № 13, реалізували у спрощеному стилі.

Комплекс будинків зведено обабіч Пасажу. Перед входом до нього утворений глибокий курдонер з проїздом. Будинок разом із Пасажем становить єдиний архітектурний комплекс^[7].

Будівлі зведені із цегли. Мають вальмові дахи із червоної черепиці, залізобетонні або армокерамічні перекриття. На фасадах — світла керамічна рельєфна плитка. Будівля оздоблена також сірим гранітом^[8].

Фасади оформлені у стилі ретроспективізму з елементами українського бароко. В оздобленні вбачають також іспанські мотиви^[9].

Одразу після спорудження комплекс піддали критиці. Як недолік називали перевантаження архітектури зайвим декором і механічне сполучення різних стилів. Масивний граніт нижньої частини дисонує з керамічними стінами будинку верхніх ярусів. Від цього псується загальне враження від архітектури комплексу^[10].

Будинок зі шпилем № 13/2

Наріжний будинок № 13/2 з вежою і шпилем, за задумом архітекторів, мав підкреслювати напрям центральної магістралі і спрямовувати до затишної вулиці Архітектора Городецького^[7].

Складається з восьми- й семиповерхового об'ємів. Наріжжя акцентовано трикутними фронтонами, обелісками й увінчана шпилем. Нижня частина підкреслена арковими вікнами. Тут містилась перукарня.

Будівля горизонтально розчленована на кілька ярусів. Нижній ярус з боку Хрещатика — торговельні приміщення з великими вітринами — оздоблено гранітом. Другий ярус на рівні другого–п'ятого поверхів завершений карнизом з довгим по периметру балконом. Верхній ярус прикрашений тричвертєвими колонами з облицюванням з орнаментальних керамічних кахлів. Вони увінчуються керамічними шишками. Горищні вікна прикрасили фігурними фронтонами у стилі українського бароко^[1].

Будинок № 17

Будинок № 17 коротший. Споруда виділяється з-поміж забудови реконструйованого після Німецько-радянської війни Хрещатика виразним силуетом й архітектурним необароковим декором. Зокрема бароковим фронтоном прикрашені горищні вікна.

Будівля так само, як і № 13/2, розчленована на кілька ярусів. Торговельний ярус оздоблений гранітом. Другий ярус завершений карнизом з довгим по периметру балконом. На верхньому ярусі — тричвертєві колони з орнаментальними кахлями^[1].

Курдонер

Між будинками розпланований курдонер. Шестиповерхову конструкцію з арковим проїздом прибудували до пасажу, неокласичної будівлі початку XX століття. Торці споруд добудовані двоярусними арковими лоджіями, призначеними для літніх кав'ярень^[11].

Галерея

Панорама
Краєвид 1938 року: будинки зі старою нумерацією 21, 23 і 25 (ліворуч)
Краєвид 2019 року: будинок № 13/2 (ліворуч)

Декор
Комплекс будинків № 13/2 (зі шпилем) і 17
Іспанський мотив. Курдонер перед входом з аркою до пасажу

Іспанський мотив. Курдонер перед входом з аркою до пасажу
Українське необароко. Горищні вікна будинку № 17 із бароковими фронтонами

Примітки

↑ ^а ^б ^в Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17, 2011, с. 1858.
↑ Хрещатик. Путівник по культурній спадщині Києва // Електронний каталог пам'яток. Архів оригіналу за 4 жовтня 2019.
↑ Список власників на Хрещатику (1882-1914). Архів оригіналу за 5 лютого 2020.
↑ Проблема просторової композиції Хрещатика, 1952, с. 13.
↑ Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17, 2011, с. 1857.
↑ Проблема просторової композиції Хрещатика, 1952, с. 14.
↑ ^а ^б Матушевич А. Хрещатик, 1950, с. 107.
↑ Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17, 2011, с. 1857-1858.
↑ ТОП будівель сталінського ампіру
↑ Проблема просторової композиції Хрещатика, 1952, с. 16.
↑ Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17, 2011, с. 1857, 1862.

Джерела

Гаврилюк Лариса, Кілессо Сергій та інші. Комплекс житлових будинків, в якому проживали відомі діячі науки і культури // Звід пам'яток історії та культури України. Київ: С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — Т. 1. Ч. 3. — С. 1857—1860.
Сєвєров М. Проблема просторової композиції Хрещатика // Вісник Академії Архітектури УРСР. — 1952. — № 1. — С. 13-17.
Матушевич А. Хрещатик. — К. : Видавництво Академії архітектури Української РСР, 1950. — 116 с.

Портал «Архітектура» Портал «Київ»

[FOOTNOTEКомплекс_житлових_будинків_на_Хрещатику,_13-1720111858-1] а ^б ^в Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17, 2011, с. 1858.

[2] Хрещатик. Путівник по культурній спадщині Києва // Електронний каталог пам'яток. Архів оригіналу за 4 жовтня 2019.

[3] Список власників на Хрещатику (1882-1914). Архів оригіналу за 5 лютого 2020.

[FOOTNOTEПроблема_просторової_композиції_Хрещатика195213-4] Проблема просторової композиції Хрещатика, 1952, с. 13.

[FOOTNOTEКомплекс_житлових_будинків_на_Хрещатику,_13-1720111857-5] Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17, 2011, с. 1857.

[FOOTNOTEПроблема_просторової_композиції_Хрещатика195214-6] Проблема просторової композиції Хрещатика, 1952, с. 14.

[FOOTNOTEМатушевич_А._Хрещатик1950107-7] а ^б Матушевич А. Хрещатик, 1950, с. 107.

[FOOTNOTEКомплекс_житлових_будинків_на_Хрещатику,_13-1720111857-1858-8] Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17, 2011, с. 1857-1858.

[9] ТОП будівель сталінського ампіру

[FOOTNOTEПроблема_просторової_композиції_Хрещатика195216-10] Проблема просторової композиції Хрещатика, 1952, с. 16.

[FOOTNOTEКомплекс_житлових_будинків_на_Хрещатику,_13-1720111857,_1862-11] Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17, 2011, с. 1857, 1862.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 Будинку зі шпилем (№&nbsp;13/2) відводилась роль лаштунків панорами [[Майдан Незалежності|майдану]], перспектива якого мала завершуватися висотним будинком (тепер&nbsp;— [[Україна (готель, Київ)|готель «Україна»]]). Водночас у професійних часописах звертали увагу на ліву частину вулиці, що тягнеться до сучасної [[Європейська площа|Європейської площі]]. Архітектори наголошували на необхідності чіткого і суворого вирішення в одному стилі забудови і благоустрою цієї ділянки{{sfn|Проблема просторової композиції Хрещатика|1952|с=14}}. Однак у наслідок розпочатої в 1955 році [[боротьба з надмірностями в будівництві|боротьби з надмірностями в архітектурі]] проєкт не реалізували. Готель на майдані залишився без вежі, а будинок №&nbsp;7/11, який мав стати «близнюком» будинку №&nbsp;13, реалізували у спрощеному стилі.
-Комплекс будинків зведено обабіч [[Пасаж (Київ)|пасажу]]. Перед входом до нього утворений глибокий [[курдонер]] з проїздом.
+Комплекс будинків зведено обабіч [[Пасаж (Київ)|Пасажу]]. Перед входом до нього утворений глибокий [[курдонер]] з проїздом. Будинок разом із Пасажем становить єдиний архітектурний комплекс{{sfn|Матушевич А. Хрещатик|1950|с=107}}.
 Будівлі зведені із цегли. Мають [[Вальмовий дах|вальмові дахи]] із червоної черепиці, залізобетонні або армокерамічні перекриття. На фасадах&nbsp;— світла керамічна рельєфна плитка. Будівля оздоблена також сірим гранітом{{sfn|Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17|2011|с=1857-1858}}.
@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 === Будинок зі шпилем №&nbsp;13/2 ===
 [[Файл:Хрещатик 17 (2019100).jpg|міні|170пкс|Будинок №&nbsp;17 з боку метро [[Хрещатик (станція метро)|«Хрещатик»]]]]
-Будинок №&nbsp;13/2 розташований на розі Хрещатика і [[вулиця Архітектора Городецького|вулиці Архітектора Городецького]].
+Наріжний будинок №&nbsp;13/2  з вежою і шпилем, за задумом архітекторів, мав підкреслювати напрям центральної магістралі і спрямовувати до затишної [[вулиця Архітектора Городецького|вулиці Архітектора Городецького]]{{sfn|Матушевич А. Хрещатик|1950|с=107}}.
 Складається з восьми- й семиповерхового об'ємів. [[Наріжжя (архітектура)|Наріжжя]] акцентовано трикутними [[фронтон]]ами, обелісками й увінчана шпилем. Нижня частина підкреслена арковими вікнами. Тут містилась перукарня.
@@ Рядок 67: / Рядок 67: @@
 * {{книга|автор= Гаврилюк Лариса, Кілессо Сергій та інші|частина= Комплекс житлових будинків, в якому проживали відомі діячі науки і культури|посилання частина=https://web.archive.org/web/20200524132423/http://new.pamyatky.kiev.ua/streets/hreshchatik/kompleks-zhitlovih-budinkiv-v-yakomu-prozhivali-vidomi-diyachi-nauki-i-kulturi|заголовок=[[Звід пам'яток історії та культури України]]. [https://ia601503.us.archive.org/19/items/3_20200531/%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%BA%20%D1%82%203%20%28%D0%A1-%D0%AF%29.pdf Київ: С — Я]|оригінал= |посилання= |відповідальний=П. Тронько та ін.|видання= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2011|том= 1. Ч. 3|сторінки= 1857—1860|сторінок= |серія= |isbn=|тираж=|ref =Комплекс житлових будинків на Хрещатику, 13-17}}
 * {{Стаття| автор=Сєвєров М.|назва=Проблема просторової композиції Хрещатика|посилання=https://web.archive.org/web/20200523061812/http://calameo.download/0047357138c71917a87cb|видання =Вісник Академії Архітектури УРСР|видання посилання= |рік= 1952|том= |номер =1|сторінки =13-17|issn = |doi =|id= |формат =|дата_цитати =|мова =|ref= Проблема просторової композиції Хрещатика}}
+* {{книга|автор= [[Матушевич Адріан Олександрович|Матушевич А.]]|частина= |посилання частина= |заголовок=Хрещатик|оригінал= |посилання=https://archive.org/download/matush-khr-1950/MatushKhr_1950.djvu|відповідальний= |видання= |місце={{К.}} |видавництво= Видавництво Академії архітектури Української РСР|рік=1950|том= |сторінки= |сторінок=116 |серія= |isbn=|тираж=|ref = Матушевич А. Хрещатик}}
 {{Хрещатик}}

Хрещатик, 13-17: відмінності між версіями

Версія за 09:39, 13 серпня 2020

Зміст

Історія ділянки