Харківський національний медичний університет

Харківський національний медичний університет
ХНМУ
Будівля університету
50°00′32″ пн. ш. 36°13′42″ сх. д.
Країна	Україна
Гасло	Valetudo est bonum optimumукр. Здоров’я – найвище благо
Засновано	1805
Ректор	Капустник Валерій Андрійович
Студентів	6167
Докторів	129
Професорів	114
Випускники	Категорія:Випускники Харківського медичного університету
Адреса	пр. Науки, 4, Харків, 61022, Україна
Сайт	www.knmu.kharkov.ua
Kharkiv National Medical University у Вікісховищі

Ха́рківський націона́льний меди́чний університе́т, раніше Харківський державний медичний інститут, має більш ніж 200-річну історію розвитку. Сучасний багатопрофільний навчальний заклад, стратегічною метою якого є підготовка кадрів з вищою освітою, що відповідають сучасним та майбутнім ринковим умовам; підготовка та підвищення кваліфікації; виховання студентів згідно із сучасними стандартами та світовою університетською освітою, формування на базі університету науково-виробничого кластеру, що передбачає єдність навчання, науки та практики.

Університет має 8 факультетів:  I медичний, II медичний, III медичний, ІV медичний, стоматологічний та V, VI, VIІ факультети з підготовки іноземних студентів Навчально-наукового інституту з підготовки іноземних громадян ХНМУ. Фахова підготовка лікарів і наукових працівників здійснюється в інтернатурі, магістратурі, клінічній ординатурі, аспірантурі та докторантурі.

У цілому діяльність і розвиток Університету спрямовані на досягнення позицій інтелектуального, наукового та освітнього лідера у сфері медичних послуг.

ХНМУ є членом Міжнародної асоціації університетів (під егідою ЮНЕСКО) з 1998 року, внесений до реєстру медичних університетів Всесвітньої організації охорони здоров'я (Avicenna Directories), член Організації PhD програм з біомедицини та медичних наук в Європі ORPHEUS, має сертифікат міжнародної інституційної акредитації на 5 років (24.12.2020–23.12.2025) від Незалежного агентства з акредитації та рейтингу HAAP / IAAR. У 2016 році в Харківському національному медичному університеті було відкрито український офіс Міжнародної науково-освітньої дослідницької мережі (USERN).

Етимологія

17 січня (29 січня за новим стилем) 1805 року у Харкові був відкритий Імператорський Університет. У складі перших 4 факультетів був і медичний.

1920—1921 роки — Харківська державна медична академія.

1921—1994 роки — Харківський медичний інститут.

З 1994 по 2007 рік — Харківський державний медичний університет.

З 22.11.2007 року — Харківський національний медичний університет.

Історія

Харківський університет (Старий корпус)

Харківський національний медичний університет пройшов славетний історичний шлях від факультету до вищого навчального закладу, який готує не тільки висококваліфікованих лікарів, а й педагогічні та наукові кадри для медицини.

У листопаді 1804 року Імператором Всеросійським Олександром I були підписані Затверджувальна грамота і статут Імператорського Харківського університету, урочисте відкриття якого відбулося 17 (29) січня 1805 року.

Згідно з університетським статутом 1804 р. засновувалися 4 відділення (згодом факультети): словесних наук, моральних і політичних наук, фізичних і математичних наук, лікувальних та медичних наук. Регулярну навчальну роботу на медичному факультеті можливо було розпочати лише в 1809-1810 акад. році, бо в перший рік роботи університету на цей факультет не було прийнято жодного студента через відсутність бажаючих навчатися медицині. Незважаючи на відсутність студентів-медиків у перші роки існування університету, медичний факультет активно працював. Було створено 6 спеціальних кафедр, а саме Анатомії, фізіології і судово-лікарської науки; Патології, терапії та клініки; Лікарського речовинослів’я, фармації та лікарської словесності; Хірургії; Повивального мистецтва; Худоболікування.

На медичному факультеті викладали широко відомі вчені, серед яких професори Д.Ф. Лямбль, Л.С. Ценковський, І.П. Щелков, В.П. Крилов, І.П. Лазаревич, В.Г. Лашкевич та інші. Вони заклали підвалини вітчизняної науки. Тут отримали освіту й стали провідними спеціалістами в різних галузях медицини професори: хірурги А.Г. Подрєз і М.П. Трінклер, терапевт П.І. Шатілов, офтальмолог Л.Л. Гіршман, фізіолог В.Я. Данилевський та багато інших. Професори медичного факультету працювали і в практичній медицині. Саме вони виконали в той час перші в Російській імперії операції оваріотомії, тотальної резекції шлунку, операції на серці тощо.

У 1887 р. для медичного факультету була збудована спеціальна споруда для анатомічного театру, а в 1896 р. – чотири самостійні клініки: терапевтична, хірургічна, акушерська та офтальмологічна.

За ініціативою професорів медичного факультету в 1861 р. було створено Харківське медичне товариство, яке існує й сьогодні. У 1910 р. це товариство відкрило в Харкові Жіночий медичний інститут.

У 1920 р. Харківський університет було скасовано, його медичний факультет об’єднано з Жіночим медичним інститутом, внаслідок чого утворилася Харківська медична академія. У 1921 р. її перейменували в Харківський медичний інститут, у якому було організовано два факультети: медико-профілактичний та одонтологічний.

У 1935 р. рішенням Ради Народних Комісарів УРСР в Харкові був організований 2-й Харківський державний медичний інститут,у якому, крім медико-профілактичного, був ще й психо-неврологічний факультет.

З перших днів Другої світової війни на території СРСР частина викладачів та випускні курси студентів пішли на фронт, інститути були відправлені в евакуацію, де продовжували роботу з випуску лікарів, таких необхідних і на фронті, і в тилу.

У грудні 1943 р. наказом по Наркоматуохорони здоров’я СРСР обидва Харківських медичних інститути об’єднані в один під назвою Харківський медичний інститут Наркомату охорони здоров’ я УРСР. У 1944 р. інститут реевакуювався до Харкова.

У 1949 р. ХМІ перейшов до 6-річного строку навчання. У 1951 р. першими серед усіх медичних вузів інститут почав готувати іноземних студентів. В ювілейному 1955 р. інститут працював у складі 53 кафедр, які очолювали 43 професори і доктори наук та 10 доцентів. В інституті на 3 факультетах навчалося більше 3,5 тис. студентів. У ті роки інститут знаходився у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я СРСР і мав високий професійний статус.

У 1978 р. в ХМІ був створений четвертий факультет – стоматологічний.

У 1994 р. постановою Кабінету Міністрів України на базі ХМІ створено Харківський державний медичний університет.

У 2006 р. в університеті створено ряд підрозділів: Український інститут клінічної генетики ХНМУ; ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №12» (з 2015 р. – ННМК «Університетська клініка ХНМУ»); Університетська стоматологічна клініка (з 2008 р. – Університетський стоматологічний центр ХНМУ); ДП «Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань».

У 2007 р. Указом Президента України університету надано статус національного.

З 2011 р. в університеті діє Навчально-науковий інститут післядипломної освіти.

У 2017 р. створено Навчально-науковий інститут з підготовки іноземних громадян.

Ректори і Декани

Керівники медичної академії, інституту, університету м. Харкова з 1920 року по теперішній час

• Гриньов Д. П. президент (липень 1920 — жовтень 1920),
• Туркельтауб Л. С. — начальник (жовтень 1920 — квітень.1921),
• Гусаков Г. В. — начальник (квітень 1921 — травень 1922),
• Коршун С. В.;— ректор (травень 1922 — жовтень 1922),
• Кавалеров І. М. — ректор (листопад 1922 — вересень 1923),
• Штрум І. Я. — ректор (вересень 1923—1925),
• Радченко Г. П. — ректор (1925 — січень 1927),
• Жук О. П. — ректор (1927 −1929),
• Ловля Д. С. — директор (1929 −1937),
• Ткаченко С. З. — директор 2-го мед. інст. (1936 −1940),
• Гаспарян А. М. — директор (1937 −1944),
• Шупик П. Л. — директор 2-го мед. інст. (1940—1944),
• Трутень Н. І. — в. о. директора (1944 −1945),
• Шарлай Р. І. — директор (1945 −1949),
• Кононенко І. П. — директор (1949 −1959),
• Задорожний Б. А. — ректор (1959 −1975),
• Черненко В. Д. — ректор (1975 −1986),
• Циганенко А. Я. — ректор (1986 −2005),
• Лісовий В. М. — ректор (2005 — 2019),
• Капустник В. А. — ректор (2019 — теперішній час)

Декани медичного факультету Харківського університету з 1805 по 1920 рік

• Шумлянський П. М., 1805—1806, 1808—1812;
• Коритарі Г. Г., 1807;
• Дрейсіг В. Ф., 1813—1815;
• Книгін І. Д., 1813, 1816—1826;
• Єллінський М. І., 1827—1830;
• Блюменталь А. І., 1831—1837;
• Ган Ф. І., 1837—1857;
• Альбрехт Ф. К., 1858—1863;
• Дюмонсі К. О., 1864—1867;
• Щелков І. П., 1867—1870;
• Зарубін І. К., 1870—1889;
• Ковалевський П. І., 1889—1894;
• Бруєв О. Я., 1894—1897;
• Кульчицький М. К., 1897—1900;
• Попов М. О., 1901;
• Ломіковський М. М., 1901—1905;
• Орлов Л. В., 1905—1908;
• Кузнєцов О. Х., 1908—1910;
• Пенський Ю. Р., 1910—1920.

Відомі імена університету

Альошин Б.В., Альперн Д.О., Аркавін Я.С., Бєлоусов В.О., Бокаріус М.М., Бокаріус М.С., Валяшко М.А., Воробйов В.П., Гіршман Л.Л. , Деркач В.С., Палладін О.В., Протопопов В.П., Рубашкін В.Я., Соловйов М.М., Трінклер М.П., Утєвський А. М., Файншмідт І.І., Хмельницький Б.М., Черкес О.І., Юдін Т.І., Шамов В.М., Томилін С.А., Лазаревич І.П., Крилов В.П., Данилевський В.Я., Фольборт Г.В., Коршун С.В., Гофунг Ю.М., Гейманович О.Й., Попов Є.О., Марзєєв О.М., Коган-Ясний В.М., Приходькова Є.К., Малая Л.Т., Грищенко В.І., Шаповал В.І., Циганенко А.Я., Шалімов О.О.

Періодичні публікації

«Український медичний архів», «Одонтологія», ”Врачебное дело”, ”Профилактическая медицина”.

Відомі випускники

Біловол О.М. — перший заступник Міністра охорони здоров’я України (2007– 2008), перший заступник Міністра охорони здоров’я — Головний державний санітарний лікар України (2009), Почесний професор ХНМУ.

Богатирьова Р.В. — заступник Міністра охорони здоров’я України (1994–1999), Міністр охорони здоров’я України (1999–2000), секретар Ради національної безпеки та оборони України (2007–2012), віце-прем’єр-міністр України — Міністр охорони здоров’я України (2012–2014)

Бочоришвілі В.Г. — Міністр охорони здоров’я Грузії (1970–1973), засновник і директор Грузинського республіканського протисепсисного центру (1979-2000).

Гуревич М.Г. — Народний комісар охорони здоров’я України (міністр) (1920–1925)

Драннік Г.М. - лікар-імунолог, Керівник Українського центру клінічноїх імунологіїАМН та МОЗ УКраїни (від 1987 р.),зробив вагомий внесок  у створення в Україні служби клінічної імунології, почесний професор ХНМУ.

Жданов В.М. — заступник Міністра охорони здоров’я  СРСР і Головний державний санітарний інспектор СРСР (від 1955), директор Інституту вірусології ім. Д.Й. Івановського АМН СРСР (1961–1987)

Кадьян І.О. – Герой Соціалістичної Праці (1969).

Касьян М.А. – лікар-остеопат, Заслужений лікар УРСР(1989), Народний лікар СРСР (1990).

Комаровський Є.О. – лікар-педіатр, письменник, телеведучий

Кононенко І.П. — Народний комісар охорони здоров’я УРСР (міністр) (1944–1946)

Корж В.П. — Міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту (2006–2007)

Ладний І.Д.– епідеміолог, заступник Генерального директора ВООЗ (1976–1983)

Москаленко В.Ф. — заступник Міністра охорони здоров’я України (1998), перший заступник Міністра охорони здоров’я України (1999), Міністр охорони здоров’я України (2000–2002), Почесний професор ХНМУ.

Овсієнко І.І. — Народний комісар охорони здоров’я УРСР (міністр) (1938–1944)

Ситенко М.І. – ортопед-травматолог, директор Українського інституту ортопедії і травматології (Харків, 1926–1940)

Сміян І.С. – педіатр, ректор. Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (1981–1999).

Шупик  П.Л. — Міністр охорони здоров’я УРСР (1952–1969), перший заступник Міністра охорони здоров’я СРСР (1954–1956)

Видатні сучасні науковці

Бабак О.Я., Бойко В.В., Береснєв О.В., Воронцов М.П., Гречаніна О.Я., Дубенко Є.Г., Капустник В.А., Ковальова О.М., Костюк І.Ф., Лісовий В.М., Лупальцов В.І., Одинець Ю.В., Паращук Ю.С., Пилипенко М.І., Приходько В.С., Семидоцька Ж.Д., Шевченко С.І., Яковцова А.Ф.

Корпуси та кампуси

Університет має комплекс сучасних споруд для проведення навчального процесу та 5 гуртожитків. Всі суб'єкти навчання на додипломному та післядипломному етапах навчання на 100 % забезпечені гуртожитком.

До складу університету входять 67 кафедр. Кафедри обладнані сучасними аудиторіями і мають всі можливості для якісної підготовки студентів. Кафедри, на яких здійснюється підготовка студентів 1-3 курсів, розташовані у чотирьох навчальних корпусах університету. Кафедри, які здійснюють викладання клінічних дисциплін, знаходяться на базах Науково-практичного медичного центру ХНМУ, Українського науково-практичного центру акушерства, гінекології та репродуктології, Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, Українського інституту клінічної генетики. Університетського стоматологічного центру ХНМУ, 9 обласних, 10 міських, 5 відомчих лікувальних установ. Навчально-науковий центр університету обладнаний класами фантомних технологій навчання.

Центр медичного краєзнавства імені професора В. Д. Отамановського

Центр медичного краєзнавства імені професора В. Д. Отамановського — структурний підрозділ Харківського національного медичного університету. Створено 2 лютого 2015 року. Директор Центру — доц. Демочко Г. Л., науковий керівник — проф. Робак І. Ю. Мета: координація, наукове і методичне керівництво, контроль за проведенням наукових досліджень із медичного краєзнавства м. Харкова та його популяризація.

Професори

Серед професорів видатні вчені:

• Б. Алешин, Д. Альперн, Я. Аркавін, В. Бєлоусов, М. Бокаріус, К. Веґнер, В. Воробйов, Л. Гіршман, В. Деркач, О. Палладін, В. Протопопов, В. Рубашкін, М. Ситенко, І. Соколянський, М. Соловйов, М. Трінклер, А. Утевський, І. Файншмідт, Д. Фердман, Б. Хмельницький, О. Черкес, Т. Юдін, В. Шамов, С. Томилін, І. Лазаревич, В. Крилов, В. Данилевський, О. Кричевський, Г. Фольборг, С. Коршун, Ю. Гофунг, О. Гейманович, О. Марзєєв, В. Старіков, О. Ковальова

Періодичні публікації: «Український медичний архів», «Одонтологія».

Відомі випускники

• Бабич Борис Карлович — ортопед, травматолог.
• Бассін Філіп Веніамінович (1905 —1992) — психолог, нейрофізіолог, професор, доктор медичних наук, дослідник несвідомого.
• Бєлоусов Юрій Володимирович (1936—2012) — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік Інженерної академії України, дійсний член Нью-Йоркської академії наук.
• Варава Георгій Микитович
• Вітебський Яків Давидович (1919—1992) — український і російський лікар, доктор медичних наук, заслужений лікар РРФСР.
• Гаврилов Андрій Юрійович — лікар-онкохірург, торакальний хірург
• Гальперін Петро Якович — психолог.
• Горчаков Олександр Кирилович
• Гулевський Олександр Кирилович
• Іліаді Ксенія Олександрівна — лікар-фтизіатр
• Комаровський Євген Олегович
• Ковальова Ольга Миколаївна — доктор медичних наук, професор, дійсний член Європейського товариства кардіологів, заслужений діяч науки і техніки України
• Скумін Віктор Андрійович — доктор медичних наук, професор, громадський діяч, президент Міжнародного громадського Руху «До Здоров’я через Культуру». В 1978 році описав захворювання, яке дістало назву синдром Скуміна.
• Жабоєдов Геннадій Дмитрович
• Красовицький Зиновій Йосипович — лікар-інфекціоніст, професор, Доктор медичних наук, Заслужений лікар України.
• Навроцький Володимир Володимирович
• Шарлай Михайло Михайлович (1937—2000) — заслужений лікар України та заслужений лікар УРСР.
• Шарлай Роман Іванович (1898 — 1960) — лікар-терапевт, директор Харківського медичного інституту (1945–1949)

Структура університету

Університет складається з таких факультетів:

I медичний;
II медичний;
III медичний (педіатрія);
IV медичний (медико-профілактична справа);
V факультет з підготовки іноземних студентів (російськомовне навчання);
VI факультет з підготовки іноземних студентів (англомовне навчання);

VII факультет з підготовки іноземних студентів (англомовне навчання);
стоматологічний факультет;
Навчально-науковий інститут післядипломної освіти.

Наукова робота

Наукова робота Харківський національний медичний університет має потужну науково-дослідну базу. В університеті виконується близько 40 НДР з пріоритетних напрямів: профілактика, діагностика та лікування серцево-судинних захворювань; мініінвазивні втручання при гострій та хронічній патології; удосконалення профілактики, діагностики та лікування вірусних, бактеріальних інфекцій на основі вивчення їхніх патогенетичних механізмів; розробка та впровадження ефективних методів і засобів профілактики, діагностики та лікування найважливіших захворювань і травм; відновна медицина (здоров'я здорових). Наукові дослідження проводяться в Центральній науково-дослідній лабораторії, 5-ти проблемних лабораторіях, на кафедрах, а також на базі 2-х наукових інститутів, 6 навчальних науково-виробничих об'єднань («Урологія» — кафедра урології, нефрології та андрології, Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології ім. В. І. Шаповала; «Хірургія» — кафедра хірургії № 1, Інститут загальної і невідкладної хірургії НАМН України; «Терапія» — кафедра внутрішньої медицини № 1 та клінічної фармакології, Інститут терапії НАМН України ім. Л. Т. Малої; «Акушерство та гінекологія» — кафедра акушерства та гінекології № 1, Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України; «Медрадіологія» — кафедра радіології та радіаційної медицини, Інститут медрадіології НАМН України ім. С. П. Григор'єва; «Медична генетика» — кафедра медичної генетики, Український інститут клінічної генетики ХНМУ). Щорічно співробітники університету отримують понад 80 патентів України на винаходи та корисні моделі, видають понад 1400 статей у фахових виданнях. У наукометричній базі SCOPUS університет посідає 5 місце серед вищих навчальних медичних закладів України.

Міжнародна співпраця

ХНМУ — член Міжнародної асоціації університетів (під егідою ЮНЕСКО) з 1998 року, внесений до реєстру медичних університетів Всесвітньої організації охорони здоров'я (Avicenna Directories).

Міжнародна діяльність Харківського національного медичного університету спрямована на підвищення рейтингу університету в системі вищої медичної освіти України й подальшу інтеграцію у світову освітню і наукову спільноту. Ця робота здійснюється в рамках програм співробітництва з провідними зарубіжними університетами та науковими центрами, реалізації міжнародних освітніх програм і проектів, здійснення спільної науково-дослідницької діяльності, організації науково-практичних семінарів і конференцій та участі в них, обміну кадрами й розвитку академічної мобільності.

Серед зарубіжних партнерів, з якими укладено договори про співробітництво, Бєлгородський державний університет, Курський державний медичний університет, Новосибірський державний медичний університет, Самарський державний медичний університет (Російська Федерація); Вільнюський університет (Литовська Республіка), Магдебурзький університет ім. Отто Фон Геріке (Федеративна Республіка Німеччина), меморандум про співпрацю з червня 2019 року з Professional Hypnosis Training Institute (Республіка Польща), Познанський університет медичних наук (Республіка Польща), Інститут фізіології Академії наук Чеської Республіки, Таджицький державний медичний університет (Республіка Таджикистан), Йедитепський університет (Турецька Республіка) та інші. 28 співробітників університету є членами міжнародних медичних асоціацій.

Нагороди та репутація

Нагороди та репутація У наукометричній базі SCOPUS університет посідає 24-те загальне та 5-те місце серед вищих навчальних медичних закладів України, у рейтингу ВНЗ України ЮНЕСКО «Топ 200» — 47-ме місце.

У 2000 році університет нагороджено Орденом Пошани та срібним дипломом рейтингу «Золота фортуна». ХНМУ став лауреатом рейтингу вищих закладів освіти «Україна-2000». У 2001 році колектив університету нагороджено срібним дипломом VII Міжнародного відкритого рейтингу «Золота фортуна» у номінації «Якість III тисячоліття». У 2010 році університет отримав почесне звання «Лідер сучасної освіти» на Міжнародній виставці «Сучасна освіта України», а у 2011 та 2012 роках — «Лідер національної освіти» на Міжнародних виставках «Освіта та кар'єра — 2011» та «Освіта та кар'єра — 2012».

Література

• Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи: Бібліографічний довідник / За ред. В. М. Лісового- Харків: ХНМУ, 2010. — 208 с., фото.
• Вчені Харківського державного медичного університету. За ред. акад. А. Я. Циганенка — Харків, 2003. — 470 с.
• Історія Харківського державного медичного університету: 200 років / За ред. акад. А. Я. Циганенка — Харків: Контраст, 2005. — 742 с.

Посилання

• Харківський національний медичний університет //Фармацевтична енциклопедія
• офіційний сайт університету (укр.), (англ.)
• неофіційний сайт університету (англ.)
• незалежний Інтернет-Форум ХНМУ
• Наукова бібліотека ХНМУ
• Репозитарій ХНМУ