Жіноча статева система: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
KartmenBro666 (обговорення | внесок)
423 редагування
KartmenBro666 (обговорення | внесок)
423 редагування
Рядок 39: Рядок 39:
=== Дівоча пліва ===
=== Дівоча пліва ===
{{Main|Дівоча пліва}}
{{Main|Дівоча пліва}}
'''Дівоча пліва''' (''hymen'') або '''дівоча перетинка'''&nbsp;— це сполучнотканинна, еластична перетинка, яка є межею між зовнішніми і внутрішніми статевими органами. Вона наявна тільки у [[Незайманість|незайманих жінок]], хоча бувають випадки, коли після статевого контакту чи [[Мастурбація|мастурбації]] жіноча пліва [[Дефлорація|не розривається]]. Завдяки своїй еластичності, після першого статевого акту виділяється кров (але не завжди). Жінка відчуває біль після [[Дефлорація|дефлорації]], внаслідок того, що дівоча пліва містить велику кількість [[Кровоносні судини|кровоносних судин]] і [[Нервова система|нервів]]<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com.ua/books?id=aIjVCQAAQBAJ&pg=PA462&dq=дівоча+пліва&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwjI9Z-pnJDSAhVFBSwKHcZWC8AQ6AEIGjAA#v=onepage&q=%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BE%D1%87%D0%B0%20%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%B0&f=false|title=Фармакотерапія. Видання 2-ге: Підручник для фармфакультетів ВМНЗ|last=Крайдашенко, Купновицька, Кліщ|first=О.В., І. Г., І. М.|year=2013|publisher=Нова Книга|location=Вінниця|pages=462|language=українська|isbn=978 966 382 486 4}}</ref>. Форма дівочої пліви цілком індивідуальна і у більшості жінок вона відрізнється. При нормальному розвитку на пліві повинно бути одне або декілька отворів, через які виходить менструаційна кров. Буває і таке, що гімен немає отворів, це назвивається — неперфорованість пліви. Це призводить до того, що менструація не виводиться із піхви і накопичується всередині, що у свою чергу може призвести до різних захворювань ([[гематокольпос]], [[гематометра]], [[криптоменорея]]). Цю патологію лікують хірургічним втручання, роблячи невеликі надрізи на пліві<ref>{{Cite web|url=https://medlineplus.gov/ency/patientinstructions/000708.htm|title=Imperforate hymen|last=Burd|first=Irina|date=|website=https://medlineplus.gov|publisher=|language=анг.|accessdate=14.02.2017}}</ref>, через які, вподальшому, зможе виводитися менструальна кров<ref>{{Cite web|url=http://www.brighamandwomens.org/Departments_and_Services/obgyn/services/pediatric/services.aspx|title=Pediatric and Adolescent Gynecology|last=|first=|date=09.18.2015|website=http://www.brighamandwomens.org|publisher=|language=анг.|accessdate=14.02.2017}}</ref>. Буває, що пліва є [[Ригідність|ригідною]] і в разі неможливого заняттям сексом її розтинають, проводять [[Хірургічна дефлорація|хірургічну дефлорацію]]. Після родів від пліви лишаються лише рештки пліви — сосочки дівочої перетинки.
'''Дівоча пліва''' (''hymen'') або '''дівоча перетинка'''&nbsp;— це сполучнотканинна, еластична перетинка, яка є межею між зовнішніми і внутрішніми статевими органами. Вона наявна тільки у [[Незайманість|незайманих жінок]], хоча бувають випадки, коли після статевого контакту чи [[Мастурбація|мастурбації]] жіноча пліва [[Дефлорація|не розривається]]. Завдяки своїй еластичності, після першого статевого акту виділяється кров (але не завжди). Жінка відчуває біль після [[Дефлорація|дефлорації]], внаслідок того, що дівоча пліва містить велику кількість [[Кровоносні судини|кровоносних судин]] і [[Нервова система|нервів]]<ref name=":3">{{Cite book|url=https://books.google.com.ua/books?id=aIjVCQAAQBAJ&pg=PA462&dq=дівоча+пліва&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwjI9Z-pnJDSAhVFBSwKHcZWC8AQ6AEIGjAA#v=onepage&q=%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BE%D1%87%D0%B0%20%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%B0&f=false|title=Фармакотерапія. Видання 2-ге: Підручник для фармфакультетів ВМНЗ|last=Крайдашенко, Купновицька, Кліщ|first=О.В., І. Г., І. М.|year=2013|publisher=Нова Книга|location=Вінниця|pages=462|language=укр.|isbn=978-966-382-486-4}}</ref>. Форма дівочої пліви цілком індивідуальна і у більшості жінок вона відрізнється. При нормальному розвитку на пліві повинно бути одне або декілька отворів, через які виходить менструаційна кров. Буває і таке, що гімен немає отворів, це назвивається — неперфорованість пліви. Це призводить до того, що менструація не виводиться із піхви і накопичується всередині, що у свою чергу може призвести до різних захворювань ([[гематокольпос]], [[гематометра]], [[криптоменорея]]). Цю патологію лікують хірургічним втручання, роблячи невеликі надрізи на пліві<ref>{{Cite web|url=https://medlineplus.gov/ency/patientinstructions/000708.htm|title=Imperforate hymen|last=Burd|first=Irina|date=|website=https://medlineplus.gov|publisher=|language=анг.|accessdate=14.02.2017}}</ref>, через які, вподальшому, зможе виводитися менструальна кров<ref>{{Cite web|url=http://www.brighamandwomens.org/Departments_and_Services/obgyn/services/pediatric/services.aspx|title=Pediatric and Adolescent Gynecology|last=|first=|date=09.18.2015|website=http://www.brighamandwomens.org|publisher=|language=анг.|accessdate=14.02.2017}}</ref>. Буває, що пліва є [[Ригідність|ригідною]] і в разі неможливого заняттям сексом її розтинають, проводять [[Хірургічна дефлорація|хірургічну дефлорацію]]. Після родів від пліви лишаються лише рештки пліви — сосочки дівочої перетинки.


=== Промежина ===
=== Промежина ===
Рядок 65: Рядок 65:
=== Матка ===
=== Матка ===
{{Main|Матка}}
{{Main|Матка}}
'''Матка''' (''uterus, hystera, metra'') — це непарний м'язово-порожнистий орган, який розміщений у порожнині малого тазу. За формою матка грушоподібна, дещо [[Опукла крива|опукла]], зігнуте наперід положення (''anteversio'')<ref>{{Cite web|url=http://teachmeanatomy.info/pelvis/female-reproductive-tract/uterus/|title=The Uterus|last=Thompson|first=Louisa|date=22.12.2016|website=http://teachmeanatomy.info|publisher=|language=en.|accessdate=08.03.2017}}</ref>. Спереду від матки локалізований [[сечовий міхур]], позаду — [[пряма кишка]], а по боках — широкими [[Зв'язка (анатомія)|зв'язками]]. У неродивших жінок матка вдовжину 7 – 8 см, в ширину 5 см, товщиною 1 – 2 см<ref name=":2" /><ref>{{Cite book|url=https://books.google.com.ua/books?id=J6CEqJpNTzAC&pg=PA132&dq=uterus&hl=uk&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=uterus&f=false|title=Manual of Outpatient Gynecology|last=S. Havens, D. Sullivan|first=Carol, Nancy|year=2002|publisher=By Lippincott Williams & Wilkins Publishers|edition=Fourth Edition|location=Philadelphia|pages=360: 132|language=en.|isbn=0-7817-3278-6}}</ref>, об'ємом 80 – 200 мл<ref>{{Cite web|url=http://emedicine.medscape.com/article/1949215-overview#a2|title=Uterus Anatomy|last=A. Behera|first=Millie|date=22.07.2015|website=http://www.medscape.com/cardiology|publisher=|language=en.|accessdate=08.03.2017}}</ref>, масою 40 – 70 г. Після других родів розміри матки збільшуються у 1,2 рази, а маса збільшується на 20 – 30 г. У матці розрізняють: тіло, перешийок та шийку матки. На верхній частині тіла матки, вище місце з'єднання маткових труб, знаходиться — дно матки. Тіло має дві поверхні — переднє та заднє, і два краї — ліве та праве, до них прикріплюються широкі маткові зв'язки. Тіло поступово переходить у перешийок, який довжиною 1 см, а перешийок переходить у найвужчу частину — шийку матки<ref name=":8" />.
'''Матка''' (''uterus, hystera, metra'') — це непарний м'язово-порожнистий орган, який розміщений у порожнині малого тазу. За формою матка трикутної форми, дещо [[Опукла крива|опукла]], зігнуте наперід положення (''anteversio'')<ref>{{Cite web|url=http://teachmeanatomy.info/pelvis/female-reproductive-tract/uterus/|title=The Uterus|last=Thompson|first=Louisa|date=22.12.2016|website=http://teachmeanatomy.info|publisher=|language=en.|accessdate=08.03.2017}}</ref>. Спереду від матки локалізований [[сечовий міхур]], позаду — [[пряма кишка]], а по боках — широкими [[Зв'язка (анатомія)|зв'язками]]. У неродивших жінок матка вдовжину 7 – 8 см<ref>{{Cite book|url=https://mospace.umsystem.edu/xmlui/bitstream/handle/10355/11238/KrausesEssentialHuman.pdf?sequence=1|title=Krause's Essential Human Histology for Medical Students|last=J. Krause|first=William|year=August, 2005|publisher=Universal-Publishers|edition=Third|location=USA|pages=317: 244|language=en.|format=PDF|isbn=978-1581-1246-82}}</ref>, в ширину 5 см, товщиною 1 – 2 см<ref name=":2" /><ref>{{Cite book|url=https://books.google.com.ua/books?id=J6CEqJpNTzAC&pg=PA132&dq=uterus&hl=uk&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=uterus&f=false|title=Manual of Outpatient Gynecology|last=S. Havens, D. Sullivan|first=Carol, Nancy|year=2002|publisher=By Lippincott Williams & Wilkins Publishers|edition=Fourth Edition|location=Philadelphia|pages=360: 132|language=en.|isbn=0-7817-3278-6}}</ref>, об'ємом 80 – 200 мл<ref>{{Cite web|url=http://emedicine.medscape.com/article/1949215-overview#a2|title=Uterus Anatomy|last=A. Behera|first=Millie|date=22.07.2015|website=http://www.medscape.com/cardiology|publisher=|language=en.|accessdate=08.03.2017}}</ref>, масою 40 – 70 г. Після других родів розміри матки збільшуються у 1,2 рази, а маса збільшується на 20 – 30 г. У матці розрізняють: тіло, перешийок та шийку матки. На верхній частині тіла матки, вище місце з'єднання маткових труб, знаходиться — дно матки. Тіло матки має дві поверхні — переднє та заднє, і два краї — ліве та праве, до них прикріплюються широкі зв'язки матки. Місцем впадання маткових труб на тілі матці утворюються кути — роги матки<ref name=":4" />. Тіло поступово переходить у перешийок, який довжиною 1 см, а перешийок переходить у найвужчу частину — шийку матки<ref name=":8" />, тим самим, перешийок є тим місцем яке з'єднює тіло матки із шийкою<ref>{{Cite web|url=https://www.kenhub.com/en/library/anatomy/the-uterus|title=Uterus|last=A. Becker|first=Christopher|last2=Karunaharamoorthy|first2=Achudhan|date=|website=https://www.kenhub.com|publisher=|language=en.|accessdate=09.03.2017}}</ref>. У [[Акушерство|акушерстві]] перешийок має вагоме значення під час вагітності, оскільки він формує нижній сегмент матки<ref>{{Cite book|url=http://padabum.com/d.php?id=52804|title=Акушерство і гінекологія. Підручник|last=Запорожан|first=В. М.|last2=Цегельський|first2=М. Р.|last3=Рожковська|first3=Н. М.|year=2005|publisher=Одес. держ. мед. ун-т.|volume=1|location=Одеса|pages=472: 72|language=укр.|isbn=966-7733-61-0}}</ref>.

Шийка матки являється найдовшою частиною матки у формі видовженого циліндра<ref name=":9">{{Cite book|url=http://www.booksmed.com/akuwerstvo/2300-akusherstvo-i-ginekologiya-zaporozhan-pidruchnik.html|title=Акушерська патологія: Атлас|last=Запорожан|first=В. М.|last2=Мiщенко|first2=В. П.|year=2005|publisher=Одес. держ. мед. ун-т.|location=Одеса|pages=292: 27|language=укр.|isbn=966-7733-60-2}}</ref>, довжина якого 3 – 4 см, а в діаметр приблизно 2,5 см<ref name=":10">{{Cite book|url=https://books.google.com.ua/books?id=mbyPBQAAQBAJ&printsec=frontcover&dq=the+cervix&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwj7gfSUscrSAhUkKpoKHdWlCf0Q6AEIPjAF#v=onepage&q=the%20cervix&f=false|title=Cellular Pathology of Glandular Lesions and Uncommon Neoplasms of the Cervix|last=McCluggage|first=W. Glenn|last2=Tidy|first2=John|last3=Smith|first3=John H. F.|year=2014|publisher=Springer|location=London|pages=187: 1|language=en.|doi=10.1007/978-1-4471-2210-4|isbn=978-1-4471-2209-8}}</ref>. Вона з'єднює піхву із маткою<ref>{{Cite web|url=https://www.britannica.com/science/uterine-cervix|title=Uterine cervix|last=The Editors of Encyclopædia Britannica|first=|date=20 липня 1998|website=https://www.britannica.com|publisher=|language=en.|accessdate=09.03.2017}}</ref>. Шийка відкривається внутрішнім вічком (отвором), а у піхву відкривається зовнішнім вічком<ref name=":4" />, які по своїй природі є сфінктерами<ref name=":3" />. У шийці матки виділяють 2 частини — надпіхвову та піхвову. Піхвова частина виступає у піхву і є доступною для огляді дзеркалами. Надпіхвова частина розташована вище від місця з'єднання до шийки матки стінок піхви (склепіння). Порожнина, яка з'єднює шийку матки із піхвою називається цервікальним каналом (ендоцервікс)<ref>{{Cite web|url=http://www.cancer.ca/en/cancer-information/cancer-type/cervical/cervical-cancer/the-cervix/?region=on|title=Anatomy and physiology of the cervix|last=Dr. Tsao|first=Ming-Sound|date=|website=http://www.cancer.ca/en/?region=on|publisher=|language=en.|accessdate=10.03.2017}}</ref>, який завдовжки приблизно 2 – 3 см<ref name=":10" />. Він вистелений одношаровим циліндричним епітелієм<ref name=":9" />. Слизова оболонка ендоцервіксу — складчаста.


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 86: Рядок 88:
* [https://books.google.com.ua/books?id=aIjVCQAAQBAJ&pg=PA463&dq=піхва&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwjmu7r3xabSAhXDHJoKHd-sB_4Q6AEIJDAC#v=onepage&q=%D0%BF%D1%96%D1%85%D0%B2%D0%B0&f=false <nowiki>Фармакотерапія: підручник для студентів фарм. ф-тів / [За. ред. О. В. Крайдашенка, І. Г. Кушовицької, І. М. Кліща, В. Г. Лизогуба]</nowiki>].&nbsp;— Вид. 2-ге.&nbsp;— Вінниця. Нова Книга, 2013.&nbsp;— С. 644: 463. ISBN 978-966-382-486-4
* [https://books.google.com.ua/books?id=aIjVCQAAQBAJ&pg=PA463&dq=піхва&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwjmu7r3xabSAhXDHJoKHd-sB_4Q6AEIJDAC#v=onepage&q=%D0%BF%D1%96%D1%85%D0%B2%D0%B0&f=false <nowiki>Фармакотерапія: підручник для студентів фарм. ф-тів / [За. ред. О. В. Крайдашенка, І. Г. Кушовицької, І. М. Кліща, В. Г. Лизогуба]</nowiki>].&nbsp;— Вид. 2-ге.&nbsp;— Вінниця. Нова Книга, 2013.&nbsp;— С. 644: 463. ISBN 978-966-382-486-4
* [https://books.google.com.ua/books?id=Y3GwCgAAQBAJ&printsec=frontcover&dq=%D0%B3%D1%96%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwi4mrznvqbSAhVEYJoKHb-CC7kQ6AEIMTAD#v=onepage&q=%D0%B3%D1%96%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F&f=false Гинекология: учебник для медицинских вузов / Э.&nbsp;К.&nbsp;Айламазян].&nbsp;— СПб.: СпецЛит, 2013.&nbsp;— 2-е изд., испр. и доп.&nbsp;— С. 415: 11&nbsp;— 14. ISBN 978-5-299-00527-1
* [https://books.google.com.ua/books?id=Y3GwCgAAQBAJ&printsec=frontcover&dq=%D0%B3%D1%96%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwi4mrznvqbSAhVEYJoKHb-CC7kQ6AEIMTAD#v=onepage&q=%D0%B3%D1%96%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F&f=false Гинекология: учебник для медицинских вузов / Э.&nbsp;К.&nbsp;Айламазян].&nbsp;— СПб.: СпецЛит, 2013.&nbsp;— 2-е изд., испр. и доп.&nbsp;— С. 415: 11&nbsp;— 14. ISBN 978-5-299-00527-1
* [https://vk.com/doc-6378516_134168548?hash=a07bd6983b3ffbdf2a Гістологія людини. О.Д. Луцик, А.Й. Іванова, К.С. Кабак, Ю.Б. Чайковський — Київ, «Книга Плюс», 2003. — С. 592: 444-462]. <nowiki>ISBN 966-7619-39-7</nowiki>
* Запорожан В. М., Мiщенко В. П. Акушерська патологія: Атлас: Навч. посiбник. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2005. — 292 с. <nowiki>ISBN 966-7733-60-2</nowiki>
* Запорожан В. М., Мiщенко В. П. Акушерська патологія: Атлас: Навч. посiбник. — Одеса: Одес. держ. мед. ун-т, 2005. — 292 с. <nowiki>ISBN 966-7733-60-2</nowiki>


Версія за 23:02, 9 березня 2017

Жіноча фігура в повний зріст. Вигляд спереду. До статевої системи відносяться: 12 — одна з двох молочних залоз (жіночі груди), 13 — сосок, 18 — живіт (черевна порожнина), 19 — таз, 20 — лобок з лобковим волоссям, 22 — піхва (передня поверхня великих статевих губ з щілиноподібним отвором між ними, що містить Присінок піхви)
1 — грудна стінка; 2 — грудні м'язи; 3 — молочна доля; 4 — сосок; 5 — ареола; 6 — молочний проток; 7 — жирова тканина; 8 — шкіра
Жіночі тазові органи в поздовжньому розрізі
Жіночі зовнішні статеві органи
Вульва

Жіноча статева система (лат. Female systemata genitalia) — це одна із систем організму жінки, яка відповідає за ряд важливих функцій. Вона забезпечує генеративну функцію, тобто забезпечує продовження роду і ендокринну, яка виробляє певні гормони, що забезпечують нормальне функціонування репродуктивної системи і організму жінчки в цілому[1]. Жіночі статеві органи поділяються на зовнішні та внутрішні, межею між якими є дівоча перетинка (пліва). Зовнішні статеві органи забезпечують жінці статеву насолоду, виділення менструацій та сечі і їх видно без будь-яких додаткових приладів, а внутрішні забезпечують статеву функцію і знаходяться всередині жіночого організму. Дівоча пліва є тією межею, яка відмежовую зовнішні та внутрішні жіночі статеві органи.

Жінки народжуються із певною кількістю яйцеклітин, проте коли настає пубертантний період, приблизно 11 – 12 років, у дівчат настає менархе (перші менструації) і яйцеклітини будуть відновлюватися щомісяця і забезпечувати дітородну функцію[2]. У віці 45 – 55 років, у жінок настає менопауза, внаслідок вироблення меншої кількості гормонів прогестерону та естрогену[2][3].

Після першого сексу у жінки відбувається розрив дівочої пліви, яке супроводжується виділенням незначної кількості крові. Вважається, що виділення крові показує, що жінка вже позбулася цноти. Проте ця думка не зовсім є вірною, оскільки в багатьох випадках жінки втрачають, повністю чи частково, пліву ще до першого сексу. Під час мастурбації, носіння тампону, заняттям легкою атлетикою чи іншим видом спорту, при ударах або раптових падіннях пліва стирається[4][5][6]. Але не вся, частини пліви можуть залишатися навколо входу до піхви[7][8]. Ще одним поясненням того, що виділення крові під час першого коїстусу є хибним, так це те, що сама пліва складається із тонкої сполучної тканини, яке є досить гнучкою[5][9].

Зовнішні жіночі статеві органи

Зовнішні жіночі статеві органи (лат. Organa genitalia feminina externa) — це статеві органи, які видно неозброєним оком, тобто при огляді. Всі зовнішні статеві органи називають вульвою[5]. До вульви входить: лобковий горб, великі та малі статеві губи, клітор, промежину, дівоча пліва, а також зовнішні отвори сечівника та піхви[10]. Вульву не слід плутати із піхвою, оскільки вони розташовані у різних місцях + вульва це загальна назва[11][12].

Лобковий горб

Докладніше: Лобок

Лобковий горб (лат. mons pubis) або лобкове підвищення — це заокруглене підвищення, що лежить над лобковим симфізом, багате на підшкірну жирову клітковину і є ділянкою нижньої частини передньої черевної стінки, яка відмежована надлобковою складкою та двома пахвинами у вигляді трикутника. В перехідному віці у дівчат на лобковому горбі починає рости волосся[13]. Воно росте у формі того ж трикутника про який йшлося вище. Основа того трикутника повернута до верхнього краю лобкового зчленування. В період клімаксу волосся починає рідшати. Характер оволосіння на лобковому підвищенні пов'язаний із зміною гормональної функції яєчників і наднирників. При порушенні діяльності цих залоз, жінки можуть оволосіти за чоловічим типом, тобто проявиться гірсутизм. При гірсутизмі волосся починає рости в ділянці стегна чи розповсюджується по середній лінії до пупка. Шкіра лобка містить потові та сальні залози.

Великі статеві губи

Докладніше: Великі статеві губи

Великі статеві губи (лат. lаbia majora pudendi) або великі соромітні губи — це пара заокруглених шкірних складок, які оточують статеву щілину. Довжина їх становить 7 – 8 см, а ширина 2 – 3 см[14]. Вони покриті волоссям, мають сполучну і жирову тканини, з’єднюючись в ділянці лобкового підвищення і промежини, утворюють передню та задню спайки (тобто з’єднання) губ. Внутрішня поверхня великих соромітних губ містить сальні та потові залози, а підшкірна жирова клітковина добре васкуляризована та містить багато нервів. У задній третині великих соромітних губ розташовані великі (вестибулярні або бартолінові) залози. Це парний орган, який розташований з кожного боку губ. Він призначений для виділення секрету (смазки), який зволожує вхід у піхву[15]. Вони є аналогом чоловічих бульбоуретральних залоз і є гомологами чоловічої калитки[16]. Іноді проводять обрізання великих статевих губ. Цю операцію роблять внаслідок надто великого розростання великих соромітних губ[17]. Головною їх функцією є захист м’яких тканин вульви. Оскільки великі статеві губи покриті волоссям, то це допомагає їм краще захищати вхід в піхву, а також зменшує тертя. Жирова тканина, яка розташована у вульві, пом’якшує її від зовнішніх натисків. Апокринні потові залози виробляють жирну секрецію, які споживають бактерії, що живуть на поверхні шкіри і які продукують особливий запах жіночого тіла[18].

Малі статеві губи

Докладніше: Малі статеві губи

Малі статеві/соромітні губи (labia minora pudendi) — це дві тонкі волосисті шкірні складки, розташовані паралельно великим статевим губам, але у внутрійшній їх поверхні і тягнуться від клітора назад по обидві сторони від входу в піхву[19]. Спереду вони з'єдюються в ділянці клітора і утворюють його вуздечко та крайню плоть, а ззаді зливаються із великими соромітніми губами. Вони містить кілька потових залоз і багацько сальних залоз[20], які виділяють жирну секрецію. У довжину вони приблизно 4 см[13] і не містять волосяних фолікулів. У пубертантному періоду сальні залози збільшуються у розмірах, а в менопаузальний період – атрофуються. Малі соромітні губи містять 
багато судин і нервових закінчень що дозволяє жінці отримати сексуальну насолоду під час сексу або мастурбації. Малі соромінтні губи у жінок, які не мали родів, прикриті великими статевими губами, а у тих хто багаторазово родив, можуть виступати за великі соромітні губи.

Клітор

Докладніше: Клітор

Клітор (clitoris) — це невелике конусоподібне утворення, яке складається з двох печестих тіл. Клітор у довжину становить 2 – 3 см[21]. Клітор розташований вище входу в піхву. Печеристі тіла завдяки ніжкам прикріплюються до нижніх гілок лобкових кісток, а з’єднюючись утворюють тіло клітора, яке закінчується головкою, яке містить тисячі нервовиз закінчень[22], що робить його вкрай чутливим[23]. Завдяки цьому, при різних стимуляціях клітора, жінка получає сексуальне задоволення. Клітор за будовою та функціонуванням являється гомологом чоловічому статевому члену[21]. Під час збудження у жінок, як і у чоловіків, настає ерекція. Оскільки клітор складається із двох печеристих тіл (як і в чоловіків) і при сексуальному збудженні, або стимуляції, відбувається приплив крові до них то, як наслідок, у жінок видно ерекцію. Окрім ерекції, під час збудження із клітора може виділятися біловата речовина, що містить відмерлі клітини крайньої плоті[24], що являється секретом сальних залоз[25] — смегма[26]. Смегма виділяється не тільки у жінок, а й у чоловіків. Жіноча смегма має запах риби, являється лубрикантом і, можливо, виконує бактеріостатичну функцію[27].

Присінок піхви

Докладніше: Присінок піхви

Присінок піхви (vestibulum vaginae) — це простір вульви човноподібної форми із заглиблення, що обмежена з боків малими соромітніми губами, спереду клітором, позаду задньою спайкою, а зсередини — дівочою перетинкою. Присінок піхви вкритий багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Присінок має велику кількість заглиблень (лакун), куди впадають протоки великих (бартолінових) і малих (залоза Скіна) присінкових залоз[28], а також зовнішній отвір сечівника. Задня частина присінка, між входом у піхву та заднім вуздечком соромітних губ утворює човноподібну ямку, або ямку присінка піхви, яка зазвичай помітна у жінок, які не народжували.

Сечівник

Докладніше: Сечівник

Сечівник (urethra) — це м'яка еластична пряма трубка, довжиною приблизно 2 – 5 см (у чоловіків 20 – 22 см)[29], діаметром 7 – 10 мм[22], розміщена нище клітором на 2 см[2]. Починається сечівників із внутрішнього отвору сечового міхура, дальше оминає знизу і ззаду нижній край лобкового симфіза, проходить через сечостатеву діафрагму промежини[30], дальше ще проходить 3 – 3,5 см і закінчується нище клітора зовнішнім отвором сечівника. Задня стінка сечівника тісно зістиковується із передньою стінкою піхви[31]. В місці проходження каналу крізь промежину є зовнішній сфінктер, який людина може свідома зжимати і розслабляти[30]. Жіночий сечівник має декілька уретральних залоз, одна з яких складає групу під назвою парауретральних залоз (залози Скіна, скенові залози, т. зв. жіноча простата)[32], ці залози містять ті ж клітини, що і чоловіча простата і являють собою гомолог чоловічої передміхурової залози. Вони продукують жіночу рідину, яка виводиться під час жіночої еякуляції[33]. Ця рідина не є сечею, її хімічна будова відрізняється від сечі, а продукує цю рідину залоза Скіна[34].

Дівоча пліва

Докладніше: Дівоча пліва

Дівоча пліва (hymen) або дівоча перетинка — це сполучнотканинна, еластична перетинка, яка є межею між зовнішніми і внутрішніми статевими органами. Вона наявна тільки у незайманих жінок, хоча бувають випадки, коли після статевого контакту чи мастурбації жіноча пліва не розривається. Завдяки своїй еластичності, після першого статевого акту виділяється кров (але не завжди). Жінка відчуває біль після дефлорації, внаслідок того, що дівоча пліва містить велику кількість кровоносних судин і нервів[35]. Форма дівочої пліви цілком індивідуальна і у більшості жінок вона відрізнється. При нормальному розвитку на пліві повинно бути одне або декілька отворів, через які виходить менструаційна кров. Буває і таке, що гімен немає отворів, це назвивається — неперфорованість пліви. Це призводить до того, що менструація не виводиться із піхви і накопичується всередині, що у свою чергу може призвести до різних захворювань (гематокольпос, гематометра, криптоменорея). Цю патологію лікують хірургічним втручання, роблячи невеликі надрізи на пліві[36], через які, вподальшому, зможе виводитися менструальна кров[37]. Буває, що пліва є ригідною і в разі неможливого заняттям сексом її розтинають, проводять хірургічну дефлорацію. Після родів від пліви лишаються лише рештки пліви — сосочки дівочої перетинки.

Промежина

Докладніше: Промежина

Промежина (perineum) — це простір в тазі між задньою спайкою великих статевих губ та анусом (т. зв. акушерська промежина)[38]. Висота промежини в основному становить 3 – 4 см. Якщо її довжина більша, ніж 4 см, то таку промежину називають «високою», а якщо менше 3 см — «низькою». Основу промежини формує сечостатеве і тазове дно. Промежина іноді може травмуватися під час пологів або лікарської маніпуляції у ході які лікар надрізає промежину для швидшого і безпечнішого виходу плода. В такому випадку, одразу після родів, накладають шви на поранену ділянку[39]. Сама промежина складається із м'язів та фасцій, які утримують внутрішні органи.

Внутрішні жіночі статеві органи

До внутрішніх статевих органів відносять: піхву, матку, маткові (фаллопієві) труби та яєчники. Маткові труби, яєчники та їх зв'язки мають загальну назву — придатки матки[40][41].

Піхва

Докладніше: Піхва жінки

Піхва (vagina, colpos) — це м'язовоеластичний внутрішній орган жінки, довжиною 8 – 10 см[42], але цей показник може коливатися. Починається від дівочої перетинки аж до шийки матки. У місці приєднання шийки піхва утворює 4 заглиблення — склепіння: переднє (те, що зверху), задня (нижнє) і два бічних (ліве та праве). Заднє склепіння більш глибоке, а переднє більш плоске[43]. Передня частина піхви у верхньому відділі межує із сечовим міхурем, а у нижньому відділі — з уретрою; задня частина межує із прямою кишкою. Піхва складається із трьох шарів:

  • Зовнішній (адвентеційний);
  • Середній (м'язовий);
  • Внутрішній (слизовий).

Слизовий шар немає залоз, проте вміст його утворюється внаслідок пропотівання рідини з лімфатичних і кровоносних судин + слизу із залоз шийки матки. Білі із піхви зазвичай мають білуватий колір і дає кислу реакцію (pH 4,5[44]). Кисла реакція получається внаслідок життєдіяння піхвовив бактерій (палички Додерлейна або лактобактерії), які виділяють молочну кислоту. Це створює нормальну мікрофлору піхви. При її порушенні виникає дизбактеріоз піхви[45] (кольпіт), а якщо лактобактерій у піхві мало, то розвивається бактеріальний вагіноз[46]. Концентрація молочної кислоти у здорової жінки становить 0,4 %, що дає змогу знищити патогенній мікроорганізми у піхві. Цей процес називається самоочищенням піхви. Самоочищення відбувається наступним чином: яєчники виділяють гормон естроген, який стимулює клітини слизової піхви виділяти глікоген; цим глікогеном живляться лактобактерії і виділяють молочну кислоту[47], яка підтримує стає кисле середовище у піхві[44].

Для характеристики стану вагінальної мікрофлори використовуються таке поняття, як ступені чистоти вагінального вмісту. Для того, щоб його визначити, який у жінки ступінь, їй із заднього склепіння піхви шпателем або пінцетом, або іншим інструментом, беруть звідти виділення для бактеріологічного дослідження. Дальше наносять на предметне скельце, чекають поки виділення висушиться і відправлають до лабораторії. Там його фарбують і розглядають під світловим мікроскопом і оприділяють безпосередньо ступінь чистоти піхви[48]. Існує 4 ступені чистоти піхви[49]:

  1. Виялвяють лише палички Додерлейна та епітеліальні клітини, поодинокі лейкоцити, pH кисла. Такий ступінь притаманний жінкам, які не живуть статевим життя і ще не родили;
  2. Лактобактерій менше, лейкоцитів у полі зору до 10, з'являються поодинокі коки, pH кисле. Притаманне всім здоровим жінкам, які живуть статевим життям;
  3. Піхвових бацил мало, кількість лейкоцитів становить 10 – 30, помітна значна чужорідна флора (в основному коки). Така чистота свідчить про запальний процес;
  4. Паличок Додерлейна немає, лейкоцити у все поле зору, багато патологічної флори (коки, трихомонади, гриби тощо). Вказує на те, що є захворювання, яке потребує лікування.

Також, піхва зсередини вистелена великою кількість поперечних складок, що дає змогу піхві розтягуватися під час пологів чи введенні статевого члена.

Матка

Докладніше: Матка

Матка (uterus, hystera, metra) — це непарний м'язово-порожнистий орган, який розміщений у порожнині малого тазу. За формою матка трикутної форми, дещо опукла, зігнуте наперід положення (anteversio)[50]. Спереду від матки локалізований сечовий міхур, позаду — пряма кишка, а по боках — широкими зв'язками. У неродивших жінок матка вдовжину 7 – 8 см[51], в ширину 5 см, товщиною 1 – 2 см[5][52], об'ємом 80 – 200 мл[53], масою 40 – 70 г. Після других родів розміри матки збільшуються у 1,2 рази, а маса збільшується на 20 – 30 г. У матці розрізняють: тіло, перешийок та шийку матки. На верхній частині тіла матки, вище місце з'єднання маткових труб, знаходиться — дно матки. Тіло матки має дві поверхні — переднє та заднє, і два краї — ліве та праве, до них прикріплюються широкі зв'язки матки. Місцем впадання маткових труб на тілі матці утворюються кути — роги матки[22]. Тіло поступово переходить у перешийок, який довжиною 1 см, а перешийок переходить у найвужчу частину — шийку матки[28], тим самим, перешийок є тим місцем яке з'єднює тіло матки із шийкою[54]. У акушерстві перешийок має вагоме значення під час вагітності, оскільки він формує нижній сегмент матки[55].

Шийка матки являється найдовшою частиною матки у формі видовженого циліндра[56], довжина якого 3 – 4 см, а в діаметр приблизно 2,5 см[57]. Вона з'єднює піхву із маткою[58]. Шийка відкривається внутрішнім вічком (отвором), а у піхву відкривається зовнішнім вічком[22], які по своїй природі є сфінктерами[35]. У шийці матки виділяють 2 частини — надпіхвову та піхвову. Піхвова частина виступає у піхву і є доступною для огляді дзеркалами. Надпіхвова частина розташована вище від місця з'єднання до шийки матки стінок піхви (склепіння). Порожнина, яка з'єднює шийку матки із піхвою називається цервікальним каналом (ендоцервікс)[59], який завдовжки приблизно 2 – 3 см[57]. Він вистелений одношаровим циліндричним епітелієм[56]. Слизова оболонка ендоцервіксу — складчаста.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Жіноча Статева Cистема. intranet.tdmu.edu.ua (укр.) . Процитовано 7 лютого 2017.
  2. ↑ а б в Healthline Medical Team (19.03.2015). Female Reproductive System. http://www.healthline.com (en.) . Процитовано 04.03.2017.
  3. ↑ N. Sacks, Daniel. Menopause. https://medlineplus.gov (eng.) . Процитовано 04.03.2017.
  4. ↑ Lehmiller, Justin (06.02.2015). Sex Question Friday: Is It Possible For A Woman To Become A Virgin Again?. http://www.lehmiller.com (eng.) . Процитовано 04.03.2017.
  5. ↑ а б в г E. Jones, Richard; H. Lopez, Kristin (2006). Human Reproductive Biology (en.) (вид. Third Edition). USA: Elsevier. с. 624: 54. ISBN 978-0-12-088465-0.
  6. ↑ Dr. Mandal, Ananya (28.10.2012). Vulva Structures. http://www.news-medical.net (en.) . Процитовано 06.03.2017.
  7. ↑ Castleman, Michael (01.03.2011). The Hymen: A Membrane Widely Misunderstood. https://www.psychologytoday.com (eng.) . Процитовано 28.02.2017.
  8. ↑ Wischhover, Cheryl (14.09.2016). Surprising Facts About Your Hymen and Virginity. http://www.teenvogue.com (eng.) . Процитовано 04.03.2017.
  9. ↑ Thorpe, JR (16.02.2017). 7 Myths About Hymens That Prove The Way We Talk About Losing Our Virginity Is All Wrong. https://www.bustle.com (eng.) . Процитовано 04.03.2017.
  10. ↑ OBOS Anatomy & Menstruation Contributors (28.03.2014). Self-Exam: Vulva and Vagina - Our Bodies Ourselves. Our Bodies Ourselves (амер.). Процитовано 7 лютого 2017.
  11. ↑ Your Vulva, Vagina, and Breasts | The Female Anatomy Basics. www.plannedparenthood.org (англ.). Процитовано 7 лютого 2017.
  12. ↑ Marshall, Olatunbosun, Sarah, Femi (20 січня 2015). Female External Genitalia (Vulva). WebMD (амер.). Процитовано 7 лютого 2017.
  13. ↑ а б J. Harrison, Richard (09.16.2008). human reproductive system - The female reproductive system. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 7 лютого 2017.
  14. ↑ Жіночі великі і малі статеві губи. vfeu.org.ua (ru-RU) . Процитовано 7 лютого 2017.
  15. ↑ Bartholin Gland. WebMD (амер.). Процитовано 7 лютого 2017.
  16. ↑ Labium Majus - Medical Definition from MediLexicon. www.medilexicon.com (англ.). Процитовано 8 лютого 2017.
  17. ↑ Обрізання статевих губ: деколи буває необхідним. a-yak.com (ru-RU) . Процитовано 7 лютого 2017.
  18. ↑ Taylor, Tim. Labia Majora. InnerBody (англ.). Процитовано 8 лютого 2017.
  19. ↑ the definition of labia minora. Dictionary.com. Процитовано 8 лютого 2017.
  20. ↑ labia minora. TheFreeDictionary.com. Процитовано 8 лютого 2017.
  21. ↑ а б The Editors of Encyclopædia Britannica (09.16.2013). clitoris | anatomy. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 08.02.2017.
  22. ↑ а б в г Самусєв, Липченко, Рудольф Павлович, Василь Якович (2011). Атлас анатомії людини: Навчальний посібник для студентві вищих медичних навчальних закладів / Пер. з рос (укр.) . Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. с. 752. ISBN 978-966-10-0510-4.
  23. ↑ Taylor, Tim. Clitoris. InnerBody (англ.). Процитовано 8 лютого 2017.
  24. ↑ Смегма - это... Что такое Смегма?. Словари и энциклопедии на Академике (рос.). Процитовано 8 лютого 2017.
  25. ↑ Definition of Smegma. www.merriam-webster.com (англ.). Процитовано 8 лютого 2017.
  26. ↑ Cashin-Garbutt, April (16.03.2015). What is smegma?. News-Medical.net (англ.). Процитовано 8 лютого 2017.
  27. ↑ A. Baky Fahmy, Mohamed (2015). Rare Congenital Genitourinary Anomalies (en.) . Egypt: Springer-Verlag Berlin Heidelberg. с. 235: 39. doi:10.1007/978-3-662-43680-6. ISBN 978-3-662-43679-0.
  28. ↑ а б Головацький, Черкасов, Сапін, Парахін, Ковальчук, А. С., В. Г., М. Р., А. І., О. І (2015). Анатомія людини: Підручник для ВМНЗ IV р.а. (укр.) . Т. 2 (вид. 3). Вінниця: Нова Книга. с. 456: 174 - 175. ISBN 978-966-382-544-1.
  29. ↑ B. Brandes, Steven (2008). Urethral Reconstructive Surgery (en.) . Saint Louis, USA: Springer Science + Business Media. с. 379:3. ISBN 978-1-58829-826-3.
  30. ↑ а б Жіночий сечівник. http://medical-enc.com.ua (укр.) . Процитовано 08.02.2017.
  31. ↑ Пасєчніков С. П., Возіанов С. О., Лісовий В. М., Костєв Ф. І., Люлько О. О., Саричев Л. П., Стусь В. П., Федорук О. С., Бойко М. І., Гарагатий І. А., Зайцев В. І., Байло В. Д., Журавчак А. З., Кошарний В. В., Мітченко М. В., Нікітін О. Д., Швець В. Д., Шеремета Р. З., Грицай В. С., Шостак М. В. (2013). Урологія: За редакцією професора С. П. Пасєчнікова Національний підручник для студентів вищих медичих навчальних закладів IV р. а. (укр.) . Вінниця: Нова Книга. с. 432: 29. ISBN 978-966-382-474-1.
  32. ↑ Dr. Chris. Urethra (Males, Females) – Anatomy and Parts. http://www.healthhype.com (англійська) . Процитовано 08.02.2017.
  33. ↑ Skene, Alexander (09.02.2017). The female prostate – Skene’s glands. https://www.allthingsvagina.com (анг.) . Процитовано 09.02.2017.
  34. ↑ Sherlock, James (19 January 2015). The science behind female ejaculation. http://www.independent.co.uk (en.) . Процитовано 09.03.2017.
  35. ↑ а б Крайдашенко, Купновицька, Кліщ, О.В., І. Г., І. М. (2013). Фармакотерапія. Видання 2-ге: Підручник для фармфакультетів ВМНЗ (укр.) . Вінниця: Нова Книга. с. 462. ISBN 978-966-382-486-4.
  36. ↑ Burd, Irina. Imperforate hymen. https://medlineplus.gov (анг.) . Процитовано 14.02.2017.
  37. ↑ Pediatric and Adolescent Gynecology. http://www.brighamandwomens.org (анг.) . 09.18.2015. Процитовано 14.02.2017.
  38. ↑ Грищенко, Щербина,Венцківський, В. І., М. О., Б. М. та ін. (2011). Акушерство і гінекологія (укр.) . Київ: ВСВ «Медицина». с. 424: 57. ISBN 978-617-505-141-2. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)
  39. ↑ Промежность. http://posle-rodov-mama.ru (рос.) .
  40. ↑ Uterine Appendages. http://www.medilexicon.com (анг) . Wolters Kluwer Health. Процитовано 20.02.2017.
  41. ↑ Uterine Appendages. http://www.thefreedictionary.com (англ.).
  42. ↑ Ferng, Sixtus, Chaves, Alice, Ryan, Catarina. Vagina. https://www.kenhub.com (eng.) . Процитовано 25.02.2017.
  43. ↑ Айламазян, Яковлев, Рябцева, Ирина, Эдуард, Владислав (2013). Гинекология: учебник для медицинских вузов (рос.) . Санкт - Петербург: СпецЛит. с. 415: 11. ISBN 978-5-299-00527-1.
  44. ↑ а б Thompson, Louisa. The Vagina. http://teachmeanatomy.info/ (eng.) . The TeachMe Series. Процитовано 07.03.2017.
  45. ↑ Дисбактеріоз піхви - лікування, симптоми, причини, препарати. http://diagnoz.net.ua (укр.) .
  46. ↑ Likar.info (24 Декабрь, 2013). Палочки Додерлейна и бактериальный вагиноз. http://www.likar.info (рос.) .
  47. ↑ Doderlein bacillus. http://www.definition-of.com (eng.) .
  48. ↑ Краснопольский, Радзинский, Буянова, В.И., В.Е., С.Н. (1999). Патология влагалища шейки матки (рос.) . Медицина. ISBN 5-225-02805-5.
  49. ↑ Кіреєв І.В. Аналіз виділення з піхви та шийки матки. http://www.pharmencyclopedia.com.ua (укр.) . Процитовано 07.03.2017.
  50. ↑ Thompson, Louisa (22.12.2016). The Uterus. http://teachmeanatomy.info (en.) . Процитовано 08.03.2017.
  51. ↑ J. Krause, William (August, 2005). Krause's Essential Human Histology for Medical Students (PDF) (en.) (вид. Third). USA: Universal-Publishers. с. 317: 244. ISBN 978-1581-1246-82.
  52. ↑ S. Havens, D. Sullivan, Carol, Nancy (2002). Manual of Outpatient Gynecology (en.) (вид. Fourth Edition). Philadelphia: By Lippincott Williams & Wilkins Publishers. с. 360: 132. ISBN 0-7817-3278-6.
  53. ↑ A. Behera, Millie (22.07.2015). Uterus Anatomy. http://www.medscape.com/cardiology (en.) . Процитовано 08.03.2017.
  54. ↑ A. Becker, Christopher; Karunaharamoorthy, Achudhan. Uterus. https://www.kenhub.com (en.) . Процитовано 09.03.2017.
  55. ↑ Запорожан, В. М.; Цегельський, М. Р.; Рожковська, Н. М. (2005). Акушерство і гінекологія. Підручник (укр.) . Т. 1. Одеса: Одес. держ. мед. ун-т. с. 472: 72. ISBN 966-7733-61-0.
  56. ↑ а б Запорожан, В. М.; Мiщенко, В. П. (2005). Акушерська патологія: Атлас (укр.) . Одеса: Одес. держ. мед. ун-т. с. 292: 27. ISBN 966-7733-60-2.
  57. ↑ а б McCluggage, W. Glenn; Tidy, John; Smith, John H. F. (2014). Cellular Pathology of Glandular Lesions and Uncommon Neoplasms of the Cervix (en.) . London: Springer. с. 187: 1. doi:10.1007/978-1-4471-2210-4. ISBN 978-1-4471-2209-8.
  58. ↑ The Editors of Encyclopædia Britannica (20 липня 1998). Uterine cervix. https://www.britannica.com (en.) . Процитовано 09.03.2017.
  59. ↑ Dr. Tsao, Ming-Sound. Anatomy and physiology of the cervix. http://www.cancer.ca/en/?region=on (en.) . Процитовано 10.03.2017.

Література

Посилання

Гомологія
Чоловік
Жінка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жіноча_статева_система&oldid=19905911