Піхва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жіноча вагіна в розгорнутому стані

Піхва (лат. vagina) — початковий відкритий зовні відділ репродуктивної системи самиць ссавців, потрібний для спаровування (вкладання статевого члена самця і виливу сім'я), а також для виведення плодів назовні (пологів, кладки).

Протилежним піхві відділом у системі є яйцепроводи (фаллопієві труби) з яєчниками, з яких виходять яйцеклітини для запліднення сім'ям.

Етимологія

Термін «піхва» є калькою з латинського «vagina», яке мало два значення: «піхви», «футляр для меча» (первісне) і «жіночий статевий орган» (пізніше). Слово «піхви» первісно уживалось в однині — «піхва»; за зразком латинського був утворений і український науково-медичний термін. Так само утворений і аналогічний термін у російській та болгарській мовах — «влагалище» (від старосл. «влагалище» — «піхви», «місткість», «вмістище»), і словенський nóžnica (за тим же зразком). Схоже з українською звучать назви цього органа у білоруській (похва) і західнослов'янських мовах (польськ. pochwa, чеськ. pochva, словац. pošva). Щодо походження цих слів існують різні версії. Згідно з одною з гіпотез, походять від праслов'янського *pošъva («оболонка», «обшивка»), зв'язаним з дієсловом «пошивати», яке змінилось під впливом «поховати»[1]. Деякі припускають, що звідси також походять слова «пахва» і «пах». За іншими версіями, слово «піхва» (як і «пахва») походить від «пазуха» через випадання середнього «-з», (пор. чеськ. раzdi, раzе — «плече», «рука», словац. роdраziе і н.-луж. роdраzа — «пахва»). Інші мовознавці зв'язували слова з дав.-інд. роdраzа («плече», «рука») чи pajasvam («черевна порожнина»), і навіть з дав.-інд. рasаs — «чоловічий статевий орган» (пор. дав.-в.-нім. fаsеl, лат. penis)[2].

Походження і будова

Піхва як повноцінний орган існує тільки у самиць плацентарних і сумчастих ссавців. В інших тварин з внутрішнім заплідненням (птахи, плазуни, однопрохідні ссавці) піхву замінює клоака, через яку і потрапляє сім'я самця. Піхва утворюється при ембріогенезі з мюллерових протоків (мюллерових каналів), які утворюються з проміжної мезодерми.[3][4] М'язова оболонка піхви ссавців утворена поперечно-смугастою м'язовою тканиною у дистальному (далекому) відділі; у середньому і проксимальному (близькому) відділах її змінює гладка м'язова тканина.[5] У клоачних ссавців (єхидни, качкодзьоби) обидві матки (нижні частини яйцепроводів з потовшеними стінками) відкриваються прямо у сечостатевий синус клоаки, піхва я така відсутня[6]. У сумчастих наявні парні піхви (які іноді зростаються кінцями), утворені з нижніх частин яйцеводів, які відкриваються у передсінок піхви. У плацентарних (вищих) ссавців нижні ділянки яйцепроводів зростаються у непарну піхву. У деяких ссавців (багатьох гризунів, слонів та ін.) піхва має два отвори, кожен з яких відкривається у свою матку. У решти плацентарних ссавців отвір один: як при парній матці (у більшості), так і при непарній (у деяких рукокрилих й приматів). Піхва переходить у короткий розширений сечостатевий синус (пересінок піхви), у який відкривається й протока сечового міхура. У стінках передсінка розташований невеличкий виросток — клітор. Передсінок відкривається назовні щілиноподібним сечостатевим отвором, оточеним складками шкіри — статевими губами.[7]

Аналоги піхви у різних тварин

  • У безхребетних — піхва у вигляді трубковидного завороту зовнішніх покривів, що відкривається одним кінцем назовні, іншим — в паренхіму;
  • У мух (роду цеце) — в розширеній піхві розвивається личинка.

Див. також

Примітки

Джерела