Реальність: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 60: Рядок 60:
У математиці найбільше дискусій викликає статуc [[Абстракція|абстракцій]], особливо чисел<ref>{{cite book | last = Balaguer | first = Mark | title = Platonism and Anti-Platonism in Mathematics | publisher = Oxford University Press | location = Oxford | year = 1998 | isbn = 978-0-19-514398-0 }} </ref>. Прихильників реальності чисел у [[Філософія математики|філософії математики]] називають [[Платонізм|платоністами]]<ref name = "platonism">[http://plato.stanford.edu/entries/platonism/ Платонізм у Стендфордській філософській енциклопедії]</ref>. Інші підходи намагаються пов'язати математичні поняття з фізичним світом. До таких підходів належать формалізм та фікціонізм{{fact}}. Формалізм вважає, що математичні твердження є результатами [[Правило висновування|маніпуляцій за певними правилами]]<ref>Weir, Alan: [http://plato.stanford.edu/entries/formalism-mathematics/ "Formalism in the Philosophy of Mathematics."] Stanford Encyclopedia of Philosophy (2011) </ref>. Фікціонізм стверджує, що науку можна формулювати взагалі без чисел і будь-якої математики<ref>[https://plato.stanford.edu/entries/fictionalism-mathematics/ Фікціонізм у Стенфордській філософській енциклопедії]</ref>.
У математиці найбільше дискусій викликає статуc [[Абстракція|абстракцій]], особливо чисел<ref>{{cite book | last = Balaguer | first = Mark | title = Platonism and Anti-Platonism in Mathematics | publisher = Oxford University Press | location = Oxford | year = 1998 | isbn = 978-0-19-514398-0 }} </ref>. Прихильників реальності чисел у [[Філософія математики|філософії математики]] називають [[Платонізм|платоністами]]<ref name = "platonism">[http://plato.stanford.edu/entries/platonism/ Платонізм у Стендфордській філософській енциклопедії]</ref>. Інші підходи намагаються пов'язати математичні поняття з фізичним світом. До таких підходів належать формалізм та фікціонізм{{fact}}. Формалізм вважає, що математичні твердження є результатами [[Правило висновування|маніпуляцій за певними правилами]]<ref>Weir, Alan: [http://plato.stanford.edu/entries/formalism-mathematics/ "Formalism in the Philosophy of Mathematics."] Stanford Encyclopedia of Philosophy (2011) </ref>. Фікціонізм стверджує, що науку можна формулювати взагалі без чисел і будь-якої математики<ref>[https://plato.stanford.edu/entries/fictionalism-mathematics/ Фікціонізм у Стенфордській філософській енциклопедії]</ref>.


Деякі підходи приймають реальність одних математичних об'єктів, але відкидають інші. [[Фінітизм]] відкидає нескінченності{{fact}}. Ультра-фінітизм приймає скінченні величини тільки до певної межі{{fact}}. [[Конструктивізм (математика)|Коструктивізм]] та [[Інтуїціонізм]] стоять на позиції реальності об'єктів, які можна явно вибудувати, але відкидає [[Закон виключеного третього|принцип виключення третього]] у доведеннях за методом [[Reductio ad absurdum|зведення до абсурду]]{{fact}}.
Деякі підходи приймають реальність одних математичних об'єктів, але відкидають інші. [[Фінітизм]] відкидає нескінченності<ref> {{cite book|author=Feng Ye|title=Strict Finitism and the Logic of Mathematical Applications|year=2011|publisher=Springer Science & Business Media|isbn=978-94-007-1347-5}}
</ref>. Ультра-фінітизм приймає скінченні величини тільки до певної межі{{fact}}. [[Конструктивізм (математика)|Коструктивізм]] та [[Інтуїціонізм]] стоять на позиції реальності об'єктів, які можна явно вибудувати, але відкидає [[Закон виключеного третього|принцип виключення третього]] у доведеннях за методом [[Reductio ad absurdum|зведення до абсурду]]{{fact}}.


Традиційно в центрі дебатів питання про те, чи світ абстактних (нематеріальних, неосяжних) чисел існує поряд із фізичним (осяжним, конкректим) світом{{fact}}. Нещодавно<ref name="Tegmark2008">{{cite journal|last=Tegmark |first=Max |date=February 2008 |title=The Mathematical Universe |journal=Foundations of Physics |volume=38 |issue=2 |pages=101–150 |doi=10.1007/s10701-007-9186-9 |arxiv=0704.0646|bibcode = 2008FoPh...38..101T }}</ref> була сформульована [[гіпотеза математичного всесвіту]], в якому існують тільки математичні сутності, а фізичний світ є тільки ілюзією<ref name="Tegmark2008"/>.
Традиційно в центрі дебатів питання про те, чи світ абстактних (нематеріальних, неосяжних) чисел існує поряд із фізичним (осяжним, конкректим) світом{{fact}}. Нещодавно<ref name="Tegmark2008">{{cite journal|last=Tegmark |first=Max |date=February 2008 |title=The Mathematical Universe |journal=Foundations of Physics |volume=38 |issue=2 |pages=101–150 |doi=10.1007/s10701-007-9186-9 |arxiv=0704.0646|bibcode = 2008FoPh...38..101T }}</ref> була сформульована [[гіпотеза математичного всесвіту]], в якому існують тільки математичні сутності, а фізичний світ є тільки ілюзією<ref name="Tegmark2008"/>.

Версія за 08:52, 13 лютого 2018

Реа́льність (від лат. realis — речовинний, дійсний, від res — річ, предмет) — філософський термін, який означає усе те, що існує (існувало чи існуватиме) насправді[1]. Окреслення того, що існує насправді, а що насправді не існує — складне онтологічне питання, а тому серед філософів термін реальність вживається в різних значеннях в залежності від філософського напрямку чи школи. Реальність також визначається як властивість речі, її справжній стан, те як вона існує насправді, а не те як вона уявляється[2].

Протилежні до реальності поняття суть «ілюзія», «фантазія», «ідеальне». Синонімом поняття «реальність» у повсякденному вжитку часто виступає поняття «дійсність», однак, наприклад, у філософії діалектичного матеріалізму дійсність визначається як філософська категорія, що протиставляється можливості, тобто дійсність — це реалізована можливість[3].

Іноді, під «реальністю» розуміють даність об'єктів в найширшому смислі, і говорять, наприклад, про віртуальну реальність — штучно створений комп'ютерною імітацією ілюзорний світ. Змішана реальність, відповідно, частково відтворює в комп'ютерній симуляції реальний світ, додаючи до нього штучно створені елементи.

Поняття реальності вивчається розділом філософії — онтологією. Коло проблем, на які вона намагається дати відповідь, включають питання: чи реальний я? чи реальні мої думки? чи реальний світ, що мене оточує? чи реальні абстрактні поняття? тощо.

Наївний реалізм

Буденні уявлення про те, що людина живе в реальному світі, саме такому, який вона бачить, називають наївним реалізмом. За цими уявленнями я, звісно, існую, мене оточує реальний світ, мої думки, хоча й нематеріальні, звісно реальні, і, можливо, числа реальні теж. Такий світогляд, проте, незадовільний як з точки зору науки, так і з точки зору філософії. Наука вказує, що світ зовсім не такий, яким ми його бачимо, що сонце не здійснює оберт по небу за 24 години, а навпаки Земля обертається навколо Сонця за рік, що світло — електромагнітні коливання, ми бачимо тільки частину з них, що кольори існують тільки в наших перцепціях, що зір створює численні оптичні ілюзії а звук, відповідно, лише коливання густини повітря тощо.

Філософи заперечують, що ми сприймаємо світ через відчуття, а отже знаємо лише відчуття, а реальність речей поза цими відчуттями далеко не очевидна, що існування «мене» як сутності теж не «звісно», що ми добудовуємо в наших думках те, що бачимо, нашими уявленнями про те, яким воно повинно бути — наприклад, коли ми бачимо фронтон будинку, тобто стіну, ми гадаємо, що це будинок, що в ньому є кімнати, меблі, туалети й таке всяке, що, коли ми бачимо кота, ми гадаємо, чомусь, що це кіт, тобто розпізнаємо образ, зіставляючи побачене з абстрактним образом ідеального кота, який може існує, а може й ні — це лише назва, що числа — можливо, наша вигадка тощо.

Здоровий глузд допомагає людині орієнтуватися в світі, і зазвичай людина може відрізнити реальні речі від ілюзорних, від сну, від вигадки, але загалом ілюзій у світогляді кожної людини вистачає, оскільки сам цей світогляд включає чимало знань, отриманих з різношерстних джерел інформації та вірувань, вироблених на основі цих знань. Усе ж учені та філософи упродовж тисячоліть намагалися докопатися до істини і збагнути все як влаштовано реальний світ.

Погляди на реальність в історії філософії

Розрізнення реального і даного спогляданню грало важливу роль вже в античній філософії[джерело?]. За вченням Демокріта, лише в загальній думці існує колір, в думці — солодке, в думці — гірке, насправді ж існують тільки — атоми і порожнеча[4] . «У загальній думці» у нього означає те ж, що «згідно із загальноприйнятою думкою» і «для нас», не за природою самих речей; природу ж самих речей він, у свою чергу, позначає виразом «насправді» (від слова «правда», «істинне»)[джерело?]. Це розрізнення збігається, таким чином, у Демокріта з відмінністю між «природою речей», яка існує об'єктивно, і формами її плотського сприйняття суб'єктом[джерело?].

Для Платона насправді реальними були тільки ідеї (ейдос)[джерело?]. Увесь світ поза світом ідей, Гіперуранією, Платон проголошував тільки тінню, ілюзією[джерело?]. Арістотель теж визнавав реальність ідей, але тільки в речах[джерело?]. Подібні до Платонових думки характерні також для багатьох шкіл класичної індійської філософії, в яких справжню реальність має тільки брахман, тоді як відомий людям світ, і навіть боги — ілюзія, майя[джерело?].

Серед важливих питань середньовічної філософії виділяється суперечка про реальність універсалій між реалістами та номіналістами[джерело?]. Реалісти відстоювали той погляд, що загальні поняття існують насправді, тобто є реальними[джерело?]. Номіналісти вважали, що загальні поняття існують тільки як назви, імена[джерело?].

Рене Декарт, проголошуючи принцип універсального сумніву, прийшов до висновку, що єдине, в чому не можна сумніватися — це в існуванні, реальності, самого дослідника — cogito ergo sum (думаю, отже, існую)[джерело?]. Численні філософи й філософські школи після Декарта відмовлялися розглядати питання про реальність світу поза відчуттями, переносячи основний акцент в область гносеології (епістемології), області філософії, що вивчає проблеми пізнання[джерело?]. Марксистсько-ленінська філософія зараховує таких філософів і такі школи до суб'єктивних ідеалістів, хоча вони самі себе так не називають[джерело?]. Зокрема, до них належали Джордж Берклі та Девід Г'юм[джерело?]. Суб'єктивні ідеалісти не обов'язково заперечують реальність світу поза відчуттями, вони або проголошують це питання метафізичним[джерело?], або ж, як Іммануїл Кант, вважають, що відповідь на це питання вимагає трансцензусу — виходу за межі емпіричного досвіду[джерело?].

Гегель, розвиваючи свої погляди в дусі Платона й середньовічного реалізму, проголосив, що первинну реальність має абсолютна ідея, яка породжує емпіричну чуттєву реальність[джерело?]. Марксистсько-ленінська філософія класифікує подібні погляди об'єктивно ідеалістичними[джерело?].

Прихильники матеріалізму стверджують не тільки реальність, й первинність зовнішнього матеріального світу, тому для них щодо питання про реальність акцент зміщується до питання про реальність ідеального, свідомості[джерело?]. Вульгарний матеріалізм вирішував це питання кардинально, стверджуючи, що свідомість не тільки існує, а й матеріальна[джерело?].

У діалектичному матеріалізмі терміном «реальність» окреслюють усе, що все існує, тобто весь світ, включно з усіма його ідеальними продуктами, але водночас у цій сукупній реальності виділяють об'єктивну реальність, тобто матерію в сукупності різних її видів, протиставляючи її суб'єктивній реальності, тобто явищам свідомості[джерело?].

Два основні трактування реальності

Існує два основні трактування реальності: реалізм, що стверджує об'єктивне існування реальності, яка лише відкривається людиною в процесі пізнання[джерело?], і феноменалізм, який стверджує, що реальність залежить від пізнавальної активності людини і конструюється в останній[джерело?]. Починаючи з 60-х років 20 ст. погляди в руслі феноменалізму стали називати антиреалізмом[джерело?]. Наприклад, з погляду антиреалізму олімпійські боги для стародавнього грека були такою ж реальністю, як і електрон для сучасного ученого[джерело?].

Реалізм

Докладніше: Реалізм (філософія)

Філософський термін «реалізм» вживається для позначення напрямку, що постулює існування реальності, незалежної від суб’єкта пізнання[джерело?]. Історично термін реалізм (без додаткового уточнення) застосовували для позначення трьох зовсім різних напрямків філософської думки[джерело?]:

  1. реалізм як напрямок, протилежний до номіналізму і концептуалізму (поміркованого реалізму) в середньовіковій та сучасній філософії (проблема універсалій)[джерело?];
  2. реалізм як напрямок Нового часу, що протистоїть ідеалізму[джерело?]. Цю ідею відстоював Гербарт зі своїми послідовниками[5]. Епістемологічний реалізм або об’єктивізм розглядає істинне знання незалежним від знань, уявлень і вірувань окремого суб’єкта пізнання.[6] Епістемологічний реалізм наполягає на ідеї, що наший чуттєвий досвід забезпечує прямий, безпосередній доступ до об’єктів навколишньогоо світу.[7]
  3. реалізм як напрямок, протилежний до антиреалізму в сучасній філософії науки другої половини XX ст.[8].

Феноменалізм

Докладніше: Феноменалізм

Феноменалізм — це філософське вчення про те, що ми пізнаємо не сутність речей, «речі у собі», а лише явища[джерело?]. В основі феноменалізму лежить дослідження об’єктів пізнання з онтологічної та гносеологічної точок зору[джерело?]. В першому випадку об’єкти розглядаються незалежно від питання про їхнє сприйняття у пізнані, виняткоюво з точки зору взаємозалежності і відносного значення їхніх властивостей як відомих форм і проявів буття[джерело?]. При цьому показується, що одні властивості можуть бути визнані постійними, інші — змінними і похідними[джерело?]. Так, наприклад, густина або маса є постійними властивостями всіх матеріальних об’єктів у порівнянні із їхнім кольором, формою або іншими властивостями, що сприймаються відчуттями[джерело?]. Ці останні при відомій точці зору можуть бути визнані лише різними проявами маси[джерело?].

Буття і реальність

Поняття реальність вступає у складні відносини з поняттям буття[джерело?]:

  • Буття є сукупністю різновидів реальності (коли поняття реальності гранично розширене і включає такі поняття як, наприклад, суб'єктивна реальність)[джерело?]
  • Буття містить реальність як складову частину (коли реальності протиставила ірреальність або сюрреальність)[джерело?]
  • Реальність містить в собі буття (в екзистенціалізмі, де буття має тільки людина)[джерело?].

Реальність з точки зору науки

Філософський аналіз природознавства, його методології та обмежень сформувався в напрям, який отримав назву наукового реалізму[9]. Ця точка зору відстоює тезу, що світ, який описує наука, реальний і незалежний від того, що ми про нього думаємо. У рамках філософії науки питання про реальність фізичного світу часто формулюється як «чим пояснити успіх науки?». Дискусії з цієї теми обертаються навколо статусу неспостережуваних сутностей наукових теорій. Наукові реалісти стверджують, що вони мають однаковий онтологічний статус зі спостережуваними об'єктами. Інструменталізм притримується протилежної думки, вважаючи, що наука створює тільки моделі, які є не більше ніж знаряддями пізнання.

На початку XX століття у вжиток увійшов термін фізична реальність, яким окреслювали розуміння реальності в природознавстві[10]. Світ, як його описує фізика, дуже сильно відрізняється від того світу, до якого людина звикла в рамках наївного реалізму. Фізика оперує такими неспостережуваними сутностями, як фізичні поля, хвильова функція, елементарна частинка, спін та ізоспін тощо[джерело?]. Часто навіть фізики не можуть знайти раціональне пояснення тим формулам, які вони з успіхом застосовують для опису експериментів. Квантова механіка добре зрозуміла як математичний формалізм, тобто як знання того, що треба зробити, щоб одержати правильний результат, однак, коли намагаються дати їй інтерпретацію в логічних, звичних термінах, виникають великі труднощі[джерело?].

Математика

У математиці найбільше дискусій викликає статуc абстракцій, особливо чисел[11]. Прихильників реальності чисел у філософії математики називають платоністами[12]. Інші підходи намагаються пов'язати математичні поняття з фізичним світом. До таких підходів належать формалізм та фікціонізм[джерело?]. Формалізм вважає, що математичні твердження є результатами маніпуляцій за певними правилами[13]. Фікціонізм стверджує, що науку можна формулювати взагалі без чисел і будь-якої математики[14].

Деякі підходи приймають реальність одних математичних об'єктів, але відкидають інші. Фінітизм відкидає нескінченності[15]. Ультра-фінітизм приймає скінченні величини тільки до певної межі[джерело?]. Коструктивізм та Інтуїціонізм стоять на позиції реальності об'єктів, які можна явно вибудувати, але відкидає принцип виключення третього у доведеннях за методом зведення до абсурду[джерело?].

Традиційно в центрі дебатів питання про те, чи світ абстактних (нематеріальних, неосяжних) чисел існує поряд із фізичним (осяжним, конкректим) світом[джерело?]. Нещодавно[16] була сформульована гіпотеза математичного всесвіту, в якому існують тільки математичні сутності, а фізичний світ є тільки ілюзією[16].


Види реальності

Слово реальність входить до складу низки термінів, пов'язаних із його головним значенням. Зокрема, середи них можна виділити такі[джерело?]:

Дивіться також

Виноски

  1. ↑ Шинкарук, стр. 566.
  2. ↑ Реальність в Академічному словнику української мови]
  3. ↑ Шинкарук, стр. 396
  4. ↑ Демокріт у Стендфордській філософській енциклопедії
  5. ↑ Стаття про Гербарта в Стендфордській філософській енциклопедії
  6. ↑ Realism // Encyclopædia Britannica.
  7. ↑ Realism // Interdisciplinary Encyclopedia of Religion and Science ISSN 2037-2329
  8. ↑ Michael Dummett (1963), Realism. reprinted, pp. 145–165.
  9. ↑ Leplin, Jarrett. (1984). Scientific Realism. California: University of California Press.
  10. ↑ Шинкарук, стр. 719
  11. ↑ Balaguer, Mark (1998). Platonism and Anti-Platonism in Mathematics. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-514398-0.
  12. ↑ Платонізм у Стендфордській філософській енциклопедії
  13. ↑ Weir, Alan: "Formalism in the Philosophy of Mathematics." Stanford Encyclopedia of Philosophy (2011)
  14. ↑ Фікціонізм у Стенфордській філософській енциклопедії
  15. ↑ Feng Ye (2011). Strict Finitism and the Logic of Mathematical Applications. Springer Science & Business Media. ISBN 978-94-007-1347-5.
  16. ↑ а б Tegmark, Max (February 2008). The Mathematical Universe. Foundations of Physics. 38 (2): 101—150. arXiv:0704.0646. Bibcode:2008FoPh...38..101T. doi:10.1007/s10701-007-9186-9.
  17. ↑ John R. Searle, The Construction of Social Reality (Penguin 1996) p. 79
  18. ↑ Putnam, Hilary (1981). Reason, Truth, and History. Cambridge: Cambridge University Press.
  19. ↑ Berger, P. L. and T. Luckmann (1966), The Social Construction of Reality: A Treatise in the Sociology of Knowledge, Garden City, NY: Anchor Books. ISBN 0-385-05898-5

Джерела

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Реальність
Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Реальність&oldid=22026419