Їжак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Їжак
Молодий європейський їжак
Молодий європейський їжак
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні
Царство: Тварини
Тип: Хордові
Клас: Ссавці
Ряд: Комахоїдні (Insectivora)
Родина: їжакові (Erinaceidae)
Рід: Їжак Erinaceus
Linnaeus, 1758
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Erinaceus

Їжа́к (Erinaceus) — один з 9-ти родів ссавців родини їжакових (Erinaceidae).

Етимологія[ред.ред. код]

За етимологічним словником української мови слово Їж (їжак) походить або від слова "змія" (гр. έχiς, «змія», вірм. iż «гадюка», дінд. ahih «змія»; ), маючи на увазі "поглинач змій" або від індоєвропейського *eg'hio- <*eg'hi- <*eg'h- «колоти»).

Таксономія[ред.ред. код]

Голки їжака
Дитинча їжака
Ротова порожнина їжака
їжак південний (Erinaceus concolor)

Їжаків розглядають як одну з найдавніших груп епітерій, або вищих плацентарних ссавців, яка зберігає низку вихідних для цієї груп ознак. До недавнього часу у межах цього роду види не розрізняли, і найбільші зміни сталися у ІІ половині ХХ та на початку XXI століть, коли було виявлено відмінності між популяціями «звичайного» їжака (Erinaceus europaeus auct.) за низкою генетичних (каріотип, білки) та «тонких» морфологічних ознак (шви черепа, особливості морфології зубів та ін.).

За сучасними оглядами фауни у складі роду Erinaceus визнають 4 близькі види:

У фауні Європи та України довгий час визнавали тільки один вид — Erinaceus europaeus. З приблизно 1970-80 рр. європейських їжаків поділили на два аловиди — Erinaceus europaeus та Erinaceus concolor, межа у поширенні яких проходить приблизно від Балкан до Скандинавії. На початку XXI ст. було підтверджено окремішність малоазійської і закавказької форми їжака (Erinaceus concolor s. str.) від більш північних (зокрема східноєвропейських) популяцій «звичайного їжака», за якими залишено назву колишнього східноєвропейського підвиду — Erinaceus roumanicus. Для зон контакту обох європейських видів (Erinaceus europaeus та Erinaceus roumanicus) припускають наявність зон гібридизації.

Поширення[ред.ред. код]

Їжаки роду Erinaceus поширені у помірних широтах Давнього Світу. Вони звичайні у Європі, Середній і Передній Азії, відомі з Сибіру, Китаю, Кореї тощо.

В Європі загалом та Україні зокрема їжаки поширені повсюдно. В Україні найчисельніші популяції відмічені на півдні (зокрема, у Криму). Повсюдно види тяжіють до урболандшафту, зокрема, до малих населених пунктів і дачних селищ. У цілком природних місцезнаходженнях зустрічаються не часто і, очевидно, більша частина сучасного ареалу сформувалася внаслідок історичного розселення виду на північ завдяки мережі населених пунктів.

Морфологія та екологія[ред.ред. код]

Відмінності їжаків від інших близьких груп ссавців фауни України, які тепер нерідко визнають за відмінності рядів, полягають у наступному:

  • Erinaceidae: Верхня частина тіла вкрита твердими голками довжиною 15–30 мм. Вуха добре розвинені. Тварина здатна скручуватись у клубок. Морда конусоподібна, не має вигляду рухливого хоботка. Череп з міцними широко поставленими вилицями. Передні різці іклоподібні, великі, між ними є помітний проміжок.
  • Soricoidei: Верх тіла вкритий м’яким волосям. Вушниці недорозвинені чи редуковані. Тварина нездатна скручуватись у клубок. Кінчик морди перетворений на рухливий хоботок. Череп без виличних дуг або ці дуги тонкі і відстань між ними вужча за череп. Передні різці малі, або пірамідальні, між ними немає проміжку.

За екологією всі їжаки є загалом схожими. Живляться різними дрібними тваринами — комахами, молюсками, анелідами, ящірками, дрібними гризунами. Розмножуються переважно раз на рік, на початку або серед літа. Сховищами слугують різного роду природні або штучні порожнини, нори інших тварин, купи хмизу. Взимку сплять. Здатні до гіпотермії (зниження температури тіла у періоди низької активності).

Цікаве про їжаків[ред.ред. код]

З їжаками з язичницьких та античних часів пов'язано святкування початку весни. Надалі ця традиція була поширена на північ Європи з перенесенням урочистостей на борсука, а після окупації Америки — на лісового бабака (їжаки і борсуки там відсутні, але бабак так само прокидається навесні від зимової сплячки). Наразі це свято зробило повне коло і повернулося до Європи (зокрема й в Україну) як «день бабака» (дні звірят).

В мистецтві[ред.ред. код]

Герб міста Їлава, Чехія

В українському фольклорі є багато казок з їжаками. Нерідко їжак зустрічається в Геральдиці.

Їжак — популярний об'єкт мистецтва. Мультфільм «Їжачок в тумані» (режисер Юрій Норштейн, 1975 рік) 2003 року визнано одним з найкращих мультиплікаційних творів сучасності (за результатами опитування 140 кінокритиків і мультипликаторів різних країн). У Києві є пам'ятник їжачку (в районі Софії Київської).

Утримання в неволі[ред.ред. код]

Їжаки легко приручаються. У сільській місцевості приручають для вилову мишей та щурів, збереження від змій. Приручені їжаки рідше скручуються у клубок, більше вживають рослинної їжі.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]