Австралопітек афарський

Австралопітек афарський (лат. Australopithecus afarensis) — вимерлий вид австралопітека, сімейство гомінід. Існував близько 4 млн. років тому. Майже немає сумнівів, що до того, як австралопітек афарський вимер 2,5 мільйона років тому, від них прямо або побічно мають походження інші австралопітецини і рід Homo.

Місцезнаходження

Австралопітек афарський отримав своє ім'я по знахідкам у так званому Північному афарському трикутнику в Ефіопії. Але останки австралопітека афарського були також виявлені в Омо (Ефіопія), Лаетолі (Танзанія), Кенії. Він також мешкав в Гадарі, Середній Аваш, Барінго.

Фізичні характеристики

Австралопітек афарський — найменший вид австралопітеків. Він, ймовірно мав темну шкіру і був покритий волоссям. Самці були більших розмірів за самиць. Зріст — 1-1,3 м, маса тіла — близько 30 кг. Розміри черепа порівняно невеликі, мозкова коробка мала. Лоб низький, є надочноямковий валик, ніс плоский, щелепи з масивними корінними зубами виступають вперед, підборіддя виступ відсутній. Мозок австралопітека афарського не відрізняється великим об'ємом (~ 380—430 см³, що трохи більше, ніж у шимпанзе).

Зубна дуга австралопітека афарського дещо нагадує зубний ряд людиноподібних мавп так само, як і великі різці. У той же час ікла в цього австралопітека більше, а підкорінні зуби більш примітивні, ніж у більш пізніх гомінідів. Відмінними особливостями зубних дуг австралопітека афарського є діастрема між різцями і іклами, а також товстий шар емалі на корінних зубах, які досить сильно стерті.

Австралопітек з Афара ходив на злегка зігнутих ногах, у нього були зігнуті кістки пальців рук і ніг, а стегна були схожі на стегна шимпанзе. Самиці мали значно близько поставлені стегна, ніж у сучасних жінок.

Австралопітек афарський головним чином займалися збором рослинної їжі, і, можливо, виготовляли знаряддя з дерева та каменю, щоб відокремити м'ясо від кісток тварин, убитих хижаками. Швидше за все, вони жили родинами, що складаються з головного самця, якому підпорядковувалися кілька самиць.

Відкриття австралопітека афарського, що володів невеликим об'ємом мозку, і в той же час ходив на двох ногах, було великим відкриттям для палеонтологів усього світу. До цього передбачалося, що збільшення обсягу мозку у людської триби Hominini є основною адаптивною зміною. При цьому, до 1970-х років, коли були знайдені перші останки австралопітека афарського, було широко поширена думка, що збільшення обсягу мозку передує переходу до ходіння на двох ногах. Пов'язано це було з тим, що найдавніші останки представників триби Hominini мали досить великий мозок. Наприклад, KNM-ER 1470, Homo rudolfensis, останки якого були знайдені за кілька років до відкриття останків австралопітека афарського Люсі, мав мозок об'ємом ~ 800 см³.

Деякі антропологи припускають, що австралопітеки афарські були виключно двоногими істотами і вели наземний спосіб життя. За іншою версією ці австралопітеки вели переважно деревний спосіб життя. Підтвердження цьому — анатомічна будова рук (вони довші, ніж у людини), ніг та плечей, яке дозволяло їм з легкістю хапатися за гілки і лазити по деревах (див. брахіація).

Джерела

• BBC — Dawn of Man (2000) by Robin Mckie| ISBN 0-7894-6262-1
• Barraclough, G. Stone, N. (ed.) Atlas of World History 3rd edition. — Times Books Limited, 1989. ISBN 0-7230-0304-1.
• Australopithecus afarensis from The Human Origins Program at the Smithsonian Institution
• Jones, S. Martin, R. Pilbeam, D (ed.) The Cambridge Encyclopedia of Human Evolution 8th edition. — Cambridge University Press, 2004. ISBN 0-521-46786-1.
• Delson, E., I. Tattersall, J.A. Van Couvering & A.S. Brooks (eds.) Encyclopedia of human evolution and prehistory 2nd Edition. — Garland Publishing, New York, 2000. ISBN 0-8153-1696-8.
• Виктор Дольник, «Непослушное дитя биосферы», 1994.