Людина працююча

Люди́на працю́юча (лат. Homo ergaster) — вид роду Homo, що разом із Людиною прямоходячою (лат. Homo ecectus), прийшов на зміну Людині умілій (лат. Homo habilis). Час існування — 1,8-1,4 млн. років тому. Основні знахідки — в Кенії, Танзанії, Грузії.

Судячи по істотній зміні будови тіла (вищий зріст, довші ноги), Людина працююча зайняла нову екологічну нішу — відкриті вторинні савани. Остаточний перехід до життя на відкритих місцевостях спричинив швидке розселення Людини працюючої за межі африканського континенту. Знахідки в Даманісі (Грузія), що відносяться до 1,8 млн. років тому, — є першим свідченням виходу первісної людини за межі Африки. Іноді знахідки в Грузії відносять до окремого виду — Людини грузинської (лат. Homo georgicus).

Людина працююча зробила важливі відкриття: навчилася виготовляти ручні кам'яні рубила і використовувати вогонь. Найдавніші випадки використання вогню відомі із стоянок в Східній Африці датованих 1,5-1,7 млн. років тому (Чесованжа, Гомборе I, Кообі Фора).

Фізичні характеристики

Будова Людини працюючої добре вивчена завдяки великій кількості знахідок, що добре збереглися (зокрема відомий скелет «Хлопчик із Тукани»).

Скелет Людини працюючої в цілому вже близький до скелета сучасної людини. Об'єм мозку становить приблизно 800-900 см³, у деяких випадках менше — 700 см³ (для знахідок в Даманісі), зріст — 130-170 см. Особини швидко розвивалися і рано дорослішали, повністю формувалися вже до 12 років.

Див. також

• Антропогенез

Джерела

• Вишняцкий Л. Б. Введение в преисторию. Проблемы антропогенеза и становления культуры: Курс лекций / Л. Б. Вишняцкий. Изд. 2-е, испр. и доп. — Кишинев: Высшая Антропологическая школа, 2005, — 396 с. ISBN 9975-9607-9-0
• Вишняцкий Л. Б. История одной случайности. Фрязино, Издательство "Век 2", 2005 г., 240 с.