Титани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Корнеліс ван Гарлем. Падіння титанів. 1588

Тита́ни (дав.-гр. Τιτάν) — у давньогрецькій міфології — божества старшого покоління, діти Урана (Неба) й Геї (Землі).

В епосі згадані два титани Япет і Кронос, які повстали проти Зевса і були жорстоко покарані. Звідси виникло уявлення про титанів як причину ненависті у світі та противників світового порядку. Гесіод бачить у титанах божества, які приносять нещастя. Нові дослідники, наприклад Преллер, навпаки, в іменах титанів знаходять основу із значенням «царі», «володарі», уособлення світлих творчих сил, на що вказує етимологія їхніх імен.

За Гесіодом, титанів було 12; 6 — чоловічої і 6 — жіночої статі: Океан і Тетія (божества моря); Гіперіон і Тейя (божества неба, від яких постали Сонце, Місяць, Зірки); Крій та Еврібія (божества могутності, від них виникли Астрей, Паллант і Перс); Кей і Феба (божества світла, від них народилися Лето й Астерія); Япет (батько Атланта, Прометея й Епіметея); Феміда (мати мойр і ор); Кронос і Рея (їхні діти; Гестія, Деметра, Гера, Аїд, Посейдон і Зевс).

За намовою Геї титани повстали проти Урана й утвердили владу свого молодшого брата Кроноса, якого, в свою чергу, скинув Зевс. І тільки Япет та його нащадки, зайнявши гору Отріс, розпочали тривалу й жорстоку боротьбу проти богів, які укріпились на Олімпі. Нарешті, за допомогою гекатонхейрів і кіклопів, яких, за порадою Гери, Зевс визволив з темниці, титани були переможені і скинуті в Тартар. За пізнішими міфами, титани помирилися з Зевсом, який визволив їх із Тартар у і разом з Кроносом переселив на острови блаженних. Титанів часто ототожнювали з гігантами.

Метафорично титанами називають людей виняткового розуму й таланту.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]