Білокриниця (Кременецький район)
| село Білокриниця | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Громада | Кременецька міська громада |
| Облікова картка | Білокриниця |
| Основні дані | |
| Засноване | 1438 |
| Населення | 2 215 |
| Поштовий індекс | 47013 |
| Телефонний код | +380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°08′34″ пн. ш. 25°44′58″ сх. д.H G O |
| Відстань до районного центру |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67 |
| Карта | |
  Білокриниця | |
 Білокриниця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Білокрини́ця (раніше також Біла Криниця) — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півночі району.
Населення — 2225, осіб (2003)[1].
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на березі річки Дядьківська Криниця — притоки річки Іква, за 5 км від райцентру.
На півдні та сході оточене Кременецькими горами. У селі розташований Білокриницький дендропарк.
Через село проходить автодорога М19 (частина E85) Доманове — Порубне[2].
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Білокриниці виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, мезоліту, лендельської, черняхівської, комарівсько-тшинецької, давньоруської культур.
Перша писемна згадка — у грамоті великого князя Свидригайла Ольгердовича від 9 травня 1438 року, згідно з якою Кременець отримав магдебурзьке право[3].
На початку XVI століття Білокриниця ще належала до Кременецького староства, а пізніше двом родинам зем'ян Білокриницьких (наприклад Богдану Білокриницькому у 1545 році[4], Станіславу Білокриницькому у 1563 році) та частково іншим власникам (бояринові князів Чарторийських Ждану 1545 року, Ганні Гойській 4 «дими» та князю Леву Воронецькому 6 «димів» 1583 року.[3]).
З другої половини XVI століття селом володіють князі Збаразькі, що споруджують тут замок. 1605 року його було знищено татарами, проте знову відбудовано. У 1617 році Збаразькі приймали в гостях у Білокриниці королевича Владислава. Після вигасання роду Збаразьких Білокриниця переходить до споріднених з ними князів Вишневецьких. Чимало Збаразьких та Вишевецьких мали у Білокриниці свою резиденцію, бо обіймали посаду кременецького старости.
1705 року у Білокриниці на хрестинах Уршулі-Франціски — доньки Януша Антонія Вишневецького — побував гетьман Іван Мазепа, який став її хресним батьком[5].
1725 року Білокриниця перейшла до князя Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки» як віно Уршулі-Франціски. За князів Радзивіллів замок занепадає, власники рідко у ньому мешкають.
У 1806 році замок згорів, після чого Білокриниця та інші села маєтку продані Чосновським. У середині XIX століття Чосновські на руїнах старого замку Збаразьких будують неоготичний палац.
1866 року Білокриницю придбав чиновник з особливих доручень при київському генерал-губернаторі таємний радник Олександр Феодосійович Воронін. Після виходу у відставку він оселився в Білокриниці та до своєї смерті в 1890 році активно займався розвитком маєтку. Згідно із заповітом бездітного Вороніна в 1892 році в палаці було відкрито сільськогосподарську школу для селянських дітей (див. Кременецький лісотехнічний коледж).
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади[6].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.[7]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2031 особа, з яких 1109 чоловіків та 922 жінки[8].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 2261 особа[9].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| Українська | 98,60 % |
| Російська | 1,13 % |
| Білоруська | 0,18 % |
| Молдовська | 0,05 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Муровані храми:
- Іоана Богослова (1890) — збудований замість ветхої парафіяльної церкви 1728 року спорудження на кошти дідича Вороніна та парафіян;
- Казанської ікони Божої Матері (1910) — перебудована колишня полкова церква Покрови Пресвятої Богородиці 11-го драгунського Ризького полку, за Другої Речі Посполитої гарнізонний костел, у радянську добу клуб.
Пам'ятники:
- полеглим у німецько-радянській війні радянським воїнам-односельцям (1969)
- на честь першого повстанського загону на Кременеччині у Другу світову війну під командуванням «Хрона» Миколи Медвецького (2003).
Білокриницький палац — колишня панська резиденція другої половини XIX століття у стилі англійської неоготики, що з 1892 року займають різні навчальні заклади.
14 квітня 2024 року на фасаді Білокриницької ЗОШ - І -ІІІ ступенів відбулося відкриття та освячення чотирьох меморіальних дошок загиблим Героям, учасникам російсько-української війни, вихованцям школи: Гайчені Олексію, Федотову Володимиру, Черняку Івану, Якубовському Віталію, які віддали своє життя за волю та незалежність Української держави[11].
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У лісоколеджі та школі працюють краєзнавчі музеї.
Діють загальноосвітня школа І—III ступенів, будинок культури, бібліотека, ФАП, амбулаторія, відділення зв'язку, швейна майстерня, 4 магазини, ЗАТ «Молоко» та ін.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Поет-пісняр С. Байдюк.
- Директор ВАТ «Укрфанерпром» П. Горбатюк.
- Марченко Микола Іванович (1858—1940) — український майстер декоративно-ужиткової кераміки.
- Музикант і композитор Олег Шак.
Проживали[ред. | ред. код]
- Український бард, кобзар, бандурист Василь Жданкін
- Педагог, поет та письменник Володимир Мазурчук
- Солдат ЗС України, учасник боїв за Донецький аеропорт В'ячеслав Мельник
Перебували[ред. | ред. код]
Поховані[ред. | ред. код]
- Український військовий журналіст, капітан-лейтенант ВМС ЗС України, заступник редактора Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз» Дмитро Лабуткін;
- Майор ЗС України, учасник АТО на сході України Борис Макаревич
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мазурчук В., Уніят В., Чернихівський Г. Білокриниця… — С. 136.
- ↑ через, зокрема, Чернівці — Тернопіль — Дубно (звідси на Луцьк чи на Київ)
- ↑ а б Białokrynica (1)… — S. 127.
- ↑ згідно з матеріалами ревізії 1545
- ↑ У «СгКП…» помилково вказано, що дідичем, батьком Уршулі-Франціски був Міхал Сервацій Вишневецький.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ У Кременці відкрили меморіальні дошки чотирьом захисникам, які віддали життя за Україну - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 16 квітня 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мазурчук В., Уніят В., Чернихівський Г. Білокриниця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 136. — ISBN 966-528-197-6.
- Białokrynica (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 127. (пол.) — S. 127. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Замки та храми України [Архівовано 6 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- Білокриницький палац на фільмі з дрона (2018).
| ||||||||