Вашківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вашківці
Coats of arms of Vashkivtsi.jpg Vaskovcy.png
Герб Вашківців Прапор Вашківців
Вашківці
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернівецька область
Район/міськрада Вижницький район
Код КОАТУУ 7320510400
Перша згадка 1430-ті
Населення 5430 (01.01.2012)
Поштові індекси 59210—212
Телефонний код +380-3730
Координати 48°22′31″ пн. ш. 25°29′52″ сх. д. / 48.37528° пн. ш. 25.49778° сх. д. / 48.37528; 25.49778Координати: 48°22′31″ пн. ш. 25°29′52″ сх. д. / 48.37528° пн. ш. 25.49778° сх. д. / 48.37528; 25.49778
Водойма Черемош, Глибочок
Відстань
Найближча залізнична станція Вашківці
До районного центру
 - автошляхами 32,6 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 37,4 км
До Києва
 - автошляхами 553 км
Міська влада
Адреса 59210, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вашківці, вул. 1-го Травня, 2
Веб-сторінка Вашківецька міськрада
Міський голова Перч Микола Партенієвич

Ва́шківці (рум. Văşcăuţi, нім. Waschkautz , рос. Вашковцы) — місто Вижницького району Чернівецької області. Розташоване на правому березі річки Черемош та його притоці Глибочок, за 32 кілометри від районного центру — міста Вижниця (автошлях Т 2601). Відстань від Чернівців — 37 кілометрів.

Вперше згадуються у 30-х роках XV століття під назвою Васківці (назва походить від імені Васко).

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка про місто була датована 1431 роком, а у грамоті Владислава Ягайла від 13 грудня 1433 року говориться про передачу Вашківців молдовському воєводі Стефану. Наступні 342 роки (з 1433 по 1775 р.) Вашківці перебували у складі Молдовської держави, а з 1775 року входили до Австро-Угорщини. В цей час власниками села були брати Микола та Йордаки Русети. Їх права на село підтверджені австрійською комісією 12 березня 1782 року. 8 червня 1805 року брати Русети обмінюють свої буковинські маєтки на волоські володіння Теодора Мустаце. У 1808 році Вашківці дісталися барону Петріно.

У 1848 році вашковецькі селяни взяли участь у повстанні під проводом Лук'яна Кобилиці. Внаслідок повстань барон Петріно одним з перших в краї скасував панщину у вашковецькому маєтку.

На початку XIX ст. Вашківці стають центром судової округи, а з 1903 року — містом, центром новоутвореного Вашківецького повіту.

У другій половині XIX ст. на початку ХХ ст. у Вашківцях виникає ряд дрібних капіталістичних підприємств. У 1873 році була відкрита гуральня Гросмана, Фрейтога і вольцовий млин Таца.

27 листопада 1918 року місто як і вся Буковина перейшло під владу Румунії, де воно перебувало у складі жудеця Сторожинець. 28 червня 1940 року зайняте радянськими військами. У 1941-1944 роках — знову під владою Румунії. З 1944 року у складі Радянського Союзу, а від 1991 року — незалежної України.

Населення[ред.ред. код]

Динаміка зміни населення у Вашківцях:

1930 1941 1989 2001 2005 2007 2009 2010 2012
6 354 5 916 5 811 5 987 5 830 5 660 5 545 5 506 5 430

Визначні місця[ред.ред. код]

  • Біля міста знаходиться Аннина гора (висота 304 метри над рівнем моря), що є давній об'єктом християнського паломництва. У 1993 році тут засновано Свято-Аннинський жіночий монастир. Побудовано собор Святої Анни з нижнім храмом Святих Великомучеників Маковеїв, келії, житлові корпуси, господарські приміщення[1].
  • Церкву Святого Миколая, православний храм збудований у 1854 році з використанням традицій західного культового зодчества.
  • Храм Успіння Пресвятої Діви Марії — католицький храм побудований на початку 20-х років XIX століття і освячений у 1826 році.

Видатні люди[ред.ред. код]

  • Гавалешко Микола Петрович — (*27.01.1932, м. Вашківці, тепер Вижницького району — 02.06.2002, м. Чернівці) — доктор фізико-математичних наук, професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Був першим головою Чернівецького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка.
  • Гарас Георгій Олексійович — заслужений майстер народної творчості України, художник-орнаменталіст
  • Гнатишин Іван Миколайович — український дипломат
  • Гнатишин Іван Михайлович (1907, Вашківці — 1967) — видатний канадський юрист українського походження
  • Євген Максимович. — (*10.02.1857, м. Вашківці, тепер Вижницького району Чернівецької області — 27.04.1928, м. Чернівці) — український живописець. У 1881 р. закінчив Віденську Академію мистецтв. Був головним художником Буковинської митрополії. Брав участь урозписі фресок Мармурового залу та інтер'єрів ризиденції буковинських митрополитів у Чернівцях.
  • Казимір Костянтин Федорович — депутат Державної Думи Російської імперії І скликання
  • Лютик Петро Михайлович — видатний гідролог, брав участь у ліквідації наслідків аваріїї на ЧАЕС. Його іменем названо одну з вулиць міста.
  • Михайлюк Василь Пилипович — український композитор, диригент. Автор музики до пісні «Черемшина».
  • Терен Іван Іларіонович (* 08.11.1951, м. Вашківці) — майстер художнього різблення та інкрустації. Голова Чернівецького обласного осередку Нааціональної спілки майстрів народного мистецтва України (2003).Заслужений майстер народної творчості України (2006). Лауреат премії імені Георгія Гараса (2001). До 600-річчя Чернівців видав каталог-посібник «Художнє різблення на Буковині» (Чернівці, 2007). Нагороджений медаллю «На славу Чернівців»
  • Юрійчук Микола Якович — український поет-пісняр. Автор слів до пісні «Черемшина».
  • Лобурак Марія Миколаївна та Володимир Миколайович Лобурак — Заслужені артисти України. Дует "Скриня".

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.