Голландська Ост-Індія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Голландська Ост-Індія
18001942


Flag of the Netherlands.svg State coat of arms of the Netherlands.svg
Прапор Герб
Evolution of the Dutch East Indies.png
Столиця Батавія
Форма правління колонія
Мапа Голландської Ост-Індії Вільяма Дамп'є 1697 року

Голландська Ост-Індія або Нідерландська Ост-Індія (нід. Nederlands-Indië; інд. Hindia-Belanda, зараз Індонезія) — голландські колоніальні володіння на островах Малайського архіпелагу і в західній частині острова Нова Гвінея. Утворилася 1800 року внаслідок націоналізації Голландської Ост-Індської компанії. Існувала до японської окупації в березні 1942 року. У розмовній мові та неофіційних документах іноді називається також Нідерландська (або Голландська) Індія. Не слід плутати її з Голландської Індією — голландськими колоніальними володіннями на півострові Індостан. Як й інші колоніальні утворення, Голландська Ост-Індія постала в гострій конкурентній боротьбі як з місцевими державними формуваннями, так і з іншими колоніальними державами (Великобританією, Португалією, Францією, Іспанією). Довгий час мала переважно таласократичний характер, фактично охоплюючи лише низку прибережних факторій та форпостів, оточених володіннями місцевих малайських султанатів. Завоювання кінця XIX — початку XX століть, а також використання механізмів потужної економічної експлуатації, дозволили голландцям об'єднати велику частину архіпелагу під владою своєї корони. Голландська Ост-Індія з її багатими запасами нафти та інших корисних копалин вважалася «перлиною в короні голландської колоніальної імперії»[1].

Передісторія[ред.ред. код]

23 червня 1596 року в порт Бантам прибула перша голландська торгова експедиція, капітаном якої був Корнеліус Хутман. Голландці усвідомили потенційну прибутковість цих територій. Після свого першого успішного проникнення, голландські комерсанти створюють цілу низку контор в різних містах та провінціях Нідерландів. Ці контори були пов'язані з армією, флотом та великим капіталом і використовувалися для торгівлі з країнами Сходу, зокрема з даним регіоном. Ще 1602 року вони об'єдналися в Ост-Індськоу компанію, що володіє досить великим, як на ті часи, акціонерним капіталом.

Загальна хронологія[ред.ред. код]

місто Батавія (зараз Джакарта) в 1897 р.

Заснування[ред.ред. код]

Під час наполеонівських воєн територія самої Голландії була захоплена Францією, і всі голландські колонії автоматично стали французькими. Таким чином у 1808–1811 роках колонією керував французький генерал-губернатор. У 1811 — 1816 роках, під час Наполеонівських воєн, територія Голландської Ост-Індії була захоплена Англією, яка була занепокоєна зміцнення Франції (до цього часу Велика Британія вже також встигла окупувати й Капську колонію, найважливішу торгову ланку між Нідерландами та Індонезією).

Могутність голландської колоніальної імперії було підірвано, проте Англії був потрібен протестантський союзник у боротьбі з католицькими колоніальними державами: Францією, Іспанією та Португалією. Тому 1824 року за англо-голландською угодою окупована територія була повернена Голландії в обмін на голландські колоніальні володіння в Індії. Окрім того, до Англії перейшов півострів Малакка. Новоутворений кордон між Британської Малайєю та Голландською Ост-Індією залишається і донині кордоном між Малайзією та Індонезією.

Територіальна експансія[ред.ред. код]

Столицею Голландської Ост-Індії була Батавія, зараз Джакарта — столиця Індонезії. Хоча острів Ява контролювався Голландською Ост-Індською компанією та голландської колоніальною адміністрацією протягом 350 років, з часів Куна, повний контроль над більшою частиною Голландської Ост-Індії, включаючи острови Борнео, Ломбок та західну частину Нової Гвінеї, був встановлений лише на початку XX століття[2].

Захоплення принца Діпонегоро генералом де Коком під час яванської війни (1825–1830)

Ісламський опір[ред.ред. код]

Місцеве населення Індонезії, що спиралося на внутрішню стійкість ісламських інститутів, чинило значний опір Голландській Ост-Індській компанії, а потім і голландській колоніальній адміністрації, що послаблювало голландський контроль та з'язувало нідерландські збройні сили[3]. Найтривалішими конфліктами були війна Падре на Суматрі (1821–1838), Яванська війна (1825–1830) і кривава тридцятирічна війна в султанаті Ачех (північно-західна частина Суматри), яка тривала з 1873 по 1908 рік.

У 1846 і 1849 роках голландці провели невдалі спроби завоювати острів Балі, який опинився під повним голландським контролем лише 1906 року. Тубільці Західного Папуа та більшості внутрішніх гірських районів були підкорені лише в 1920-х роках. Значною проблемою для голландців було також доволі поширене піратство в цих водах (малайське, китайське, арабське, європейське), яке тривало до середини XIX ст.[2]

У 1904–1909 роках під час правління генерал-губернатора Дж. Б. Ван Хетца влада голландської колоніальної адміністрації поширилася на всю територію голландської Ост-Індії, заклавши, таким чином, основи сучасної індонезійської держави[4]. Південно-Західний Сулавесі було зайнято в 1905–1906 роках, острів Балі в 1906, а західну частину острова Нова Гвінея 1920 року.

Падіння Голландської Ост-Індії[ред.ред. код]

10 січня 1942 року Японія, що відчувала потребу в корисних копалинах, якими була багата Голландська Ост-Індія (насамперед йшлося про нафту), оголосила війну королівству Нідерландам. У ході Операції в Голландській Ост-Індії територія колонії до березня 1942 року була повністю захоплена японськими військами.

Падіння Голландської Ост-Індії означало й кінець голландської колоніальної імперії. Вже 17 серпня 1945 року, після звільнення від Японії була проголошена Республіка Індонезія, яку Голландія визнала 1949 року після закінчення війни за незалежність Індонезії.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. Крозе. Голландский флот во Второй мировой войне. — М.: ACT, 2005. — ISBN 5-17-026035-0.
  2. а б Witton, Patrick (2003). Indonesia. Melbourne: Lonely Planet. с. 23–25. ISBN 1-74059-154-2. 
  3. Schwarz, A. (1994). A Nation in Waiting: Indonesia in the 1990s. Westview Press. с. 3–4. ISBN 1-86373-635-2. 
  4. Robert Cribb, «Development policy in the early 20th century», in Jan-Paul Dirkse, Frans Hüsken and Mario Rutten, eds, Development and social welfare: Indonesia's experiences under the New Order (Leiden: Koninklijk Instituut voor Taal-, Land-en Volkenkunde, 1993), pp. 225–245.

Література[ред.ред. код]

  • Boomgaard, Peter (2001). Het Indië Boek (Waanders).
  • T. Friend, Indonesian Destinies, Harvard University Press, 2003. ISBN 0-674-01137-6
  • Nagtegaal, Luc. Riding the Dutch Tiger: The Dutch East Indies Company and the Northeast Coast of Java, 1680–1743 (1996) 250 pp
  • Anthony Reid, The Indonesian National Revolution 1945–1950, Melbourne, Longman Pty Ltd, 1974. ISBN 0-582-71046-4
  • M.C. Ricklefs, A Modern History of Indonesia, 2nd edition, MacMillan, 1991, chapters 10–15. ISBN 0-333-57690-X
  • Adrian Vickers, A History of Modern Indonesia, Cambridge University Press, 2005. ISBN 0-521-54262-6
  • Patrick Witton, Indonesia, Melbourne, Lonely Planet, 2003, 23–25. ISBN 1-74059-154-2

Посилання[ред.ред. код]