Аруба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аруба
Aruba

Гімн:

Aruba Dushi Tera
Розташування Аруби
Столиця Ораньєстад
Найбільше місто Ораньєстад
Офіційні мови Нідерландська мова, Пап'яменто[1]
Державний устрій Конституційна монархія
Королева
Губернатор
Прем'єр-міністр
Беатрикс
Фредіс Рефунйол
Міхель Годфрід Еман
fff 1 січня 1986 
Площа
 - Загалом 193 км² (214)
 - Води (%) незначний
Населення
 - перепис 2009 р. 103 065[2]
 - Густота 534/км² (195)
ВВП (ПКС) 2007 р., оцінка
 - Повний 2,400 млрд. (182)
 - На душу населення 23 831 (32)
Валюта Арубський флорін (AWG)
Часовий пояс −4 (UTC−4)
Домен інтернету .aw
Телефонний код +297

Ару́ба (pap) — невеликий острів та однойменна країна на півдні Карибського моря, неподалік від берегів Венесуели. Це — найзахідніша точка Малих Антильських островів.

Аруба є суб'єктом федерації в складі Королівства Нідерландів. Площа суші — 193 км². Чисельність населення — 103 065 осіб. Столиця країни — місто Ораньєстад.

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Географічна характеристика[ред.ред. код]

Мапа острова

Аруба розташована на півдні Карибського моря, за 29 кілометрів до півострова Парагуана (Венесуели) та за 68 км на захід від Кюрасао.

Разом з островами Бонайре та Кюрасао Аруба формує групу АВС островів, які також мають назву Підвітряні (Південно-Антильські) острови.

Острів має видовжену форму, завдовжки 33 км (20,5 миль) та завширшки 8 км. Площа суші — 193 км².

Найвищими точками острова є височина Яманота (188 м) та Ойберг (165 м).

Геологія[ред.ред. код]

Геологічне походження острова пов'язане з вулканічною активністю 90-95 млн років тому. Острів сформовано лавовими, кварцевими та вапняковими породами. Найпоширенішими лавовими породами є діабаз, вулканічний туф, конгломерат і сланець. Діабаз міститься у твердих чорних скелях, яких тут чимало. Туф утворено переважно зі спресованого попелу, що вказує на сильну вулканічну активність минулого. В результаті вулканічної активності також сформувалися й конгломерати з осадових порід. Під дією тиску та температурного режиму частина цих порід трансформувалася в сланець.[3]

Породи віком у 85-90 млн років відносяться до періоду плутонізму. Після згасання вулканізму розплавлені породи витікали з-під кори землі, але не досягали поверхні. Такі породи відрізнялися за структурою від порід вулканізму. Переважна частина Аруби сформована з таких порід, як батоліт, що застигли всередині лавових порожнин та сформували велике магматичне тіло. Найпоширенішою породою з батоліту є кварцдіорит, який трапляється як у вигляді дрібного щебеню, так і великих каменів (в місцинах Айо та Касібарі). Ойберг сформований із грубозернистого квардціориту, який називають ще ойбергіт. Іншою породою батоліту є габро, чорний і крупнозернистий він трапляється переважно в Буширібані та Матівідірі.[3]

Наймолодшими копалинами острова є вапняки, які були сформовані в умовах, подібні до сучасних коралових рифів. Це підтверджується скам'янілостями рослин і тварин, аналогічних сучасній флорі та фауні коралових рифів.[3]

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Аруби сухий тропічний. Середньорічна температура коливається біля показника 28 °C й не надто змінюється в залежності від пори року.[4] Добова амплітуда температури також не перевищує 4 °C. Середньорічна кількість опадів становить всього 432 мм, причому основна їх частина випадає протягом жовтня та листопада, переважно у вигляді короткочасних злив.[5] Аруба розташована південніше основного маршруту переміщення тропічних ураганів, тому вони не часто завдають втрат економіці острова.[4]

Національні парки[ред.ред. код]

Національний парк Арікок займає 18% площі острова[6], включаючи значну частину внутрішньої області Аруби та довгу ділянку північного узбережжя.[7] На території парку розташовані височина Яманота — найвища точка острова, а також пагорб Арікок. Серед історичних пам'яток Аруби в парку знаходяться петрогліфи у печері Фонтейн, залишки нідерландських сільських поселень в Масідурі, колоніальні будинки в Прінс-Валлі та руїни золотої копальні в Міраламарі. Серед рослинності парку: дерева діві-діві, різноманітні види кактусів, алое, тропічні квіти. Фауна Арікоки представлена кролями, ящірками та гримучими зміями[7].

Флора і фауна[ред.ред. код]

Не зважаючи на невелику кількість опадів, флора острова досить багата. Найпоширенішою рослиною Аруби, є дерево діві-діві. Також вельми розповсюджені кактуси. Алое справжнього (Алое вера) ще й досі вдосталь на острові, та вже не в таких кількостях, як на початку XX століття. Уздовж південного узбережжя зростають плюмерія, гібіскус, бугенвілія, делонікс царський, олеандр, кокосова пальма, папая, манго, лимон, мигдаль та інші рослини[8].

На Арубі немає великих тварин, та тут зустрічаються 8 видів ящірок — 3 види теїдів (Teiidae) s 5 видів геконів (Gekkonidae), два види змій — тропічна гримуча змія (Crotalus durissus) та арубанська котячоока змія (Leptodeira bakeri), в надбережних водах зустрічається черепаха бісса (Eretmochelys imbricata)[9]. Десятки видів птахів відвідують острів, мігруючи між Північною та Південною Америкою (зокрема розповсюджені крячкові, чаплі, пелікани, мартини, баклани). У прибережних водах мешкають морський окунь, риба-папуга, морський янгол, вугор, манта, омар[8].

Політичний устрій[ред.ред. код]

Конституція[ред.ред. код]

Конституцію Аруби було ухвалено 9 серпня 1985 року (оголошено 19 серпня нідерландською мовою) всіма політичними партіями, що були представлені в той момент у парламенті. За нею Аруба стала суверенною, незалежною, автономною державою-членом Королівства Нідерландів, яке складається з таких держав-учасників: Аруби, Кюрасао, Сінт-Мартена, та держави Нідерланди. Питання оборони, громадянства та зовнішніх зв'язків Арубы відносяться до компетенції уряду Нідерландів. Компетенції Королівства Нідерландів визначені рамковою конституцією — Хартією Королівства Нідерландів.

Виконавча влада[ред.ред. код]

Головою Аруби є королева Нідерландів, яку представляє на острові губернатор. Губернатора призначає королева за рекомендацією Ради міністрів Аруби. Строк його повноважень — 6 років. Виконавчу владу представляє Рада міністрів, яка складається з 7 членів та підзвітна парламенту. Головою Ради міністрів є Прем'єр-міністр[10].

Законодавча влада[ред.ред. код]

Парламент Аруби

Парламент (нід. Staten) Аруби складається з 21 депутата, які вибираються що чотири роки, за багатопартійною системою[10].

Судова влада[ред.ред. код]

Всі судді судів першої інстанції (нід. Gerecht in Eerste Aanleg) призначаються королевою Нідерландів на довічний термін та мусять пройти спеціальну шестирічну підготовку перед призначенням. На судовому процесі присутній один суддя першої інстанції Аруби. Всі апеляції розглядаються трійками судей Апеляційного суду Нідерландських Антильських островів і Аруби (нід. Gemeenschappelijk Hof van Justitie voor de Nederlandse Antillen en Aruba). Подальші апеляції розглядаються у Верховному суді Нідерландів (нід. Hoge Raad der Nederlanden), що в Гаазі. Ухвали Верховного суду не є обов'язковими, та суди нижчих інстанцій намагаються їх додержуватись[11].

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

В Арубі немає адміністративно-територіальних одиниць. Країна ділиться на 8 регіонів перепису населення (Ноорд/Танкі-Леендерт, Східний Ораньєстад, Західний Ораньєстад, Парадера, Північний Сінт-Ніколас, Південний Сінт-Ніколас, Санта-Круз, Саванета). Однак вони не мають ніяких адміністративних функцій та використовуються лише для зручності перепису населення[12].

Політичні партії[ред.ред. код]

Перші політичні партії на Арубі з'явилися під час Другої світової війни, коли на острові почалось розвиватися самоуправління. Найпершою партією є Патріотична партія Аруби, що тривалий час була частиною Демократичної партії Кюрасао, котра в 19441969 роках була провідною політичною силою Нідерландських Антильских островів.

У 1971 році був утворений Народний виборчий рух Аруби, який боровся за відділення Аруби від Нідерландських Антильських островів та подальше здобуття повної незалежності. Результатом діяльності руху став вихід Аруби у 1981 році зі складу Нідерландських Антильських островів. Згодом у 1983 році в результаті переговорів було складено угоду між Нідерландами, Нідерландськими Антильськими островами та Арубою, за якою Аруба отримала особливий статус[13].

Нині в країні діє ціла низка політичних партій, вісім із яких взяли участь у виборах 2009 року:

  • Народна партія Аруби (Arubaanse Volks Partij, AVP) — 12 місць у парламенті,
  • Народний виборний рух (Movimiento Electoral di Pueblo, MEP) — 8 місць,
  • Справжня демократія (Democracia Real, DR) — 1 місце,
  • Патріотичний рух Аруби (Movimiento Patriotico Arubano, MPA),
  • Мережа виборної демократії (Red Electoral Democratico, RED),
  • Патріотична партія Аруби (Partido Patriotico Arubano, PPA),
  • Об'єднані християни за посилення потенціалу Аруби (Cristiannan Uni Reforzando Potencial di Aruba),
  • Незалежний соціальний рух/Ліберальна організація Аруби (Movimento Social Independiente/Organisacion Liberal Arubiano).

Збройні сили[ред.ред. код]

Аруба не має власної регулярної армії. Оборона Аруби підлягає компетенції уряду Нідерландів. На Арубі та інших Нідерландських Антильських островах перебуває нідерландський військовий контингент числом у понад тисячу осіб[14].

Число чоловіків, віком від 16 до 49 років, придатних до військової служби, становить 16 278 (оцінка 2005 року)[2]. Функціонує й місцевий силовий підрозділ Arubaanse Militie (ARUMIL), числом коло однієї чоти. Служба в ARUMIL є добровільною, а підготовку здійснюють військовослужбовці Королівських військово-морських сил Нідерландів.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Зовнішнью політикою Аруби завідує Міністерство закордонних справ Нідерландів і Департамент зовнішніх справ Нідерландських Антильських островів і Аруби[15].

Аруба є учасником Карибского співтовариства (в якості спостерігача), МОП, МВФ, Інтерполу, МОК, МКП, ЮНЕСКО (асоційований учасник), ЮНВТО (асоційований учасник), ВПС, ВМО[2].

Історія[ред.ред. код]

Назва[ред.ред. код]

Існує кілька різних теорій щодо походження назви острова. Найімовірніше, що слово «Аруба» походить від індіанських слів «ora» («черепашка») та «oubao» («острів»), що поєднується в значення «острів черепашок». Інше ймовірне поєднання — «uru» («каное») та «oubao» («острів»), що може означати використання індіанцями каное для мандрівок морем та заселення Аруби таким чином.

За іншою теорією назва може походити від іспанського «oro hubo» («тут було золото»), пов'язаного із пошуками іспанськими мореплавцями золота у Карибському регіоні.

Перша поява острова на мапі датується 1562 роком, де він указаний під назвою «Orua». На інших мапах XVIXVII ст. зустрічаються інші варіанти назви острова: «Oruba», «Ouraba», «Uruba» та «Arouba»[16].

Індіанці[ред.ред. код]

Про найдавніших мешканців Аруби відомостей обмаль. Розкопки показують, що острів було заселено ще задовго до його відкриття іспанськими мореплавцями, а первісні його мешканці жили десь коло 2 500 року до н. е. Населення острова складали індіанці з племені араваків. Вони були рибалками, мисливцями та збирачами, використовували примітивні інструменти, вироблені з каменю та черепашок. Археологічні дослідження (наскельні малюнки, поховання) вказують на те, що культура індіанців Аруби була подібною до культури Південної Америки[16].

Знахідки, що відносяться приблизно до 900 року до н. е., вказують на те, що індіанці Аруби ліпили вручну глиняні горщики й товкли у них сіль. У той період вони мешкали у поселеннях сімейного типу та використовували інструменти з каменю. Знайдено також прикраси, виготовлені зі шматків черепашок. Індіанці Аруби малювали наскельні малюнки, переважно у печерах (Фонтейн, Гвадарікірі тощо), у вигляді геометричних фігур, всередині яких зображені люди чи тварини. Печери не використовувалися для житла, імовірно виступаючи в якості релігійних місць[16].

У XIV столітті Арубу захопили кариби. Коли європейці відкрили острів, індіанці у своєму розвитку перебували в кам'яному віку, переважно займаючись переважно рибальством і полюванням.

Колонізація острова[ред.ред. код]

Нідерландські Підвітряні острови було відкрито іспанцями в 1499 році. Історики не дійшли згоди щодо того, хто саме є першовідкривачем — Алонсо де Охеда чи ж Амеріго Веспуччі. Судячи з малюнків і мап, Охеда був на островах Кюрасао й Бонайре, але не був на Арубі. Ймовірно Арубу було відкрито кількома роками по тому, в одній із розвідувальних експедицій.

Іспанці йменували острови «островами Гігантів» (ісп. Islas de los Gigantes), оскільки місцеве населення було за зростом вищим від них. Інша тогочасна назва Підвітряних островів була «Даремні острови» (ісп. islas inutiles), бо ж на них не було знайдено ні золота, ані срібла, а вподальшому вони виявилися непридатними й для сільськогосподарського використання. Від слова «inutiles» можливо й виникла сучасна назва «Антили»[17].

У 1513 році іспанці депортували все населення Аруби (та й інших Підветряних островів) для праці на мідних копальнях у Санто-Доминго, де з часом вони всі загинули від різних хвороб у результаті тяжкої експлуатації. Острів став незаселеним, та скоро туди прибули поселенці з материкової частини континенту, а згодом й іспанці. Іспанці зорганізували на острові своєрідне «ранчо», де на одному великому сільському окрузі вільно пересувалися коні, осли, корови, свині, вівці та кози. Індіанці працювали на них у якості прислуги та наглядачів худоби[17].

У 1634 році голландці завоювали острів Кюрасао, використовуючи його як базу проти іспанського флоту під час Вісімдесятирічної війни. У 1636 році голландці окупували також Арубу й Бонайре, щоб уберегтися від атак іспанців із цих островів. Голландська Вест-Індська компанія (ВІК) почала розвивати острови Лееварда в якості сільськогосподарських колоній. Зокрема на Арубі вони розпочали розводити коней та кіз. Причому число кіз зросло настільки, що Арубу почали називати також «островом кіз» (нід. geiteneiland). Ще однією експортною статтею тогочасної Аруби було так зване «бразильське дерево» (нід. Brazielhout), яке доставлялося в Амстердам у якості основного компонента для червоної фарби[17].

Аруба управлялась командиром, якому допомагали кілька чоловік білого населення. Острів населяли лише індіанці, котрі доглядали худобу та вирубували дерева на продаж. Вони могли жити відносно вільно, оскільки ВІК заборонила будувати поселення неіндіанському населенню. Виняток було зроблено лише для солдатів ВІК та їх прислуги, котрі мали невелике поселення в Саванеті. Індіанці мешкали у північно-східній частині острова між Альто-Вістою (де було збудовано першу католицьку церкву для індіанців) та Серое Крістелем і Хушидібаною. У 1806 році на 141 індіанську сім'ю припадало 60 білих. Чорношкірих рабів почали привозити на острів в обмежених кількостях лише після 1770 року[17].

Аруба в 1815 році. Картина Р. Б. Ллойда, що відноситься до англійського періоду острова

На Арубі не могли не відбитися й чисельні війни між голландцями та британцями. Арубу було окуповано англійцями в 17991802 та у 18061816 роках, згодом голландці знову повернули собі ці землі. За переписом 1816 року 564 із 1732 мешканців Аруби були індіанцями, більшість жителів були католиками. Фактична колонізація острова почалась лише в кінці XVIII століття, коли затока Коней (нід. Paardenbaai) в Ораньєстаді використовувалась у якості перевалочного пункту між Кюрасао й континентальною частиною Венесуели[17].

У 1824 році в Роой-Флуйті хлопчик Віллем Расмійн випадково знайшов золото, після чого острів відвідав колонії Кантцлаар, й була розпочато видобування золота, яке припинилося під час Першої світової війни[18].

У 1845 році було утворено колонію Кюрасао, до якої увійшли острови Кюрасао, Аруба, Бонайре, Саба, Сінт-Естатіус і Сінт-Мартен (нідерландська частина острова Святого Мартіна). У 1863 році відмінено рабство, і 496 рабів Аруби стали вільними[19].

В середині XIX століття за правління командира Яня Геленуса Фергюсона (18661871) на Арубі почали культивувати алое. Відтоді Аруба стала одним із основних постачальників алоїнової гуми, що переважно експортувалася до Нью-Йорка, Гамбурга та Лондона. Гуму з Антильських островів, 90% з якої вироблялося на Арубі, називали в ті часи «кюрасавська гума». Її відносили до найякісніших та найдорожчих у світі та була головною статтею доходів Аруби аж до розвитку нафтопереробної галузі[20].

У 1874 році Вотерс Гравенгорст виявив на острові родовища фосфатів. А вже у 1879 році створено компанію Aruba Phosphaat Maatschappij (APM), для їх видобування, для чого були залучені робітники з Кюрасао та Бонайре, а також група італійських робітників. Видобуток фосфатів дав поштовх розвитку селища Сінт-Ніколас. APM здійснювала свою діяльність до 1914 року, аж до вичерпання запасів усіх родовищ острова, після чого компанію було закрито[21].

Новітні часи[ред.ред. код]

У 1920-ті роки на Арубі розпочалася ера нафти, завдяки чому його економіка острова суттєво зміцніла. З 1924 року острів почали використовувати в якості перевалочної бази, для подальшого транспортування венесуельської нафти, згодом тут побудували нафтопереробні заводи «Лаго» та «Arend Petroleum Maatschappij» (Нафтова компанія "«Eagle»)[22].

У роки Другої світової війни Аруба відігравала дуже важливу роль для союзників, оскільки саме тут знаходився один із найбільших нафтопереробних заводів тих часів. Вироблене на «Лаго» паливо, використовувалося військово-повітряними силами союзників, і як наслідок, американські кораблі поблизу острова наражалися на торпедні атаки німців. У 1939 році для захисту від нападу з повітря на найвищій точці східної частини острова, Хуана-Морто, було організовано лінію оборони[23].

У ті часи Арубу часто навідували німецькі кораблі. Та коли Німеччина напала на Нідерланди, коло узбережжя Аруби стояв на якорі лише один німецький корабель «Антілла», який було оточено військами, після чого капітан підпалив корабель, як тільки екіпаж сів на човни. Екіпаж «Антілли» було взято в полон, та відіслано на острів Бонайре разом із тими німцями, які знаходились на острові. 10 травня 1940 року на острові висадились 180 французьких солдат для допомоги при обороні Аруби. У червні 1940 року їх замінили англійські та шотландські війська. У кінці 1941 року, коли США вступили у війну, на острів прибули американські солдати, та почали прибувати важкі бомбардувальники, для чого довелося реконструювати аеропорт Дакота[23].

Вночі 16 грудня 1942 року Аруба зазнала масштабної атаки від німецької субмарини U-156, яка потопила кілька кораблів, а тоді атакувала «Лаго». Лише помилка німецького екіпажу врятувала завод від цілковитого знищення, оскільки торпеда не влучила в ціль і завод було обстріляно невеликими гарматами. Наступного дня цю торпеду виявили на пляжі, а під час спроб її знешкодити загинули четверо голландських солдатів. У 1944 році кілька кораблів коло острова знову було торпедовано німцями[23].

Пам'ятник Яну Гендрику Альберту «Генні» Еману в Ораньєстаді поряд із будівлею парламенту

У 1947 році Генні (Яном Гендриком Альбертом) Еманом було організовано петицію Нідерландам за підписами 2147 мешканців Аруби із наміром відділитися від колонії Кюрасао. У 1948 році в Гаазі пройшла конференція з цього питання, на якій визнано за можливе надання незалежності Арубі, яку представляв на конференції Шон А (Корнеліс Альберт) Еман (син Генні Емана). Однак ці рекомендації не були впроваджені у життя[24].

У 1953 році свою припинила на острові свою діяльність нафтопереробна компанія «Eagle».[19] У 1954 році п'ять островів (Аруба, Бонайре, Кюрасао, Сінт-Мартен і Саба) стали самоврядними в межах Нідерландських Антильських островів[10].

У 1973 році на острові відбувся референдум, на якому більшість населення віддало перевагу статусу незалежності в межах Королівства Нідерланди, запропонований партією MEP, очолюваною Бетіко (Гільберто Ф.) Крусом. У січні 1976 року, коли уряд Нідерландів відхилив варіант надання Арубі такого статусу, Бетіко Крус пригрозив проголошенням у березні 1981року Арубою незалежності в односторонньому порядку. 18 березня 1976 року для посилення національного самоусвідомлення були затверджені прапор і гімн[25].

У 1981 році під час чергової конференції у Нідерландах було вирішено, що Аруба отримає незалежність у січні 1996 року після десятирічного перехідного періоду, починаючи з 1 січня 1986 року, відколи Аруба стала незалежною від Нідерландських Антильських островів[25].

Першим прем'єр-міністром Аруби у межах такого статусу став Генні Еман (онук Генні Емана, поборника незалежності Аруби), котрий одразу зіткнувся із наслідками закриття нафтопереробного заводу «Лаго», внаслідок чого безробіття в країні досягло 20%. За фінансової підтримки Нідерландів він зміг диверсифікувати економіку, розвинувши туристичний напрямок. Було створено 10 тис. нових робочих місць, побудовано нові готелі. У кінці 1980-х років було засновано Центральний банк, введено власну валюту, засновано Університет Аруби. У 1990 році нова нафтова компанія (Coastal Aruba Refinery Company) відновила діяльність заводу «Лаго»[26].

Незважаючи на всі зусилля, країна досі не отримала повної незалежності, такий намір було скасовано Нідерландами у 1990 році[25]. В 1989 році прем'єр-міністром Аруби було обрано Нельсона Орландо Одубера, у 1994 — знову Генни Еман, згодом у 2001 році крісло прем'єра знову повернув собі Одубер.

Населення[ред.ред. код]

Демографія[ред.ред. код]

Населення Аруби формувалося зі строкатого поєднання іспанських біженців, місцевої індіанської основи, приїжджих голландців і нечисленних представників інших національностей (італійці, євреї та інші). Загальне число жителів (2007) сягає 105 000 осіб, щільність населення — 544,0 ос./км²[14]. Переважну частину населення складають арубанці, нащадки індіанців і невеликої кількості чорношкірих рабів. Серед європейських національностей — голландці та португальці. На острові мешкають і представники азійських національностей, з яких чотири основні: ліванці, китайці, індонезійці та філіпінці, а також невелике число євреїв. Також на Арубі мешкає невелика кількість вихідців з інших островів Карибського моря[27].

У містах проживає майже пів населення — 45,4%, у сільській місцевості — 54,6%. У статевому розрізі спостерігається переважання жінок над чоловіками (52,28% та 47,72% відповідно). До вікової групи до 15 років відноситься 21,2% мешканців країни, 15—29 років — 18,9%, 30—44 років — 26,1%, 45—59 років — 21,3%, 60—74 років — 9,6%, 75—84 років — 2,2%, старше 85 років — 0,7%. Тривалість життя (2006) — 76,0 років у чоловіків і 82,8 у жінок.[14]

Народжуваність сягає 12,3 на 1000 населення (при цьому відсоток позашлюбних дітей сягає 49,2%), смертність — 4,8 (2005). Природній приріст населення 7,5 на 1000 осіб. Кількість шлюбів та розлучень на 1000 осіб (2005) становить 5,76 і 4,4 відповідно[14].

Релігія[ред.ред. код]

Перша церква Аруби в Альто-Вісті

82% жителів острова є парафіянами Римо-католицької церкви, коло 8% — протестанти. Серед решти 10% зустрічаються прихильники індуїзму, ісламу, конфуціанства та юдаїзму[28].

Найпершою католицькою церквою, зведеною на Арубі та й на всіх Карибських островах, є церква в Альто-Вісті, збудована іспанським місіонером Домінго Антоніо Сильвестре у 1750 році. Згодом у 1816 році церкву було закрито та зруйновано, а згодом відновлено у 1952 році[29].

Мови[ред.ред. код]

Офіційними мовами є нідерландська та пап'яменто (креольська мова, в основі котрої суміш іспанської та португальської мов). Найпоширенішою з мов є пап'яменто, на якій спілкуються 66,3% мешканців країни[2], а також англійська, іспанська й нідерландська мови.[30].

Перші відомості про широкий ужиток пап'яменто на Арубі зустрічаються в офіційних документах з Кюрасао. Із середини XIX століття пап'яменто почав часто вживатися в написанні церковних псалтирів і шкільних посібників. У 1871 році вперше вийшла газета цією мовою під назвою Civilisado. Пап'яменто в ті часи міг стати й мовою навчання, та нідерландське керівництво вирішило, що все навчання має здійснюватися виключно нідерландською. Таким чином, попри те, що пап'яменто є рідною для арубанців уже протягом трьох століть, статус офіційної мови їй було надано лише 19 березня 2003 року[31].

Економіка[ред.ред. код]

Торгова компанія Аруби

Відповідно до оцінки 2005 року валовий внутрішній продукт (ВВП) (за паритету купівельної спроможності) країни склав 2,258 млрд доларів США, або 21 800 доларів США на душу населення. За даними 2002 року сектор послуг є основним компонентом ВВП (66,3%), за ним слідує промисловість (33,3%), сільське господарство (0,4%). Працездатне населення Аруби оцінюється в 41 500 осіб. Рівень безробіття 6,9% (2005)[2].

Основними галузями національної економіки Аруби є туризм, банківська сфера (офшор), переробка та зберігання нафти. Великий стрибок розвитку туризму за останні десятиріччя був пов'язаний із постійним розвитком супутніх послуг та інфраструктури. Розвивається також і будівництво — число місць в готелях уп'ятеро перевищує рівень 1985 року. Нафтопереробну промисловість було відновлено у 1993 році[2].

Туризм[ред.ред. код]

Рішення щодо розвитку туристичної галузі було прийняте під час кризи, пов'язаної з закриттям нафтопереробного заводу в 1985 році. У тому ж році країну відвідало коло 2 000 туристів, а в 1996-му їх стало вже 7 103[32]. У наш час[Коли?] країну щорічно відвідують 1,5 млн туристів, 75% з яких — зі США, число місць у готелях уп'ятеро перевищує рівень 1985 року, причому будівництво туристичної інфраструктури триває[2].

Сільське господарство[ред.ред. код]

Скеляста місцевість острова, малородючий ґрунт і засушливий тропічний клімат в сукупності створюють несприятливі умови для розвитку сільського господарства. У XVIII столітті острів використовувався в якості великого ранчо, та й це виявилося нерентабельним. Під сільськогосподарські землі на Арубі використовуються лише 7% землі, в сільському господарстві працює 0,6% робочої сили[33].

Основним сільськогосподарським продуктом є алое. Його вирощування на острові почалося ще в XIX столітті. Арубанське алое відоме передовсім завдяки високому вмісту алоїну (22% проти середньосвітового показника в 15%). Із відкриттям на острові нафтопереробної галузі вирощування алое відійшло на задній план і було знову відновлене після Другої світової війни — у 1949 році, коли Кейсі Еман заснував першу фабрику алое на острові, під назвою Aruba Aloe Products Company, завдяки чому вже у 1951 році Аруба виробляла 30% світових обсягів алое[20].

Транспорт і комунікації[ред.ред. код]

Залізниць на острові немає. Довжина автошляхів (1995) 800 км, з яких 64% мають тверде покриття. Число легкових автомобілів 49 521, вантажівок і автобусів 1207 (2005)[14].

Міжнародний аеропорт імені королеви Беатрикс розташований неподалік Ораньєстаду і щоденно приймає авіарейси з різних міст США (Маямі, Чикаго, Вашінгтон, Нью-Йорк, Бостон), Пуерто-Ріко (Сан-Хуан), Канади, Південної Америки та інших країн. За даними аеропорту в 2005 році його послугами скористалися 1,7 млн пасажирів, із яких 61% — зі США.

На 1000 мешканців Аруби припадає 397 стаціонарних телефонів (2002, усього 37 тис.), 1002 мобільних[34] (2006, всего 105,7 тыс.)[2], 218 телевізорів (2001, усього 20 тис.), 257 користувачів мережі Інтернет (2002, усього 24 тис.)[14].

Зовнішньоекономічні стосунки[ред.ред. код]

Імпорт (2005) 4253 млн доларів США[35]: сира нафта (77,6%), електричне й неелектричне машинне обладнання (4,1%), продукти харчування (2,3%). Основні імпортери: США (60,4%), Нідерланди (11,7%), Венесуела (2,8%), Нідерландські Антильські острови (2,8%)[14].

Експорт (2005) 4374 млн доларів США[35]: перероблена нафта (99,4%), інше (0,6%). Головні напрямки експорту: США (48,5%), Нідерландські Антильські острови (21,3%), Нідерланди (15,4%), Венесуела (4,1%)[14].

Валюта[ред.ред. код]

Валюта Аруби — флорин (знак: Afl.; код: AWG), який було введено в обіг у 1986 році, навзамін антильського гульдена[36]. Валюту було прикріплено до долара США за курсом, узятим від тогочасного курсу гульдена — 1,79 флорина за 1 долар США. У 1986 році до обігу введено монети номиналом у 5, 10, 25 і 50 центів, 1 і 2½ флорина, банкноти номіналом у 5, 10, 25, 50 і 100 флоринів. У 2005 році банкноту в 5 флоринів було замінено монетами, а випуск монети у 2½ флорина припинили. Усі монети виготовляються з нікельованої сталі, окрім 5 флоринів, які карбують зі сплаву міді та інших металів. 50 центів — єдина монета квадратної форми, яку називають «йотин».

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Система освіти Аруби базується на нідерландській системі й забезпечує освіту на всіх рівнях. За виключенням приватних шкіл, уся система освіти фінансується урядом.[37] Початкова освіта охоплює дітей віком від 6 до 12 років. Всього у країні 37 початкових шкіл, у яких навчається 9 806 учнів (20042005)[14].

У середніх школах навчаються підлітки з 12 до 17 років, які отримують тут зокрема технічну освіту, передуніверситетську підготовку, економічну освіту тощо. У 12 школах навчається 7 067 учнів (2004–2005)[14].

Вищу освіту надають Університет Аруби та Коледж підготовки вчителів[37]. Університет Аруби готує спеціалістів на трьох факультетах: права, фінансових і економічних наук, гостинності й менеджменту туризму[38]. З огляду на обмежений вибір спеціальностей у вишах Аруби, багато студентів навчаються в університетах Європи, Північної та Південної Америки[39].

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

На острові функціонує Департамент охорони здоров'я Аруби, який забезпечує профілактику й лікування різноманітних захворювань, також є Лабораторія суспільного здоров'я, яку оснащено діагностичним обладнанням, необхідними інструментами й кваліфікованим штатом співробітників[40].

У країні 144 лікарі (1 на 699 мешканців) і 310 ліжко-місць (1 на 330 мешканців) (2005).[14] Найбільшою лікарнею є заснована в 1976 році лікарня Гораціо Одубера на 280 ліжко-місць, яка надає медичні послуги більш як у 20 напрямках[41].

Культура й мистецтво[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Розвиток тут отримали переважно такі напрямки літератури, як поезія й література для дітей. У 1980-х роках романи, п'єси й поезію письменників Аруби друкував видавничий дім Charuba. Нині друкується мало якісних творів, більшість авторів самостійно публікують свої роботи. Спроби відновити видавничий дім Charuba залишилися безуспішними[19].

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Пейзажі Аруби слугували джерелом натхнення для багатьох професійних художників. Портрет як вид живопису на Арубі не дістав широкого розповсюдження. Зростає популярність скульптури й тривимірної графіки. Графічні студії почали виникати здебільшого в період економічного зростання з 1988 року. Художники переважно комерційні дизайнери за професією[19]. Серед найвідоміших малярів — Ванесса Пауліна, Осайра Муяле, Елвіс Лопес, Густав Нуель, Стан Кюйпері та інші[42].

Виконавче мистецтво[ред.ред. код]

На Арубі діє кілька театральних труп, найстарішою й найпопулярнішою з-поміж яких є Mascaruba. В Ораньєстаді знаходиться театр Cas di Cultura. Місцеві культурні й художні проекти (здебільшого театральні) розвиває фонд Arte pro Arte (FARPA, «Мистецтво для мистецтва»). Фонд танцю Аруби організовує міжнародні фестивалі й майстерні. Навчання молоді здійснюється у кількох танцювально-балетних школах. Двічі в рік на острові проводиться міжнародний танцювально-театральний фестиваль[19].

Музеї[ред.ред. код]

Вежа Віллема III

Із культурним надбанням Аруби можна ознайомитися в історичному, археологічному й нумізматичному музеях:

Історичний музей Аруби заснований у 1983 році Культурним центром Аруби (нід. Cultureel Centrum van Aruba), розташовано у відреставрованій вежі Віллема III. У музеї можна ознайомитись з історією острова, з часів його перебування під управлінням іспанців, а згодом голландців[43].

Археологічний музей Аруби розміщений у приміщенні Інституту культури в Ораньєстаді та містить артефакти, що описують історію острова до прибуття європейців, — вироби з кераміки й каменю, орнаменти, фрагменти поховань тощо.[44]

Нумізматичний музей Аруби, утворено в 1981 році, вміщує приватну колекцію Маріо Одора, що включає біля 40 000 монет із 400 країн світу[45].

Свята[ред.ред. код]

Дата Назва[46]
1 січня Новий рік
25 січня День Бетіко Круса
4 лютого Карнавал
18 березня День національного гімну й прапора
21 березня Страсна п'ятниця
24 березня Світлий понеділок
30 квітня День народження королеви
1 травня День праці
1 травня Вознесіння Господнє
25 грудня Різдво

ЗМІ[ред.ред. код]

Періодичні видання на острові друкуються мовами пап'яменто, нідерландською та англійською. Серед найпоширеніших газет  — Diario Aruba, Bon Dia, Awemainta (усі пап'яменто), Amigoe (нідерландською та англійською), A.M. Digital, Aruba Today (обидві англійською) та інші. Першу газету мовою пап'яменто, Civilisado, вперше видрукувано у 1871 році[31].

На острові здійснюють мовлення телевізійні канали ATV і Tele Aruba, а також радіостанції Radio Kelkboom, Hit 94, Magic 96.5 и Canal 90[47].

Спорт[ред.ред. код]

У 19521984 роках спортсмени Аруби виступали на літніх Олімпійських іграх у складі Нідерландських Антильських островів, а з 1988 року — в якості самостійної делегації. Донині у скарбничці Аруби немає жодної олімпійської медалі.

Футбольний союз Аруби (нід. Arubaanse Voetbal Bond) є членом ФІФА з 1988 року[48]. За всю свою історію збірна Аруби з футболу не зазнавала успіху навіть на регіональному рівні.

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Міст природного походження у 2005 році до зруйнування

Визначні місця острова можна поділити на природні й культурні. До природних відносяться національний парк Арікок, на території якого розташована найвища точка острова — Яманота, відділений від моря скелями природній басейн[49], кілька печер. Одним із символів острова є пагорб Ойберг. Популярністю серед туристів користувався й міст природного походження, та він зруйнувався 2 вересня 2005 року.

Найстаріший будинок (кунуку) Аруби розташований у Саванеті. Поряд із ним є й невеликий пляж Корал-Риф-Біч.

Місто Ноорд відоме своїми історичними церквами — Святої Ганни, розміщеної в Ноорді, та Альто-Вістою за кілька кілометрів на північ. Коло міста розташовані пляжі Палм-Біч та Ігл-Біч. Туристи також відвідують Каліфорнійський маяк, що в північно-західній частині острова.

Цікавинки[ред.ред. код]

  • 30 травня 2005 року, під час відвідування Аруби з приводу закінчення школи, зникла Наталі Енн Голловей — випускниця вищої школи Маунтін-Брук. Її зникнення призвело до великого резонансу в американських ЗМІ[50]. Декотрі з них закликали навіть до бойкоту острова. За підозрою в причетності до зникнення було затримано трьох місцевих мешканців, а розслідування тривало до спливу 2007 року, однак дівчинку так і не віднайшли. Ця подія призвела до зменшення потоку туристів на Арубу[51].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Tijdelijke wet officiële talen BES» (Dutch). wetten.nl. Процитовано 24-10-2010. «Artikel 2: De officiële talen zijn het Engels, het Nederlands en het Papiamentu. (англ. Article 2: The official languages are English, Dutch and Papiamentu 
  2. а б в г д е ж и Aruba from the CIA World Factbook
  3. а б в «Geological Origins of Aruba» (англійською). Archaelogical Museum Aruba. Процитовано 2008-10-18. 
  4. а б «Aruba Weather» (англійською). Visitaruba.com. Процитовано 2008-09-17. 
  5. «Aruba». Microsoft® Encarta® Online Encyclopedia (англійською). Процитовано 2008-07-06. 
  6. «Arikok Park» (англійською). Aruba.com. Процитовано 2008-09-17. 
  7. а б «Arikok National Park» (англійською). Arubatravelinfo.com. Процитовано 2008-09-17. 
  8. а б «Aruba Flora and Fauna» (англійською). Aruba-travelguide.com. Процитовано 2008-07-06. 
  9. The Reptile Database
  10. а б в «Aruban Government» (англійською). Aruba-complete.com. Процитовано 2008-07-06. 
  11. «Aruba’s Legal System» (англійською). Aruba-complete.com. Процитовано 2008-07-06. 
  12. «Aruba» (англійською). Statoids. Процитовано 2008-07-06. 
  13. Charles D. Ameringer. Political Parties of the Americas, 1980s to 1990s: Canada, Latin America, and the West Indies.. — 1992. — P. 48. — 697 p. — ISBN 0313274185, 9780313274183
  14. а б в г д е ж и к л м «World Data. Aruba» (англійською). Britannica. Процитовано 2008-09-17. 
  15. «Political Economic and Consular Division» (англійською). Aruba Foreign Affairs. Процитовано 2008-07-06. 
  16. а б в «De Indianen» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  17. а б в г д «Spanjaarden, Hollanders en Engelsen» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  18. «Goud» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  19. а б в г д «Culture of Aruba» (англійською). Everyculture.com. Процитовано 2008-07-06. 
  20. а б «Aloë» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  21. «Fosfaat» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  22. «De Komst van de Lago» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  23. а б в «Aruba en de Tweede Wereldoorlog» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  24. «Het streven naar Separación» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  25. а б в «The struggle for Status Aparte» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  26. «Het Land Aruba» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2008-07-06. 
  27. David Levinson. Ethnic Groups Worldwide: A Ready Reference Handbook. — Greenwood Publishing Group, 1998. — P. 315—316. — 436 p. — ISBN 1573560197, 9781573560191
  28. «Factbook. Aruba» (англійською). CIA. Процитовано 2008-07-06. 
  29. «Alta Vista Chapel / Church» (англійською). Aruba-complete.com. Процитовано 2008-07-06. 
  30. «Languages of Aruba» (англійською). Ethnologue.com. Процитовано 2008-07-06. 
  31. а б «Languages of Aruba» (англійською). Aruba.com. Процитовано 2008-07-06. 
  32. «Economy of Netherlands Antilles and Aruba» (англійською). Nationsencyclopedia.com. Процитовано 2008-07-06. 
  33. «Agriculture of Netherlands Antilles and Aruba» (англійською). Nationsencyclopedia.com. Процитовано 2008-07-06. 
  34. Кількість абонентів наведено за «World Data. Aruba» (англійською). Britannica. Процитовано 2008-09-17. 
  35. а б Базується за даними з імпорту та експорту енциклопедії «Британіка» та на підставі курсу арубанського флорина на 2005 рік за даними CIA Factbook. Не включає імпорт і експорт Арубанської вільної економічної зони.
  36. «The Aruban Florin» (англійською). Centrale Bank van Aruba. Процитовано 2008-01-11. 
  37. а б «Aruban Schools» (англійською). Aruba-complete.com. Процитовано 2008-07-06. 
  38. «About the University of Aruba» (англійською). UA. Процитовано 2008-07-06. 
  39. «Education in Aruba» (англійською). Aruba.com. Процитовано 2008-07-06. 
  40. «Health and Medical Care in Aruba» (англійською). Aruba-complete.com. Процитовано 2008-07-06. 
  41. «Hospital, Healthcare and Pharmacies in Aruba» (англійською). Aruba-complete.com. Процитовано 2008-07-06. 
  42. «Arts and culture in Aruba» (англійською). Aruba.com. Процитовано 2008-01-16. 
  43. «The Historical Museum of Aruba» (англійською). Visitaruba.com. Процитовано 2008-07-06. 
  44. «The Archaeological Museum of Aruba» (англійською). Visitaruba.com. Процитовано 2008-07-06. 
  45. «History of Aruba Numismatic Museum» (англійською). Aruba Numismatic Museum. Процитовано 2008-07-06. 
  46. «Aruban Holidays» (англійською). Aruba.com. Процитовано 2008-09-27. 
  47. «Country Profile. Aruba» (англійською). BBC News. Процитовано 2008-07-06. 
  48. «Aruba on FIFA.com» (англійською). FIFA. Процитовано 2008-07-06. 
  49. «Arikok National Park» (англійською). This Is Aruba. Процитовано 2008-09-17. 
  50. «Missing teen case grips US media» (англійською). BBC. Процитовано 2009-01-17. 
  51. «The Country Aruba» (нідерландською). Historia di Aruba. Процитовано 2009-01-17. 

Посилання[ред.ред. код]