Сінт-Мартен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Coat of arms of Sint Maarten.svg
Flag of Sint Maarten.svg

Сінт-Мартен
нід. Sint Maarten

Девіз: Semper pro grediens (Latin)
Гімн: O Sweet Saint Martin's Land
Розташування Сінт-Мартена
Столиця Філіпсбурґ
Найбільше місто Філіпсбурґ
Офіційні мови нідерландська,
англійська
Державний устрій Конституційна монархія
Королева
Губернатор
Прем'єр-міністр
Беатрикс Вилгельміна Армгард
Евгін Олідей
Сара Вескот-Вільямз
10 жовтня 2010 
Площа
 - Загалом 34 км²
Населення
 - перепис 2009 р. 40,917
 - Густота 1 942 осіб/км²
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $400 млн. (Список країн за ВВП)
 - На душу населення $11,400 (Список країн за ВВП на душу населення)
Валюта Нідерландський антильський гульден (ANG)
Часовий пояс  (UTC−4)
Домен інтернету .an використання припиняється;
.sx призначено, та ще не використовується
Телефонний код +599

Сінт-Ма́ртен (нід. Sint Maarten, МФА: sɪnt ˈmaːrtə(n)) — самокерована держава зі значною автономією (status aparte) у складі Королівства Нідерландів. Займає південну частину острова Святого Мартина. Адміністративний центр — Філіпсбурґ.

До 10 грудня 2010 року Сінт-Мартен був у складі Нідерландських Антильських островів.

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Географічне розташуваня[ред.ред. код]

Займає південну частину острова Святого Мартина та межує із розташованим на півночі острова французьким Сен-Мартеном (кордон завдовжки 10,5 км). Морем на сході межує з Сен-Бартельмі. Площа — 34 км².

Топографічна мапа Острова Святого Мартина

Рельєф[ред.ред. код]

Зрізане затоками узбережжя Сінт-Мартена простяглося довгою смугою на північний захід, утворюючи вузьку довгу косу, що відокремлює від моря лагуну Сімпсон-Бей — одну з найбільших внутрішніх водойм Карибського моря. Південну частина острова майже на 1/5 займає велика засолена місцевість Грейт-Салт-Понд, а північніше розташовані невеликі пагорби, що межують з кордоном французької частини острова, та спадають невеликими пасмами Сентрі-Гіл (344 м) та Вільямз-Гіл (264 м) до пологого південного узбережжя, зрізаного широкими лагунами та вузькими лагунами та вузькими глибокими затоками. Найпомітніший орієнтир Сінт-Мартена — згаслий вулкан Маунт-Флагстаф (386 м) Береги Сінт-Мартена облямовують численні солоні лагуни та дрібні острівці: Пелікан-Кі (Гуана-Кі), Литл-Кі, Молі-Беді, Ген і Чікен. На відміну від інших островів групи, на Сінт-Мартені є безліч подовгастих піщаних берегів, особливо в південних та східних районах острова, при цьому пляжі лагун займають всю ширину нанесених піщаних кіс, які відгороджують лагуни від моря.

Сінт-Мартен

Флора і фауна[ред.ред. код]

Ландшафт острова переважно зелений, але сухий — у флорі острова основну роль відіграють пальми, гібіскуси і кактуси, хоча в горбистих центральних районах є кілька невеликих лісів. Фауна представлена майже сотнею видів птахів та кількома видами ящірок, а також здичавілими домашніми тваринами.

У північній частині лагуни Салт-Понд розташовані крихітний зоопарк Сінт-Мартен і Ботанічний сад, на території яких мешкають 35 видів рептилій, птахів і ссавців, включаючи рідкісних мавп Сент-Кіттса.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат тропічний, завдяки пасатам має достатню вологість. На Сінт-Мартені переважно сонячна погода з приємною прохолодою через морський бриз тримається круглий рік. Взимку температура повітря становить +27°С, влітку - близько 32°С. Річна норма опадів становить 1150 мм. Самі дощові місяці – з вересня по листопад, під час яких відзначається вісім дощових днів на місяць. Найсухішим вважається час з лютого по квітень, коли кількість дощових днів досягає трьох на місяць. Острів розташований в смузі пасатів і ураганів. Температура поверхні моря біля Сінт-Мартена, відрізняється завидною постійністю між 25°С і +28 °C. Найсприятливіший час для туристів - з середини грудня до кінця квітня.

Органи влади[ред.ред. код]

За конституцією Сінт-Мартену, він має власні органи влади: віце-губернатора, місцеву раду й уряд.[1]

Будинок Суду у Філіпсбурзі

Історія[ред.ред. код]

Відкриття та колонізація[ред.ред. код]

Назву Isla de San Martín дав острову Христофор Колумб під час своєї другої подорожі до Вест-Індії 1493 року на честь святого Мартина Турського, у день якого, 11 листопада, був відкритий острів.

На Сінт-Мартені було зведено два важливих укріплення: форт Амстердам — перша голландська військова база на Карибах і форт Віллем, на руїнах якого нині стоїть телевежа.

Сучасні часи[ред.ред. код]

Сінт-Мартен разом з Кюрасао, Бонайре, Сінт-Естатіусом і Сабою був частиною Нідерландських Антильських островів. 10 жовтня 2010 року став самоврядною державою зі значною автономією (status aparte) у складі Королівства Нідерландів.

Демографія[ред.ред. код]

Населення 40 917 (2009), щільність населення 974 чол./км².

Мови[ред.ред. код]

Офіційна мова — нідерландська. Поширені англійська і іспанська мови, а також креольська мова пап'яменто.

Релігія[ред.ред. код]

39 % мешканців є парафіянами Римо-католицької церкви, 12 % — п'ятидесятники, 11 % — методисти.

Економіка[ред.ред. код]

Головним джерелом доходів жителів є туризм.

Примітки[ред.ред. код]