Європейський комісар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Європейський комісар — один з 28 членів Європейської комісії на чолі з головою Європейської комісії. Кожна держава-член Європейського Союзу має квоту на призначення 1 комісара.

Європейський Союз
Прапор Європейського Союзу

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій
Європейського Союзу

Призначення[ред.ред. код]

Кожен комісар призначається державою-членом ЄС в консультації з головою Європейської Комісії. При цьому голова комісії самостійно розподіляє між призначеними комісарами напрями їх роботи. Після цього обрана команда піддаються обговоренню в Європейському парламенті, який повинен або відхилити, або прийняти склад Комісії в цілому. Якщо Європейський парламент заперечує проти якогось з кандидатів, президент Комісії зобов'язаний змінити напрямки роботи членів команди (перетасувати їх), або запросити нового кандидата від держави-члена. У парламенті не можуть голосувати проти окремих кандидатів. Як тільки команда буде схвалена парламентом, він офіційно приступає до вконання повноважень.

Слід зазначити, однак, що, хоч члени Комісії призначаються державами-членами, вони не представляють держави, діючи в загальноєвропейських інтересах.

Президент Європейського парламенту Єжи Бузек у 2010 рокці запропонував, щоб комісари обиратися прямим голосуванням під час виборів до Європейських виборів. Це дало б як комісарам, так і Європейській Комісії в цілому демократичний мандат[1]

Присяга[ред.ред. код]

Європейський комісар з юстиції, свободи і безпеки повинен дати присягу перед судом Європейського Союзу у формі Урочистої декларації перед Судом Європейського Союзу. Після набуттяя юридичної сили в грудні 2009 року Хартією основних прав Європейського Союзу, Європейський комісар з юстиції, свободи і безпеки Вівіан Редінґ має запропонувати положення про присягу кожним комісаром. Другий склад комісіх (Комісія Борозу) дала 3 травня 2010 першу таку присягу поряд з Комісаром з юстиції, свободи та безпеки перед судом Європейського Союзу.[2][3] Текст присяги наступний:

Ліві лапки Будучи призначеним членом Європейської комісії Європейської Ради, після надання згоди голосуванням Європейського парламенту я урочисто зобов'язуюсь: поважати договори і Хартії основних прав Європейського Союзу при виконанні всі моїх обов'язків, бути повністю незалежним у виконанні своїх обов'язків, заради загальних інтересів Союзу; при виконанні моїх завдань, ані шукати, ані отримувати вказівки від будь-якого уряду або з будь-якого іншого закладу, особи, офісу або юридичної особи; утримуватися від будь-яких дій, несумісних з моїми обов'язками або виконанням моїх завдань.

Я офіційно відзначаю зобов'язання кожної держави-​​члена поважати цей принцип і не намагатися впливати на членів Комісії при виконанні ними своїх завдань. Я також зобов'язуються поважати, під час і після мого терміну повноважень, обов'язки, що випливають з моїх зобов'язань, і, зокрема обов'язок поводитися чесно і розсудно щодо прийняття, після того як я перестав обіймати цю посаду, визначених призначень або вигод.

Праві лапки

Історія[ред.ред. код]

Як тільки кількість держав-учасниць ЄС досягла 27, кількість уповноважених мала бути скорочена до кількості, меншої за кількість держав-членів ЄС. Точне число уповноважених мало бути вирішено шляхом одноголосного голосування Європейські раді, і членство мало порівну передаватись між державами-членами. Після розширення ЄС у 2007 році це положення набуло чинності на наступний комісії після Європейських виборів 2009 року.[4]

Невдалий проект Європейської конституції перший пропонував, аби кількість уповноважених дорівнювала двом третинам від загальною кількості держав-членів ЄС. Ця кількість може бути змінено шляхом голосування в Європейські раді, у разі, якщо в майбутньомі кількість дежрав-членів кількість буде занадто висока. Конституція не була ратифікована державами-членами ЄС, тож на зміну йому прийшов Лісабонський договір. Однак, як Лісабонський договір не був ратифікований ірландськими виборацями. Одна з причин невдачі ратифікації — небажання втратити ірландського комісара. Ірландці на повторному волевиявленні підтримали угоду з істотною умовою — збереження ірландського комісара.

Таким чином, пропонувалось, щоб держава-член, який не отримає комісара, отримає пост високого представника, так звана формула 26 +1[5]. І

Ще одна зміна Лісабонських угод пропонувала створення ролі Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки шляхом злиття посад Європейського комісара зі зовнішніх зв'язків Високого представника із зовнішньої політикою та політикою безпеки. Крім того, Верховний Представник буде віце-головою Європейської комісії і головою Ради Європейського Союзу, під час зустрічей міністрів іноземних справ[6][7]

Жодна з цих ідей так і не була підтримана.

Підзвітність[ред.ред. код]

На додаток до своєї ролі в утвердженні нової комісії, Європейського парламенту має право в будь-який час відправити у відставку весь склад комісії висловленням вотуму недовіри. Рішення має підтримати не менше ніж дві третіх парламентарів, які взяли участь у голосванні, однак не менше половини від загального числа членів парламенту. Хоча Європарламент ніколи не використовував цю можливість, він загрожував використовувати її проти комісії на чолі з Жаком Сантер у 1999 році у зв'язку із звинуваченнями у корупції. У відповідь на це комісія пішла у відставку за власним бажанням.


Заробітня платня[ред.ред. код]

Заробітня платня комісара зафіксована на рівні 112,5% максимальної заробіньої платні для цивільної служби ЄС, що дорівнює €19,909.89[8][9]. Для Президента Європейської комісії ставка становить 130%, для віце-президента — 125%, для Високого представника — 130%.[8][10]

Теперішній склад Європейської комісії (європейські комісари)[ред.ред. код]

Країна Партія Комісар Сфера діяльності
Португалія Португалія Європейська народна партія BarrosoЖозе Мануел Дурау Баррозу Президент
Велика Британія Велика Британія Партія європейських соціалістів AshtonКетрін Ештон Перший віце-президент, Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки
Люксембург Люксембург Європейська народна партія RedingВів'єн Редінґ Віце-президент, єврокомісар з питань юстиції, фундаментальних прав та громадянства
Іспанія Іспанія Партія європейських соціалістів AlmuniaХоакін Альмунія Віце-президент, єврокомісар з питань конкуренції
Естонія Естонія Альянс лібералів і демократів за Європу KallasСіім Каллас Віце-президент, єврокомісар з питань транспорту
Нідерланди Нідерланди Альянс лібералів і демократів за Європу KroesНеелі Кроез Віце-президент, єврокомісар з питань цифрових технологій
Італія Італія Європейська народна партія TajaniАнтоніо Таяні Віце-президент, єврокомісар з питань промисловості та підприємництва
Словаччина Словаччина Партія європейських соціалістів SefčovičМарош Шефчович Віце-президент, єврокомісар з адміністрації та міжвідомчих відносин
Словенія Словенія Альянс лібералів і демократів за Європу PotočnikЯнез Поточнік Єврокомісар з питань навколишнього середовища
Фінляндія Фінляндія Альянс лібералів і демократів за Європу RehnОллі Рен Єврокомісар з економічних і монетарних питань та євро
Литва Литва Європейська народна партія PiebalgsАльгірдас Шемета Єврокомісар з митних питань, аудиту та боротьби з шахрайством
Франція Франція Європейська народна партія BarnierМішель Барньє Єврокомісар з питань внутрішньої торгівлі
Кіпр Кіпр Альянс лібералів і демократів за Європу VassiliouАндроула Васіліу Єврокомісар з питань освіти, культури, багатомовності та молоді
Латвія Латвія Європейська народна партія SemetaАндріс Пієбалґс Єврокомісар з розвитку
Бельгія Бельгія Альянс лібералів і демократів за Європу GuchtКарел де Гюхт Єврокомісар з торгівлі
Мальта Мальта Європейська народна партія DalliТоніо Бордж Єврокомісар з охорони здоров'я
Ірландія Ірландія Альянс лібералів і демократів за Європу Geoghegan-QuinnМаіре Геоґкехан Єврокомісар з досліджень, інновацій та науки
Польща Польща Європейська народна партія LewandowskiЯнуш Левандовські Єврокомісар з питань бюджету
Греція Греція Партія європейських соціалістів DamanakiМарія Даманакі Єврокомісар з морських питань та риболовлі
Болгарія Болгарія Європейська народна партія GeorgievaКрісталіна Ґорґієва Єврокомісар з міжнародного співробітництва, гуманітарної допомоги та кризового реагування
Німеччина Німеччина Європейська народна партія OettingerГюнтер Етінгер Єврокомісар з енергетики
Австрія Австрія Європейська народна партія HahnЙоганнес Ган Єврокомісар з регіональної політики
Данія Данія Європейська народна партія HedegaardКонні Хедехорт Єврокомісар з питань клімату
Чехія Чехія Партія європейських соціалістів FüleШтефан Фюле Єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства
Угорщина Угорщина Партія європейських соціалістів AndorАндор Ласло Єврокомісар з питань зайнятості, праці та соціальної сфери
Швеція Швеція Альянс лібералів і демократів за Європу MalmströmСісілія Мальмстрьом Єврокомісар з внутрішніх справ
Хорватія Хорватія Партія європейських соціалістів MimicaНевен Міміка Єврокомісар із захисту прав споживачів
Румунія Румунія Європейська народна партія CioloşДачіан Чолош Єврокомісар з сільського господарства

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Mahony, Honor (23 March 2010) EP president suggests election of future EU commissioners, EU Observer
  2. Reding says member states 'must show' they're applying EU charter
  3. [1] EU commission: Wording of the oath.
  4. See the attached Protocol, Article 4
  5. Smyth, Jamie (5 September 2009). «Rejection may undermine EU's effectiveness, warns Swedish premier». The Irish Times. Архів оригіналу за 3 January 2013. Процитовано 15 September 2009. 
  6. «The Union's institutions: Commission». Europa (web portal). Процитовано 6 July 2007. 
  7. Council of the European Union (20 June 2007). «Brussels European Council 21/22 June 2007: Presidency Conclusions» (PDF). Процитовано 22 June 2007. 
  8. а б REGULATION No 422/67/EEC, 5/67/EURATOM OF THE COUNCIL, EurLex
  9. Base salary of grade 16, third step is €17,697.68: European Commission: Officials' salaries — accessed 19 March 2010
  10. Council Decision of 1 December 2009 laying down the conditions of employment of the High Representative of the Union for Foreign Affairs and Security Policy, EurLex