Зигмунт Фелінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зигмунт Фелінський
Zygmunt Szczęsny Feliński 03.jpg
Архієпископ Варшавський
Варшавська архідієцезія
Деномінація / організація   Римо-Католицька церква
Найвища позиція
Посада   Архієпископ Варшавський
Титулярний престіл   Архієпископ Варшавський
Час на посаді   6 січня1862 - 1883
Попередник на посаді   Антоній Мельхіор Фіалковский
Наступник на посаді   Павло Ржевуский
Ранг   Архієпископ
Особисті дані
Дата народження   1 листопада 1822
Місце народження   Воютин
Дата смерті   17 вересня 1895
Місце смерті   Краків
Зигмунт Фелінський
Канонізований 11 жовтняя 2009 Бенедиктом XVI
Беатифікований 18 серпня 2002 Іоанном Павлом II
День пам'яті 17 вересня

Зиґмунт Щенсний Фелінський (пол. Zygmunt Szczęsny Feliński; 1 листопада 1822, Воютин — 17 вересня 1895, Краків) — архієпископ Варшавський у 1862-83 роках, святий Римо-Католицької церкви.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився Зиґмунт у 1822 році на Волині в дворянській сім'ї. Батьки — Герард Фелінский та Єва Вендорф. Сьомий із 11 дітей, з яких більшість померли в ранньому віці. Ім'я Зиґмунт — родове, а Щенсний (переклад на польську латинського імені Фелікс — щасливий) — в честь святого. Вдома хлопця називали лише другим іменем — Філя або Щенсний, так він і сам себе називав; Зиґмунтом він став підписуватися лише ставши архієпископом. Коли йому було 11 років, помер батько. Навчався в гімназіях Луцька та Кременця. У 1838 році, мати була відправлена на силку за участь в польському визвольному русі, а її майно було конфісковане. Завдяки знайомим Феліксу таки вдалося продовжити навчання.

У нього були хороші математичні здібності, проте вступити в Корпус інженерів шляхів сполучення в Петербурзі і на математичний факультет у Києві йому не вдалося через його національність. До того ж у нього не було атестата про повну гімназичну освіту. Йому вдалося лише записатися слухачем на Фізико-математичний факультет Московського університету, який через 4 роки він закінчив з відзнакою. У цей час благодійник Фелінського, Бжозовський, запропонував Щенсному стати вихователем його сина, що дозволило б Фелінському пізніше продовжити власну освіту. Два роки він прожив у свого благодійника. У ці роки почав формуватися його світогляд:

« Наука формує лише думку, а найбільшу увагу потрібно приділяти формуванню характера ... Нам необхідно своїми зусиллям здійснювати постійний, нехай навіть повільний, рух у бік добра, і найбільше остерігатися кроків у протилежному напрямку ... Найкращі принципи не принесуть людині ніякої користі, якщо вона не вміє володіти собою, оскільки вона не зможе втілити їх у життя, і буде говорити і думати одне, а робити зовсім інше ... Однак недостатньо вміти володіти собою, - потрібно, щоб воля, яка нами керує, була освячена, інакше вона сама введе нас в оману. Є тільки один істинний і непогрішний світ - Одкровення Боже, будемо ж вникати в нього, щоб втілити його в собі і перейнятися його духом  »

Життя у Європі[ред.ред. код]

У 1847 році Зиґмунд поїхав у Париж, де вивчав французьку літературу в Сорбонні і в Коллеж де Франс. Здобув тут собі повагу співвітчизників, був знайомий з багатьма діячами польської еміграції, наприклад, з Адамом Міцкевичом. Був другом націоналістичного поета Юліуша Словацького.

У 1848 році взяв участь у революційному русі в Познані і був важко поранений в битві під Мілославом. Через рік повернувся у Париж, де на його руках від туберкульозу помер Юліуш Словацький. У 18481850 роках був наставником дітей свого покровителя Бжозовського в Мюнхені та і Парижі.

Повернення у Російську імперію[ред.ред. код]

У цей час Фелінський вирішив присвятити себе духовному званню. У 1851 році повернувся у Російську імперію, почав вчитися в Житомирській єпархіальній семінарії, потім, з кінця 1852 року - в Санкт-Петербурзькій Римсько-католицькій Духовній академії. 8 вересня 1855 висвячений архієпископом Ігнатієм Головінським в священики. Був вікарієм в Храмі Святої Катерини Олександрійської на Невському проспекті, викладав в чоловічій і жіночій школах при ньому, потім з 1857 року служив професором філософії і духовним батьком в Духовній академії. Завдяки йому у 1856 році був заснований у Петербурзі притулок для старців і сиріт, за якими доглядала створена ним же францисканська конгрегація Сестер Родини Марії, яку він підтримував і надалі.

Архієпископство Варшавське[ред.ред. код]

6 січня 1862 року папа римський Пій IX назначив Зигмунта Фелінського Архієпископом Варшавським, він був висунутий на цей пост російським урядом; єпископський сан отримав 26 січня 1862 року в Санкт-Пітербурзі від архієпископа Вацлава Жилінського. Займався реформуванням програм навчання в Духовній академії у Варшаві та у єпархіальній семінарії.

Зигмунт Фелінський прагнув послабити державне втручання у внутрішні справи церкви, відмовився призначити на вищі пости в архієпископстві лояльних священиків, намагався спілкуватися з Ватиканом без посередництва Імперії. Однак до можливостей збройного повстання він ставився скептично, розмірковуючи, що воно принесе тільки лиха. Положення Фелінського, який вважав своїм обов'язком відстоювати права церкви, але й бачив розумним не йти на конфлікт з владою, було дуже скрутне: з одного боку, недовіра частини пастви, що звинувачувала його у співпраці з урядом (навіть ходили чутки про підготовлюваний замах), з іншого - неможливість задовольнити вимоги світської влади.

Протиріччя посилилося під час національно-визвольного повстання 1863 року. Фелінський докладав зусиль для звільнення ув'язнених священиків, підтримав заборонені у зв'язку з облоговим становищем святкові релігійні процесії. Вийшов з Державної ради Царства Польського і 15 березня 1863 звернувся з листом до імператора Олександра II, закликаючи його покласти край насильству при придушенні повстання і дати полякам велику політичну автономію. Послання було засуджено революціонерами і негативно зустрінуте імператором.

Заслання у Ярославль[ред.ред. код]

Все це призвело до того, що після 16-місячного перебування у Варшаві (9 лютого 1862 - 14 червня 1863) Фелінський мав виїхати в Гатчину, а звідти, через 3 тижні - в Ярославль, де прожив близько 20 років, не маючи права покидати місто. Олександр II усунув його від юридичних обов'язків у Варшавській єпархії, заборонивши йому контактувати з Польщею під загрозою посилання в Соловецький монастир - писати листи Фелінському дозволялося тільки з дозволу поліції. Однак, Пій IX в своїй енцикліці «Ubi urbaniano» закликав вірних Варшавської єпархії і далі вважати Зигмунта Фелінського своїм пастирем. У 1871 році Фелінський відмовився зректися посади взамін на право виїзду за кордон і пенсію в 6000 рублів, пославшись, що може зробити це тільки за вказівкою Папи.


Всё это привело к тому, что после 16-месячного пребывания в Варшаве (9 февраля 1862 — 14 июня 1863) Фелинский должен был выехать в Гатчину, а оттуда, через 3 недели — в Ярославль, где прожил около 20 лет, не имея права покидать город. Александр II отстранил его от юридических обязанностей в Варшавской епархии, запретив ему контактировать с Польшей под угрозой ссылки в Соловецкий монастырь — писать письма Фелинскому разрешалось только с разрешения полиции. Однако, Пий IX в своей энциклике «Ubi urbaniano» призвал верных варшавской епархии и дальше считать Зигмунта Фелинского своим пастырем. В 1871 году Фелинский отказался отречься от должности взамен на право выезда за границу и пенсию в 6 тысяч рублей, сославшись, что может сделать это только по указанию Папы.

Зигмунт Фелинский в Ярославле занимался помощью сосланным полякам, вёл богослужения в основанном им приходе Воздвижения. Первые годы он испытывал финансовые трудности, часто менял жильё. Только в 1872 году купил свой двухэтажный дом на улице Зарядье (ныне Пушкина), первый его этаж отвёл под часовню. Считается основателем ярославского католического прихода. Но и местная религиозная деятельность ограничивалась: ходить на мессу разрешалось только благонадёжным гражданским лицам. Написал во время ссылки несколько трудов.

Виїзд за кордон[ред.ред. код]

Ватикан прийняв условия российских властей только в 1883 году. Фелинский выехал за границу, оставив сан архиепископа Варшавского и был назначен папой Львом XIII титулярным епископом Шаблон:Не переведено 3. В этом же году он съездил в Рим. Затем поселился в деревне Шаблон:Не переведено 3 в Галиции (тогда Австро-Венгрия, ныне Тернопольская область) у графини Козебродской. Создал школу и детский сад, построил церковь и открыл женский монастырь сестёр Семьи Марии. Получал от российского правительства значительную пенсию в 5 тысяч рублей, но почти всё раздавал бедным; когда он умер, при нём не оказалось даже средств для погребения.

Смерть та вшанування[ред.ред. код]

Зигмунт Фелинский скончался в Кракове 17 сентября 1895 года, возвращаясь с лечения в Карловых Варах, и был похоронен там 20 сентября, но 10 октября перезахоронен в Дзвинячке. В 1920 году его останки перенесли в варшавский кафедральный собор, где 14 апреля 1921 года захоронили в одной из крипт, где они и находятся по сей день.

Процесс беатификации Зигмунта Щенсного Фелинсь=кого начался 31 мая 1965 года. 18 августа 2002 года папа Иоанн Павел II причислил его к лику блаженных. 11 октября 2009 года папа Бенедикт XVI причислил его к лику святых.

Литургическая память совершается 17 сентября.

Праці[ред.ред. код]

  • Konferencje duchowne (Львов, 1885)
  • Wiedza chrzescianska i bezbozna, wobec zadan spolecznych (Львов, 1889)
  • Wiara i niewiara w stosunku do szczescia spolecznego (Краков, 1890)
  • Pamietniki ks. Zyg. Szczesn. Felinskiego, arcybisk. warsz. (Краков, 1897)

Литература[ред.ред. код]

  • Польковский (Правдицкий) К. И. Wspomnienie o Zygm. Szcesnym Felinskim, arcyb. metrop. warsz. (Краков, 1866)
  • Смочинский В. Ks. Zygm. Szcz. Felnski, arcyb. metrop. warsz. (Краков, 1896)
  • Mowa zalobna na pogrzebie s. p. Zygm. Szczesnego Felinsk. (Краков, 1895)
  • Ks. Hieronim Eug. Wyczawski. Arcybiskup Zygmunt Szczęsny Feliński, 1822—1895, Warszawa, 1975, Akademia Teologii Katolickiej

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]