Зигмунт Фелінський

Зигмунт Фелінський
Архієпископ Варшавський
Варшавська архідієцезія
Деномінація / організація	Римо-Католицька церква
Найвища позиція
Посада	Архієпископ Варшавський
Титулярний престіл	Архієпископ Варшавський
Час на посаді	6 січня1862 - 1883
Попередник на посаді	Антоній Мельхіор Фіалковский
Наступник на посаді	Павло Ржевуский
Ранг	Архієпископ
Особисті дані
Дата народження	1 листопада 1822
Місце народження	Воютин
Дата смерті	17 вересня 1895
Місце смерті	Краків

Зигмунт Фелінський
Канонізований	11 жовтняя 2009 Бенедиктом XVI
Беатифікований	18 серпня 2002 Іоанном Павлом II
День пам'яті	17 вересня

Зиґмунт Щенсний Фелінський (пол. Zygmunt Szczęsny Feliński; 1 листопада 1822, Воютин — 17 вересня 1895, Краків) — архієпископ Варшавський у 1862-83 роках, святий Римо-Католицької церкви.

Ранні роки

Народився Зиґмунт у 1822 році на Волині в дворянській сім'ї. Батьки — Герард Фелінский та Єва Вендорф. Сьомий із 11 дітей, з яких більшість померли в ранньому віці. Ім'я Зиґмунт — родове, а Щенсний (переклад на польську латинського імені Фелікс — щасливий) — в честь святого. Вдома хлопця називали лише другим іменем — Філя або Щенсний, так він і сам себе називав; Зиґмунтом він став підписуватися лише ставши архієпископом. Коли йому було 11 років, помер батько. Навчався в гімназіях Луцька та Кременця. У 1838 році, мати була відправлена на силку за участь в польському визвольному русі, а її майно було конфісковане. Завдяки знайомим Феліксу таки вдалося продовжити навчання.

У нього були хороші математичні здібності, проте вступити в Корпус інженерів шляхів сполучення в Петербурзі і на математичний факультет у Києві йому не вдалося через його національність. До того ж у нього не було атестата про повну гімназичну освіту. Йому вдалося лише записатися слухачем на Фізико-математичний факультет Московського університету, який через 4 роки він закінчив з відзнакою. У цей час благодійник Фелінського, Бжозовський, запропонував Щенсному стати вихователем його сина, що дозволило б Фелінському пізніше продовжити власну освіту. Два роки він прожив у свого благодійника. У ці роки почав формуватися його світогляд:

«

Наука формує лише думку, а найбільшу увагу потрібно приділяти формуванню характера ... Нам необхідно своїми зусиллям здійснювати постійний, нехай навіть повільний, рух у бік добра, і найбільше остерігатися кроків у протилежному напрямку ... Найкращі принципи не принесуть людині ніякої користі, якщо вона не вміє володіти собою, оскільки вона не зможе втілити їх у життя, і буде говорити і думати одне, а робити зовсім інше ... Однак недостатньо вміти володіти собою, - потрібно, щоб воля, яка нами керує, була освячена, інакше вона сама введе нас в оману. Є тільки один істинний і непогрішний світ - Одкровення Боже, будемо ж вникати в нього, щоб втілити його в собі і перейнятися його духом

»

Життя у Європі

У 1847 році Зиґмунд поїхав у Париж, де вивчав французьку літературу в Сорбонні і в Коллеж де Франс. Здобув тут собі повагу співвітчизників, був знайомий з багатьма діячами польської еміграції, наприклад, з Адамом Міцкевичом. Був другом націоналістичного поета Юліуша Словацького.

У 1848 році взяв участь у революційному русі в Познані і був важко поранений в битві під Мілославом. Через рік повернувся у Париж, де на його руках від туберкульозу помер Юліуш Словацький. У 1848—1850 роках був наставником дітей свого покровителя Бжозовського в Мюнхені та і Парижі.

Повернення у Російську імперію

У цей час Фелінський вирішив присвятити себе духовному званню. У 1851 році повернувся у Російську імперію, почав вчитися в Житомирській єпархіальній семінарії, потім, з кінця 1852 року - в Санкт-Петербурзькій Римсько-католицькій Духовній академії. 8 вересня 1855 висвячений архієпископом Ігнатієм Головінським в священики. Був вікарієм в Храмі Святої Катерини Олександрійської на Невському проспекті, викладав в чоловічій і жіночій школах при ньому, потім з 1857 року служив професором філософії і духовним батьком в Духовній академії. Завдяки йому у 1856 році був заснований у Петербурзі притулок для старців і сиріт, за якими доглядала створена ним же францисканська конгрегація Сестер Родини Марії, яку він підтримував і надалі.

Архієпископство Варшавське

6 січня 1862 року папа римський Пій IX назначив Зигмунта Фелінського Архієпископом Варшавським, він був висунутий на цей пост російським урядом; єпископський сан отримав 26 січня 1862 року в Санкт-Пітербурзі від архієпископа Вацлава Жилінського. Займався реформуванням програм навчання в Духовній академії у Варшаві та у єпархіальній семінарії.

Зигмунт Фелінський прагнув послабити державне втручання у внутрішні справи церкви, відмовився призначити на вищі пости в архієпископстві лояльних священиків, намагався спілкуватися з Ватиканом без посередництва Імперії. Однак до можливостей збройного повстання він ставився скептично, розмірковуючи, що воно принесе тільки лиха. Положення Фелінського, який вважав своїм обов'язком відстоювати права церкви, але й бачив розумним не йти на конфлікт з владою, було дуже скрутне: з одного боку, недовіра частини пастви, що звинувачувала його у співпраці з урядом (навіть ходили чутки про підготовлюваний замах), з іншого - неможливість задовольнити вимоги світської влади.

Протиріччя посилилося під час національно-визвольного повстання 1863 року. Фелінський докладав зусиль для звільнення ув'язнених священиків, підтримав заборонені у зв'язку з облоговим становищем святкові релігійні процесії. Вийшов з Державної ради Царства Польського і 15 березня 1863 звернувся з листом до імператора Олександра II, закликаючи його покласти край насильству при придушенні повстання і дати полякам велику політичну автономію. Послання було засуджено революціонерами і негативно зустрінуте імператором.

Заслання у Ярославль

Все це призвело до того, що після 16-місячного перебування у Варшаві (9 лютого 1862 - 14 червня 1863) Фелінський мав виїхати в Гатчину, а звідти, через 3 тижні - в Ярославль, де прожив близько 20 років, не маючи права покидати місто. Олександр II усунув його від юридичних обов'язків у Варшавській єпархії, заборонивши йому контактувати з Польщею під загрозою посилання в Соловецький монастир - писати листи Фелінському дозволялося тільки з дозволу поліції. Однак, Пій IX в своїй енцикліці «Ubi urbaniano» закликав вірних Варшавської єпархії і далі вважати Зигмунта Фелінського своїм пастирем. У 1871 році Фелінський відмовився зректися посади взамін на право виїзду за кордон і пенсію в 6000 рублів, пославшись, що може зробити це тільки за вказівкою Папи.

Всё это привело к тому, что после 16-месячного пребывания в Варшаве (9 февраля 1862 — 14 июня 1863) Фелинский должен был выехать в Гатчину, а оттуда, через 3 недели — в Ярославль, где прожил около 20 лет, не имея права покидать город. Александр II отстранил его от юридических обязанностей в Варшавской епархии, запретив ему контактировать с Польшей под угрозой ссылки в Соловецкий монастырь — писать письма Фелинскому разрешалось только с разрешения полиции. Однако, Пий IX в своей энциклике «Ubi urbaniano» призвал верных варшавской епархии и дальше считать Зигмунта Фелинского своим пастырем. В 1871 году Фелинский отказался отречься от должности взамен на право выезда за границу и пенсию в 6 тысяч рублей, сославшись, что может сделать это только по указанию Папы.

Зигмунт Фелинский в Ярославле занимался помощью сосланным полякам, вёл богослужения в основанном им приходе Воздвижения. Первые годы он испытывал финансовые трудности, часто менял жильё. Только в 1872 году купил свой двухэтажный дом на улице Зарядье (ныне Пушкина), первый его этаж отвёл под часовню. Считается основателем ярославского католического прихода. Но и местная религиозная деятельность ограничивалась: ходить на мессу разрешалось только благонадёжным гражданским лицам. Написал во время ссылки несколько трудов.

Виїзд за кордон

Ватикан прийняв условия российских властей только в 1883 году. Фелинский выехал за границу, оставив сан архиепископа Варшавского и был назначен папой Львом XIII титулярным епископом Шаблон:Не переведено 3. В этом же году он съездил в Рим. Затем поселился в деревне Шаблон:Не переведено 3 в Галиции (тогда Австро-Венгрия, ныне Тернопольская область) у графини Козебродской. Создал школу и детский сад, построил церковь и открыл женский монастырь сестёр Семьи Марии. Получал от российского правительства значительную пенсию в 5 тысяч рублей, но почти всё раздавал бедным; когда он умер, при нём не оказалось даже средств для погребения.

Смерть та вшанування

Зигмунт Фелинский скончался в Кракове 17 сентября 1895 года, возвращаясь с лечения в Карловых Варах, и был похоронен там 20 сентября, но 10 октября перезахоронен в Дзвинячке. В 1920 году его останки перенесли в варшавский кафедральный собор, где 14 апреля 1921 года захоронили в одной из крипт, где они и находятся по сей день.

Процесс беатификации Зигмунта Щенсного Фелинского начался 31 мая 1965 года. 18 августа 2002 года папа Иоанн Павел II причислил его к лику блаженных. 11 октября 2009 года папа Бенедикт XVI причислил его к лику святых.

Литургическая память совершается 17 сентября.

Труды

• Konferencje duchowne (Львов, 1885)
• Wiedza chrzescianska i bezbozna, wobec zadan spolecznych (Львов, 1889)
• Wiara i niewiara w stosunku do szczescia spolecznego (Краков, 1890)
• Pamietniki ks. Zyg. Szczesn. Felinskiego, arcybisk. warsz. (Краков, 1897)

Литература

• Польковский (Правдицкий) К. И. Wspomnienie o Zygm. Szcesnym Felinskim, arcyb. metrop. warsz. (Краков, 1866)
• Смочинский В. Ks. Zygm. Szcz. Felnski, arcyb. metrop. warsz. (Краков, 1896)
• Mowa zalobna na pogrzebie s. p. Zygm. Szczesnego Felinsk. (Краков, 1895)
• Ks. Hieronim Eug. Wyczawski. Arcybiskup Zygmunt Szczęsny Feliński, 1822—1895, Warszawa, 1975, Akademia Teologii Katolickiej

Ссылки

• «Святой Зигмунт Щенсный Фелинский. Подробное жизнеописание.». Архів оригіналу за 2012-04-09. 
• Святой Зигмунт Щенсный Фелинский (1822—1895). СПб, 2009.
• Фелинский, Сигизмунд Феликс // Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона: У 86 томах (82 т. і 4 дод.). — СПб.: 1890—1907.
• Zygmunt Szczęsny Feliński (1822—1895). Официальный сайт Ватикана

Зиґмунт Щенсний Фелінський (пол. Zygmunt Szczęsny Feliński; 1 листопада 1822, Воютин — 17 вересня 1895, Краків) — архієпископ Варшавський у 1862-83 роках, святий Римо-Католицької церкви.

Народився в 1822 році на Волині в дворянській родині, закінчив на відмінно математичний факультет Московського університету. Потім Фелінський відправився до Парижа, де став опікуном польського поета Юліуша Словацького. По поверненні 1851 вступив до Житомирської семінарії, і пізніше до Санкт-Петербурзької духовної семінарії. У 1855 році був рукопокладений на священика і служив в приході святої Катерини Александрійської на Невському проспекті. У 1857 році майбутній єпископ заснував жіночу чернечу конгрегацію францисканок Родини Марії.

У 1862 році Папа Римський Пій IX призначив Зигмунта Фелінського архієпископом Варшавським. Через півтора роки він був на 20 років засланий до Ярославля царськими властями. Після закінчення заслання в 1883 році архієпископові було заборонено повертатися до Варшави, і він поселився в Галичині. Фелінського призначили титульним єпископом Тарсійським. Останні 12 років життя архієпископ Фелінський провів в селі Дзвинячка теперішньої Тернопільської області, що тоді перебувало в Австрійській Імперії. Архієпископ працював заради духовного добра польських та українських селян. Він створив тут першу школу, побудував церкву та відкрив жіночий монастир сестер Родини Марії.

Зигмунт Фелінський помер у Кракові 17 вересня 1895 року, повертаючись з лікування в Карлових Варах, і був похований там 20 вересня, але 10 жовтня перезахоронений в селі Дзвинячка. В 1920 році його останки перенесли у варшавський катедральний собор (польск. Bazylika archikatedralna św. Jana Chrzciciela w Warszawie), де 14 квітня 1921 року поховали в одній із крипт, де він знаходиться і по даний час.

14 квітня 2001 року Папа Римський Іван Павло II причислив Фелінського до ліку блаженних. Католицька церква вважає блаженного врятованим і таким, що перебуває на небесах. Причислення до ліку блаженних передує канонізації праведника.

11 жовтня 2009 на площі святого Петра у Ватикані Папа Римський Бенедикт XVI зарахував до ліку святих блаженного архієпископа Зигмунта Фелінського.