Римо-Католицька Церква
Ри́мо-Като́ли́цька Церква (лат. Ecclesia Catholica Romana) — інститут католицької Церкви латинського обряду (частково амвросіанського, ліонського й мосарабського) із центром у Ватикані на чолі з Папою Римським, який є її земним головою. Від інших церков Римо-католицька церква відрізняється організаційною централізованістю та найбільшим числом прихильників (біля чверті населення світу в 2004 р.); неформально й найчастіше іменується просто Католицькою церквою. Відповідно традиції, (так само як і Православна Церква) характеризується чотирма відмінними ознаками (лат. notae ecclesiae): єдина, свята, вселенська (що й означає слово католицька), й апостольська.
Зміст |
[ред.] Доктрина
Головні моменти навчання Римо-Католицької церкви викладені в Апостольському, Нікейському й Афанасієвському символах віри, а також у декретах і в канонах Ферраро-Флорентійського, Тридентського й І і ІІ Ватиканських соборів. Узагальнена доктрина викладена в «Катехизмі».
Організація церкви є високоцентралізованою та ієрархічною (див. кардинали, Римська Курія) і рішення папи посилюються доктриною безпомилковості (при проголошенні урочистих тверджень «ex cathedra» з питань віри, промульгованою у 1870 році. Інші прийняті доктрини включають трансубстанцію і чистилище. Кількість таїнств була закріплена до семи з 12 століття. Вшановування Діви Марії, яке процвітало у Середні Віки, зазнало значного відродження у 19 столітті; заохочується теж ушанування святих та поклоніння їм. Оздоблення церкви, музика, і культовий одяг більш розвинені, ніж у протестантських церквах. До середини 20 століття латина лишалася єдиною мовою богослужіння.
[ред.] Демографія
Римо-католицизм поширився у світі завдяки активним місіонерським зусиллям з 16 століття внаслідок руху контрреформації — і є нині найчисельнішою християнською деномінацією.
Загальне число вірних (як мирян так і кліру) 2007 року оціновалося як 1147 мільйонів[1]. У 1950 році зросло у світі налічувалося 437 млн католиків[2] а в 1970 — 654 млн[3]. На 31 грудня 2008 року членство церкви складало 1666 млн, зростання в порівнянні з 2000 роком склало 11,54 %, що дещо перевищує загальне зростання населення світу (10,77 ). В Африці зростання склало 33,02 %, в Європі 1,17 %, в Азії та Океаніх 15,91 %, 10,93 % в Америці. Як наслідок католики складають 17,77 % населення Африки, 63,10 % населення Америки, 3,05 % — Азії, 39,97 % — Європи, 26,21 Океанії і 17,40 % світового населення. З 2000 по 2008 відсоток католиків, які мешкали в Африці зріс з 12,44 % до 14,84 %, а в Європі зменшився від 26,81 до 24,31 %[4].
На кінець 2007 року в католицькій церкві налічувалося 408 024 священиків, на 762 більше, ніж на початок року. Основними регіонами росту були Азія та Африка, 21,1 % та 27,6 %, відповідно. У Північній та Південній Америці кількість кліру залишилася приблизно сталою, а в Європі та Океанії це число зменшується[1].
[ред.] Історія
Католицька доктрина стверджує, що Католицька церква була заснована Ісусом Христом в 1 ст. АД в римській провінції Іудея. Новий завіт свідчить про призначення Христом дванадцяти апостолів, яким він доручив продовжити свою справу. На апостолів у День зіслання святої трійці зійшов Святий Дух, чим знаменувалося заснування церкви. Католицька доктрина навчає, що Католицька церква є наступницею цієї першої християнської громади. Вона тлумачить зізнання Св. Петра, описане в Євангелії від Матея як призначення Христом Св. Петра та його спадкоємців римських єпископів тимчасовими очільниками Церкви. Ця доктрина отримала назву апостольського наслідування[5][6].
Після розколу зі східними православними церквами у 1054, (див. філіокве, лат. filioque), римський католицизм успішно бореться за те, щоб стати єдиною духовною владою у західній Європі. Церковні діячі мали великий політичний і духовний авторитет, процвітало чернецтво. На початку 16 століття зростаюча хвиля протестантизму виявила потребу негайних реформ всередині церкви: Собор у Тренті (1545—1563) скликаний для обговорення цих реформ, широко визначив сьогоднішній догматичний, дисциплінарний, і літургійний характер римо-католицизму (див. теж контрреформація), хоча важливі зміни започатковано і введено на другому Ватиканському Соборі.
[ред.] Галерея
-
Церемонія похорону папи Івана Павла II
-
Римо-католицький клір єпархії Пунто Фіхо, Венесуела
-
Латеранський палац — резиденція Папи
-
Процесія Освячених Дарів в США
-
Римо-католицька церква в с. Чіжонґ, пров. Юнань, Півд. Китай
-
Бенедикт XVI в папамобілі
-
Закордонні візити папи Івана Павла ІІ
[ред.] Дивіться також
[ред.] Джерело
- (англ.) Енциклопедія Макміллан (англійською): The Macmillan Encyclopedia. Лондон: Макміллан Лондон Лімітед, 1981, 1983, 1984, 1985.
[ред.] Виноски
- ↑ а б «Vatican: Priest numbers show steady, moderate increase». Catholic News Service. 2 March 2009. http://www.americancatholic.org/news/newsreport.aspx?id=759. Процитовано 2008-03-09.
- ↑ Froehle, pp. 4–5
- ↑ Bazar, Emily, «Immigrants Make Pilgrimage to Pope», USA Today, 16 April 2008. Процитовано 2008-05-03.
- ↑ «Number of Catholics on the Rise». Zenit News Agency. 27 April 2010. http://www.zenit.org/rssenglish-29058. Процитовано 2010-05-02.. Детальніше про кількість католиків і католицьких священиків та їхній розподіл за континентами можна знайти на «Annuario Statistico della Chiesa dell'anno 2008». Holy See Press Office. 27 April 2010. http://212.77.1.245/news_services/bulletin/news/25451.php?index=25451&lang=it. Процитовано 2010-05-02. (in Italian)
- ↑ Католицька церква визнає легітимність єпископських конгрегації низки інших церков, але все ж наполягає на їх підпорядкуванню верховенству Римського понтифіка.
- ↑ Temporini, Hildegard Aufstieg und Niedergang der römischen Welt Principat.: Geschichte und Kultur Roms im Spiegel der neueren Forschung. — Walter de Gruyter. DOI:2008-06-26, 1982. ISBN 3110087006.
|
||||||||||||||||||||||||||||
