Розвиткові країни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
   Розвиткові країни
   Країни третього світу

Розвиткові країни (англ. Developing countries) — країни, в яких дохід на душу населення невисокий порівняно з доходом у розвинутих країнах, таких, як Сполучені Штати, Японія, Німеччина тощо. Такі країни в процесі індустріального розвитку. Рівень життя середній, ВВП нижчий ніж у високорозвинених країн світу. Такі країни мають великі перспективи у майбутньому. У них мешкає більше ніж 80% населення планети, приблизно 5,2 млрд чол. Визначальною тенденцією розвитку країн, що розвиваються, починаючи з 60-х років XX ст., стає все більша їх диференціа­ція і зростання їхньої ролі та значення у світі.

Країни з більш розвиненою економікою, порівняно з іншими, але які ще не в повній мірі продемонстрували ознаки розвиненої країни, об'єднуються під загальним терміном «нові індустріальні країни». Водночас є думка, що політкоректний термін «розвиткова країна» можна застосувати не для кожної країни, яка слаборозвинена, оскільки у ряді країн практично ніякого розвитку не відбувається. Такі країни, визнаючись розвитковими, водночас класифікуються як найменш розвинені країни або неспроможні держави.

Найбільшою розвитковою країною називає себе Китай[1].

За оцінкою Morgan Stanley (2014), нині на розвиткові припадає приблизно половина світового ВВП. Для порівняння в 1997–1998 роках їхня частка становила 37%[2].

Визначення[ред.ред. код]

Кофі Аннан, колишній Генеральний секретар Організації об'єднаних націй визначав розвинені країни таким чином:

Розвинена країна — така країна, яка дає можливість всім своїм жителям насолоджуватися вільним та здоровим життям в безпечному навколишньому середовищі.

Але згідно з статистичним відділом ООН:

Немає встановлених правил для визначення «розвинених» або «розвиткових» країн або регіонів у системі ООН

Відзначається, що:

Визначення «розвинена» та «розвиткова» країна служать лише для статистичної зручності і не обов'язково несуть судження про етап, досягнутий в конкретній країні або області, в процесі розвитку.

Також ООН зазначає, що:

У звичайній практиці, Японія в Азії, Канада та США в Північній Америці, Австралія та Нова Зеландія в Океанії та Європа вважаються «розвиненими» регіонами та областями. За міжнародною торговою статистикою Південно-Африканський митний союз також відноситься до розвинених регіонів, а Ізраїль до розвинених країн; країни колишньої Югославії розглядаються в якості країн, що розвиваються; а держави Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав в Європі не включені в списки ні розвинених, ні розвиткових регіонів".

В XXI столітті самобутній регіон Чотирьох азійських тигрів (Гонконг, Сінгапур, Південна Корея та Тайвань) поряд з Кіпром, Мальтою та Словенією розглядають, як «розвинені країни».

З іншого боку, згідно з класифікацією Міжнародного валютного фонду до квітня 2004, всі країни Східної Європи (включаючи країни Центральної Європи, які все ще належать до «Східно-Європейської групи» в організаціях ООН) також, як і країни колишнього СРСР в Центральній Азії (Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан), а також Монголія були віднесені ні до розвинених, ні до розвиткових, і їх розглядають радше «як перехідні країни»; проте, останнім часом їх переважно відносять (в міжнародних звітах) до розвиткових країн.

МВФ використовує гнучку систему класифікації, яка враховує:

  1. дохід на душу населення,
  2. диверсифікацію експорту; так експортери нафти, що мають високий ВВП на душу населення, не отримають високий рейтинг в класифікації, оскільки понад 70% їх експорту становить нафта,
  3. рівень інтеграції в глобальну фінансову систему.

Світовий банк поділяє країни на чотири групи за рівнем доходу. Оцінка виноситься щороку першого липня. Економіки були розділені по ВНД на душу населення на такі рівні доходів:

  • країни з низьким рівнем доходів з ВНД на душу населення 975 доларів США або менше.
  • країни з рівнем доходів нижче середнього з ВНД на душу населення 976-3 855 доларів США.
  • країни з рівнем доходів вище середнього з ВНД на душу населення 3 856-11 905 доларів США.
  • країни з високим рівнем доходів з ВНД на душу населення понад 11 906 доларів США.

Світовий банк відносить усі мало- і середньорозвинені країни до розвиткових, однак зазначається:

Використання цього терміна є зручним, але він не має на увазі, що всі економіки в групі мають схожий розвиток або що ці економіки досягли бажаного або остаточного рівня процвітання. Класифікація за доходами не обов'язково відображає стан розвитку країни.

Вперше термін «розвиткові ринки» був ужитий в 1980-х роках економістом Світового банку Антуаном ван Агтмелем.

Міра і концепція розвитку[ред.ред. код]

Розвиток країни визначається за статистичними показниками, такими як ВВП на душу населення, очікувана тривалість життя, рівень грамотності і т. д. ООН розробила Індекс розвитку людського потенціалу — комбінований показник зазначених вище статистичних даних для оцінки рівня людського розвитку країн, дані про які доступні.

Розвиткові країни, переважно, не досягнули значного рівня індустріалізації щодо їх населення та мають середній або низький рівень життя. Існує сувора залежність між низьким рівнем доходів та швидким зростом чисельності населення.

Іноді використовуються інші терміни, наприклад менш розвинені країни, економічно слабо розвинені країни, слаборозвинені країни або країни третього світу і НЕ індустріальні країни. І навпаки, країни на іншій стороні спектра називають розвиненими, економічно розвиненими, країнами Першого світу і індустріальними країнами.

Для пом'якшення евфемістичного боку слова розвиткова, міжнародні організації стали застосовувати вираз економічно слабо розвинені країни для найбідніших держав, які ні в якому відношенні не можуть бути віднесені до розвиткових. Тобто, економічно слаборозвинені країни — це підмножина менш розвинених країн. Це може м'яко вказувати на те, що стандарти життя серед розвиткових країн не однакові.

Концепція розвиткових країн існує, під тією чи іншою назвою, в багатьох теоретичних системах, що мають різне спрямування — наприклад, в теорії колоніалізму, теології визволення, марксизмі, антиімперіалізмі і в політичній економії.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.