Культура штрихованої кераміки

Карта балтської археологічної культури VII ст. до н. е. — V ст. н. е.

Культура штрихованої кераміки (рос. культура штрихованной керамики) — балтська археологічна культура залізної доби (VII ст. до н. е. — V ст. н. е.), що розташована на території східної Литви, південно-східної Латвії, а також у північно-західній та центральній Білорусі. Розділяється на ранній і пізній періоди. У пізньому періоді культурні зміни пов'язані з широким розповсюдженням металургії та контактами з Римською імперією, а також розширенням ареалу культури на південному сході і впливом зарубинецької культури.

Генетичні зв'язки

Ця культура сформувалася на основі місцевих: пізньої неолітичної німанської та пізньої нарвської культур, під активним впливом носіїв культури шнурової кераміки. Культура була споріднена з культурами західнобалтійських курганів і дніпро-двінська культура. У 2-й чверті V століття багато її поселень були знищені вогнем. Археологи знаходять у них трилопатеві наконечники стріл, що використовувалися гунським населенням. Після цього не виявляються в культурних горизонтах сліди присутності культури штрихованої кераміки, а її похоронний обряд змінюється на трупоспалення культури східнолитовських курганів. У південно-східній частині ареалу її змінює банцеровська культура, в яку вона увійшла одним з компонентів. Висловлюється припущення про генетичні зв'язки культури штрихованої кераміки та празької культури.

Етнічна приналежність

Населення цієї культури — нащадки місцевих неолітичних культур, асимільовані німанськими та дніпровськими балтами, які говорили західнобалтською близькою до протобалто-слов'янської мови. Згідно географії Птолемея культура могла належати племені ставанів і гелонів.

Господарство

Основу їх господарства становило підсічно землеробство і тваринництво (свині, вівці, коні, велика рогата худоба). Мисливство та рибальство відігравали допоміжну ролю. Вирощувалася пшениця, жито, боби, горох, просо.

Мався центр ткацтва, була розвинена металургія, кераміка ліпна.

Культура

Городища зазвичай займали 0,1-0,5 га, спочатку неукріплені, але поступово з'являються оборонні споруди, з часом все ускладнені і збільшені в розмірах. Будинки були багатокамерні, поділяючись на три секції, і мали стовпову конструкцію. Пізніше в південних районах з'явилися зрубні напівземлянки, які пов'язують з напливом носіїв зарубинецької культури.

Вірування були пов'язані з обожнюванням сил природи, культом сонця і вогню. Ймовірно, досить широке поширення мав культ ведмедя. Похоронні пам'ятники невідомі. Посуд представлений ​​головним чином ліпними горщиками.

Джерела

• Егорейченко А. А., «Культуры штрихованной керамики». — Мн.: БГУ, 2006 г. — 207 с. — ISBN 985-485-607-0. (рос.)

Посилання

• Культура штрихованной керамики [Архівовано 20 квітня 2013 у Wayback Machine.], История Беларуси