Кірпа Георгій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій Кірпа
Георгій Кірпа

Час на посаді:
24 липня 2004 — 27 грудня 2004
Наступник Євген Червоненко

Народився 20 липня 1946(1946-07-20)
с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область
Помер 27 грудня 2004(2004-12-27) (58 років)
Бортничі, біля Києва
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Національність українець
Політична партія «Відродження»
Дружина Жанна Ігорівна
Діти Віталій (1972)
Інна (1974)
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Дружби народів

Георгій Миколайович Кірпа (* 20 липня 1946, с. Клубівка (Ізяславський район), Хмельницька область — 27 грудня 2004, Бортничі, околиця Києва) — український державний діяч, інженер-транспортник.

Міністр транспорту України (2002–2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004). Кандидат технічних наук (1997). Генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України (20002004). Почесний громадянин Ковеля.

Персональні дані[ред.ред. код]

Українець.

Родина:

  • Дружина Жанна Ігорівна (1947) — пров. спеціаліст залізн. транспорту;
  • син Віталій (1972) — інженер шляхів сполучень;
  • дочка Інна (1974) — хірург.

Життєпис[ред.ред. код]

Освіта: Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (1970).

Обраний народним депутатом України 4 скликання з квітня 2002 від блоку «За єдину Україну!», № 10 в списку. На час виборів: генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України, б/п. Зняв кандидатуру.

Академік Транспортної академії України (1997).

Голова партії «Відродження» (з червня 2004 р.).

З травня 2002 р. під його орудою розгорнуто та здійснено низку масштабних проектів:

Загинув від вогнепального поранення наступного дня після повторного голосування 2-го туру президентських виборів 2004 року. Офіційно оголошена версія смерті — ймовірне самогубство[1].

Відзнаки[ред.ред. код]

2009 — визнаний найвидатнішим залізничником України за 148 років існування залізничного транспорту в Україні.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Надгробок Георгія Кірпи на Байковому кладовищі

На честь Георгія Кірпи названі:

  • площа перед залізничним вокзалом у місті Ужгороді[2]
  • з 20 липня 2006 року електропотяг «Георгій Кірпа» курсує за маршрутом Львів—Ужгород[3]
  • вулиця у Києві — депутати Київради ухвалили рішення перейменувати вулицю Петрозаводська в Солом'янському районі Києва на вулицю імені Кірпи[4]
  • станція у Дарницькому районі Києва, на лінії Дарниця — Гребінка, колишня назва Бортничі[5]

У липні 2006 року Південна залізниця побудувала каплицю на привокзальній площі в Кременчуці у пам'ять про Кірпу.

25 грудня 2009 року в Києві відкрито пам'ятну дошку Георгію Миколайовичу Кірпі на будівлі Державної адміністрації залізничного транспорту України (вул. Тверська, 5).[6]

7 липня 2009 створено Фонд імені Георгія Миколайовича Кірпи.

20 липня 2009 в селі Клубівка, Ізяславського району, Хмельницької області відкрито пам'ятник Кірпі.

20 липня 2010 y селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області у будинку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Георгія Кірпи відкрито музей його імені[7][8][9].

За часів міністерства Кірпи у м. Ужгород була проведена реконструкція залізничного вокзалу. Нині, в залі очікування будівлі вокзалу знаходиться меморіальний куточок, присвячений Георгію Миколайовичу. Центром експозиції є погруддя Героя України Г. М. Кірпи. У шафі під склом зберігаються особисті речі колишнього міністра, в числі нагород — оригінальна золота зірка.

Праці[ред.ред. код]

Автор 14 наукових праць в галузі залізничних та мультимодальних перевезень.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]