Кірпа Георгій Миколайович

Георгій Кірпа
Міністр транспорту та зв'язку України
Час на посаді:
24 липня 2004(20040724) — 27 грудня 2004
Наступник	Євген Червоненко
Народився	20 липня 1946 с. Клубівка, Ізяславський район, Хмельницька область
Помер	27 грудня 2004 (58 років) Бортничі, біля Києва
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	Українець
Політична партія	«Відродження»
Дружина	Жанна Ігорівна
Діти	Віталій (1972) Інна (1974)
Нагороди

Георгій Миколайович Кірпа (* 20 липня 1946, с. Клубівка (Ізяславський район), Хмельницька область — † 27 грудня 2004, Бортничі, біля Києва) — український державний діяч, інженер-транспортник. Міністр транспорту України (2002—2003), Міністр транспорту та зв'язку України (2004). Кандидат технічних наук (1997). Генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України (2000—2004).

Родина

Українець.

Дружина Жанна Ігорівна (1947) — пров. спеціаліст залізн. транспорту; син Віталій (1972) — інженер шляхів сполучень; дочка Інна (1974) — хірург.

Життєпис

Освіта: Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (1970).

• Серпень 1964 — липень 1965 — слюсар, Клубівський цукровий завод (Хмельницька область).
• Серпень 1965 — серпень 1970 — студент (Харківський інститут інженерів залізничного транспорту).
• Серпень-листопад 1970 — черговий по станції Чоп (Львівська залізниця).
• Листопад 1970 — грудень 1971 — служба в армії, м. Ярославль (Росія).
• Грудень 1971 — березень 1972 — інженер станції Чоп
• Березень-листопад 1972 — головний інженер станції Чоп
• Листопад 1972 — травень 1977 — начальник станції Чоп
• Травень 1977 — січень 1978 — начальник відділу перевезень Ужгородського відділку Львівської залізниці.
• Січень 1978 — квітень 1979 — заступник начальника Ужгородського відділку Львівської залізниці.
• Квітень 1979 — січень 1982 — начальник Рівненського відділку Львівської залізниці.
• Січень 1982 — січень 1985 — начальник Ужгородського відділку Львівської залізниці.
• Січень 1985 — липень 1993 — 1-й заст. начальника Львівської залізниці.
• Липень 1993 — квітень 2000 — начальник Львівської залізниці.
• Квітень 2000 — серпень 2001 — 1-й заступник міністра — генеральний директор Держ. адміністрації залізничного транспорту України, Мін-во транспорту України.
• З серпня 2001 — ген. директор, Держ. адміністрації залізничного транспорту України.
• Міністр транспорту України (2002—2003),
• Міністр транспорту та зв'язку України (2004).

Обраний народним депутатом України 4 скликання з квітня 2002 від блоку «За єдину Україну!», № 10 в списку. На час виборів: генеральний директор Державної адміністрації залізничного транспорту України, б/п. Зняв кандидатуру.

Академік Транспортної академії України (1997).

Голова партії «Відродження» (з червня 2004 р.).

З травня 2002 р. під його орудою розгорнуто та здійснено низку масштабних проектів:

• будівництво Південного вокзалу на станції Київ-Пасажирський
• будівництво автомагістралі Київ-Одеса.
• реконструкція Дарницького вокзалу та зупинного комплексу Караваєві Дачі,
• будівництво нового мосту через р. Дніпро.
• почали курсувати пришвидшені поїзди між Києвом та Харковом і Києвом та Дніпропетровськом.

Загинув від вогнепального поранення наступного дня після повторного голосування 2-го туру президентських виборів 2004 року. Офіційна причина смерті — ймовірне самогубство.

Відзнаки

• Заслужений працівник транспорту України (серпень 1995).
• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002),
• Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2003).
• Знак «Почесному залізничнику» (1984).
• Орден Дружби народів (1985).
• Орден «За заслуги» III ст. (квітень 1998).
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (червень 1999).
• Герой України (з врученням ордена Держави, 23 квітня 2002).
• Медаль «За ефективне управління» (1999, Міжнар. кадр. академія).
• «Найпопулярніша особа Львівщини — Галицький лицар 1999» в номінації «Меценат».
• Персональна нагорода в номінації «За проявлення волі лідера у зміцненні позицій свого підприємства» «Ертслайкер-2000» (Ін-т банкірів у Лондоні).
• Почесна відзнака Мін-ва транспорту і морського господарства Респ. Польща.
• Орден Святого князя Володимира Великого (1998),
• Орден Нестора Літописця (2000).
• Ювійлейний орден «Різдво Христове 2000» I ст. (2000),
• ювілейна медаль «Різдво Христове 2000» I ст. (2000).

2009 — визнаний найвидатнішим залізничником України за 148 років існування залізничного транспорту в Україні.

Вшанування пам'яті

Надгробок Георгія Кірпи на Байковому кладовищі

На честь Георгія Кірпи названі:

• площа перед залізничним вокзалом у місті Ужгороді
• з 20 липня 2006 року електропотяг «Георгій Кірпа» курсує за маршрутом Львів—Ужгород
• вулиця у Києві — депутати Київради ухвалили рішення перейменувати вулицю Петрозаводська в Солом'янському районі Києва на вулицю імені Кірпи
• станція у Дарницькому районі Києва, на лінії Дарниця — Гребінка, колишня назва Бортничі

У липні 2006 року Південна залізниця побудувала каплицю на привокзальній площі в Кременчуці у пам'ять про Кірпу.

25 грудня 2009 року в Києві відкрито пам'ятну дошку Георгію Миколайовичу Кірпі на будівлі Державної адміністрації залізничного транспорту України (вул. Тверська, 5).

7 липня 2009 створено Фонд імені Георгія Миколайовича Кірпи.

20 липня 2009 в селі Клубівка, Ізяславського району, Хмельницької області відкрито пам'ятник Кірпі.

20 липня 2010 y селі Клубівка Ізяславського району Хмельницької області у будинку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Георгія Кірпи відкрито музей його імені.

Праці

Автор 14 наукових праць в галузі залізничних та мультимодальних перевезень.

Посилання

• Урядовий некролог
• Кірпа Георгій Миколайович на сайті «Великі Українці»
• Довідник «Хто є хто в Україні»
• Эпидемия имени Кирпы и Верховной Рады (рос.)
• КРУ звинувачує Укрзалізницю
• Кирпа до сих пор в больнице после избиения Януковичем (рос.)