Дурдинець Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Васильович Дурдинець
Василь Васильович Дурдинець

Час на посаді:
2 грудня 2002 — 15 липня 2003
Президент   Кучма Леонід Данилович
Попередник Климпуш Орест Дмитрович
Наступник Мушка Юрій Юрійович

Час на посаді:
22 березня 1999 — 30 листопада 2002
Президент Кучма Леонід Данилович
Прем'єр-міністр   Пустовойтенко Валерій Павлович
Ющенко Віктор Андрійович
Кінах Анатолій Кирилович
Янукович Віктор Федорович
Попередник Кальченко Валерій Михайлович
Наступник Рева Григорій Васильович

Час на посаді:
19 червня 1997 — 16 липня 1997
Президент Кучма Леонід Данилович
Прем'єр-міністр   Пустовойтенко Валерій Павлович
Попередник Звягільський Юхим Леонідович
Наступник Азаров Микола Янович

Час на посаді:
29 січня 1992 — 10 травня 1994
Президент Кравчук Леонід Макарович
Попередник Плющ Іван Степанович
Наступник Ткаченко Олександр Миколайович

Народився 27 вересня 1937(1937-09-27) (76 років)
с. Ромочевиця, Мукачівський район, Закарпатська область
Національність українець
Діти дочка
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Орден «За особисту мужність»
Іменна вогнепальна зброя
Заслужений юрист України
Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
позапартійний 10 травня 1994 3 вересня 1996

Васи́ль Васи́льович Дурдине́ць (* 27 вересня 1937, с. Ромочевиця, Мукачівський район Закарпатська область) — радник Міністерства внутрішніх справ України.

Біографія[ред.ред. код]

1960 — закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Я. Франка.

19581978 — працював у комсомольських і компартійних органах (Львів, Москва, Київ).

1978 — призначений заступником, а 1982 — 1-м заступником міністра внутрішніх справ УРСР. На цій посаді працював до лютого 1991 р.

Від березня 1990 — народний депутат України.

29 січня 1992 р. — обраний 1-м заступником голови ВР України.

У липні 1995 р. увійшов до складу Кабінету Міністрів України як віце-прем'єр-міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

18 червня 1996 — призначений 1-м віце-прем'єр-міністром України.

Від 14 лютого 1997 — голова Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України.

Указом Президента України від 2 липня 1997 р. призначений виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України.

30 липня 1997 — звільнений з посади в. о. прем'єр-міністра України й призначений директором Національного бюро розслідувань України.

22 березня 1999 — 30 листопада 2002 — міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

2 грудня 2002 — 15 липня 2003 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорській РеспубліціСловенії — за сумісництвом).

Член Урядового комітету з реформування аграрного сектору та з питань екології і надзвичайних ситуацій з 17 лютого 2000, член Ради національної безпеки і оборони України зі серпня 1997, представник України в постійних органах Частково відкритої угоди Ради Європи щодо запобігання, захисту та надання допомоги у разі великих природних і техногенних катастроф у серпні 1999 — листопаді 2003.

Генерал внутрішньої служби України (з 1997).

Почесний професор Національної академії внутрішніх справ з 1997.

Заслужений працівник МВС з 1990.

Заслужений прикордонник України з 1997 р.

Нагороджений орденами: Трудового Червоного Прапора (1977), Знак Пошани (1971), «За особисту мужність» (1991), князя Ярослава Мудрого V ст. (2000) та IV ст. (2002), 12 медалями, почесними грамотами Президії ВР УРСР (1987), КМ України (1998), Почесною відзнакою Президента України (серпень 1996), орденом «За заслуги» II ст. (27 вересня 2012)[1], іменною вогнепальною зброєю (1996), лауреат Премії імені Ярослава Мудрого 2008 року «За цикл наукових праць та проектів з питань інформатизації законотворчої, правоохоронної та правоосвітньої діяльності».

Заслужений юрист України (26 квітня 2011) — за мужність і самовідданість, виявлені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, багаторічну активну громадську діяльність, сумлінну працю та високий професіоналізм[2]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: 8-й Прем'єр-міністр України
19 червня 1997 — 16 липня 1997
Наступник:
Лазаренко Павло Іванович
Пустовойтенко Валерій Павлович