Південна залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Управління Південної залізниці.


«Півде́нна залізни́ця» є складовою частиною залізничного транспорту України. Це одна із найстаріших залізниць (1869 р.).

Географічне розташування і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначає її велике транзитне значення. Вона зв'язує Донбас зі столицею України і західними областями, розташована на головному пасажирському напрямку Північ—КримКавказ.

Її колії простягнулись більш ніж на 3 000 км (розгорнута довжина головних колій перевищує 4000 км). Магістраль обслуговує понад 1000 промислових підприємств.

На Південній залізниці функціонують 4 дирекції залізничних перевезень: Куп'янська, Полтавська, Сумська та Харківська.

Історія[ред.ред. код]

1863

  • Прийнято рішення про будівництво залізничної лінії Курськ — Харків — Таганрог — Ростов.

1869

  • В травні прибув перший потяг з Курська в Харків. У грудні відкрито наскрізний рух на лінії Курськ — Харків та закінчено будівництво лінії Харків — Ростов.

1870

  • Відкрито рух потягів на дільниці Полтава — Харків.

1878

  • Відкрито рух потягів на Сумський лінії (Ворожба — Суми).

1888

  • Початок руху на дільниці Кременчук — Ромни. Харківська — Миколаївська дорога отримала вихід на Лібаво-Роменська лінію.

1894

  • Відкрито для руху дільницю Боромля — Лебединська.

1895

  • Відкрито рух на дільниці Лохвиця — Гадяч.

1896

  • Відкрито рух по лінії Бєлгород — Вовчанськ.

1897

  • Відкрито рух на лінії Кириківка — Охтирка.

1901

1907

  • Харківсько — Миколаївську та Курсько — Харківсько — Севастопольську залізниці було об'єднано в одну мережу під назвою «Південні казенні залізниці».

1909

  • Побудовано та відкрито дільницю Гребениківка — Низи.

1922

  • Приймається нова система управління на транспорті.

1930

1934

  • В лютому Південну залізницю розділяють на дві самостійні залізниці — Південну та Донецьку. Швидкість вантажних потягів подвоїлась. Були укладенні рейки важкого типу.

1943

  • Здана в експлуатацію лінія Сараївка - Старий Оскол. За роки війни (1941 —1945 рр.) Шкоду, заподіяну Південній дорозі, склав більше мільярда рублів.

1948

  • Відновлено і споруджено близько 250 електростанцій, 78 службово-технічних приміщень, відремонтовано станційні та під'їзні шляхи, створено близько 50 лінійних пунктів ремонту та промиву вагонів, електросвітло підключено до 90-та станцій і роз'їздів.

1957

1960

  • Завершилася електрифікація всього головного напрямку Південної дороги. Загальна довжина ліній, переведених на електровозну і тепловозну тягу, перевищує 2500 кілометрів.

1961

  • У локомотивні депо Полтава та Куп'янськ надходять тепловози. Починається їх експлуатація.

1966

  • Створено лабораторію обчислювальної техніки.

1972

  • На базі дорожньої лабораторії обчислювальної техніки створено інформаційно-обчислювальний центр дороги.

1988

  • Електрифіковано 37-кілометрову ділянку Власівка - Красноград.

1998

Керівництво залізниці[ред.ред. код]

Курсько — Харківська — Азовська

  • О. фон Ган (1869 — 1874 рр.);
  • В. Іванов (1874 — 1886 рр.);
  • Неронов (1887 — 1889 рр.);
  • В. Дворжецький (1889 р.);
  • Л. Богданович (1890 р.);
  • Ізмайлов (1890 — 1891 рр.);
  • Васильєв (1891 — 1895 рр.).

Курсько — Харківська — Севастопольська

  • фон Ренкуль Микола Амандович (1896 — 1901 рр.);
  • Крігер (1901 — 1905 рр.);
  • Шмідт Федір Іванович (1906 — 1907 рр.).

Харківсько — Миколаївська

  • Печковський Володимир Миколайович (1870 — 1889 рр.);
  • Островський Микола Степанович (1890 — 1898 рр.);
  • Шмідт Федір Іванович (1898 — 1901 рр.);
  • Галицинський Федір Олексійович (1901 — 1902 рр.);
  • Волков Володимир Миколайович (1902 — 1906 рр.);
  • Розанов Віктор Олександрович (1906 р.).

Південна залізниця

  • Шмідт Федір Іванович (1907 р.);
  • Розанов Віктор Олександрович (1907 — 1908 рр.).
  • Івановський Іпполіт Костянтинович (1909 — 1910 рр.);
  • Стульгинський Владислав Гнатович (1910 — 1913 рр.);
  • Воскресенський Борис Дмитрович (1913 — 1916 рр.);
  • Язиков Борис Миколайович (1916 — 1917 рр.);
  • Іванов (1923 — 1926 рр.);
  • В. Чорний (1927 — 1928 рр.);
  • П. Бандура (1928 — 1930 рр.);
  • Лівшиць Яков Абрамович (1931 — 1933 рр.);
  • Зорін Олексій Михайлович (1934 р.);
  • Шушков Петро Сергійович (1934 — 1937 рр.);
  • Малий І. (1937 — 1938 рр.);
  • Кутафін Семен Васильович (1938 — 1944 рр.);
  • Даниленко Костянтин Іванович (1944 — 1945 рр.);
  • Дмитрюк Петро Андрійович (1945 — 1954 рр.);
  • Кожухар Костянтин Герасимович (1954 — 1959 рр.);
  • Головченко Григорій Іванович (1959 — 1972 рр.);
  • Конарев Микола Семенович (1972 — 1976 рр.);
  • Шутов Олексій Йосипович (1976 — 1983 рр.);
  • Пучко Олександр Олександрович (1983 — 1995 рр.);
  • Крючков Олег Митрофанович (1995 — 1997 рр.);
  • Несвіт Василь Андрійович (1997 — 2000 рр.);
  • Остапчук Віктор Миколайович (2000 — 2012 рр.);
  • Філатов Олександр Валентинович (2012 – до цього часу)

Електрифікація залізниці[ред.ред. код]

Електрифікація за десятиріччями[ред.ред. код]

Десятиріччя Електрифіковано залізниць, км
1950-ті 190
1960-ті 229
1970-ті 348
1980-ті 37
1990-ті 99
2000-ні 250
2010-ті 295

Плани Укрзалізниці[5][ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]