Ла-Рошель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ла-Рошель
La Rochelle
Blason ville fr LaRochelle 17.svg 
Країна Франція Франція
Регіон Пуату-Шарант 

Департамент

Приморська Шаранта 
Округ Ла-Рошель
Кантон неф-кантон
Код INSEE 17300
Поштові індекси 17000
Координати 46°09′20″N 1°09′55″W / 46.155556° пн. ш. 1.165278° зх. д. / 46.155556; -1.165278Координати: 46°09′20″N 1°09′55″W / 46.155556° пн. ш. 1.165278° зх. д. / 46.155556; -1.165278
Висота 0 - 28 м.н.р.м.
Площа 28,43 км²
Населення 75 170 (2010-01-01)
Густота 2644,04 ос./км²
Розташування
Ла-Рошель (Франція)
Ла-Рошель
Влада
Мер
Мандат
Maxime Bono
2008-2014
Офіційна сторінка 

Ла-Роше́ль (фр. La Rochelle) — місто та муніципалітет у Франції, у регіоні Пуату-Шарант, адміністративний центр департаменту Приморська Шаранта. Населення — 75 170 осіб (2010)[1].

La Rochelle Vieux-Port.JPG

Зміст

Географія[ред.]

Ла-Рошель є столицею департаменту Приморська Шаранта і важливим торговим центром на атлантичному узбережжі Франції. Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 400 км на південний захід від Парижа, 125 км на захід від Пуатьє. У Ла-Рошелі проживають 77 тисяч жителів.

Історія[ред.]

Ла-Рошель була заснована в X столітті . У XII і XIII столітті була важливим містом ордену тамплієрів , які побудували тут великий порт. У Ла-Рошелі досі існує вулиця Тамплієрів. До XV століття Ла-Рошель була найбільшим портом Франції на атлантичному узбережжі. Торгівля велася переважно вином і сіллю . У епоху Відродження Ла-Рошель відкрито прийняла ідеї Реформації і з 1568 року стала центром гугенотів, що принесло місту нетривалий період розквіту і миру. У 1622 році герцог де Гіз знищив флот Ла-Рошелі, що знаходився під командуванням Жана Гітонья.

Після того, як солдати Ла-Рошелі 10 вересня 1627 року вступили в бій проти королівських французьких військ, король Людовик XIII наказав почати облогу Ла-Рошелі , яка закінчилася її взяттям в 1628 році, а також новими переслідуваннями гугенотів, які досягли своєї вищої точки у скасуванні Нантського едикту Людовіком XIV . Багато гугенотів втекло з країни, в 1689 році вони заснували в Північній Америці місто Нью-Рошель . В епоху колоніалізму Ла-Рошель відігравала важливу роль в торгівлі між Африкою , Північною Америкою і Європою .

Під час Другої світової війни німці побудували поряд з Ла-Рошелью бункер для підводних човнів , що зберігся до сьогоднішніх днів. Через сильний опір загарбників, Ла-Рошель стала останнім звільненим містом Франції. Німецький комендант здався лише опівночі 8 травня 1945 .

Визначні місця[ред.]

  • Стара гавань (Vieux Port)
  • Вежа Сен-Нікола (1317-1345)
  • Вежа «Тур де ла Шен» (14 ст.)
  • Вежа «Тур де ла Латерн» (14 ст.)
  • Брама Великого годинника (Porte de la Grosse Horloge)
  • Отель-де-Віль (мерія міста)
  • Отель-де-ла-Бурс з аркадами (будинок біржі, 18 ст.)
  • Вулиця Rue du Palais - головна вулиця старого міста.
  • Вулиця Rue Chaudrier, Nr. 54 найдавніший ресторан Франції Café de la Paix.
  • Будинок Анрі II (1555)
  • Вулиця Grande Rue des Merciers: будинки 16 і 17 ст.
  • Палац Правосуддя (Palais de Justice) (1789)
  • Собор Сен-Луї (Cathedrale St.-Louis)
  • Вулиця Rue de Minage (аркади, дуже давні будинки)
  • Ринкова площа (Place du Marché): два будинки з 15 і 16 ст.

Демографія[ред.]

Динаміка населення (INSEE ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[3]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 35 589 5499 6883 9262 8268 5118 559
Жінки 41 609 5193 6794 9618 10 195 8500 1309


Економіка[ред.]

У 2007 році серед 50694 осіб у працездатному віці (15-64 років) 32900 були активні, 17794 — неактивні (показник активності 64,9%, у 1999 році було 65,6%). З 32900 активних працювало 27400 осіб (13969 чоловіків та 13431 жінка), безробітних було 5500 (2604 чоловіки та 2896 жінок). Серед 17794 неактивних 8726 осіб було учнями чи студентами, 4305 — пенсіонерами, 4763 були неактивними з інших причин[4].

У 2008 році у муніципалітеті числилось 36427 оподаткованих домогосподарств у яких проживало 71188 осіб, медіана доходів виносила 17 120 євро на одного особоспоживача[5].

Галерея зображень[ред.]

Посилання[ред.]

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. «Кількість населення у 2010 році». INSEE. Процитовано 12 січня 2013. (фр.)
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. «Population selon le sexe et l'âge...2006» [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Процитовано 27 червня 2011. 
  4. «Emploi et population active 1999 et 2007» [Зайнятість та активність населення у 1999 і 2007] (фр.). INSEE. Процитовано 5 травня 2011.  (наближені дані, у 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  5. «Revenus fiscaux des ménages en 2008» [Оподатковані доходи домогосподарств у 2008 році] (фр.). INSEE. Процитовано 25 травня 2011.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.