Ла-Рошель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ла-Рошель
La Rochelle
Blason ville fr LaRochelle 17.svg 
Країна Франція Франція
Регіон Пуату-Шарант 

Департамент

Приморська Шаранта 
Округ Ла-Рошель
Кантон неф-кантон
Код INSEE 17300
Поштові індекси 17000
Координати 46°09′20″ пн. ш. 1°09′55″ зх. д. / 46.155556° пн. ш. 1.165278° зх. д. / 46.155556; -1.165278Координати: 46°09′20″ пн. ш. 1°09′55″ зх. д. / 46.155556° пн. ш. 1.165278° зх. д. / 46.155556; -1.165278
Висота 0 - 28 м.н.р.м.
Площа 28,43 км²
Населення 74 880 (2011-01-01)
Густота 2633,84 ос./км²
Розташування
Ла-Рошель (Франція)
Ла-Рошель
Влада
Мер
Мандат
Maxime Bono
2008-2014
Офіційна сторінка 

Ла-Роше́ль (фр. La Rochelle) — місто та муніципалітет у Франції, у регіоні Пуату-Шарант, адміністративний центр департаменту Приморська Шаранта. Населення — 74 880 осіб (2011)[1].

La Rochelle Vieux-Port.JPG

Географія[ред.ред. код]

Ла-Рошель є столицею департаменту Приморська Шаранта і важливим торговим центром на атлантичному узбережжі Франції. Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 400 км на південний захід від Парижа, 125 км на захід від Пуатьє. У Ла-Рошелі проживають 77 тисяч жителів.

Історія[ред.ред. код]

Ла-Рошель була заснована в X столітті . У XII і XIII столітті була важливим містом ордену тамплієрів , які побудували тут великий порт. У Ла-Рошелі досі існує вулиця Тамплієрів. До XV століття Ла-Рошель була найбільшим портом Франції на атлантичному узбережжі. Торгівля велася переважно вином і сіллю . У епоху Відродження Ла-Рошель відкрито прийняла ідеї Реформації і з 1568 року стала центром гугенотів, що принесло місту нетривалий період розквіту і миру. У 1622 році герцог де Гіз знищив флот Ла-Рошелі, що знаходився під командуванням Жана Гітонья.

Після того, як солдати Ла-Рошелі 10 вересня 1627 року вступили в бій проти королівських французьких військ, король Людовик XIII наказав почати облогу Ла-Рошелі , яка закінчилася її взяттям в 1628 році, а також новими переслідуваннями гугенотів, які досягли своєї вищої точки у скасуванні Нантського едикту Людовіком XIV . Багато гугенотів втекло з країни, в 1689 році вони заснували в Північній Америці місто Нью-Рошель . В епоху колоніалізму Ла-Рошель відігравала важливу роль в торгівлі між Африкою , Північною Америкою і Європою .

Під час Другої світової війни німці побудували поряд з Ла-Рошелью бункер для підводних човнів , що зберігся до сьогоднішніх днів. Через сильний опір загарбників, Ла-Рошель стала останнім звільненим містом Франції. Німецький комендант здався лише опівночі 8 травня 1945 .

Визначні місця[ред.ред. код]

  • Стара гавань (Vieux Port)
  • Вежа Сен-Нікола (1317-1345)
  • Вежа «Тур де ла Шен» (14 ст.)
  • Вежа «Тур де ла Латерн» (14 ст.)
  • Брама Великого годинника (Porte de la Grosse Horloge)
  • Отель-де-Віль (мерія міста)
  • Отель-де-ла-Бурс з аркадами (будинок біржі, 18 ст.)
  • Вулиця Rue du Palais - головна вулиця старого міста.
  • Вулиця Rue Chaudrier, Nr. 54 найдавніший ресторан Франції Café de la Paix.
  • Будинок Анрі II (1555)
  • Вулиця Grande Rue des Merciers: будинки 16 і 17 ст.
  • Палац Правосуддя (Palais de Justice) (1789)
  • Собор Сен-Луї (Cathedrale St.-Louis)
  • Вулиця Rue de Minage (аркади, дуже давні будинки)
  • Ринкова площа (Place du Marché): два будинки з 15 і 16 ст.

Демографія[ред.ред. код]

Динаміка населення (INSEE ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[3]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 35 589 5499 6883 9262 8268 5118 559
Жінки 41 609 5193 6794 9618 10 195 8500 1309


Економіка[ред.ред. код]

2010 року серед 49 345 осіб працездатного віку (15-64 років) 32 007 були активними, 17 338 — неактивними (показник активності 64,9%, у 1999 році було 65,6%). З 32 007 активних мешканців працювали 26 464 особи (13 169 чоловіків та 13 295 жінок), безробітними було 5543 (2791 чоловік та 2752 жінки). Серед 17 338 неактивних 8451 особа була учнем чи студентом, 4352 — пенсіонерами, 4535 були неактивними з інших причин[4].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 36498 оподаткованих домогосподарств у яких проживали 70862,5 особи, медіана доходів виносила 17 655 євро на одного особоспоживача[5]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Кількість населення у 2011 році». INSEE. Процитовано 28 вересня 2014. (фр.)
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. «Population selon le sexe et l'âge...2006» [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-09-04. Процитовано 2011-06-27. 
  4. «Base chiffres clés : emploi - population active 2010» [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013.  (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  5. «Revenus fiscaux des ménages en 2010» [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.


Географія Франції Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.