Ренн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ренн
Rennes
Blason Rennes.svg 
Країна Франція Франція
Регіон Бретань 

Департамент

Іль і Вілен 
Округ Ренн
Код INSEE 35238
Поштові індекси 35000, 35200, 35700
Координати 48°06′53″ пн. ш. 1°40′46″ зх. д. / 48.114722° пн. ш. 1.679444° зх. д. / 48.114722; -1.679444Координати: 48°06′53″ пн. ш. 1°40′46″ зх. д. / 48.114722° пн. ш. 1.679444° зх. д. / 48.114722; -1.679444
Висота 20 - 74 м.н.р.м.
Площа 50,39 км²
Населення 208 033 (2011-01-01)
Густота 4128,46 ос./км²
Розташування
Ренн (Франція)
Ренн
Влада
Мер
Мандат
Nathalie Appéré
2014-2020
Офіційна сторінка 

Ренн (фр. Rennes, бретонською Roazhon) — місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону Бретань та департаменту Іль і Вілен. Населення — 208 033 осіб (2011)[1]. Населення агломерації склало 588 684 мешканців (2007).

Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 310 км на захід від Парижа.

Середньовічний центр міста

Географія[ред.ред. код]

Стародавній центр міста будувався на північному боці пагорба, крутішому ніж південна сторона. Цей пагорб розташовано в місці злиття двох річок: Іль і Вілен.

Історія[ред.ред. код]

Назва місту дало кельтське плем'я Редон, що мешкало тут в давнину. Столиця Редон, з якої постало місто Ренн, стояла на перехресті основних шляхів області Арморика. Реннська єпархія веде відлік своєї історії з IV століття. У Середньовіччі графи Ренна оскаржували у графів Нанта верховенство в Бретані. Суперництво між Нантом та Ренном тривало й після приєднання Бретані до Франції на початку XVI століття.

Середньовічна забудова міста Ренн була знищена великою пожежею 1720 року, проте вцілів Палац парламенту Бретані з пишно декорованим головним залом. Центр міста, відбудований у XVIII столітті, є прикладом містобудівної політики класицизму з широкими вулицями, розташованими перпендикулярно одна до одної. Парадну забудову часів Людовика XV представляє міська ратуша. Тоді ж була каналізована річка Вілен.

Під час Французької революції місто служило плацдармом для придушення вандейського заколоту.

У роки Другої світової війни Ренн сильно постраждав від бомбардувань як німців, так і союзників: загинули тисячі городян, було зруйновано багато старовинних будівель, зокрема і міський художній музей.

Визначні місця[ред.ред. код]

  • Пам'ятки цивільної архітектури старого порядку: Палац парламенту Бретані (1618–1655), Реннська ратуша (1722), будівлі університету, єпископський палац (1672), театр.
  • Сактарльні пам'ятки — готична церква Сент-Обен та Реннський собор. Останній закладено в XII столітті, 1490 року зазнав часткового руйнування, новий фасад зведено в XVI–XVII ст. У XVIII столітті розібраний через загрозу нового обвалення, до 1844 року зведений заново в стилі класицизму.
  • Ботанічний сад Табор, відкритий для відвідування з 1868 року.


Освіта та культура[ред.ред. код]

У XIX столітті університети (близько 60 000 студентів) складалися з факультетів юридичного, філософського та фізико-математичного та фармацевтичного інституту. Наприкінці століття в місті були такі заклади культури, як громадська бібліотека (600 тис. томів), консерваторія, художня школа, учительська семінарія (чоловіча та жіноча), хліборобське училище.

Зараз у місті діють Університет Ренн I та Університет Ренн II Верхній Бретані.

25 квітня 2010 в Ренні пройшов міжнародний рок-фестиваль Thrash and Burn European Tour 2010[3].

Спорт[ред.ред. код]

У Ренні базується футбольний клуб «Стад Ренне» (відомий неофіційно просто як «Ренн»).

Демографія[ред.ред. код]

Динаміка населення (INSEE ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[4]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 97 722 14 140 23 882 30 612 18 829 9197 1062
Жінки 111 919 14 013 29 326 28 594 22 302 14 909 2775


Транспорт[ред.ред. код]

Ворота середньовічного Ренна

З 2002 року діє повністю автоматичний, без машиністів, Реннський метрополітен із 15 станціями. До 2008 року Ренн був найменшим містом у світі з повноцінним метро (пальму першості відібрав Лозанський метрополітен).

Економіка[ред.ред. код]

Традиційно в Ренні були підприємства машинобудування, розвинені гончарне, меблеве та шкіряну виробництва, була розвинена торгівля худобою, птицею, хлібом, медом, воском та лісом.

Зараз у Ренне є підприємства таких компаній, як Citroën, France Telecom.

2010 року серед 150 994 осіб працездатного віку (15-64 років) 98 201 була активною, 52 793 — неактивними (показник активності 65,0%, у 1999 році було 60,8%). З 98 201 активної мешканців працювали 84 723 особи (43 302 чоловіки та 41 421 жінк), безробітними було 13 478 (7155 чоловіків та 6323 жінки). Серед 52 793 неактивних 35 140 осіб було учнями чи студентами, 8115 — пенсіонерами, 9538 були неактивними з інших причин[5]. Місцева промисловість включає автомобільне виробництво і телекомунікації. Сітроен, наразі найбільший роботодавець Ренну, відкрив свій завод 1961 року. Понад 1000 осіб працює на Thomson.

Ренн — один з перших технополісів у Франції.

2007 року серед 152 150 осіб працездатного віку (15-64 років) 97 920 були активними, 54 230 — неактивними (показник активності 64,4%, у 1999 році було 60,8%). З 97 920 активних мешканців працювало 86 387 осіб (43 986 чоловіків та 42 401 жінка), безробітними було 11 533 (5938 чоловіків та 5595 жінок). Серед 54 230 неактивних 36 794 особи були учнями чи студентами, 7871 — пенсіонерами, 9565 були неактивними з інших причин[6].

2008 року у муніципалітеті нараховувалось 87324 оподатковані домогосподарства, в яких мешкало 171721,5 споживачів, медіана доходів становила 18 656 євро на одного споживача[7].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 87607 оподаткованих домогосподарств у яких проживали 172570,0 особи, медіана доходів виносила 19 163 євро на одного особоспоживача[8]

Сусідні муніципалітети[ред.ред. код]

Rose des vents Пасе, Монжермон Сен-Грегуар Беттон Rose des vents
Везен-ле-Коке, Ле-Ре N Сессон-Севіньє
W    Ренн    E
S
Сен-Жак-де-ла-Ланд Нуаяль-Шатійон-сюр-Сеш Шантпі

Галерея зображень[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Кількість населення у 2011 році». INSEE. Процитовано 28 вересня 2014. (фр.)
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. roadrunnerrecords.com
  4. «Population selon le sexe et l'âge...2006» [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-09-04. Процитовано 2011-06-27. 
  5. «Base chiffres clés : emploi - population active 2010» [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013.  (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  6. «Emploi et population active 1999 et 2007» [Зайнятість та активність населення у 1999 і 2007] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-08-27. Процитовано 2011-05-05.  (наближені дані, у 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  7. «Revenus fiscaux des ménages en 2008» [Оподатковані доходи домогосподарств 2008 року] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 2011-05-25.  Діти та онуки, які мешкали у двох місцях, враховані як 0,5 споживача в кожному з помешкань. Перша особа у домогосподарстві — один споживач (ОС), інші дорослі — по 0,5, діти до 14 років — по 0,3.
  8. «Revenus fiscaux des ménages en 2010» [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.


Географія Франції Це незавершена стаття з географії Франції.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.