Єжель Михайло Броніславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Броніславович Єжель
Михайло Броніславович Єжель

Час на посаді:
11 березня 2010 — 8 лютого 2012
Президент   Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров
Попередник Єхануров Юрій Іванович
Наступник Саламатін Дмитро Альбертович

Народився 19 жовтня 1952 (59 років)
Слобода-Ялтушківська
Барського району
Вінницької області
Громадянство Україна Україна
Дружина Наталія Климентіївна
Діти син Олексій (1970);
дочка Маріанна (1977)
Батьки мати Марія Петрівна (1912—1980)
Професія морський офіцер
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького IІІ ступеня (Україна)
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Командувач ВМС України, (1996-2003 р.р.)
Звання Адмірал
Попередник Безкоровайний Володимир Герасимович
Наступник Князь Ігор Володимирович

Миха́йло Бронісла́вович Єжель (* 19 жовтня 1952, Слобода-Ялтушківська Барського району Вінницької області) адмірал запасу України; Головнокомандувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України (20012003); Міністр оборони України (11 березня 20108 лютого 2012). Радник Президента України (від 2012).

[ред.] Біографічні відомості

Михайло Єжель народився 19 жовтня 1952 року в селі Слобода-Ялтушківська на Вінниччині.

1970 — закінчив 10 класів Республіканської спеціалізованої середньої школи-інтернату спортивного профілю в місті Києві.

1975 — закінчив Чорноморське вище військово-морське училище імені П. С. Нахімова за фахом — радіотехнічні засоби і системи управління протичовнових крилатих ракет. Офіцерську службу розпочав на кораблях Тихоокеанського флоту.

1987 — закінчив командний факультет Військово-морської академії імені А. А. Гречка.

1987 — 1990 — проходив службу на посаді начальника штабу бригади протичовнових кораблів Тихоокеанського флоту.

1990 — 1993 — командир дивізії протичовнових кораблів Тихоокеанського флоту.

1993 — 2003 — у Збройних Силах України.

1996 — закінчив факультет підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних Сил України. По закінченні навчання в Академії був призначений на посаду адмірал-інспектора Військово-Морських Сил Головної інспекції Міністерства оборони України.

1996 — 2001 — заступник Міністра оборони України — командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

2001 — 2003 — Головнокомандувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Указом Президента України від 6 жовтня 2003 року звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я. Адмірал запасу.

З червня по грудень 2007 — радник Прем'єр-міністра України.

З лютого 2008 по березень 2010 року — Головний інспектор Міністерства оборони України.

З березня 2010 року по 8 лютого 2012 року[1] — Міністр оборони України

24 лютого 2012 року призначений Радником Президента України.[2]

Нагороджений орденом «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІІ ст. (лютий 1982), орденом Богдана Хмельницького ІІІ ст. (22 липня 1999)[3], відзнаками Міністерства оборони України «Ветеран військової служби», «Знак Пошани», «Вогнепальна зброя», медалями «Доблесть і честь», «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України».[4]

Одружений. Має сина і доньку.

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання


Попередник: MoD symbol.jpg
10-й Міністр оборони України
з 11 березня 2010 по 8 лютого 2012
Наступник:
т. в. о.
Іващенко Валерій Володимирович
5 червня 200911 березня 2010

Саламатін Дмитро Альбертович
з 8 лютого 2012
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами