Мови Тайваню
| Мови Тайваню | |
|---|---|
 Найбільш поширена у домашньму вжитку мова у Тайвані, Пенху, Кіньмень та Мацу, станом на 2010. ('cmn' = "Мандарин" 'nan' = "Хоккієн"/"Південноміньська" 'hak' = "Хакка" 'map' = Австронезійські мови) | |
| Офіційна мова |
де-юре не має де-факто: Мандаринська |
| Національна мова | Тайванські мови[1], Тайванська хоккієн[2] |
| Основні мови | Мандаринська (тайванський варіант) |
| Автохтонні мови | Тайванські мови (Аміс, Атаяльська, Бунун, Канаканаву, Кавалан, Пайвань, Пуюма, Рукай, Саароа, Сайсіят, Сакізая, Сідік, Тао, Труку, Цоу), Ямі |
| Мови іммігрантів | індонезійська, таґалоґ, тайська, в'єтнамська, малайська |
| Іноземні мови | англійська мова, індонезійська, японська, корейська, таґалоґ, тайська, в'єтнамська.[3][4] |
| Жестові мови | Тайванська жестова мова |
| Розкладка клавіатури |
 |
Мови Тайваню поділяються на австронезійські мови місцевих індіанців, та сино-тибетські мови. Протягом тисяч років, на Тайвані жили корінні народи гаошань, що розмовляють тайванськими мовами — місцевими австронезійськими мовами, об'єднаними в одну групу за географічним принципом. Через велику різноманітність тайванських мов, дослідження в галузі історичної лінгвістики приходять до висновку, що Тайвань є прабатьківщиною всієї австронезійської сім'ї мов. За останні 400 років, протягом кількох хвиль міграцій ханьців, на Тайвані з'явились та поширились китайські мови, зокрема: південноміньська, хакка, та мандарин (відома у КНР як путунхуа), що з часом найпоширенішими мовами сучасного Тайваню.
Тайваньські мови були найпоширенішими у доісторичному Тайвані. Наслідком довгої історії колонізації та імміграція стала поява нових мов на острові, як-от нідерландської, іспанської, хоккієн (хокло), хакка, японська, та мандарин. Через 50-річну окупацію острова Японією, японська мова мала значний вплив на мови Тайваню, зокрема на їх лексику, через що в них чимала кількість запозичень з неї.
Після Другої Світової війни, на Тайвані протягом багатьох років було запроваджено воєнний стан. Уряд тих часів притискав всі мови, крім мандаринської у публічній сфері. Це дуже завадило розвитку місцевих мов, зокрема тайванської хоккієн, хакка, корінних тайванських мов, та діалекта Мацзу. Ситуація дещо покращилась із 2000-х років, коли уряд став проводити заходи зі збереження та відродження місцевих мов[5]. Місцеві мови стали вивчати у тайванських початкових школах, було введено закони та квоти стосовно місцевих мов хакка та тайванських мов, також створені публічні телеканали та радіостанції виключно цими мовами. Крім того, тайванський уряд також запровадив стандарти для деяких найпоширеніших мов, що є в нижченаведеній таблиці; відсоток мовців узято з перепису населення та житла в Тайвані за 2010 рік[6].
Становище національних мов[ред. | ред. код]
| Мова | Скільки говорять нею вдома | Визнані різновиди мови | Статус у громадському транспорті | Орган, що регулює | ||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Тайванська мандаринська | 83,5 % | 1 | Обов'язкова в усій країні | Міністерство освіти | ||
| Тайванська хоккієн (включно з Кіньменьським діалектом) |
81,9 % | 1~6 | Обов'язкова в усій країні | Міністерство освіти Міністерство культури Управління освіти, Уряд повіту Кіньмень | ||
| Тайванська хакка | 6,6 % | 6 | Обов'язкова в усій країні | Рада по справах хакка | ||
| Тайваньські мови | Аміс | 1,4 % | 5 | За необхідністю | Рада тубільних народів | |
| Атаяльська | 6 | |||||
| Бунун | 5 | |||||
| Канаканаву | 1 | |||||
| Кавалан | 1 | |||||
| Пайвань | 4 | |||||
| Пуюма | 4 | |||||
| Рукай | 6 | |||||
| Саароа | 1 | |||||
| Сайсіят | 1 | |||||
| Сакізая | 1 | |||||
| Сідік | 3 | |||||
| Тхао | 1 | |||||
| Труку | 1 | |||||
| Цоу | 1 | |||||
| Малайсько-полінезійські | Тао | 1 | ||||
| Тайванська жестова мова | <1 % | 1 | - | Міністерство культури | ||
| Діалект Мацзу | <1 % | 1 | Обов'язкова на островах Мацзу | Міністерство культури Управління освіти, Уряд повіту Ляньцзянь | ||
| Діалект Уцю | <1 % | 1 | Визнана мова меншини у громаді Уцю (Кіньмень) | Міністерство культури Управління освіти, Уряд повіту Кіньмень | ||
Корінні мови[ред. | ред. код]
Корінні тайванські мови (Тайванські мови) — мова корінних народів острова. Тубільці Тайваню складають приблизно 2,3 % населення острова.[9] Втім, не всі з них ще й володіють мовами своїх народів внаслідок століть мовної асиміляції. Часто люди не похилого віку з народу хакка або тубільного походження знають мандаринську та хоккієн краще, аніж мови власних народів, якщо взагалі їх знають. З приблизно 26 мов тайванських тубільців, приблизно 10 вже вимерлі, ще п'ять на порозі вимиранні,[10] та решта теж якоюсь мірою є загроженими. Уряд країни визнає 16 мов та 42 діалекти тубільних мов.
| Класифікація | Визнані мови (діалекти) | |
|---|---|---|
| Тайванські | Атаяльські | Атаяльська (6), Сідік (3), Труку (1) |
| Рукайські | Рукай (6) | |
| Північнотайванські | Сайсіят (1), Тхао (1) | |
| Східнотайванські | Аміс (5), Кавалан (1), Сакізая (1) | |
| Південнотайванські | Пайвань (4), Бунун (5), Пуюма (4) | |
| Мови цоу | Цоу (1), Канаканаву (1), Саароа (1) | |
| Малайсько-полінезійські | Батанські (Філіппінські) | Тао (1) |
Державне агентство, Рада тубільних народів, підтримує стандарти орфографії для систем письма тайванських мов. Через тривалу окупацію Японією, у тайванських мовах також чимала кількість запозичень з японської. Також існує Їланська креольська японська мова[en] — суміш японської та атаяльської мов.
Всі тайванські мови поступово витісняються мандаринською, що превалює у культурному просторі. За останні десятиліття, уряд розгорнув програму відновлення культури тубільів, що включає введення освіти тайванськими мовами як основними у школах Тайваню. Втім, результати цієї ініціативи не обернулись бажаним успіхом[11][12]. Було створено Тайванське телебачення корінних народів[en] та радіостанцію Alian 96.3 для заохочення відродження мов. Тайванські мови було затверджено, як офіційні у липні 2017 року[13][14].
Аміс — найпоширеніша корінна мова на східному березі острова, де менше говорять мовами хоккієн та хакка, ніж на західному березі. Уряд оцінює населення амісів у трохи більше, ніж 200 000 осіб, але кількість людей, що говорить аміською, менша ніж 10 000 осіб.[15] Аміська з'явилась у популярній музиці[16]. Серед інших значних корінних мов можна виділити атаяльську, пайвань, та бунун. Крім визнаних мов, ще вирізняють від 10 до 12 груп рівнинних народів, що мають власні мови.
Деякі корінні народи й мови визнані на місцевому, повітовому рівні. Серед таких: сірая (та діалекти Макатао та Тайвоан) на південному заході острова. До руху відродження мов також залучені басай, Бабуза-Таокас у найбільш населених західних рівнинах, та Пазех, що граничить з нею у центральному заході країни.
Китайські мови[ред. | ред. код]
Тайванська мова[ред. | ред. код]
Мандаринська в Тайвані офіційно зветься державною мовою (кит. 國語, трансліт. Guóyǔ). У 1945 році, після завершення Другої світової війни, мандаринська стала де-факто офіційною мовою, та її вивчення у школах стало примусовим. До 1945 року, офіційною мовою, якої навчали в школах, була японська. Відтоді мандаринська укорінилась як лінгва франка між різними народами Тайваню: хокло[en], що мають свою мову та становлять більшість, хакка, австронезійці-гаошань, та китайцями, що мігрували у 1949 році з континенту з різних регіонів, що говорили багатьма мовами зі всього Китаю.
Люди, що мігрували з континентального Китаю після 1949 року та їх нащадки складають 12 % населення, та переважно говорять мандаринською[17]. Мандаринською вміє говорити, або розуміє її, практично все населення країни[18]. З кінця 1940-х по кінець 1970-х, навчання у школах велось лиш нею, допоки у 1980-х у старших школах не стали викладати англійську, а в 2000-х — місцеві мови.
Тайванською мандаринською (подібно до Синглішу та багатьох різноманітних креольських мов) говорять по різному, в залежності від соціального класу та становища мовців. У формальних обставинах вживається акролектна форма, тайванська стандартна мандаринська (кит. 國語, трансліт. Guóyǔ), що мало відрізняється від стандартної мандаринської на континенті (кит. 普通话, трансліт. Pǔtōnghuà). У менш формальних ситуаціях може використуватись базилектна форма, що вирізняється наявністю виключно тайванських рис. Двомовні тайванці можуть перемикатись між мандаринською та хоккієн, навіть в межах одного речення.
Багато тайванців, особливо молоді, краще говорять мандаринською, ніж хакка або хоккієн; вона вважається лінгвою франка острова[19].
Тайванська Хоккієн[ред. | ред. код]
Тайванська мова (臺語, Tâi-gí), що офіційно зветься тайванською хоккієн (кит. 臺灣閩南語, трансліт. Tâi-oân Bân-lâm-gú), є найпоширенішою рідною мовою на Тайвані, нею говорить приблизно 70 % населення[20][21]. З лінгвістичної точки зору є підгрупою південномінських мов, походить з півдня провінції Фуцзянь. Нею говорять чимало китайців, що живуть в Південно-Східній Азії.
У тайванської є розмовний та офіційний варіанти. Розмовна тайванська походить від давньокитайської мови. Літературна тайванська, що спочатку виникла у X сторіччі у Фуцзяні, та походить від середньокитайської, певний час використовувалась для формального письма, проте нині є практично вимерлою. Через тривале володарювання Японії на острові, у мову увійшла значна кількість запозичень із японської. Ці запозичення були у вигляді канджі, що мали тайванську вимову, або інколи таку ж японську. З цих причин сучасну тайванську записують як традиційним китайським письмом, так і латинковим письмом пе-ое-зі або похідною від неї тайванською системою романізації[en], що використовується офіційно з 2006 року.
У наші часи, дослідники Ekki Lu, Sakai Toru, та Lí Khîn-hoāⁿ, на базі давніших досліджень, стверджують, що частина базових слів розмовної тайванської хоккієн мають зв'язок з австронезійськими або тайськими мовами; Тим не менш, такі твердження не є загальноприйнятими.
Різниця між діалектами тайванської мала, але все ж наявна. Стандарт — Thong-hêng (通行腔) походить з міста Гаосюн[22], в той час решта акцентів лежить в континуумі між наступними двома діалектами:
- Hái-kháu (海口腔): котрим говорять у Луган, що є близьким до континентального діалекту Цюаньчжоу, та
- Lāi-po͘ (內埔腔): котрим говорять у Їлань, що є близьким до континентального діалекту Чжанчжоу.
Тайванська хоккієн здебільшого є взаємно зрозумілою із іншими діалектами хоккієн в Китаї та Південно-Східній Азії (із сингапурською хоккієн[en]), але також певною мірою з теочу[en], південномінською мовою, якою говорять на сході Гуандуну. Втім, тайванська хоккієн не є взаємно зрозумілою з мандаринською та іншими китайськими мовами
Тайванська хакка[ред. | ред. код]
Мовою хакка (кит. 客家語, трансліт. Hak-kâ-ngî) у Тайвані говорять люди з народності хакка. Вони зосереджені у окремих регіонах Тайваня. Більшість тайванських хакка живе у Таоюань, Сіньчжу та Мяолі. Різновиди тайванської хакка було визнано національними мовами[2]. Мовою хакка у Тайвані опікається Рада по справах хакка. Зокрема, цей урядовий орган має владу над телебаченням та радіомовленням мовою хакка. Нині уряд Тайваню визнає та підтримує п'ять діалектів хакка (або шість, якщо рахувати окремо Сисянь та південний Сисянь) на своїй території[23].
Діалект Мацзу[ред. | ред. код]
Діалект Мацзу (馬祖話, Mā-cū-ngṳ̄) — мова, котрою говорять на островах Мацзу. Це піддіалект діалекту Фучжоу східномінської мови.
Діалект Уцю[ред. | ред. код]
Діалект Уцю (烏坵話, Ou-chhiu-uā) — мова, котрою говорять на островах Уцю. Це піддіалект путянського діалекту[en] пусяньської мови[en] (мінської групи мов).
Юе (Кантонська)[ред. | ред. код]
Юе — одна з китайських мов, поширених на Тайвані. Ця мова була занесена вайшенжень[en], що прибули до Тайваню з Гуандуна, Гуансі, Гонконга, Макао.
Кантонською переважно говорять мігранти з Гуандуна, Гуансі, Гонконга та Макао. У Тайвані існують окремі кантономовні спільноти.
Станом на початок 2010-х, було відомо про 87 719 гонконзців, що на той час жили у Тайвані[24]. Втім, ймовірно, що через викликану політичним тиском еміграцію, зокрема після прийняття закона про національну безпеку[en] у 2020, ця кількість зросла[25].
Писемності та жестові мови[ред. | ред. код]
Китайські ієрогліфи[ред. | ред. код]
Традиційні китайські ієрогліфи є загальновживаними у Тайвані для запису китайських мов: мандаринської, хоккієн, хакка і юе. Міністерство освіти регулює стандарти правопису цих мов: оновлює список Стандартизованих форм національних символів, а також рекомендованих символів для тайванської хоккієн і хакка.
Байхуа — стандарт писемної китайської, що використовується в документах, літературі та багатьох аспектах побуту; його граматика базується на стандартній мандаринській. Байхуа представляє собою писемний варіант китайської, базований на сучасній мові, що витіснув веньянь, класичну писемність, що базувалась на граматиці давньокитайської мови, у ході руху за нову культуру на початку XX сторіччя. Хоч народний байхуа і замінив веньянь у Республіці Китай з часів Руху четвертого травня, веньянем продовжував активно користуватись уряд Республіки Китай. Більшість урядових паперів писались веньянем, до того, як у 1970-х було проведено реформи, котрі очолив президент Янь Цзягань, ціль яких було зсунути письмовий стиль документообігу до змішаної форми байхуа та веньянь (文白合一行文[26][27]. З 1 січня 2005 року Виконавчий юань почав писати у документах горизонтально, а не вертикально, як раніше протягом багатьох років.
У наші часи, у Тайвані веньянь у його чистій формі інколи використовується у формальних нагодах та церемоніях, у тому числі релігійних. Наприклад, Гімн Республіки Китай (中華民國國歌), написаний у веньянь. Даосистські тексти досі зберігаються у формі тих часів, коли вони були написані. Будистські тексти та сутри теж дійшли до нас у стародавній формі, з часів, коли вони були написані або перекладені з санскриту. Існує соціально прийнятий континуум з байхуа з одного боку та веньянем з іншого. Більшість урядових документів, законів, судових вироків та інших судових документів використовують змішану форму байхуа та веньянь (文白合一行文）[28]. Наприклад, більшість офіційних повідомлень та формальних листів використовують набір фраз з веньяню (вітання, кінець). З іншого боку, особисті листи здебільшого пишуться звичайною китайською, проте із використанням окремих висловів з веньяня, в залежності від теми, рівня освіти мовця і так далі.
Із розвитком рухів за незалежність Тайваню та збільшенням обсягу тайванської літератури, письмова хоккієн на базі лексики й граматики тайванської хоккієн теж стала періодично вживатись у літературі та неформальному мовленні.
Традиційні китайські ієрогліфи також використовуються у Гонконзі та Макао. Незначна їх кількість у Тайвані пишеться інакше. Стандартизовані форми національних символів — орфографія, що є стандартом на Тайвані, що підтримується міністерством освіти, та має незначні відмінності від стандартизованих форм у Гонконзі та Макао. Такі різниці переважно полягають в різному (ортодоксальному та нестандартному) написанні одних і тих же символів.
Латинська абетка і латинізація[ред. | ред. код]
Латинська абетка — основна для тайванських мов та широко вживана для тайванської хоккієн та хакка. Завдяки впливу перших європейських місіонерів, з'явились такі системи для запису китайських мов на базі латинки, як Манускрипти Сінькан[en], Пе-ое-зі, та Фак-фа-су[en]. Офіційні системи письма для тайванських мов всі базуються виключно на латинській абетці, та підтримуються радою тубільних народів. Міністерство освіти у Тайвані також регулює стандарти Тайванської системи латинізації для тайванської хоккієн, та Тайванської системи романізації хакка для хакка. У підручниках для хоккієн та хакка використовуються як традиційні китайські ієрогліфи, так і латинкові системи.
Латинізація китайської мови в Тайвані часто буває непослідовною. У Тайвані досі активно використовується система Чжуїнь замість латинських символів для фонетичного запису. Традиційно для латинізації використовується система Вейда-Джайлза. Уряд прийняв систему Тун'юн Піньїнь[en] як офіційну для латинізації у 2002 році, проте місцева влада має можливість приймати власні стандарти; деякі з них прийняли ханью піньїнь або зберегли старі вживані системи. Щоправда вже в серпні 2008 року, уряд оголосив, що єдиною системою латинізації мандаринської у Тайвані буде ханью піньїн, починаючи з січня 2009 року.
Фонетичні символи[ред. | ред. код]
Чжуїнь Фухао, скорочено Чжуїнь, також відома як Бопомофо (назва з перших чотирьох літер) с фонетична система для вивчення читання китайських ієрогліфів, в першу чергу у мандаринській. У мандарині використовуються 37 символів для представлення звуків: 21 приголосний та 16 голосних і закінчень. Тайванська хоккієн використовує 45 символів: 21 приголосний та 24 голосних і закінчень. Також є система для мови хакка.
Ці фонетичні символи інколи використовуються як рубі-символи[en] тобто їх друкують біля ієрогліфів у дитячих книжках та у виданнях давніх текстів, у яких часто зустрічаються застарілі символи, що можуть бути невідомі читачеві. Інколи, такі символи використовуються у рекламі (наприклад, ㄉ замість 的). В цілому, ці символи рідко зустрічаються у публікаціях для дорослих, хіба що тільки в словниках як пояснення вимови ієрогліфа або для їх сортування та групування. Символи чжуїнь також усі мають власну клавішу на клавіатурі у відповідній розкладці[en] (1 = бо, q = по, a = мо, і так далі). В останні роки, із поширенням смартфонів з'явилася тенденція писати розмовні та сленгові слова Чжуїнем, а не повноцінними відповідними символами, наприклад:ㄅㄅ замість 拜拜 (бай-бай). Чжуїнь також може використовуватись, аби надати тексту інший відтінок; наприклад, використанняㄘ замість 吃 (їсти), якщо говорить дитина.
Єдине використання чжуїня у початковій освіті — вивчення вимови мандаринської мови. Підручники першокласників з усіх предметів (у тому числі мандаринської мови) повністю написані чжуїнем. Вже наступного року, вже використовуються китайські ієрогліфи, але з анотаціями. Приблизно у четвертому класі, значно зменшується використання анотацій з чжуїнем — вони лишаються тільки для пояснення нових символів. Школярі вчать символи, щоб потім вміти читати транскрипції, наведені у словниках і могли таким чином писати слова, які вони знають за вимовою, але не написанням.
Жестова мова[ред. | ред. код]
У Тайваня є власна жестова мова, тайванська мова жестів, що була розроблена на базі японської мови жестів у часи японського правління островом. Тайванська мова жестів є частково взаємно зрозумілою з японською мовою жестів, та за сумісництвом корейською мовою жестів. Лексика тайванської мови жестів на 60% подібна до японської[29].
Інші мови[ред. | ред. код]
Японська[ред. | ред. код]
Японській мові примусово навчали в часи японської окупації (з 1895 по 1945). У 1943 році, понад 80 % населення Тайваню говорили японською. У американців тайванського походження, та інших представників тайванської діаспори можуть бути родичі або пращури, що в минулому вчили японську та говорили нею, як лінгва франка[30]. Багатьох відомих тайванців, зокрема колишнього президента Тайваню, Лі Денхуей, та засновника компанії Nissin і винахідника локшини швидкого приготування, Андо Момофуку, вважали носіями японської, бо вони народились у Тайвані при японцях.
Південно-Східна Азія[ред. | ред. код]
Значна кількість мігрантів у Тайвані походять з Південно-Східної Азії.
- Індонезійська: Індонезійська — одна з найпоширеніших мов мігрантів, котрою говорять приблизно 140 000 індонезійців.
- Яванська: Яванською говорять мігранти-яванці, що теж походять з Індонезії.
- Тагалог: Тагалог поширений серед філіпінців, яких налічується приблизно 108 520 у Тайвані.
- В'єтнамська: У Тайвані живе приблизно 200 000 в'єтнамців, серед яких поширена в'єтнамська мова. Починаючи з 2011, здійснювались спроби навчати в'єтнамської дітей в'єтнамських мігрантів[31].
- Малайська: Малайську розуміють китайці-вихідці з Брунею та Малайзії, проте з них дуже мала частина говорить нею як рідною.
Європейська мова[ред. | ред. код]
- Нідерландська: Нідерландської навчали мешканців острову у часи колонізації Тайваню нідерландцями. Після того, як нідерландці покинули острів, мова зникла з вжитку.
- Іспанська: Іспанської переважно навчали на півночі острова, коли існувала колонія Іспанська Формоза, до 1642 року. Більшість країн, з якими в Тайваня сьогодні є дипломатичні відносини, є іспаномовними.
- Англійська: Англійської багато навчають як іноземній мові, зокрема великі приватні школи. Уряд Тайваню пропонував прийняти англійську мову другою офіційною до 2030 року[32].
Див. також[ред. | ред. код]
- Гаошань
- Тайванські мови
- Тайванська мова
- Тайванська хакка
- Тайванська мандаринська мова
- Їланська креольська японська мова[en]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Indigenous Languages Development Act (англ.). Процитовано 22 травня 2019 — через law.moj.gov.tw.
- ↑ а б Hakka Basic Act (англ.). Процитовано 22 травня 2019 — через law.moj.gov.tw.
- ↑ Taiwanese Talent Turns to Southeast Asia. Language Magazine (англ.). 2015-12-30 -Ю. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 24 січня 2016.
- ↑ Jen, Victoria (27 грудня 2015). Learning Vietnamese Gaining Popularity in Taiwan. Channel NewsAsia (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 24 січня 2016.
- ↑ Hubbs, Elizabeth (2013). Taiwan Language-In-Education Policy: Social, Cultural and Practical Implications. Arizona Working Papers in SLA & Teaching (англ.). 20: 76—95.
- ↑ Xingzheng yuan zhuji zong chu (2012). 99 Nián rénkǒu jí zhùzhái pǔchá: Zǒng bàogào tǒngjì jiéguǒ tíyào fēnxī 99 年人口及住宅普查：總報告統計結果提要分析 [2010 Population and Housing Census: Summary Analysis of the Statistical Results of the General Report] (PDF) (zh-tw) .
- ↑ Blust, Robert (1999). Subgrouping, Circularity and Extinction: Some Issues in Austronesian Comparative Linguistics. У Zeitoun, Elizabeth; Li, Jen-kuei (ред.). Selected Papers from the Eighth International Conference on Austronesian Linguistics (англ.). Taipei: Academia Sinica. ISBN 9789576716324.
- ↑ Táiwān yuán zhùmín píng pǔ zúqún bǎinián fēnlèi shǐ xìliè dìtú 臺灣原住民平埔族群百年分類史系列地圖 [A History of the Classification of Plains Taiwanese Tribes Over the Past Century]. blog.xuite.net (кит.). 6 серпня 2009. Процитовано 4 березня 2017.
- ↑ Council of Indigenous Peoples, Executive Yuan «Statistics of Indigenous Population in Taiwan and Fukien Areas» [Архівовано 2006-08-30 у Wayback Machine.].
- ↑ Zeitoun, Elizabeth; Yu, Ching-hua (2005). The Formosan Language Archive: Linguistic Analysis and Language Processing (PDF). Computational Linguistics and Chinese Language Processing (англ.). 10 (2): 167—200. Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2011. Процитовано 4 січня 2024.
- ↑ Lee, Hui-chi (2004). A Survey of Language Ability, Language Use and Language Attitudes of Young Aborigines in Taiwan. У Hoffmann, Charlotte; Ytsma, Jehannes (ред.). Trilingualism in Family, School, and Community (англ.). Clevedon, Buffalo: Multilingual Matters. с. 101—117. doi:10.21832/9781853596940-006. ISBN 1-85359-693-0. Архів оригіналу за 26 травня 2007.
- ↑ Huteson, Greg (2003). Sociolinguistic survey report for the Tona and Maga dialects of the Rukai Language (PDF) (Звіт) (англ.). Dallas, TX: SIL International. SIL Electronic Survey Reports 2003-012.
- ↑ President Lauds Efforts in Transitional Justice for Indigenous People. Focus Taiwan (англ.). CNA. 19 липня 2017. Процитовано 19 липня 2017.
- ↑ Zeldin, Wendy (21 червня 2017). Taiwan: New Indigenous Languages Act. Library of Congress (англ.). Процитовано 5 грудня 2018.
- ↑ Wilson, Aaron Wytze (28 вересня 2015). Saving the Amis Language One Megabyte at a Time. Taipei Times (англ.). Процитовано 5 грудня 2018.
- ↑ Chang, Chiung-wen (2009–2010). "Return to Innocence": In Search of Ethnic Identity in the Music of the Amis of Taiwan. College Music Symposium (en-gb) . 49—50: 327—332. JSTOR 41225259. Процитовано 5 грудня 2018 — через symposium.music.org.
- ↑ Liao, Silvie (2008). A Perceptual Dialect Study of Taiwan Mandarin: Language Attitudes in the Era of Political Battle. У Chan, Marjorie K. M.; Kang, Hana (ред.). Proceedings of the 20th North American Conference on Chinese Linguistics (NACCL-20) (PDF) (англ.). Т. 1. Columbus, Ohio: The Ohio State University. с. 393. ISBN 9780982471500. Архів оригіналу (PDF) за 24 грудня 2013.
- ↑ Executive Yuan, R.O.C. (Taiwan) (2012). Chapter 2: People and Language. The Republic of China Yearbook 2012 (англ.). Government Information Office. с. 24. ISBN 9789860345902. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 18 грудня 2013.
- ↑ Noble, (2005), p. 16.
- ↑ Cheng, Robert L. (1994). Chapter 13: Language Unification in Taiwan: Present and Future. У Rubinstein, Murray (ред.). The Other Taiwan: 1945 to the Present (англ.). M.E. Sharpe. с. 362. ISBN 9781563241932.
- ↑ Klöter, Henning (2004). Language Policy in the KMT and DPP Eras. China Perspectives (англ.). 56 (6). doi:10.4000/chinaperspectives.442.
- ↑ Biānjí fánlì 編輯凡例. Táiwān mǐnnán yǔ chángyòng cí cídiǎn 臺灣閩南語常用詞辭典 (zh-tw) . Процитовано 22 грудня 2018.
- ↑ Government Information Office (2010). Chapter 2: People and Language. The Republic of China Yearbook 2010 (PDF) (англ.). с. 42. ISBN 9789860252781. Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2011.
- ↑ 100 Nián 12 yuè 100年12月 [December 2011]. Nèizhèng bù rù chūguó jí yímín shǔ (кит.). 20 січня 2012. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 12 липня 2010.
- ↑ Hong Kong: Beijing Dismantles a Free Society. Human Rights Watch. Процитовано 11 жовтня 2021.
- ↑ Tsao, Feng-fu (2000). The Language Planning Situation in Taiwan. У Baldauf, Richard B.; Kaplan, Robert B. (ред.). Language Planning in Nepal, Taiwan, and Sweden (англ.). Т. 115. Multilingual Matters. с. 60—106. ISBN 978-1-85359-483-0. pages 75–76.
- ↑ Cheong, Ching (2001). Will Taiwan Break Away: The Rise of Taiwanese Nationalism (англ.). World Scientific. с. 187. ISBN 978-981-02-4486-6.
- ↑ 法律統一用語表-常見公文用語說明 (PDF) (Chinese) . Архів оригіналу (PDF) за 2 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
- ↑ Fischer, Susan; Gong, Qunhu (2010). Variation in East Asian Sign Language Structures. У Brentari, Diane (ред.). Sign Languages (англ.). Cambridge University Press. с. 501. ISBN 978-1-139-48739-9.
- ↑ Cheng, Catherine. A Taiwanese Engagement Ceremony and Other Japanese Customs. HIST1120: AT CHINA'S EDGES. Процитовано 11 жовтня 2021.
- ↑ Yeh, Yu-ching; Ho, Hsiang-ju; Chen, Ming-chung (2015). Learning Vietnamese as a Heritage Language in Taiwan. Journal of Multilingual and Multicultural Development (англ.). 36 (3): 255—265. doi:10.1080/01434632.2014.912284. S2CID 143320658.
- ↑ Everington, Keoni (23 червня 2020). Taiwan to launch '2030 Bilingual Country Project'. Taiwan News (англ.).
Література[ред. | ред. код]
- Mair, V. H. (2003). How to Forget Your Mother Tongue and Remember Your National Language. pinyin.info (англ.).
Посилання[ред. | ред. код]
- Yuán zhù mínzú yǔyán xiànshàng cídiǎn 原住民族語言線上詞典 (кит.) — «Онлайн-словник тубільних мов», сайт Фонду дослідження та розвитку тубільних мов.
- Zú yǔ E lèyuán 族語E樂園 (кит.) — освітній сайт про мови тубільців, що підтримується Радою тубільних народів Тайваня
- T.A.I.W.A.N. — Taiwan-Austronesion Indigenous Words and Narrations — Англійська версія сайту Zú yǔ E lèyuán
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||